вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
17 серпня 2012 р. Справа №2а-7707/12/0170/27
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Криму в складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., при секретарі судового засідання Бордуленко М.Ю., без участі сторін, розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позов мотивовано помилковістю доводів податкового органу про необхідність сплати позивачем земельного податку за земельні ділянки під приміщеннями, зданими в оренду. Позивач зазначає, що він не є платником цього податку в силу приписів підрозділу 8 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, земельна ділянка, з приводу якої донарахований податок, використовується позивачем у межах його підприємницької діяльності.
Ухвалами суду від 17.07.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином та надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, в яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином, надав письмові заперечення проти позову та просив розглянути справу за відсутності його представника.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись ст. ст. 122, 128 КАС України вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд
Позивач - ОСОБА_1 зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця (ІНН НОМЕР_1), застосовує спрощену систему оподаткування, обліку і звітності на підставі виданого ДПІ в м. Ялта свідоцтва про сплату єдиного податку на 2011 рік (а.с. 11-12). У заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності та свідоцтві про сплату єдиного податку зазначено вид діяльності позивача - надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, обслуговування напоями, постачання інших готових страв.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 115044 від 24.06.2005 року позивач є власником земельної ділянки загальною площею 0,0825 га, за адресою м. Ялта, вул. Київська, 60, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруджень (а.с.9 ), а також власником будинку відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.09.2003 року (а.с.10).
07.03.2001 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим здійснена державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа позивач здійснює діяльність по спрощеній системі оподаткування відповідно до Глави 1 Розділу XIV ПК України.
28 квітня 2012 року ДПІ у м. Ялта винесене податкове повідомлення-рішення № 0134181703, в якому визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб код платежу 5313050300 в сумі 5 593,09 грн. Нарахування земельного податку обґрунтовано п. п. 54.3.3. п. 54.3 ст.54 розділу II та п. 286.5 ст. 286 розділу XII Податкового кодексу України. Вказане податкове повідомлення-рішення було направлене на адресу позивача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення згідно зі штампом поштового відділення 26 червня 2012 року (а.с.7).
Надаючи оцінку вказаним доводам суд встановив наступне.
Вичерпний перелік пільг щодо сплати земельного податку для фізичних осіб встановлено статтею 281 ПК України.
Зазначена стаття не передбачає пільг для фізичних осіб - підприємців, що застосовують спрощені режими оподаткування.
Натомість приписами підпункту "г" підпункту 1 пункту 1 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку не є платниками земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності.
Не вказано земельні ділянки позивача і у переліку земельних ділянок, які не підлягають оподаткуванню, наведеному у статті 283 ПК України.
Таким чином, звільнення позивача від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються для ведення підприємницької діяльності, не є пільгою у розумінні статті281 ПК України, а є особливістю застосування положень Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Оскільки у пункті 284.3 статті 284 ПК України йдеться про платників податку, які користуються пільгами з земельного податку, а позивач до числа таких платників не відноситься, то і норма пункту 284.3 статті 284 до спірних відносин застосована бути не може.
За таких обставин, в силу приписів чинного законодавства про оподаткування, позивач не повинен сплачувати земельний податок за земельні ділянки, які використовуються для здійснення ним підприємницької діяльності, якою у даному випадку є надання в оренду нерухомого майна.
В матеріалах справи наявні договори оренди, термін дії яких поширюється на 2012 рік:
- із суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_2 (договір від 01 січня 2012 року, площа переданого в оренду приміщення 20 кв. м) (а.с. 13-15);
- із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (договір від 01 січня 2012 року, площа переданого в оренду приміщення 14 кв. м) (а.с.16-18);
- із ТОВ "Ялта Єстейт" (договір від 01 січня 2012 року, площа переданого в оренду приміщення 130,0 кв. м) (а.с.19-20).
В той же час суд враховує, що здійснюючи розрахунок суми податкового зобов'язання у спірному податковому повідомленні-рішенні, відповідач фактично погодився із вказаними позивачем розмірами земельної ділянки, що використовується для здійснення підприємницької діяльності та земельної ділянки, яка використовується позивачем особисто для проживання.
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що Державна податкова інспекція у м. Ялта АРК як орган державної влади, має підпорядковуватись нормам Конституції України та вимогам Закону України "Про державну податкову службу України " № 509- XII від 04.12.1990 року. Обов'язок самостійного визначення суми податкового зобов'язання окремих платників податків, який покладається на податкові органи нормами Податкового кодексу України, повинен реалізовуватися з дотриманням вимог іншого чинного законодавства, зокрема і Указу Президента України " Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва " № 727/98 від 03.07.1998 року (далі-Указ).
Так, зі змісту абзацу 5 ч.1 ст.6 Указу вбачається, що суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, звільняються від сплати ряду податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі й земельного податку.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98" №507 від 16.03.2000 року, в редакції що діяла до 01.01.2011 року, було визначено, що суб'єкт малого підприємництва звільняється від плати (податку) на землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.
Виходячи з приписів вказаних правових норм, законодавством були встановлені дві обов'язкові умови, за яких суб'єкт підприємницької діяльності не є платником плати (податку) за землю:
- перебування на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку, про що отримано свідоцтво про сплату єдиного податку;
- земельні ділянки, які є об'єктом плати за землю, використовуються для провадження підприємницької діяльності.
За змістом статей 320 Цивільного кодексу України та 134 Господарського кодексу України, власник, у тому числі на основі права власності спільно з іншими суб'єктами, має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Аналогічне визначення містить Державний класифікатор України "Класифікація організаційно-правових форм господарювання", затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №97 від 28.05.2004 року. Підприємницька діяльність визначається, як самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачу як особі яка перебуває на спрощеній системі оподаткування надавалося право провадити такі види діяльності, як надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, обслуговування напоями, постачання інших готових страв. У власності позивача знаходиться земельна ділянка, яку він використовує для здійснення підприємницької діяльності.
Передача земельної ділянки в оренду не змінила цільове призначення земельної ділянки. Так, само, в силу ст.20 ЗК України не змінювалося цільове призначення земельної ділянки відповідним органами виконавчої влади або місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність, надання у користування або вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою.
Окрім того, надання в оренду власного нерухомого майна, є одним із основних видів діяльності позивача згідно даних, що містяться у свідоцтві про сплату єдиного податку, а тому, позивач згідно з Указом Президента України "Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року звільнений від сплати земельного податку за земельну ділянку зазначеною площею.
Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункту 287.5 статті 287 ПК України).
При цьому суд наголошує, що до його компетенції входить надання оцінки правомірності прийняття рішення суб'єктом владних повноважень, а не його зміна або визначення підстав, з яких таке рішення повинно бути прийнято.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, щодо нарахування позивачеві суми податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" посилаючись на те, що в порядку встановленому чинним законодавством на земельну ділянку, надану для здійснення підприємницької діяльності, використовує сам підприємець, то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від сплати податку на землю, а позивач не є підприємцем, звільненим від сплати такого податку.
За таких обставин адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи висновок про задоволення позову суд стягує на користь позивача суму судових витрат у встановленому статтею 94 КАС України порядку.
Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 28.04.2012 року №0134181703 про визначення суми податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у розмірі 5593,09 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 107,30 грн. шляхом його безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Аблякимов Е.Е.