Справа № 22ц- 701/2012 Головуючий у 1 інстанції Попека О.В.
Категорія 37 Доповідач Баркова Л.Л.
18 червня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л.
суддів Попової С.А., Кучерявої В.Ф.
при секретарі Кузнецові А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Державна нотаріальна контора Тельманівського району Донецької області про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на ? частку земельної частки (паю), стягнення отриманої суми за оренду земельної частки (паю)
за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 13 березня 2012 року
В березні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на ? часку земельної частки (паю), стягнення отриманої суми за оренду земельної частки (паю). Посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_3, після смерті якої залишилося спадкове майно у вигляді трьох земельних часток (паю), що розташовані на території с. Самсонове Тельманівського району Донецької області та житловий будинок АДРЕСА_1. Спадщину у встановленому законом порядку він прийняв разом з сестрою ОСОБА_2, оскільки постійно проживав та був зареєстрованим у спадковому будинку. Оскільки остання обіцяла поділити спадкове майно порівну, до нотаріальної контори він не звертався. Після того, як дізнався. що остання обманула його, отримавши свідоцтва про право на спадщину за законом тільки на своє ім»я, за захистом свого права звернувся до суду та просив визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на три спадкові земельні частки (паї), та стягнути з відповідачки ? частку грошової винагороди за їх оренду в розмірі 877,34 грн., яку та отримала після смерті матері.
Рішенням Тельманівського районного суду Донецької області від 13 березня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на ? частину земельної ділянки (паю), стягнення отриманої суми за оренду земельної ділянки (паю) відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення положень матеріального і процесуального закону.
У відповідності з вимогами ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності представника Тельманівської державної нотаріальної контори, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи
Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, його представника, адвоката ОСОБА_4, які підтримали доводи скарги, відповідачку ОСОБА_2, її представника, адвоката ОСОБА_5, які просили скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності із ч.1 статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Вирішуючи справу і відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та до суду з заявою про надання йому додаткового строку для прийняття спадщини, не довів до початку розгляду справи факту проживання у спадковому будинку на час смерті матері, підстав для задоволення позову не має.
Про те такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина, що складається із жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 та трьох земельних часток (паїв), загальним розміром 20,97 в умовних кадастрових гектарах без визначення цих часток в натурі за місцем знаходження в с. Самсонове Тельманівського району.
Спадкоємцями першої черги з'являлися: діти спадкодавця - син ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2
Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок та земельні частки (пай) отримала 6 червня 2007 року відповідачка ОСОБА_2
Згідно зі ст. 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги на спадкування за законом мають право в рівних долях діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно із ч.3 ст.1268, ч.1ст.1270 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути також і запис у паспорті спадкоємця про постійну прописку в спадковому будинку в період шести місяців після смерті спадкодавця . Крім того, спадкоємці які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, включені до свідоцтва про право на спадщину як такі, що прийняли спадщину.
Як вбачається із спадкової справи і не заперечується сторонами, у шестимісячний строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_2, яка повідомила нотаріуса про відсутність інших спадкоємців за законом.
З заявами про прийняття спадщини або відмову від неї позивач ОСОБА_1 не звертався.
Відповідно до даних паспорту ОСОБА_1 щодо місця його проживання , який він надав в якості доказу прийняття спадщини до позовної заяви, а також довідки Коньковської сільської ради Тельманівського району за №2-19/280 від 9.03.2011 року, постанов Тельманівського РВ ГУМВС України в Донецькій області від 27 та 29.11., 31.12. 2007 року, листа прокурора Тельманівського району за №149 від 6.12.2009 року, позивач ОСОБА_1 з 2004 року є постійно зареєстрованим та до цього часу проживає у спадковому будинку. (а.с.8-9, 106, 64-72)
Більш того, сама відповідачка в своїх письмових заявах до правоохоронних органів про притягнення відповідача до відповідальності, що містяться в матеріалах даної справи, не заперечувала факт реєстрації та проживання позивача у спадковому будинку.
Не заперечувала також, що суд першої інстанції відмовив позивачу при розгляді справи в залученні до матеріалів справи довідки Коньковської сільської ради Тельманівського району за №2-19/544 від 24.05.2011 року, виданої на підставі акту з участю депутатів про проживання позивача у спадковому будинку однією сім»єю з матір»ю. (а.с.199)
Як вбачається із досліджених в апеляційному суді матеріалів цивільної справи № 2-118/2011 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право користування жилою площею у спадковому будинку, на який вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом 26.06.2007 року, ОСОБА_2 у позовній заяві посилалась на те, що ОСОБА_1 постійно зареєстрований в цьому будинку та проживав в ньому до серпня 2009 року, після чого переїхав до співмешканці, що проживає у селі Р.Люксембург, забрав з будинку належні йому речі та господарський інвентар.
Рішенням Тельманівського районного суду від 30 березня 2011 року встановлено, що ОСОБА_1 постійно зареєстрований і користується спадковим будинком, а не проживає в ньому з серпня 2009 року через перешкоди, які чинить йому позивачка, якій в задоволенні позову було відмовлено. Зазначене рішення ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18 травня 2011 року залишено без зміни і з цього часу набрало законної сили. ( а.с. №2-118/2011 : 2-3, 7, 95, 106-107)
Таким чином, зазначеним судовим рішенням, яке набрало чинності на час ухвалення оскаржуваного рішення, був встановлений факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 у спадковому будинку на час відкриття спадщини, і оскільки останній не заявив відмову від спадщини впродовж строків, установлених ст.1270 ЦК, він вважається таким, що прийняв спадщину.
У відповідності із п.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо якої встановлено ці обставини.
Вирішуючи ж даний спір, суд першої інстанції на порушення статей 214,215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, доводів ОСОБА_1 у достатньому обсязі не перевірив, з характером спірних правовідносин належним чином не визначився і дійшов помилкового висновку щодо недоведеності позивачем факту прийняття спадщини після смерті матері, і необхідності вирішення питання про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, з яким він до суду не звертався, та безпідставно відмовив йому у задоволенні позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що між сторонами склалися неприязні стосунки і відповідачка не визнає за позивачем права на спадщину матері, а також встановлений за рішенням місцевого суду від 30 березня 2011 року факт постійного проживання позивача у спадковому будинку разом із спадкодавцем, що свідчить про прийняття ним спадщини, колегія суддів вважає, що правових підстав для вирішення питання про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини та звернення позивача до нотаріальної контори не має.
У відповідності із положеннями статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням встановлених обставин справи та вимог закону, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 в установленому законом порядку прийняв спадщину, то він має право на 1/2 частину земельної частки (паю) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, в загальному розмірі 20,97 в умовних кадастрових гектарах на загальну вартість 118921 грн.21 коп. (237842,58 (79280х3) :2 ) - аркуш спадкової справи 23)
Виходячи із наведеного, оскаржуване рішення в частині відмови позивачеві у задоволенні позову про визнання права власності на ? частку земельних часток (паїв), та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом, як таке що не відповідає встановленим обставинам справи, які неповно з»ясовані, положенням процесуального закону та неправильним застосуванням матеріального закону підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Підстав для скасування рішення суду в частині відмови останньому у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідачки ? частки вартості отриманої орендної плати за користування земельними частками (паю) в період 2007-2010 років не має, оскільки позивач на час укладення договорів оренди права власності на земельні частки не набув.
У відповідності з положеннями ст.88 ЦПК України, у зв»язку із задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 на суму 118921 грн.21 коп., з відповідачки ОСОБА_2 на його користь підлягають відшкодуванню судові витрати, пов»язані із звернення до суду з даним позовом в розмірі 216грн.21 коп. (51+120+45.21) та подачею апеляційної скарги в розмірі 201 грн.40 коп. (94.10+107.30) - (а.с.1,18,155,195), а також стягненню на користь держави недоплачений позивачем судовий збір в розмірі 1093 гривні ( 1189.21-96.21/51+45.21/)
З урахуванням зазначеного,
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 13 березня 2012 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання права власності на ? частку земельних часток (паїв) та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом скасувати та позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року на 1/2 частину земельних часток паїв, які перебувають у колективній власності КСГП «Октябрь», місцезнаходження якого в селі Самсоново Тельманівського району Донецької області, загальним розміром 20,97 в умовних кадастрових гектарах без визначення цих часток в натурі ( на місцевості), що належали спадкодавцю на право на земельну частку (пай) на підставі сертифікатів: серії ДН №1133651, виданого Тельманівською райдержадміністрацією 4 грудня 1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №100; серії ДН №0133653, , виданого Тельманівською райдержадміністрацією 4 грудня 1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №102, зі змінами внесеними Тельманівською райдержадміністрацією 30.06.2006 року;
серії ДН №0133652, виданого Тельманівською райдержадміністрацією 4 грудня 1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №101, зі змінами внесеними Тельманівською райдержадміністрацією18.10. 2004 року.
Визнати частково недійсними, у 1/2 частині, свідоцтво про право власності на спадщину за законом на земельні частки (паї), загальним розміром 20,97 в умовних кадастрових гектарах, виданого Тельманівською державною нотаріальною конторою Донецької області шостого червня 2007 року Р.№-2007 ( спадкова справа №152/07) на ім"я ОСОБА_3.
В решті частині рішення суду залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат, пов'язаних із зверненням до суду та поданням апеляційної скарги чотириста сімнадцять грн.61 коп. та на користь держави недоплачений судовий збір одну тисячу дев'яносто три гривні (на розрахунковий рахунок 31212206780004, код класифікації доходів бюджету 22030001, МФО 834016, Банк отримувача : Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ - 38033949, отримувач коштів Державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район).
.
Рішення суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржено протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Судді