1
Справа № 22ц/0591/365/2012 Головуючий у 1-ій інстанції Кулик С.В.
Категорія 27 Суддя-доповідач Сорока Г.П.
24 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого - Ігнатоля Т.Г.,
суддів - Сороки Г.П., Мироненко І.П.,
при секретарі - Кузнецові А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору, договорів застави та поруки недійсними, застосування реституції та розстрочення платежів, за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 листопада 2011 року,-
19 травня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі ПАТ «УкрСиббанк»), який в подальшому змінив та в остаточній редакції позовної заяви просив визнати недійсними кредитний договір №11338990000 від 24 квітня 2008 року, договір застави №11338990000 від 24 квітня 2008 року і договір поруки №200181 від 24 квітня 2008 року, застосувати реституцію за недійсними договорами, зобов'язати відповідача прийняти від нього суму заборгованості після застосування реституції з розстроченням платежів на 60 місяців за умови, що щомісячні платежі будуть однаковими (а.с.2-7,122).
На мотивування своїх вимог щодо недійсності кредитного договору посилався на те, що договір у порушення Конституції України, норм цивільного Кодексу України, Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» укладений в іноземній валюті - доларах США, оскільки всі розрахунки повинні проводитись в національній валюті, яка є єдиним законним засобом платежу на території України, а валютні операції можуть здійснюватися тільки на підставі генеральної та індивідуальної ліцензії НБУ.
Кредит надавався в розмірі 27 000 доларів США за курсом 5,05грн. за 1 долар США. Значне підвищення курсу призвело до зростання зобов'язань позичальника майже в два рази, що по відношенню до нього є несправедливим.
В кредитному договорі прописані тільки зобов'язання позичальника і права банку, що також є несправедливим.
Договір застави та договір поруки є недійсними, оскільки укладені на забезпечення виконання основного зобов'язання, а недійсність основного зобов'язання тягне за собою недійсність правочину щодо його забезпечення відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України, так як недійне зобов'язання не підлягає забезпеченню.
В ході розгляду справи 23 серпня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» подав зустрічний позов до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 19880,34 доларів США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на дату постановлення судового рішення.
На обґрунтування вимог вказав, що ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, станом на 10.08.2011 року має заборгованість у зазначеному розмірі, у тому числі, прострочену заборгованість за кредитом в сумі 1827,18 доларів США, за відсотками в сумі 1458,31 доларів США, нарахована та не погашена пеня за порушення строків сплати погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом становить 705,97 грн. (52,94 +35,63 доларів США).
Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 01 листопада 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору, договорів застави та поруки недійсними, застосування реституції та розстрочення платежів - відмовлено.
Зустрічний позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 24 квітня 2008 року - строкову заборгованість за кредитом в сумі 16506,28 доларів США, прострочену заборгованість за кредитом в сумі 1827,18 доларів США, прострочену заборгованість за відсотками в сумі 1458,31 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків у сумі 336,94 доларів США, а всього 19880,34 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.11.2011 року становить 158585,47грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, державне мито у розмірі 1584,62грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 51грн.
Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовити. При цьому посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що фактично йому відмовлено у правосудді, у верховенстві права на справедливе рішення суду, розгляд справи неупередженим і незацікавленим судом, неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, розглянуто не всі вимоги.
ОСОБА_4 в судове засідання на неодноразові виклики не з'явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, подала суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності та просила апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, рішення суду скасувати як незаконне.
Представник ПАТ «УкрСиббанк» в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, подав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності та письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив апеляційну скаргу відхилити.
Тому, відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України, колегія суддів розглянула справу у їх відсутності.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_3, який доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовити, заперечення представника ПАТ «Дельта Банк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк» по договору купівлі-продажу від 08.12.2011 року, за яким набув право вимоги за спірним кредитним договором, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3С.) - ОСОБА_5, який просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що згідно договору про надання кредиту та заставу транспортного засобу №11338990000 від 24 квітня 2008 року, укладеного між ВАТ «УкрСиббанк» (змінено найменування на ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3, останній отримав кредит в сумі 27000 доларів США з процентною ставкою 13% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24.04.2015 року, під заставу транспортного засобу - автомобіля марки Mitsubishi, модель Lancer, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, належного на праві власності позичальнику.
На забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 24.04.2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки №200181, згідно якого поручитель зобов'язалася відповідати перед банком за виконання кредитних зобов'язань позичальником у повному обсязі та нести солідарну відповідальність.
ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором з січня 2011 року належним чином не виконує, заборгованість не погашає та відсотки за користування кредитом відповідно до умов договору не сплачує.
Згідно розрахунку заборгованість за кредитним договором станом на 10.08.2011 року становить 19880,34 доларів США та складається із заборгованості за кредитом в сумі 16506 доларів США, простроченої заборгованості за кредитом в сумі 1827,18 доларів США, простроченої заборгованості по відсотках в сумі 1458,31 доларів США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 52,94 доларів США, пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитними коштами в сумі 35,63 доларів США. По курсу НБУ станом на 01.11.2011 року в національній валюті заборгованість за кредитним договором становить 158585,47грн.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсними кредитного договору, договорів застави та поруки, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «УкрСиббанк» відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність», Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» має необхідну ліцензію на здійснення валютних операцій, та, враховуючи те, що відповідно до ст.ст.6,627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору і можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, врегулювати свої відносини на власний розсуд , з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тому дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання договорів недійсними.
Задовольняючи зустрічний позов ПАТ «УкрСиббанк» та стягуючи солідарно з позичальника ОСОБА_3 і поручителя ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором суд першої інстанції виходив з того, що свої зобов'язання за кредитним договором боржник належним чином не виконує, має прострочену заборгованість, яку не погасив ні він, ні поручитель. Тому, виходячи з п.6.1.2 кредитного договору,згідно якого сторони домовились, що банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, і вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит у разі настання будь-якої з подій, передбачених п.3.1.2 договору, відповідно до якого банк має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та сплати плати за кредит, у тому числі, у разі порушення позичальником будь-яких грошових зобов'язань за договором строком більш ніж на один місяць (п.1.2.2, п.4.1), суд першої інстанції дійшов до висновку про обрунтованість зустрічного позову.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитись, оскільки вони випливають з обставин справи, наявних у справі доказів та відповідають вимогам матеріального і процесуального права.
Згідно п. 6 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
В ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Умови договору (його зміст) можуть бути типовими; однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (умови публічного договору); встановленими однією із сторін у певних стандартних формах (умови договору приєднання) тощо.
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою ст.203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої - п'ятої ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст.627, ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
Відповідно до ч.1 ст.1054 за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену ст.ст.15 і 23 цього Закону.
Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі.
Зі справи вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір, згідно якого позивач отримав кредит для споживчих потреб - придбання автомобіля під заставу транспортного засобу. Договір укладений у письмовій формі, підписаний сторонами.
Як вбачається зі змісту спірного кредитного договору, у ньому передбачено всі істотні умови такого виду договору відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Укладаючи кредитний договір, сторони дійшли згоди щодо укладання договору за зазначених у ньому умовах, а відтак, з власної ініціативи на момент отримання коштів сторони визначили для себе правила подальшої поведінки, зокрема щодо того, що усі ризики, пов'язані зі зміною обставин, у тому числі щодо зміну курсу валют, з яких виходили при укладенні цього договору, позичальник приймає на себе.
Ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні в суді першої інстанції та в апеляційному суді позивач не навів ніяких обставин та не надав будь-яких доказів, які б свідчили про те, що спірний договір був укладений без його вільного волевиявлення, що він був обмежений у праві вибору умов кредитування та що передбаченими договором умовами виключається чи обмежується відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або наявні інші умови, явно обтяжливі для позичальника, та є несправедливими. Вся необхідна інформація про умови отримання кредиту, тип відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору була надана позичальнику, що вбачається з умов кредитного договору, додатку до нього, заяви-анкети про надання кредиту (а.с.12-14,56-57,88-94) та не спростовано позивачем.
Тому посилання в апеляційній скарзі на порушення вимог Закону України "Про захист прав споживачів" при укладанні кредитного договору, ненадання повної інформації щодо кредитування при укладенні договору, несправедливість умов договору є безпідставними.
Зі справи також вбачається, що на час укладання кредитного договору ПАТ «УкрСиббанк» мав діючу банківську ліцензію №75 від 24.12.2001 року на право здійснення банківських операцій, визначених ч.1 та п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також дозвіл №75-2 від 09.11.2002 року на здійснення операцій, визначених п.п.1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та додаток до нього з переліком операцій з валютними цінностями, в тому числі - з відкриття, введення рахунків клієнтів в іноземній та національній валюті, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України і міжнародних ринках, а індивідуальна ліцензія для надання банками кредитів в іноземній валюті на той час не вимагалась, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність порушень валютного законодавства при укладанні сторонами спірного кредитного договору. Посилання ж позивача на порушення валютного законодавства є неспроможними.
Оскільки не встановлено підстав для визнання недійсним спірного кредитного договору, то відсутні і підстави для визнання недійсними договорів застави та поруки, а, відповідно, і підстави для застосування наслідків недійсності цих договорів, застосування реституції та покладання на ПАТ «УкрСиббанк» зобов'язань прийняти від позивача суму заборгованості з розстроченням платежів на 60 місяців.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. В ст.1046 вказаного параграфу 1 встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст.610,611,625 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання грошового зобов'язання. у разі неналежного виконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Нормами ст. 1050 ЦК України передбачено, що в разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України незалежно від сплати процентів, належних йому. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
З урахуванням наведених норм права, виходячи з того, що, як вбачається з матеріалів справи і це не оспорювалось позивачем, банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав позичальнику кредит в обумовленій у договорі сумі, а ОСОБА_3 свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконує, що призвело до утворення простроченої заборгованості, яку ні боржник ОСОБА_3, ні поручитель ОСОБА_4 не погасили, тому суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про обґрунтованість зустрічного позову та стягнув солідарно з боржника та поручителя всю заборгованість за кредитним договором в повному обсязі, правильність розрахунку якої ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді позичальником та поручителем не оспорювалась.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд залишив поза увагою те, що дія договору поруки припинилася, тому неправильно стягнуто заборгованість з поручителя, є безпідставними.
Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, на яку посилалася відповідачка ОСОБА_4 в своїх запереченнях на зустрічний позов та на яку посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Зі справи вбачається, що згідно п.3.1 договору поруки цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного припинення зобов'язань боржника за основним договором (а.с.10).
Відповідно до п.1.2.2 кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі не пізніше 24.04.2015 року (а.с.12-16). При укладанні договору поруки згідно п.1.2 договору поруки з цим строком виконання основного зобов'язання ОСОБА_4 була ознайомлена (а.с.10).
Оскільки в договорі поруки не встановлено строк його дії, а його дія пов'язана зі строком виконання основного зобов'язання, то строк дії договору поруки закінчується 24.04.2015 року. Позов до поручителя пред'явлено 18.08.2011 року, тобто в межах зазначеного строку дії договору поруки, тому визначений ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячний строк ПАТ «УкрСиббанк» не пропущено.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що цей строк необхідно вираховувати з моменту несплати чергового місячного платежу, тобто з 24.01.2011 року, є безпідставними, оскільки, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.24 своєї постанови №5 від 30.12.2012 року, при не встановленні в договорі поруки строку його дії, шестимісячний строк обраховується з моменту настання строку виконання основного зобов'язання в повному обсязі, таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що розглядаючи відповідно до вимог ст.ст.10,11,60 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, на яких лежить зобов'язання по доведенню тих обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши всі надані сторонами докази в їх сукупності, правильно дійшов до висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_3 і в задоволенні його позову відмовив, а зустрічний позов ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором правильно визнав обгрунтованим і задовольнив. Доводи ж апеляційної скарги про порушення норм матеріального права, неповноту з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, колегія суддів вважає безпідставними.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовною підставою для скасування чи зміни рішення, у справі не встановлено.
Ніяких нових обставин, які б не були предметом розгляду суду першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків і рішення суду першої інстанції не наведено та доказів не надано.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з обставин справи, наявних у ній доказів, ніякими належними, допустимими та переконливими доказами не підтверджені, і не спростовують правильність рішення суду.
З урахуванням наведеного, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційного оскарження та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, їм та наданим доказам дав правильну правову оцінку і обгрунтовано у відповідності з вимогами матеріального права дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 та задоволення зустрічного позову ПАТ «УкрСиббанк», тому апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню.
Відповідно до ст.88 ЦПК України у зв'язку з відхиленням апеляційної скарги та залишенням без зміни рішення суду першої інстанції, судовий збір у розмірі 792,93грн. з вимог за зустрічним позовом, який не був сплачений при подачі апеляційної скарги і оплата якого ОСОБА_3 була відстрочена при відкритті апеляційного провадження по справі, підлягає стягненню з нього на користь державного бюджету.
Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 листопада 2011 року залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь державного бюджету судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 792 (сімсот дев'яносто дві) гривень 93 копійок.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :