4
Справа № 0124/5061/2012
2/0124/1841/2012
14 серпня 2012 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючій судді Цалко А.А., при секретарі Сьомченко В.В., адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Перша Ялтинська державна нотаріальна контора, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма СТД - центр» про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності,
Позивач ОСОБА_2 звернулася до відповідача із позовною заявою, в якій просить суд визнати дійсною угоду - договір купівлі-продажу, зареєстрований на товарній біржі «Ю-КУБ», реєстровий № 3304 від 15 липня 1997 року, укладений між ОСОБА_3 і нею та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 липня 1997 року на Ялтинській товарній біржі «Ю-КУБ» між Брокерською конторою Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма СЕТ", діюча від імені ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма СТД-центр", діючого від її імені, був укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого в її власність перейшла квартира АДРЕСА_1 В даний час вона не може розпорядитися своєю квартирою, оскільки нотаріальна контора відмовляє їй у посвідченні угоди, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу квартири не був нотаріально засвідчений, у зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду з подібним позовом.
Позивач та її адвокат ОСОБА_1 у судовому засідання позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог не заперечував і повністю його визнав.
Представник третьої особи Першої Ялтинської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника. Рішення винести не розсуд суду (а.с.27).
Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма СТД-центр» у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. До суду повернувся конверт з відміткою: «за зазначеною адресою не проживає».
Заслухавши пояснення сторін, та доводи адвоката позивачки ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що 15 липня 1997 року на Ялтинській товарній біржі «Ю-КУБ» між Брокерською конторою Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма СЕТ", в особі директора ОСОБА_4, діючого на підставі договору доручення № 7/21 від 15 липня 1997 року, від імені відповідача - ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма СТД-центр" в особі директора ОСОБА_5, діючого на підставі договору доручення № 7/22 від 15 липня 1997 року, від імені - позивача ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу. Відповідно до якого ОСОБА_3 продав у власність, а ОСОБА_2 купує квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 28,9 кв.м., у тому числі житловою площею 17,3 кв.м., що підтверджується копією договору купівлі-продажу(а.с.7-8).
16 липня 1997 року даний договір купівлі-продажу був зареєстрований у БТІ м. Ялта під реєстровим номером 3304, інвентаризаційна справа № 7390, про що є відмітка на вищевказаному договорі (а.с.8).
Як пояснила в судовому засіданні позивач, що в даний час вона не може розпорядитися належною їй квартирою, оскільки нотаріальна контора відмовляє їй у цьому, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу не був нотаріально засвідчений.
На час досягнення між сторонами згоди щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 - в 1997 році (як зазначає позивач) діяв Цивільний кодекс Української PCP, положеннями якого передбачалося, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків (стаття 41).
У відповідно зі ст. 44 ЦК Української PCP, повинні укладатись у письмовій формі угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми. Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.
Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (стаття 47).
Згідно ст. 153 ЦК Української PCP, - договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Стаття 224 цього Кодексу передбачає, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 227 цього Кодексу, - договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу квартири підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, Цивільний кодекс Української PCP передбачав обов'язкову письмову форму для договорів купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки такі договори підлягали нотаріальному посвідченню з наступною реєстрацією (для договорів, які можуть укладатися в усній формі закон не передбачає обов'язкового нотаріального посвідчення з наступною реєстрацією).
Пунктом Прикінцевих та перехідних положень 4 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що положення цього кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Положеннями статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У силу ст. 203 ЦК України, - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 208 ЦК України, - у письмовій формі належить вчиняти правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Згідно ст. 209 цього Кодексу, - правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках встановлених законом або домовленістю сторін.
Стаття 210 цього Кодексу передбачає, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
У відповідності зі ст. 220 цього Кодексу, - у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Приписи частини 3 статті 640 ЦК України встановлюють, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
В той же час, відповідно до положень частини 2 статті 55 Закону України «Про нотаріат», частини 2 статті 182 ЦК України правочини щодо нерухомості підлягають саме нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Згідно ч. 4 ст. 656 ЦК України, - до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Відповідно до положень ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Як вбачається з вищезгаданих правових норм, дійсним може бути визнано лише укладений договір.
Правила статті 47 Цивільного кодексу Української РСР і статті 220 Цивільного кодексу України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення такого правочину (відповідно до статей 153, 227 Цивільного кодексу Української РСР і статей 210, 640 Цивільного кодексу України) пов'язується з державною реєстрацією, тому такі договори розцінюються, як неукладені, і не породжують правових наслідків для сторін.
Верховний Суд України у п. 13 постанови № 9 Пленуму від 06.11.2009 року зазначив: вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно врахувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України не пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін, тобто вони є нікчемними.
Договори, укладені на товарній біржі, не прирівнюється до нотаріально посвідчених, а лише підлягають подальшому нотаріальному посвідченню. До нотаріально посвідчених документів прирівнюються документи складені згідно з вимогами ст. 40 Закону України «Про нотаріат», який є вичерпаним і не підлягає розширювальному тлумаченню.
Таким чином, договори щодо придбання на публічних торгах об'єктів нерухомого майна оформлюються у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню. У разі недотримання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним і не породжує для сторін будь-яких правових наслідків.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, суд, оцінивши всі докази в сукупності, не має законних підстав для визнання угоди дійсною, оскільки право позивачки не порушено та не підлягає захисту, тому у задоволені позовних вимог необхідно відмовити позивачці .
Крім цього, позивачкою не надано і матеріали цивільної справи не містять жодних належних та допустимих доказів у підтвердження ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору.
Проте, представник позивачки підтвердив у судовому засіданні, що остання до звернення до суду з подібним позовом, не зверталась до відповідача за належним оформленням вищевказаної угоди в нотаріальній конторі. Ці ж обставини підтвердив у судовому засіданні і відповідач, який взагалі не заперечував проти позову і повністю його визнав, що свідчить, у свою чергу, про відсутність спору на час розгляду справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 41,44,47,48,153,224,227 ЦК Української РСР, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, 202,203,207-210, 220,638,640,655,657 ЦК України, п. 13 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року, ч. 2 ст. 55 Закону України «Про нотаріат», суд,
В позові ОСОБА_2 про визнання дійсної угоди - договору купівлі-продажу, зареєстрованому на товарній біржі «Ю-КУБ», реєстровий № 3304 від 15 липня 1997 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та про визнання за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційному суду АРК через Ялтинський міський суд в порядки та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.
Суддя: (підпис). З оригіналом згідно. Рішення не набрало законної сили
Суддя: секретар: