1
Справа № 22ц/0591/677/2012 Головуючий у 1-ій інстанції Чмель О.Л.
Категорія 45 Суддя-доповідач Сорока Г.П.
05 червня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого - Ігнатоля Т.Г.,
суддів - Сороки Г.П., Кочегарової Л.М.,
при секретарі - Велигоненко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа Маріупольська міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2012 року,-
15 липня 2010 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 і просили встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою під домоволодінням АДРЕСА_1, виділивши їм в користування частину ділянки пропорційно належної їм на праві власності 27/50 частини домоволодіння.
На мотивування вимог посилались на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19.08.2009 року кожному з них на праві власності належить по 27/100 частини домоволодіння, розташованого на земельній ділянці площею 563кв.м., з яких 57кв.м. знаходиться від будинком, 37кв.м. під господарськими спорудами, 300кв.м. під городом.
Відповідачці належить 23/50 частин цього ж домоволодіння.
В будинку проживає їх батько ОСОБА_6 Раніше з колишньою власницею 23/50 частини будинку ОСОБА_7 у батька та у них були нормальні відносини, склався порядок користування земельною ділянкою. Право на користування земельною ділянкою було визначено відповідно до часток власності на домоволодіння. Після придбання 23/50 частин будинку з 1994 року відповідачка з її чоловіком ОСОБА_8 в будинку не проживають. Однак, з 2008 року стали висувати претензії щодо земельної ділянки. Чоловік відповідачки вимагає прибрати клумбу для квітів, зніс огорожу клумби. Також виникають конфлікти з приводу розташування хвіртки, яка проходить через їх частину двору. Між ними виник спір щодо користування земельною ділянкою, який мирним шляхом не вирішено.
Вимоги обґрунтовували посиланням на ч.ч.2,4 ст.120, ч.4 ст.89 ЗК України та ст.377 ЦК України.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2012 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково.
Виділено у користування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 304кв.м., що складає 27/50 (54/100) частини і розташована по АДРЕСА_1, а саме:
від крапки Б, розташованої по межі даного домоволодіння від правого кута на відстані 1,70 погонного метру, по межі на відстані 19,10п.м. до крапки Л;
від крапки Л, розташованої на куту домоволодіння з домоволодінням АДРЕСА_2, по межі даного домоволодіння з домоволодінням АДРЕСА_2 на відстані 22,7п.м. до крапки М;
від крапки М, розташованої по межі домоволодіння з домоволодінням АДРЕСА_3, по межі даного домоволодіння з домоволодінням АДРЕСА_3 на відстані 11,95 пю.м. до крапки Н;
від крапки Н, розташованої на межі даного домоволодіння з домоволодінням АДРЕСА_3, по межі даного домоволодіння з домоволодінням АДРЕСА_3 на відстані 4,19 п.м. до крапки З;
від крапки З, розташованої на межі даного домоволодіння з домоволодінням АДРЕСА_3, по межі з ділянкою співвласника 23/50 частки на відстані 6,97 п.. до крапки Ж;
від крапки Ж, розташованої в глибині ділянки, паралельно стіні літ.В, на відстані 10,05 п.м. до крапки Е;
від крапки Е, розташованої в глибині ділянки, паралельно стіні житлового будинку на відстані 12,84 п.м. до крапки Д;
від крапки Д, розташованої на відстані 1,0 п.м. від стіни житлового будинку по межі розподілу житлового будинку, на відстані 3,98 п.м., 2,91 п.м. та 4,36 п.м. відповідно до крапки Г;
від крапки Г, розташованої в крапці співпадання літ.а-1 та літ.а-2-1, під кутом до крапки співпадання літ а.-1 та літ.а-2-1, на відстані 7,74п.м. до крапки В;
від крапки В, розтшованої в глибині ділянки, паралельно межі з домоволодінням АДРЕСА_4, на відстані 10,0п.м. до крапки Б.
Виділено в користування ОСОБА_5 земельну ділянку площею 259кв.м., що складає 23/50 (46/100) частини та розташована по АДРЕСА_1 в м.Маріуполі, а саме:
від крапки А, розташованої на куту домоволодіння (правий кут), по межі домоволодіння по АДРЕСА_1 на відстані 1,70п.м. до крапки Б;
від крапки Б, розташованої по межі домоволодіння по АДРЕСА_1 в нглибині ділянки, паралельно межі з домоволодінням АДРЕСА_4 на відстані 10,0п.м. до крапки В;
від крапки В, розташованої в глибині ділянки, під кутом до крапки співпадання літ.а-1 та літ.а-2-1 на відстані 7,74п.м. до крапки Г;
від крапки Г, розташованої в крапці співпадання літ.а-1 та літ.а-2-1, по межі розділу житлового будинку, на відстані 3,98п.м., 2,91п.м. та 4,36п.м. відповідно до крапки Д;
від крапки Д, розташованої на відстані 1,0п.м. від стіни житлового будинку, паралельно стіні житлового будинку, на відстані 12,84п.м. до крапки Е;
від крапки Е, розташованої в глибині ділянки, паралельно стіні літ.В, на відстані 10Ю,05п.м. до крапки Ж;
від крапки Ж, розташованої в глибині ділянки, паралельно стіні літ.В, на відстані 6,97п.м. до крапки З;
від крапки З, розташованій по межді домоволодіння з домоволодінням АДРЕСА_3, по межі домоволодіння з домоволодінням АДРЕСА_3, на відстані 4,41п.м. до крапки І;
від крапки І, розташованої на куту домоволодіння з домоволодінням АДРЕСА_3 і АДРЕСА_4, по межі даного домоволодіння з домоволодінням АДРЕСА_4, на відстані 13,25п.м. до крапки К;
від крапки К, розташованої по межі домоволодіння з домоволодінням АДРЕСА_4, по межі домоволодіння з домоволодінням АДРЕСА_5, на відстані 20,0п.м. до крапки А.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачі в апеляційній скарзі просять рішення суду скасувати, визначити порядок користування земельною ділянкою у відповідності з варіантом, запропонованим експертом ОСОБА_9 у висновках від 22.04.2011 року, виділивши у користування власнику 23/50 частин - земельну ділянку площею 259кв.м., а володільцям 27/50 частки - земельну ділянку площею 304кв.м. відповідно до розмірів та меж, наведених експертом у висновках (а.с.58-60). При цьому посилаються на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильно застосування норм матеріального права.
Представник Маріупольської міської ради повторно в судове засідання не з'явився, подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений шляхом направлення факсимільного повідомлення. Тому, відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України, колегія суддів розглянула справу у його відсутності.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_10, які доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та визначити порядок користування земельною ділянкою, виділити їм у користування земельну ділянку пропорційно частці у праві власності на домоволодіння відповідно до висновку судового експерта ОСОБА_11, заперечення представника ОСОБА_5 - ОСОБА_12, який просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України при ухваленні рішення суд повиннен вирішити такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Як вбачається зі справи, рішення суду даним вимогам закону не відповідає.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, керуючись ст.120 ЗК України в редакції, чинній з 01.01.2010 року, виходив з того, що у зв'язку з придбанням права власності на відповідні частини домоволодіння АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 563кв.м., належній Маріупольській міській раді, сторони набули право на земельну ділянку. З урахуванням пояснень свідків ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_8, суд першої інстанції встановив, що з 1984 року між співвласниками будинку було встановлено порядок користування земельною ділянкою, обладнано дві хвіртки для входу на спірну земельну ділянку, в тому числі, відповідачки зі сторони будинку АДРЕСА_4, що також підтверджується довідкою від 26.10.2011 року та фотокартками. З 21.02.1995 року ОСОБА_16 на підставі договору дарування належало 54/100 частини будинку АДРЕСА_1, яку після його смерті успадкували по 27/100 частин кожен з позивачів. З 13.12.1996 року відповідачці на підставі договору дарування належить 23/50 частин вказаного будинку.
Приймаючи до уваги висновок технічної експертизи від 03.02.2012 року, яким визначено варіант поділу земельної ділянки, з урахуванням історично встановленого між колишніми власниками домоволодіння порядку користування та існуючих входів, який є обов'язковим для наступних співвласників, суд першої інстанції дійшов висновку про визначення порядку користування земельною ділянкою та виділив у користування позивачам пропорційно їх частки в праві власності на будинок 27/50 (54/100) - 304кв.м., а відповідачці - пропорційно її частки у праві власності на будинок 23/50 (46/100) - 259кв.м. в межах зазначених у висновках експертизи (а.с.126-135).
При цьому, висновок експерта від 22.04.2011 року (а.с.58-60) до уваги не прийняв, посилаючись на те, що такий порядок порушує права відповідачки і суперечить історично встановленому порядку користування спірною ділянкою.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися.
З матеріалів цивільної справи та інвентарної справи №31909 на домоволодіння АДРЕСА_1 (квартал №247) вбачається, що згідно посвідчення від 02.03.1947 року, генерального плану забудови від 04.04.1949 року, висновку про реєстрацію домоволодіння та свідоцтва №285 про право власності на будівлі від 22.09.1955 року ОСОБА_17 належало на праві власності домоволодіння АДРЕСА_1 за вказаною адресою, яке ним збудовано на відведеній під будівництво у встановленому на той час порядку земельній ділянці площею 455,70кв.м.
На підставі свідоцтва про право на спадкування після смерті ОСОБА_17, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, домоволодіння АДРЕСА_1 перейшло у власність ОСОБА_18, яка згідно висновку про реєстрацію домоволодіння від 03.10.1977 року, знесла старий будинок та збудувала новий будинок, провела інші забудови на земельній ділянці площею 563кв.м.
Рішенням виконкому Жовтневої районної ради №117 від 12.04.1978 року затверджено акт прийняття в експлуатацію вказаного домоволодіння АДРЕСА_1, збудованого ОСОБА_18, і на підставі цього рішення на ім'я ОСОБА_18 22.05.1978 року видано свідоцтво №189 про право власності на домоволодіння.
Після смерті ОСОБА_18, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, право власності на домоволодіння перейшло до ОСОБА_19 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.05.1978 року.
Згідно договору купівлі-продажу від 16.02.1981 року ОСОБА_19 27/50 частини належного їй домоволодіння АДРЕСА_1 продала ОСОБА_20, яка за договором купівлі-продажу від 04.09.1984 року дану частину домоволодіння продала ОСОБА_21, а та в свою чергу за договором дарування від 01.11.1984 року подарувала вказану частину будинку ОСОБА_6 Останній згідно договору дарування від 21.02.1995 року подарував вказану частину будинку ОСОБА_16
Після смерті ОСОБА_16, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.08.2009 року, 27/50 частини домоволодіння перейшло у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожному по 27/100 частини житлового будинку з належними до нього надвірними побудовами. На земельній ділянці розташовані: житловий будинок з тамбуром та погрібом літ.А-1,а-1,А/п житловою площею 22,43кв.м., два сарая літ.В-1, а2-1, дві вбиральні літ.Е-1,Г-1, літня кухня літ.А1-1, площадка літ.д, огорожа літ. №1,2,3. Загальна площа домоволодіння 42,43кв.м.
Згідно договору купівлі-продажу від 19.10.1981 року ОСОБА_19, належні їй 23/50 частини цього ж домоволодіння, продала ОСОБА_22, який вказану частину будинку за договором від 13.12.1996 року подарував ОСОБА_5
Відповідно до технічного паспорта на домоволодіння від 23.04.2009 року домоволодіння АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці площею 563кв.м., у тому числі під будівлями та спорудами площею 94кв.м. (під жилим будинком 57кв.м., під господарськими спорудами 37кв.м.) під двором 169кв.м., під городом 300кв.м. (а.с.8-12).
Згідно архівного витягу з протоколу №11 виконкому Жданівської міської ради від 13.04.1956 року про впорядкування і реєстрацію землекористування по будівельному кварталу №247 та додатку №5 до цього протоколу за ОСОБА_17 за даними поквартальної зйомки значиться земельна ділянка АДРЕСА_1 площею 563кв.м. Пунктом 3 протоколу №11 громадянам, які не мають документів на земельну ділянку, рекомендовано оформити документи протягом двох місяців.
Однак, згідно інформації державного архіву Донецької області, в архіві відсутні генеральні плани та акти про виділення і встановлення меж земельної ділянки.
В матеріалах інвентарної справи на домоволодіння також відсутні будь-які правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою площею 563кв.м. як попередніми власниками, так і сторонами по справі.
Ніяких доказів, які б свідчили про звернення попередніх власників домоволодіння або сторін по справі до компетентних органів місцевої влади із заявами про відведення їм у користування спірної земельної ділянки, не представлено, не надано і актів про встановлення меж на місцевості (в натурі) та інших землевпорядних документів про право користування земельною ділянкою площею 563кв.м.
Самі сторони та їх представники в судовому засіданні не заперечували, що вони у встановленому порядку не оформляли право користування спірною земельною ділянкою.
Відповідно до вимог ст.ст.ст.20,88,90 ЗК УРСР від 08.07.1970 року в редакції, чинній на період видачі свідоцтва про прийняття спадщини ОСОБА_19 після смерті ОСОБА_18 від 31.05.1978 року, укладення договору купівлі-продажу від 16.02.1981 року між ОСОБА_19 та ОСОБА_20, договору купівлі-продажу від 19.10.1981 року між ОСОБА_19 та ОСОБА_23, договору купівлі-продажу від 04.09.1984 року між ОСОБА_24 та ОСОБА_21, договору дарування від 01.11.1984 року між ОСОБА_21 та ОСОБА_6, при переході права власності переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною, що засвідчується державним актом на право користування землею, який видається після відводу земельної ділянки в натурі.
Згідно вимог ст.30 ЗК У країни від 18.12.1990 року в редакції, чинній на час укладення договору дарування від 21.02.1995 року ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_16, договору дарування від 13.12.1996 року ОСОБА_22 на ім'я ОСОБА_5, право користування земельною ділянкою при переході права власності на домоволодіння посвідчується радами народних депутатів у відповідності з вимогами ст.23 цього Кодексу, згідно якої право користування земельною ділянкою посвідчується державним актом, а відповідно ст.22 даного Кодексу право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж в натурі (на місцевості) та видачі державних актів, які реєструються в місцевих радах.
Однак, сторонами та їх представниками таких документів (акту встановлення меж на місцевості, рішення відповідного органу місцевої влади про відведення земельної ділянки у користування набувачам домоволодіння, державного акта на право користування земельною ділянкою тощо) суду не надано, відсутні такі документи і в інвентарній справі на домоволодіння та в державному архіві Донецької області, у зв'язку з чим вказані сторони як співвласники житлового будинку права користування спірною земельною ділянкою не могли набути, оскільки попередні власники не набули такого права у встановленому порядку відповідно до законодавства, чинного до введення в дію нового Земельного кодексу України 2001 року.
Приписами ч.2 ст.377 ЦК України в редакції, чинній на час набуття позивачами права власності на частину домоволодіння (серпень 2009 року), унормовано, що у разі коли житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій в користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
За змістом ч.ч.1,2 ст.120 ЗК України в редакції, чинній станом на 2009 рік, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщенні, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно ч.4 ст.120 ЗК України в тій же редакції, при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
З правового аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.
Згідно зі ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельною ділянкою виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч.ч.3,5 ст.126 цього ж Кодексу право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків передбачених законом.
Тобто, право на одержання у користування спірної земельної ділянки підлягає оформленню у порядку, встановленому вказаним кодексом, а саме, - на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації.
Маріупольською міською радою, в адміністративному впорядкуванні якої знаходиться спірна земельна ділянка, рішення про надання позивачам спірної земельної ділянки не приймалося. Позивачі після набуття права власності на частину житлового будинку до Маріупольської міської ради із заявою про відведення земельної ділянки у встановленому порядку не зверталися, своє право на користування земельною ділянкою не оформили і таких доказів суду не надали.
Згідно п.4 ст.89 ЗК України, позовні вимоги якою обґрунтовували позивачі, право на поділ земельної ділянки або виділення з неї окремої частини мають співвласники земельної ділянки, що перебуває у їх спільній сумісній власності.
Тобто, дана норма права передбачає право власників на поділ земельної ділянки, а не користувачів.
Разом з тим, ніяких документів про наявність у них права власності на земельну ділянку позивачі суду не надали.
Таким чином, для встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до частини власності у домоволодінні, також відведення у користування земельної ділянки пропорційно часткам у спільній власності на будинок може бути проведено після оформлення правовстановлюючих документів. У сторін таких документів не має.
Дослідивши наявні в матеріалах справи та в матеріалах інвентарної справи документи, надані державним архівом документи та обставини справи, колегія суддів приходить до переконання, що позивачами не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували їх право постійного користування спірною земельною ділянкою, відсутнє і рішення власника земельної ділянки - Маріупольської міської ради про надання земельної ділянки їм у користування чи укладення з ними відповідної цивільно-правової угоди, у тому числі, договору оренди земельної ділянки, а також відповідних землевпорядних документів про виникнення права користування земельною ділянкою в установленому порядку у попереднього власника - ОСОБА_16, тому у позивачів відсутні правові підстави для захисту права, якого вони не набули у встановленому законом порядку.
Однак, суд першої інстанції при вирішення справи на наведенні обставини уваги не звернув та не з'ясував у повному обсязі, їм та вимогам законодавства, чинного на момент виникнення у попередніх співвласників домоволодіння та у сторін права власності на житловий будинок, відповідної оцінки не дав та помилково дійшов до висновку про набуття сторонами права користування спірною земельною ділянкою і часткове задоволення позову.
Тому, таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову через відсутність набутого позивачами права користування земельною ділянкою, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів залишає без уваги, оскільки вони не випливають з матеріалів справи, вимог закону та ніякими належними, достовірними та допустимими доказами не підтвердженні, і не мають значення для справи.
Таким чином, переглянувши справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, в межах апеляційного оскарження та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду як таке, що не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, у зв'язку з чим апеляційної скарги позивачів підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2012 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :