33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"20" серпня 2012 р. Справа № 2/30/2012/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Савченко Г.І. ,
суддя Грязнов В.В.
при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на рішення господарського суду Вінницької області від 09.07.2012 р. у справі № 2/30/2012/5003
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"
про стягнення 2 687 874,32 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Пількевич В.В.,
відповідача - Рибаченко І.В.,
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 2687874,32 грн.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.07.2012 року (суддя Мельник П.А.) вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1452927,36 грн. боргу, 226614,15 грн. пені, 222128,02 грн. 7% штрафу, 32116,33 грн. інфляційних втрат, 43758,46 грн. 3% річних та 46537,50 грн. витрат на сплату судового збору. Припинено провадження по справі в частині стягнення 349 330,00 грн. основного боргу. В стягненні 361 000,00 грн. основного боргу відмовлено.
У своєму рішенні суд першої інстанції вказав, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором від 30.09.2011 року на купівлю-продаж природного газу за КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" утворилась заборгованість станом на 10.05.2012 року в розмірі 2163 257,36 грн. Існування заборгованості стверджується обопільно підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу. Суд прийняв до уваги, що відповідачем погашено 361000,00 грн. боргу до звернення позивача до суду, тому відмовив в цій частині позову. А також з огляду на те, що відповідач погасив заборгованість на суму 349330,00 грн., суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення боргу в цій частині. Перевіривши розрахунок пені, штрафу, індексу інфляції та 3% річних, суд встановив, що вони здійснені в межах чинного законодавства та умов договору.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 09.07.2012 року змінити в частині стягнення пені в розмірі 226614,15 грн. та 222128,02 грн. - 7 % штрафу.
Апелянт зокрема зазначає, що суд першої інстанції не врахував майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій із розміром збитків кредитора, що призвело до невірного вирішення справи по суті.
Позивач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених у ній. Вказав, що КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" є збитковим, а тому суд неправомірно не скористався своїм правом на зменшення розміру неустойки з власної ініціативи.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 09.07.2012 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (покупець) уклали договір купівлі-продажу природного газу № 14/2462/11, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити газ на умовах цього договору (далі - договір, а.с. 9-14).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець передає покупцю з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. газ в обсязі до 35900 куб.м.
Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Пунктом 3.4 договору визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).
Згідно п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3023,50 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3023,50 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3700,76 грн. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 342 грн. Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3368,97 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ -4042,76 грн.
30.09.2011 року сторонами укладено додаткову угоду № 1, за якою змінено п. 5.2 договору та визначено з 01.10.2011 року ціну за 1000 куб.м. природного газу - 3382,00 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ -4139,57 гривень. До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн. (а.с. 15).
Додатковою угодою № 2 від 11.10.2011 року сторонами погоджено, що до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3382,00 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 0%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 3449,64 гривень. До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ- 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн. У разі поставки газу на газоспоживаючі об'єкти Покупця, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто - газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 262,25 грн., крім того ПДВ - 20 %- 52,45 грн., разом з ПДВ - 314,70 грн. (а.с. 16).
На виконання умов договору позивач передав у власність покупця природний газ з 01.10.2011 року по 10.10.2011 року в обсязі 31185 тис.куб.м. на суму 140405,10 грн. та з 11.10.2011 року по 31.10.2011 року в обсязі 1049956 тис. куб.м. на суму 4002852,26 грн., а всього за жовтень 2011 року на загальну суму 4143257,36 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу від 31.10.2011 року (а.с. 17,18).
Натомість, як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач свої зобов'язання за договором в повному обсязі не виконав, оплативши 1980000,00 грн., внаслідок чого станом на 10.05.2012 р. його борг становив 2163257,36 грн.
У той же час, як вбачається з картки рахунку № 631 за період з 31.01.2012 р. по 30.06.2012 р. платіжними дорученнями № КП 000002927 від 14.05.2012 р., № КП 000002929 від 15.05.2012 р. та № КП 000002976 від 16.05.2012 р. відповідачем сплачено борг за поставлений природний газ в розмірі 361000,00 грн.
З огляду на те, що вказані проплати мали місце до звернення 17.05.2012 року з позовом до суду, місцевий господарський суд правомірно відмовив в позові в частині стягнення з відповідача 361000,00 грн. боргу.
Крім того, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про припинення провадження у справі на підстав п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення з відповідача 349330,00 грн., оскільки вказана сума основного боргу була погашена останнім після порушення провадження у справі, що підтверджується карткою рахунку № 631.
Поряд з тим, доказів сплати боргу в сумі 1452927,36 грн. (2163257,36 грн. - 361000,00 грн. - 349330,00 грн.) відповідач суду не надав.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" основного боргу в сумі 1452927,36 грн. обґрунтовані, законні та правомірно задоволені господарським судом Вінницької області на підставі ст.ст. 526, 530, 691, 692 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
Що стосується стягнення з відповідача 226614,15 грн. пені, 222128,02 грн. штрафу, 43 758,46 грн. - 3% річних та 32 116,33 грн. інфляційних втрат, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів у період з листопада 2011 року по березень 2012 року включно та трьох відсотків річних за період з 14.11.2011 року по 23.04.2012 року, колегія суддів прийшла до висновку, що дані розрахунки арифметично вірні, відповідають вимогам чинного законодавства, не суперечить положенням договору, а відтак правомірно задоволені судом першої інстанції в повному обсязі.
Крім того, згідно п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Судом першої інстанції вірно зауважено, що одночасне стягнення пені та штрафу за порушення господарського зобов'язання передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України.
За таких обставин, перевіривши розрахунок штрафу та пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань", в силу приписів ст.ст. 230, 231 ГК України, ст. 549 ЦК України, місцевий господарський суд правомірно задоволив позов в цій частині.
Твердження апелянта про те, що КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" є збитковим, тому суд неправомірно не скористався своїм правом на зменшення розміру пені та штрафу з власної ініціативи, відхиляються апеляційним судом, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 ЦК і ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, з огляду на приписи ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, який самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Крім того, п. 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Колегією суддів встановлено, що всупереч ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач із клопотанням про зменшення розміру неустойки до суду першої інстанції не звертався, доказів винятковості обставин, які призвели до тривалості порушення ним грошового зобов'язання не надав, тому при вирішенні даного спору судом першої інстанції правомірно не зменшено розмір неустойки з власної ініціативи.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 09.07.2012 р. у справі № 2/30/2012/5003 залишити без змін, апеляційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Грязнов В.В.