79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
22.08.12 Справа № 14/19/5022-240/2012
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого -судді: Данко Л.С.,
Суддів: Давид Л.Л.,
Юрченко Я.О.,
При секретарі судового засідання: Карнидал Л.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою скаржника: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2 від 22.06.2012 року (вх. у ЛАГС № 354 від 11.07.2012р.)
на рішення господарського суду Тернопільської області
від 08 червня 2012 року по справі № 14/19/5022-240/2012 (суддя О.В.Руденко)
порушеній за позовною заявою
Позивача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2 (АДРЕСА_1),
до відповідача: Приватного підприємства "Аграрія" (с. Кордишів, Шумського району, Тернопільської області, 47131),
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа (Приватний підприємець) ОСОБА_3 (АДРЕСА_2),
про стягнення попередньої оплати в розмірі 110 000,00 грн., понесених збитків -6400,00 грн. та стягнення судового збору (згідно заяви про зміну предмета позову).
За участю представників сторін
Від апелянта/позивача: СПД-ФО ОСОБА_2, свідоцтво про державну реєстрацію підприємця серії В02 № 926856, паспорт серії НОМЕР_4 виданий 12.09.2002р. Тернопільським МВ УМВСУ в Тернопільській обл.,
Від відповідача: не прибув,
Від третьої особи: не прибув
Представника з правами та обов'язками, визначеними у ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України - ознайомлено. Заяв та клопотань про відвід суддів -не надходило.
В судовому засіданні, за клопотанням апелянта, проводилась фіксація судового процесу технічними засобами.
Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів»від 11.07.2012р., дану справу передано на розгляд колегії суддів, у складі: Мурська Х.В. (суддя-доповідач), суддів Гриців В.М., Кордюк Г.Т.
Ухвалою суду від 13.07.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та її розгляд призначено на 08.08.2012 року, про що сторони були повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (том 2, а.с. 17 - 23).
Відповідно до Розпорядження заступника керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду № 60 від 06.08.2012р., у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Мурської Х.В., ст. 2-1 ГПК України, п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 14/19/5022-240/2012, внаслідок чого, зазначену справу передано на розгляд колегії у складі судді Данко Л.С. (головуюча), суддів Гриців В.М., Юрченко Я.О.
24.07.2012р. за вхідним № 4727 ПП «Аграрія» (том 2, а.с. 25-28) надіслано відзив на апеляційну скаргу, відповідач по справі просить залишити рішення місцевого суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
03.08.2012р. апелянт/позивач надіслав доповнення до апеляційної скарги від 22.06.2012р. (вх. № 4995 від 03.08.2012р. (том 2, а.с. 29-31).
З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2012р. розгляд справи відкладено на 22.08.2012р.
Відповідно до розпорядження В.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 року замість судді Гриців В.М. /відпустка/ введено суддю Давид Л.Л.
Представник апелянта/позивача в судове засідання прибув, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, просить рішення господарського суду Тернопільської області скасувати і постановити нове рішення, яким позов СПД-ФО ОСОБА_2 до ПП «Аграрія»задовольнити в повному обсязі. У судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги.
Відповідач, повторно, у судове засідання повноважного представника не направив, в матеріалах справи наявний його відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 25-28).
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, повторно, повноважного представника не направив, пояснень на апеляційну скаргу не подав (не надіслав), не зважаючи на те, що був належним чином, під розписку, рекомендованою поштою № 7901006138368 та № 7901006221370, за адресою: АДРЕСА_3, м. Хмельницький, 29009, повідомлений про день, час та місце розгляду справи (оригінали повідомлення про вручення поштового відправлення -в матеріалах справи).
Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представників відповідача та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.
Нормами чинного законодавства України (ст. 28 ГПК України) не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі.
З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 14/19/5022-240/2012.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду у даній справі слід скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 08 червня 2012р. у справі № 14/19/5022-240/2012 (суддя О.В.Руденко) в позові СПД-ФО (Приватного підприємця) ОСОБА_2 до ПП «Аграрія»відмовлено повністю (том І, а.с. 168-172).
Як вбачається з матеріалів справи, Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа (приватний підприємець) ОСОБА_2 (далі за тексом - Позивач) звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Аграрія" (далі за текстом - Відповідач) про стягнення з відповідача вартості непоставленої продукції в розмірі 110 000,00 грн. та збитків в сумі 6400.00 грн.(том І, а.с. 5-7).
18 квітня 2012р., до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивачем подано заяву місцевому господарському суду про зміну предмета позову, із тексту якої вбачається, що господарюючий суб'єкт просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати -110000,00 грн. та понесених ним збитків в розмірі 6400.00 грн. (том І, а.с. 26).
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 18.04.2012р. заяву позивача про зміну предмета позову від 18.04.2012р. задоволено (том І, а.с. 34), ухвалою місцевого суду від 25.04.2012р., за ініціативою суду, відповідно до ст. 27 ГПК України, залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізичну особу -підприємця ОСОБА_3 та другою ухвалою від 25.04.2012р. у цій же справі з Шумського районного відділення УМВСУ в Тернопільській області судом витребувано інформацію та матеріали № 935 по розгляду заяви ОСОБА_2 (том І, а.с. 43-44, 52-53).
Як вбачається із рішення місцевого господарського суду, розгляд справи місцевим судом здійснювався за позовними вимогами, що викладені Приватним підприємцем у заяві від 18.04.2012р. про зміну предмета позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ГПК України, сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 ГПК України.
Статтею 1 ГПК України наведено перелік суб'єктів, які відповідно до ст. 21 ГПК України можуть бути сторонами у судовому процесі. Це, зокрема: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації) та у випадках, передбачених законодавчими актами України, державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності
Позивач, згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 926856, Витягу з ЄДРЮО та ФОП серії АЖ № 017112, є суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою, місце проживання: АДРЕСА_1; державна реєстрація СПД-ФО ОСОБА_2 проведена Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 14.07.2009р., приватному підприємцю йому присвоєно ідентифікаційний № НОМЕР_2, про що вчинено запис в ЄДРЮО та ФОП за № 26460000000014725 (том І. а.с. 13, 14).
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, основним видом діяльності СПД-ФО ОСОБА_2, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АЖ № 017112 виданого станом на 31.01.2012р., у відповідності до КВЕД є: 51.21.0. Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; 15.61.0. Виробництво продуктів борошномельно - круп'яної промисловості (том І. а.с. 14), підприємець є платником податків (том І, а.с. 20).
Відповідач: Приватне підприємство «Аграрія»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32807939, місцезнаходження за КОАТУУ: 47131, Тернопільська область, Шумський район, с. Кордишів, організаційно-правова форма за КОНФГ: 120. Приватне підприємство, види діяльності за КВЕД-2010: 01.11. Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13. Вирощування овочів і баштанових культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.41. Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.46. Розведення свиней; 01.50. Змішане сільське господарство; 01.61. Допоміжна діяльність у рослинництві, що підтверджується Довідкою АА № 432977 виданою Головним Управлінням статистики у Тернопільській області (том І, а.с. 31).
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 є суб'єктом підприємницької діяльності -фізична особа, йому присвоєно ідентифікаційний код № НОМЕР_3, місце проживання: 29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, АДРЕСА_3. Державна реєстрація СПД-ФО ОСОБА_3 проведена Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 26.01.2001р., за № 26730170000006768, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № 260266 (том І, а.с. 60), види діяльності за КВЕД: 52.11.0. Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; 51.21.0. Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; 51.11.0. Посередництво в торгівлі с/г сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 60.24.0. Діяльність автомобільного вантажного транспорту; 63.40.0. Організація перевезення вантажів та 74.87.0. надання інших комерційних послуг, що підтверджується Довідкою № 6525 Головного управління статистики у Хмельницькій області (том 1, а.с. 61), є платником податків (том 1, а.с. 62).
Предметом спору у даній справі є дві (2) позовні вимоги:
1) стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати в розмірі 110 000,00 грн., перерахованої СПД-ФО ОСОБА_2 28 жовтня 2011 року відповідачу: ПП «Аграрія»за товар: пшеницю, на підставі квитанції до прибутково касового ордера № 381 від 28.10.2011р.;
2) стягнення збитків в сумі 6400,00 грн., які складаються із автотранспортних послуг на перевезення 28.10.2011р. вантажу -пшениці купленої позивачем у відповідача.
Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами даної справи, квитанція до прибутково касового ордера № 381 від 28.10.2011р. про оплату позивачем 110 000,00 грн. попередньої плати за куплений у відповідача товар: пшеницю, оформлений посадовими особами відповідача.
Оригінал квитанції до прибутково касового ордера № 381 від 28.10.2011р. оглядався колегією суддів у судовому засіданні (належним чином завірена копія на а.с. 36, том 1).
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що сама лише відсутність у прибутковому касовому ордері № 381 від 28.10.2011р. запису про те, що у даних правовідносинах ОСОБА_2 виступає як приватний підприємець, не може спростовувати того факту, що внесені ОСОБА_2 в касу підприємства відповідача кошти, за пшеницю, в розмірі 110 000,00 грн., є не що інше, як процес його господарської діяльності як підприємця, а зважаючи на товар, який мав намір придбати позивач (пшеницю) та його вартість (110 000,00 грн.) колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду та твердженням СПД-ФО ОСОБА_2, що даний товар він хотів придбати не для особистих потреб, як фізична особа, а для ведення підприємницької діяльності.
Враховуючи вищенаведене є правомірним висновок місцевого суду, що зазначений спір підвідомчий господарським судам України, відповідно до приписів ст.ст. 1, 21, 27 ГПК України, а тому всі заперечення відповідача з даного приводу (том І, а.с. 38 - 39) оцінюються судом критично.
Отже, спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо неповернення позивачу попередньої оплати в розмірі 110 000,00 грн., перерахованої СПД-ФО ОСОБА_2 відповідачу: ПП «Аграрія»за товар: пшеницю, на підставі квитанції до прибутково касового ордера № 381 від 28.10.2011р. (том І, а.с. 36, а.с. 56, 80).
Належить зазначити, що сторони у даній справі, позивач: СПД-ФО ОСОБА_2 та відповідач: ПП «Аграрія»договору у письмовій формі -не укладали, що підтверджується матеріалами справи.
В частині вимог позивача про стягнення 110 000,00 грн. попередньої оплати, належить зазначити наступне.
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та у формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
В силу ч. 1 ст. 208 ЦК України, для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 ЦК України), договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.
Однак, згідно ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо зміст зафіксований і одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законодавством не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Можливість вчинення правочинів в усній формі законодавцем передбачено у ст.ст. 205-206 ЦК України, якими визначено, що сторони мають право самостійно обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
З аналізу матеріалів даної справи, висновків місцевого суду, враховуючи приписи чинного законодавства, колегія суддів прийшла до висновку, що шляхом складання квитанції до прибутково касового ордера № 381 від 28 жовтня 2011 року, сторони уклали договір купівлі-продажу у спрощений спосіб, що не заборонено законом для даного виду договорів, квитанція до прибуткового касового ордера відповідає приписам ч. 2 ст. 693 ЦК України.
Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25 квітня 2012р. у справі № 5015/7353/11.
Колегією суду встановлено, що місцевим судом невірно визначено правову природу правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, у даному конкретному випадку.
Не зважаючи на те, що між сторонами не було укладено договору у письмовій формі, правовідносини між позивачем та відповідачем носять характер купівлі-продажу товару, а не характеру поставки.
Правовідносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, в т.ч. і усних, носять переважно одноразовий, оплатний, консенсуальний характер, угоди укладаються переважно на те майно, що є в наявності і підготовлене до відчуження. При цьому продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні.
За правовідносинами купівлі-продажу момент укладення договору, як правило, збігається з моментом його виконання та передбачають попередню оплату (ст. 693 ЦК України).
Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет і ціну.
Характерною ознакою договору купівлі-продажу та має місце в даному випадку є те, що він може вважатися укладеним, незважаючи на погодження всіх можливих інших умов (строк, місце, спосіб виконання тощо).
Отже, в нашому випадку, сторонами при укладенні усної угоди купівлі-продажу дотримано істотних умов характерних для даного типу договорів, визначено предмет угоди: купівля-продаж пшениці за ціною 110 000,00 грн.
Разом з тим, правовідносини між сторонами носили одноразовий, консенсуальний, оплатний характер, оскільки позивач 28.10.2011р., попередньо, оплатив в касу відповідача 110000,00 грн. вартість товару, сплативши всю суми зараз; на 28.10.2011р. забезпечив три (3) транспортні засоби (400 км. у дві сторони) з метою перевезення купленого у відповідача товару. Вартість транспортних послуг станом на 28.10.2011р. складає 6400,00 грн. Зазначене підтверджується квитанцією до прибутково касового ордера № 381 від 28 жовтня 2011 року, договором № 281012 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.10.2011р., укладеним між позивачем та перевізником ПП ОСОБА_6 (том І-й, а.с. 15-16), Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 281012/01 від 28.10.2011р. (том І-й, а.с. 17), письмовими поясненнями перевізника -ПП ОСОБА_6, водіїв ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які були надані ними правоохоронним органам (том І-й, а.с. 86, 87, 88).
З огляду на наведене, при дотриманні відповідачем своїх зобов'язань щодо передачі товару, право власності на пшеницю мало перейти до позивача саме: 28.10.2011р.
На відміну від договорів купівлі-продажу, правовідносини за договорами поставки, переважно носять тривалий (довгостроковий) характер, момент укладення договору і його виконання, як правило, не збігаються.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Квитанція до прибутково касового ордера № 381 від 28.10.2011р., яка відповідає приписам частини 2 ст. 693 ЦК України (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у постанові від 28 листопада 2011 року та постанові ВГС України від 09 червня 2011р. у справі № 43/308-10) є договором купівлі-продажу, який укладено у спрощений спосіб, відтак є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме: майново-господарських зобов'язань.
Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як зазначено вище у цій постанові, одним із предметів спору у даній справі є повернення відповідачем приватному підприємцю попередньої оплати в сумі 110 000,00 грн.
Місцевим судом також встановлено, що крім поданої позивачем квитанції до прибуткового касового ордера № 381 від 28.10.2011 року, у справі є наявний касовий ордер від цього ж числа та за цим же номером.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що із наданих у судовому засіданні учасниками спору пояснень слідує, що жодних інших письмових документів за наслідками спірних правовідносин, ні позивачем, ні приватним підприємством не оформлялось.
В свою чергу, у квитанції до прибуткового касового ордеру № 381 від 28 жовтня 2011р. відповідачем зазначено, що ним прийнято від ОСОБА_2, підстава: за пшеницю, сума: сто десять тисяч гривень (словами), 110 000 грн. Зазначена квитанція підписана головним бухгалтером та касиром, підписи засвідчено печаткою ПП «Аграрія»(том І, а.с. 36).
Оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру № 381 від 28 жовтня 2011р. оглядався у судовому засіданні, в т.ч. судом першої інстанції, та на підставі ст. 40 ГПК України, за письмовими клопотаннями позивача від 08.06.2012р., від 11.06.2012р. (том І, а.с. 174, а.с. 183, а.с. 188) був місцевим судом повернутий позивачу (копія квитанції - знаходиться в матеріалах справи).
В прибутковому касовому ордері від цього ж числа і за тим же номером ПП «Аграрія»зазначено, що ним прийнято від ПП ОСОБА_3 через ОСОБА_2 за пшеницю, жито, суму: сто десять тисяч гривень. Зазначений документ підписано головним бухгалтером та касиром ПП «Аграрія»(том І, а.с. 99).
Відповідно до п. 1.2 Положення Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (далі Положення) касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.
Пунктом 3.3 Постанови визначено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.
Місцевим судом встановлено, що посадова особа відповідача, яка оформляла зазначені вище касові документи: касир ОСОБА_8, що кошти в сумі 110000,00 грн. в касу підприємства, 28.10.2011р., надійшли не від позивача по справі, а від приватного підприємця ОСОБА_3, а квитанція до цього прихідного касового ордера переписана нею за наполяганням останнього на ОСОБА_2
Факт того, що кошти в сумі 110000,00 грн. позивач, попередньо, передав ОСОБА_3, який в подальшому вніс їх в касу ПП «Аграрія», підтверджується заявою позивача, яка адресована ним 16.11.2011 року в правоохоронні органи (оригінал заяви знаходиться в матеріалах справи Відмовний матеріал № 935 Шумського РВУ МВС України в Тернопільській області)(том І, а.с. 78), в т.ч. підтверджується поясненнями позивача від 28.11.2011р. наданих працівнику правоохоронних органів (том І, а.с. 82-83), поясненнями перевізника ПП ОСОБА_6, водіїв ОСОБА_7 та ОСОБА_5 наданих правоохоронним органам (том І, а.с. 86, 87, 88).
Місцевим судом з пояснень касира ПП «Аграрія»ОСОБА_8, наданих у судовому засіданні, встановлено (зафіксовано технічною фіксацією), що нею була виписана і видана лише одна квитанція до прихідного касового ордера на ім'я ОСОБА_2 Інших квитанцій ніж та яка є у справі, нікому із перелічених вище фізичних осіб не видавалось.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що квитанція до прибуткового касового ордера № 381 від 28 жовтня 2011 року є належним доказом по справі, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.
В свою чергу, долучений до справи ПП «Аграрія»касовий ордер № 381 від 28.10.2011р. (том 1, а.с. 99 та а.с.116), зі слів касира ОСОБА_8, був виготовлений значно пізніше від дати яка у ньому зазначена, оскільки оригінал даного документа нею було знищено в стані душевного хвилювання.
На думку колегії суду, є помилковим висновок місцевого суду, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем належить врегульовувати в порядку ст. 1212 ЦК України, оскільки до правовідносин, що виникають на підставі ст. 693 ЦК України (попередня оплата товару), загальні правила про зобов'язання у зв'язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави -не застосовуються.
Колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого суду, що «сама лише квитанція до прихідного касового ордеру не може засвідчувати факт виникнення у відповідача зобов'язання з поставки товару», при цьому, місцевий суд посилаючись на приписи ст. 712 ЦК України, ст. 638 ЦК України, констатує, що всупереч приписів глави 54 ЦК України, сторонами не досягнуто згоди щодо ряду істотних умов, які є необхідними для договору поставки, зокрема, що матеріали справи не містять жодних письмових доказів, які б вказували на те, що учасниками спору визначено: кількість товару, що продається (ст. 699 ЦК України); асортимент товару (ст.671 ЦК України): пшениця озима чи яра; якість товару (ст.673 ЦК України): 1-6 клас в залежності від показників якості.
Крім того, місцевий суд посилаючись на те, спір не врегульовано в порядку визначеному ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто не узгоджено строк виконання зобов'язання, адже у претензії позивача, як зазначено у рішенні, вказівки відповідачу на поставку товару не містилось, тому місцевий суд прийшов до висновку, що між учасниками спору не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору поставки, відтак суд прийшов до висновку, що договір є неукладеним. З огляду на викладене, місцевий суд зазначив, що позивачем не вірно вибраний спосіб захисту свого права, тому відмовив позивачу у задоволенні позову повністю, тобто як в частині стягнення 110000,00 грн. попередньої оплати, так і в частині відшкодування понесених позивачем збитків в сумі 6400,00 грн., як транспортних витрат для перевезення пшениці.
З зазначеними висновками місцевого господарського суду у даній справі колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.
Є помилковим висновок суду, що зазначений договір є неукладеним, так як не містить істотних умов, зокрема, щодо кількості, асортименту товару, пшениця озима чи яра, якості та класу товару тощо.
Як зазначено вище у цій постанові, правовідносини між сторонами носили характер купівлі-продажу, що не суперечить приписам статей 205-206 ЦК України, і істотні умови цього договору купівлі-продажу -предмет і ціна, сторонами дотримано. Разом з тим, договори купівлі-продажу вважаються укладеним, незважаючи на погодження всіх можливих інших умов (строк, місце, спосіб виконання тощо).
Вищевказані висновки місцевого суду суперечать викладеному у рішенні від 08.06.2012р., де судом визначено, що відповідно до ст.ст. 205-206 ЦК України, сторони мають право самостійно обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
З огляду на вищевказані норми чинного законодавства, законодавець не у всіх випадках вимагає обов'язкової письмової форми укладення договору, з зазначенням кількості, якості, асортименту, якості, сорту товару, а отже усна форма договору купівлі-продажу, яка має місце в даному випадку між позивачем та відповідачем, є допустимим правочином.
Частиною 2 ст. 206 ЦК України передбачено, що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Згідно із ст. 51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Отже, до правовідносин, які виникли між СПД-ФО ОСОБА_2 та ПП «Аграрія», як зазначено вище у цій постанові, шляхом складання квитанції до прибутково касового ордера № 381 від 28 жовтня 2011 року, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних коштів (ч. 2 ст. 206 ЦК України), сторони уклали договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.
Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25 квітня 2012р. у справі № 5015/7353/11.
Є необґрунтованими висновки суду про те, що в даному випадку є необхідним врегулювання спору у порядку визначеному ч. 2 ст. 530 ЦК України, а також посилання на те, що у претензії позивача не містилось вказівки відповідачу на поставку товару.
Претензія позивача знаходиться в матеріалах справи (том І, а.с. 11).
Вищезазначені висновки місцевого суду суперечать чинному законодавству, судовій практиці встановленій Верховним Судом України (постанова ВС України від 28 листопада 2011 року у справі 43/308-10) та постанові Вищого господарського суду України від 09 червня 2011р. у цій же справі.
Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі -формі позову.
В нашому випадку, позивач здійснив своє право вимоги шляхом пред'явлення через господарський суд вимоги у формі заяви про зміну предмету позову від 18.04.2012р., яка була отримана відповідачем під розписку, про що вчинено відмітку особисто представником ПП «Аграрія»Труфановою Л.М. на цій заяві (оригінал заяви - знаходиться в матеріалах справи, том І, а.с.26).
Представник відповідача Труфанова Л.М. діяла відповідно до довіреності Вих. № 10/01-4 від 10 січня 2012р., виданої ПП «Аграрія», особистий підпис Л.М. Труфанової посвідчено директором ПП «Аграрія»Я.В. Барчук, строк дії цієї довіреності по 31.12.2012р. (оригінал довіреності - знаходиться в матеріалах справи, том І, а.с. 27).
Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України викладеної у рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З аналізу вищенаведених норм права та правової позиції Верховного Суду України, ВГС України, яка викладена вище, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги СПД-ФО ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача: ПП «Аграрія»на свою користь 110 000,00 грн. попередньої оплати відповідають положенням частини другої статті 693 ЦК України, а тому рішення місцевого суду в частині відмови позивачу у задоволенні позову про стягнення 110 000,00 грн. слід скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги СПД-ФО ОСОБА_2 до ПП «Аграрія»про стягнення 110 000,00 грн. попередньої оплати задовольнити.
Другою вимогою позивача за даним позовом є стягнення з відповідача на користь позивача 6400, 00 грн. збитків, понесених ним 28.10.2011р., що складають транспортні витрати у дві сторони для перевезення пшениці, купленої у відповідача 28.10.2011р. на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру № 381 від 28 жовтня 2011р., про що зазначено вище у цій постанові.
Як вбачається з матеріалів даної справи, встановлено колегією суду, позивач на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру № 381 від 28 жовтня 2011р. купив у відповідача товар: пшеницю, за що сплатив в касу відповідача 110 000,00 грн., і, з метою перевезення товару від відповідача до позивача, 28.10.2011р. уклав Договір № 281012 про перевезення вантажів автомобільним транспортом (том І, а.с. 15-16).
Зазначений Договір № 281012 про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладено у письмовій формі між позивачем у даній справі: СПД-ФО ОСОБА_2, який, в свою чергу, є Замовником за договором на перевезення вантажу та ПП ОСОБА_6 (Перевізником).
На підставі Договору № 281012 перевезення, Перевізник, 28.10.2011р., забезпечив Замовнику автомобільний транспорт в місці завантаження для перевезення вантажу: пшениці, за маршрутом: село Кордишів Шумського району до села Озерни Бучацького району (400 км. у дві сторони), вартість перевезення: 16,00 грн. за 1 км., разом з урахуванням ПДВ - перевезення пшениці складає 6400,00 грн.
Факт надання Перевізником транспортних послуг СПД-ФО ОСОБА_2 для перевезення вантажу: пшениці, власне 28.10.2011р. від відповідача до позивача, підтверджується: Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 281012/01 від 28.10.2011р. (том І, а.с. 17), поясненнями перевізника ПП ОСОБА_6, поясненнями водіїв ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які були ними надані правоохоронним органам Шумського РВУ МВС України в Тернопільській області (том І, а.с. 86, 87, 88) під час розслідування справи за заявою гр. ОСОБА_2 (Відмовний матеріал № 935, а.с. 74-109).
Факт оплати Позивачем за надані Перевізником транспортні послуги підтверджується довідкою від 20.03.2012р. за № 4 виданою ПП ОСОБА_6 (том І, а.с. 21) та товарним чеком від 28.10.2011р. на суму 6400, 00 грн. (оригінал товарного чеку -в матеріалах справи, том І, а.с. 24).
Однак, відповідач 28.10.2011р. позивачу пшениці на суму 110000,00 грн. не передав, не зважаючи на повну оплату вартості купленого товару: пшениці та наявність 28.10.2011р. для її перевезення автотранспортних засобів.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у т.ч. щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
За статтею 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктам господарювання.
Вирішуючи зазначений спір про стягнення заподіяних збитків, апеляційний суд перш за все з'ясував правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.
При цьому, колегією суддів з'ясовано, що апелянт/позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення збитків -неналежним виконанням відповідачем зобов'язання, що виникло з угоди купівлі-продажу пшениці, яка укладена, як встановлено вище, у спрощений спосіб, підставі квитанції до прибуткового касового ордеру № 381 від 28 жовтня 2011р., яка відповідає ст. 693 ЦК України, укладення усної угоди не суперечить ст.ст. 505 -506 ЦК України.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
2) Доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ЦК України, на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
При цьому розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками, згідно ч. 2 цієї статті, розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані доходи.
Відповідно до приписів ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода);
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Чинне законодавство у випадку невиконання договору, виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (ст. 614 ЦК України).
Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови наявності складу правопорушення, а саме: наявності завданих збитків (майнової шкоди), протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду та збитками потерпілої сторони, безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою (збитками).
Відповідна правова позиція викладена у постанові пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(із наступними змінами і доповненнями, постановах ВГС України від 02.02.2011р. у справі № 2/29-10, від 02.07.2009р. у справі № 10/216, від 14.12.2010р. у справі № 2/121-30/118, яка залишена без змін постановою ВС України від 20.06.2011р., від 04.11.2010р. у справі № 8/1/10, від 16.03.2011 у справі № 51/250, яка залишена без змін постановою ВС України від 04.07.11р.).
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2011р. з метою перевезення вантажу: пшениці, Перевізник: ПП ОСОБА_6, на підставі Договору № 281012 перевезення від 28.10.2011р., забезпечив Замовнику (СПД-ФО ОСОБА_2.) автомобільний транспорт в місці завантаження (с. Кордишів Шумського району) для перевезення вантажу: пшениці, за маршрутом: с. Кордишів Шумського району, який зобов'язаний був перевезти за місцем призначення: с. Озерни Бучацького району (400 км. у дві сторони). Вартість перевезення: 16,00 грн. за 1 км., що разом з урахуванням ПДВ складає 6400,00 грн.
Факт надання Перевізником автотранспортних засобів Позивачу підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 281012/01 від 28.10.2011р. (том І, а.с. 17), поясненнями перевізника ПП ОСОБА_6, водіїв ОСОБА_7, ОСОБА_5 наданих правоохоронним органам (том І, а.с. 86, 87, 88).
Факт оплати Позивачем за надані Перевізником транспортні послуги для перевезення 28.10.2011р. вантажу: пшениці, підтверджується довідкою від 20.03.2012р. за № 4 виданою ПП ОСОБА_6 (том І, а.с. 21) та товарним чеком від 28.10.2011р. на суму 6400, 00 грн. (оригінал товарного чеку -в матеріалах справи, том І, а.с. 24).
Однак, як встановлено колегією суддів, відповідач: ПП «Аграрія» своїх зобов'язань не виконав, 28.10.2011р. не передав Позивачу у власність товар: пшеницю на суму 110 000,00 грн.
Відтак, з вини відповідача та його протиправної поведінки, внаслідок порушення ним зобов'язання щодо передачі позивачу пшениці на суму 110 000,00 грн., вартість якої 28.10.2011р. була оплачена позивачем, перевезення вказаного вантажу автотранспортом, який прибув 28.10.2011р. за місцем завантаження: с. Кордишів Шумського району, не відбулося.
Реальні збитки позивача складають суму 6400,00 грн., за пробіг автомобільного транспорту за маршрутом: с. Кордишів Шумського району (ПП «Аграрія») до с. Озерни Бучацького району (СПД-ФО ОСОБА_2.), 400 км. у дві сторони, вартість наданих послуг складає з урахуванням ПДВ 6400,00 грн.
Факт понесених позивачем реальних (дійсних) збитків в сумі 6400,00 грн., підтверджується Договором № 281012 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.10.2011р. ( том І, а.с. 15 -16), Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 281012/01 від 28.10.2011р. (том І, а.с. 17), поясненнями перевізника ПП ОСОБА_6, поясненнями водіїв ОСОБА_7, ОСОБА_5 наданих правоохоронним органам (том І, а.с. 86, 87, 88).
Факт оплати Позивачем за надані Перевізником транспортні послуги підтверджується довідкою від 20.03.2012р. за № 4 виданою ПП ОСОБА_6 (том І, а.с. 21) та оригіналом товарного чеку від 28.10.2011р. на суму 6400, 00 грн. (оригінал товарного чеку -в матеріалах справи, том І, а.с. 24).
З огляду на вищезазначені обставини, є наявним безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями особи -відповідача: ПП «Аграрія», який не передав, 28.10.2011р. позивачу товар: пшеницю, вартість якого вже була оплачена позивачем повністю, і самими реальними збитками, понесеними позивачем шляхом оплати 6400,00 грн. Перевізнику, за пробіг 28.10.2011р. транспортних засобів для перевезення купленого ним у відповідача товару: пшениці, якого останній, без поважних причин, не передав позивачу.
А оскільки з вини відповідача перевезення вантажу: пшениці, 28.10.2011р. -не відбулося, позивач зазнав реальних (дійсних, прямих) збитків в сумі 6400,00 грн., які в повному обсязі належить покласти на відповідача, відповідно до приписів статей 22, 623 ЦК України, статей 224, 225 ГК України.
Належить зазначити, що з метою врегулювання спору в цій частині вимог, позивач звертався до відповідача з претензією, в т.ч. про відшкодування завданих збитків від 17.02.2012р. (том І, а.с.11), яка була надіслана по пошті на адресу відповідача 20.01.2012р., що підтверджується поштовим відправленням, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (том І, а.с. 12), та у формі позову і заяви про зміну предмета позову в цій частині вимог (том І, а.с. 5-7, та 26), що відповідає приписам чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 110 000,00 грн. попередньої оплати та 6400,00 грн. збитків.
За таких обставин, рішення господарського суду Тернопільської області від 08.06.2012р. у справі № 14/19/5022-240/2012 слід скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44 - 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_2 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 08 червня 2012р. у справі № 14/19/5022-240/2012 скасувати і прийняти нове рішення.
3. Стягнути з боржника: Приватного підприємства "Аграрія" (с. Кордишів, Шумського району, Тернопільської області, п.і. 47131, код ЄДРПОУ 32807939) на користь стягувача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_2) 110 000,00 грн. - попередньої оплати, 6 400,00 грн. -збитків та 2328,00 грн. судового збору.
4. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення господарського суду Тернопільської області від 08.06.2012р. у справі № 14/19/5022-240/2012 в апеляційному порядку покласти на відповідача/боржника.
5. Доручити видати наказ на виконання даної постанови господарському суду Тернопільської області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
7. Матеріали справи № 14/19/5022-240/2012 повернути господарському суду Тернопільської області.
Головуючий суддя Данко Л.С.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Юрченко Я.О.