08 серпня 2012 р.Справа № 2-а-10623/10/1570
Категорія: 9.3Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
при секретарі - Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Контрольно-ревізійного управління в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року у справі за позовом Державного підприємства «Морська адміністрація Іллічівського морського рибного порту»до Контрольно-ревізійного управління в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
Державне підприємство «Морська адміністрація Іллічівського морського рибного порту»звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило суд визнати протиправною та скасувати вимогу Контрольно-ревізійного управління в Одеській області №110-29/979 від 19.10.2010 року «Про усунення фінансових порушень»в частині пункту 2 -щодо проведення претензійно-позовної роботи з повернення зайво виплачених коштів ОСОБА_2 у сумі 116 605,12 грн. чи стягнення з винної особи, у зайвих грошових виплатах, коштів в сумі 116 605,12грн. у порядку та розмірах встановлених ст.ст.127, 133, 136 КЗпП України та ст.ст. 1212-1215 Цивільного Кодексу України; щодо проведення перерахунку та відповідних взаємозвірок відносно сум внесків до Фондів та повернення зайво сплачених коштів у сумі 43 528,68грн.; щодо приведення у відповідність до діючого законодавства трудових відносин з особами, які займають штатні посади головного бухгалтера та касира.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на відсутність будь-яких порушень з боку Державного підприємства «Морська адміністрація Іллічівського морського рибного порту»положень чинного законодавства, а саме п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993р. №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», оскільки основним місцем роботи головного бухгалтера ОСОБА_2 є ПП -АТЗТ «Іллічівський морський рибний порт»(реорганізований у ТОВ «Іллічівський морський рибний порт»), а також те, що чинне законодавство України не містить положень щодо заборони для прийому особи на керівну посаду до державного підприємства за сумісництвом.
Відповідач позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних вимог №110-29/979 від 19.10.2010 року «Про усунення фінансових порушень», оскільки головний бухгалтер ДП «Морська адміністрація Іллічівського морського рибного порту»ОСОБА_2 -керівник структурного підрозділу державного підприємства, на якого безпосередньо розповсюджується дія п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993р. №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»щодо заборони працювати за сумісництвом, а також те, що зазначена норма стосується всіх працівників, які займають керівні посади в держаних підприємствах, а не тільки тих, основним місцем роботи яких є державне підприємство.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Контрольно-ревізійного управління в Одеській області №110-29/979 від 19.10.2010 року «Про усунення фінансових порушень»в частині пункту 2 -щодо проведення претензійно-позовної роботи з повернення зайво виплачених коштів ОСОБА_2 у сумі 116 605,12 грн. чи стягнення з винної особи, у зайвих грошових виплатах, коштів в сумі 116 605,12 грн. у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 127, 133, 136 КЗпП України та ст.ст. 1212-1215 Цивільного Кодексу України; щодо проведення перерахунку та відповідних взаємозвірок відносно сум внесків до Фондів та повернення зайво сплачених коштів у сумі 43528,68 грн.; щодо приведення у відповідність до діючого законодавства трудових відносин з особами, які займають штатні посади головного бухгалтера та касира.
КРУ в Одеській області на зазначену постанову подало апеляційну скаргу. Апелянт просить оскаржену постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити ДП «Морська адміністрація Іллічівського морського рибного порту»в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що у період з 19.08.2010р. по 20.09.2010р. відповідно до п.1.1.2.1 Плану Контрольно-ревізійної роботи об'єднаного Іллічівського КРВ в Одеській області на III квартал 201 Ороку на підставі направлень, виданих в.о. начальника об'єднаного Іллічівського КРВ КРУ в Одеській області Шалар О.А., ревізійною групою під керівництвом головного контролера-ревізора об'єднаного Іллічівського КРВ Шкрабалюк Н.В. (направлення від 19.08.201 Ороку №84, 16 робочих днів), у складі провідного контролера-ревізора Бешлеул С.Т. (направлення від 19.08.2010року №85, 12 робочих днів), старшого контролера-ревізора Круглякова К.М. (направлення від 19.08.201 Ороку №86, 12 робочих днів), контролера-ревізора Шумілкіної О.В. (направлення від 19.08.2010року №87, 12 робочих днів), заступника начальника відділу Шалар О.А. (направлення від 01.09.2010 №91, 3 робочих дня) була проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Морська адміністрація Іллічівського морського рибного порту»з за період з 01.02.2008р. по 01.09.2010р.
За наслідками вказаної ревізії був складений акт №110-15/17 від 27.09.2010р. «Про результати ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Морська адміністрація Іллічівського морського рибного порту»за період з 01.02.2008р. по 01.08.2010р.», у висновках якого, серед іншого, наголошено на порушення Адміністрацією вимог п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993р. №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, ст. 102-1 КЗпП, та ст.19 Закону України «Про оплату праці».
На підставі складеного акта ревізії №110-15/17 від 27.09.2010р. «Про результати ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Морська адміністрація Іллічівського морського рибного порту», Об'єднаним Іллічівським Контрольно-ревізійним відділом Контрольно-ревізійного управління в Одеській області 19.10.2010р. позивачу - Державному підприємству «Морська адміністрація Іллічівського морського рибного порту»були виставлені вимоги №110-29/979, зокрема, в п.2 яких, вимагалося вжити заходи щодо проведення претензійно-позовної роботи з повернення зайво виплачених коштів ОСОБА_2 у сумі 116605,12грн. чи стягнення з винної особи, у зайвих грошових виплатах, коптв в сумі 116605,12грн. у порядку та розмірах встановлених ст.ст.127,133,136 КЗпП України та ст.ст.1212-1215 Цивільного Кодекс) України; щодо проведення перерахунку та відповідних взаємозвірок відносно сум внесків до Фондів та повернення зайво сплачених коштів у сумі 43528,68грн.; щодо приведення \ відповідність до діючого законодавства трудових відносин з особами, які займають штатні посади головного бухгалтера та касира (п.2 вимоги).
Не погодившись із вказаними вимогами №110-29/979 від 19.10.201 Ороку «Про усунення фінансових порушень», зокрема, в частині пункту 2 - щодо проведення претензійно-позовної роботи з повернення зайво виплачених коштів ОСОБА_2 у сумі 116605,12грн. чи стягнення з винної особи, у зайвих грошових виплатах, коштів в сумі 116605,12грн. у порядку та розмірах встановлених ст.ст.127,133,136 КЗпП України та ст.ст.1212-1215 Цивільного Кодексу України; щодо проведення перерахунку та відповідних взаємозвірок відносно сум внесків до Фондів та повернення зайво сплачених коштів у сумі 43528,68грн.; щодо приведення у відповідність до діючого законодавства трудових відносин з особами, які займають штатні посади головного бухгалтера та касира, Державне підприємство «Морська адміністрація Іллічівського морського рибного порту»звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання його протиправним та скасування.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана позивачем вимога Об'єднаного Іллічівського Контрольно-ревізійного відділу Контрольно-ревізійного управління в Одеській області №110-29/979 від 19.10.2010року «Про усунення фінансових порушень», зокрема, в частині пункту 2, є неправомірною та безпідставною, оскільки виставлена контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з порушенням вимог чинного законодавства України.
При цьому суд першої інстанції вважав, що системний аналіз приписів ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»дає можливість дійти висновку, що Контрольно-ревізійної служби відсутня компетенція, зокрема, у сфері трудових відносин, а тому посадові особи відповідача не мають відповідних повноважень за результатами проведених ревізій, робити висновки щодо порушення або додержання керівником установи вимог законодавства про працю, а такі висновки зроблені з перевищенням повноважень.
Проте, з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача погодитися не можна. Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції не правильними і такими, що не відповідають вимогам КАС України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Судова колегія встановила, що згідно проведеної ревізії, яка здійснювалась у ДП «Морська адміністрація ІМРП»за період з 01.02.2008 по 01.09.2010 роки було складено акт від 27.09.2010 № 110-15/17.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ (із змінами та доповненнями) (далі - Закон) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Фінансово-господарська діяльність об'єкта контролю - це сукупність рішень, дій та операцій, які об'єкт контролю приймає та здійснює в частині володіння, використання та розпорядження фінансовими ресурсами, необоротними та іншими активами.
ДП «Морська адміністрація Іллічівського морського рибного порту»зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за організаційно - правовою формою господарювання як державне підприємство.
Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що в мотивувальній частині постанови від 23.11.2011р. судом першої інстанції зазначено, що у контрольно-ревізійної служби відсутня компетенція, зокрема, у сфері трудових відносин, а тому посадові особи відповідача не мають відповідних повноважень за результатами проведених ревізій, робити висновки щодо порушення або додержання керівником установи вимог законодавства про працю.
Однак, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції з цього приводу не відповідають фактичним обставинам справи та положенням законодавства і є необґрунтованими.
До складу витрат підприємства окрім витрат по роботі підприємства входять також заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці, що є невід'ємною частиною трудових відносин.
Трудові відносини регулюються законодавством про працю, яке поширюється на всі підприємства незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності та складається з Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки», Постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»та інших законодавчих актів України.
Згідно ст. 10 Закону України «Про державну контрольно - ревізійну службу в Україні»від 26.01.1993 року № 2940-ХІІ державній контрольно - ревізійній службі надано право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо), пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Судова колегія звертає увагу на те, що ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Морська адміністрація Іллічівського морського рибного порту»за період з 01.02.2008 року по 01.09.2010 року проведено у відповідності до питань програми ревізії (одне з яких - «Штатна дисципліна. Оплата праці працівників та нарахування на заробітну плату. Операції з виплати допомоги та інших витрат») та робочого плану з відома капітана ДП «Морська адміністрація Іллічівського морського рибного порту»Браздова М.Г. та головного бухгалтера ОСОБА_2
Перевірка питання «Штатна дисципліна. Оплата праці працівників та нарахування на заробітну плату. Операції з виплати допомоги та інших витрат»містить в собі перевірку відповідності операцій, дій та взаєморозрахунків щодо зазначеного питання нормам діючого законодавства в тому числі трудового права.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що ревізія ДП «Морська адміністрація Іллічівського морського рибного порту»проведена у відповідності до закону, компетенції Державної контрольно-ревізійної служби, згідно плану та програми планової ревізії, а судом першої інстанції необґрунтовано та безпідставно зроблено протилежний висновок з цього приводу.
Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що вибірковою ревізією дотримання законодавства при здійсненні операцій з оплати праці сумісникам, консультантам та за строковими трудовими угодами встановлені порушення діючого трудового законодавства - п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».
Окрім працівників, яким законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом, не мають права працювати за сумісництвом також керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).
Спору щодо розміру грошових коштів зазначених в акті апелянта між сторонами не має. Тому, судова колегія робить висновок про законність вимог апелянта, та необхідності відмовити у задоволенні позову Державного підприємства «Морська адміністрація Іллічівського морського рибного порту».
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду (не) доказав та (не) обґрунтував її.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивачки.
Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Одеській області задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року скасувати, прийняти по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Морська адміністрація Іллічівського морського рибного порту»у справі №2а-10623/10/1570.
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Повний текст судового рішення виготовлений 08.08.2012 року.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький