15 серпня 2012 р.Справа № 2-а-1214/09/2170
Категорія: 5.1.2Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Херсонського обласного управління у справах захисту прав споживачів, головних спеціалістів Херсонського обласного управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, про захист порушених прав,
ОСОБА_2 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до головних спеціалістів Херсонського обласного управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_4 і ОСОБА_3, а також Херсонського обласного управління у справах захисту прав споживачів, в якому просив визнати протиправними дії Управління по організації проведення перевірки позивача та дії посадових осіб Управління по складанню акту перевірки, просив скасувати направлення на перевірку, акт перевірки та постанову про накладення на позивача фінансових санкцій.
В ході розгляду справи 18.01.2010 р. представник позивача подала заяву про зміну предмету та підстав позову в якій, посилаючись на порушення відповідачами ст. 32 Конституції України, ст. 31 Закону України «Про інформацію», ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності», просила захистити порушені права ОСОБА_2 з боку Управління та спеціалістів Управління будь-яким способом на розсуд суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 11.06.2008 р. спеціалісти Управління намагались провести перевірку позивача без належних на то правових підстав, у зв'язку з чим у проведені перевірки їм було відмовлено, про що спеціалістами Управління був складений акт перевірки, до якого внесено неправдиву інформацію щодо створення позивачем перешкод у здійсненні спеціалістами Управління своїх повноважень. На підставі даного акту перевірки Управління винесена постанова від 01.12.2008р. №510 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», в розмірі 854,5 грн. Зазначається, що розгляд справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративно-господарської відповідальності проведений Управлінням без його участі, що позбавило позивача права заперечувати ту інформацію, яка внесена до акту перевірки.
Управління надало суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких вказує на правомірність дій спеціалістів Управління при проведенні перевірки належного позивачу кафе та законність спірної постанови про застосування до позивача фінансових санкцій.
Представник Управління в судовому засіданні проти позову заперечував в зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Справа слухалась за відсутності головних спеціалістів Херсонського обласного управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, належним чином повідомлених про час, дату та місце розгляду справи.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на зазначену постанову. Апелянт просить захистити його порушене право на справедливий судовий розгляд, передбачене п. 6 (1) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, шляхом скасування неправосудної на його думку постанови від 12 травня 2010 року та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції іншим суддею. Тобто, апелянт вважає, що відмова у задоволенні його позову є порушенням його права на справедливий судовий розгляд, права та основоположні свободи.
Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що 11.06.2008р. головними спеціалістами Херсонського обласного управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 проведено позапланову перевірку кафе з літнім майданчиком «Ассоль»по вул..Шенгелія, 21/15 у м.Херсоні, в якому веде свою підприємницьку діяльність позивач. Результати перевірки відображені в акті №000322 від 11.06.2008р. За результатами перевірки Управлінням винесена постанова №510 від 01.12.2008р., якою до позивача застосовано штраф в сумі 854,5 грн.. за порушення ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме - за створення перешкод службовим особам уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведені перевірки якості продукції, а також правил торгівельного та іншого обслуговування.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів»захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
Управління є територіальним органом Держспоживстандарту, що здійснює державний захист прав споживачів на території Херсонської області, який в силу ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів»має право, зокрема, перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію; одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції.
Порядок проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності державними органами у сфері захисту прав споживачів встановлено Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.10.2006 р. №311., зареєстрований в Мінюсті 21.11.2006р. (надалі Порядок), із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 24.04. 2008 року N 137.
Згідно вказаного Порядку позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами з таких підстав: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу у справах захисту прав споживачів про здійснення перевірки на його бажання; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; перевірки виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових перевірок органом у справах захисту прав споживачів; звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється за наявності згоди Держспоживстандарту України на її проведення; неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.
Відповідно до пунктів 1.7, 2.6 Порядку перевірки проводяться посадовими особами на підставі наказу відповідного органу у справах захисту прав споживачів, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого здійснюватиметься захід, та предмет перевірки, і за наявності направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником або заступником керівника відповідного органу у справах захисту прав споживачів (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується гербовою печаткою (додаток).
Як встановлено судом та підтверджено Управлінням відповідними доказами, перевірка Позивача була проведена відповідачем-1 та відповідачем -2, які мали службові посвідчення, про що зазначено в акті перевірки, на підставі наказу Управління від 19.05.2008р. №25 та направлення на проведення перевірки від 11.06.2008р. №360.
З наданих Управлінням документів вбачається, що підставою для проведення позапланової перевірки кафе Позивача стала скарга від 16.05.2008р. вх. № К-258.
Пунктом 3.1 Порядку встановлено, що за результатами проведеної перевірки складається акт за формою, затвердженою наказом Держстандарту України від 27.11.2000 № 679 «Про затвердження форм актів перевірок дотримання законодавства про захист прав споживачів, про рекламу, відповідної постанови та рішень», який зареєстрований у Мін'юсті України 20.12.2000 за № 929/5150.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перевірка належного Позивачу кафе проведена з дотриманням вимог законодавства, що регламентує підстави і порядок її проведення. Акт перевірки №000322 від 11.06.2008р. складений уповноваженими на то посадовими особами і відповідає встановленим для нього вимогам.
Дії відповідачів та Управління при проведені перевірки позивача відповідають законодавству.
Відповідно до вимог п.4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1177 рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.
Як зазначено в спірній постанові №510 від 01.12.2008р., до позивача застосований штраф в сумі 854,5 грн. за створення перешкод службовим особам уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведені перевірки якості продукції, а також правил торгівельного та інших видів обслуговування, що є порушенням ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів».
Наявність порушення, яке стало підставою для застосування до позивача штрафу, підтверджується змістом акту перевірки №000322 від 11.06.2008р., на спростування якого Позивач та його представник належних доказів суду не надав. Змістом позовної заяви та заяви про зміну предмету та підстав позову від 18.01.2010р. підтверджується недопуск відповідачів до проведення перевірки.
Відповідно до ст.. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»та п.2 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів за створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування на суб'єктів господарської діяльності накладається стягнення у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 10 відсотків вартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач неодноразово викликався до Управління як для надання пояснень по акту перевірки, так і для участі у розгляді справи про порушення законодавства про захист прав споживачів. Також Позивачу було запропоновано надати довідку про вартість реалізованої позивачем продукції за травень 2008р.. Проте Позивач участі у розгляді справи не прийняв, довідки про вартість реалізованої продукції не надав.
Невикористання суб'єктом господарювання свого права на ознайомлення з матеріалами перевірки та ненадання своїх пояснень щодо виявлених порушень не виключає можливості прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки.
Розмір застосованого до позивача штрафу розрахований Управлінням з дотриманням вимог ст.. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», виходячи з наданої ДПІ у м.Херсоні інформації про заявлений позивачем обсяг виручки за 2 квартал 2008р..
Спірна постанова №510 від 01.12.2008р. винесена у межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.
Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач (позивач), який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький