08 серпня 2012 р.Справа № 2-а-6874/10/1470
Категорія: 8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
при секретарі - Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Шугар Компані»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані»звернулось до суду з позовом до ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2010 року №0005401501/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в розмірі 195 252,75 грн., посилаючись на невмотивованість вказаного рішення та недоведеність обставин, якими обґрунтовується зазначене рішення.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував вказуючи на законність прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем при поданні декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року не взято до уваги результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р., що здійснювалась відповідачем, у визначенні об'єкта оподаткування попереднього податкового року.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області №0005401501/0 від 15.09.2010 року.
Відповідачем на зазначену постанову була подана апеляційна скарга. Апелянт просить оскаржену постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані»у задоволенні позову повністю вважаючи, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального та матеріального права, а також не надано належної оцінки зібраним доказам по справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що 27 серпня 2010 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка податкової звітності позивача з податку на прибуток за півріччя 2010 року. За наслідками перевірки складено акт про результати невиїзної документальної перевірки платника податку на прибуток № 946/15-34539925 від 27.08.2010. Перевіркою встановлено, що на порушення статті 3, пункту 6.1 статті 6 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями, ТОВ «ЮКРЕИНІАН ШУГАР КОМПАНІ»занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за півріччя 2010 року на 177 502,50 грн.
Підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток є те, що позивачем при складанні декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року не враховано результати планової виїзної перевірки (акт від 03.08.2010 № 869/23-34539925) та включено до складу валових витрат завищену суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами 2009 року.
Позивачем 07.09.2010 за вих. № 1813 були надані заперечення до Акта перевірки.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийняте повідомлення-рішення від 15.09.2010 № 0005401501/0, згідно з яким контролюючим органом визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток 195 252,75 гривень, у тому числі 177 502,50 гривень - за основним платежем та 17750,25 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.
При розгляді справи також встановлено, що висновки Акта перевірки повністю ґрунтуються на результатах виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, проведеною відповідачем (акт перевірки від 03.08.2010 №869/23-34539925, надалі - Акт від 03.08.2010).
На підставі висновків Акта від 03.08.2010 про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2009 рік відповідачем 16.08.2010 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000392301/0, згідно з яким визначена сума податкових зобов'язань позивача - 7559286 гривень, у тому числі податок на прибуток - 4 404 640 гривень, штрафні (фінансові) санкції - 3 154 746 гривень. Повідомлення-рішення від 16.08.2010 було оскаржене позивачем в судовому порядку. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №2а-5497/10/1470 від 09.12.2010 повідомлення-рішення від 16.08.2010 було визнано протиправним та скасовано. Постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2010 залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 5 статті 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Згідно з частиною 1 статті 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт перевірки містить посилання на Акт від 03.08.2010 як на доказ, що підтверджує факт порушення позивачем вимог законодавства. Але висновкам Акта від 03.08.2010 вже дана оцінка Миколаївським окружним адміністративним судом та Одеським апеляційним адміністративним судом. Згідно з рішеннями судів по справі №2а-5497/10/1470, що набули законної сили, Актом від 03.08.2010 не доведено порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а повідомлення-рішення щодо нарахування податку на прибуток, яке було прийнято на підставі Акту від 03.08.2010, було визнано протиправним та скасовано.
Згідно із пунктом 1.3 статті 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327, що був чинним на момент прийняття повідомлення-рішення, що оскаржується, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Отже, акт перевірки не породжує певні правові наслідки, не є спрямованим на регулювання тих чи інших відносин та не має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Нормами законодавства, про порушення яких зазначено в Акті перевірки, та жодним іншим нормативним актом не встановлено для платника податків обов'язок враховувати при складанні обов'язкової податкової звітності результати перевірок, здійснених податковими органами, які викладені в актах перевірки.
Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач (позивач), який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Повний текст судового рішення виготовлений 08.08.2012 року.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький