16 серпня 2012 року м. Київ К/9991/14563/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Малиніна В.В., Стародуба О.П.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зобов'язання провести перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
У червні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просила зобов'язати Шевченківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради зробити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 18 березня 2009 року позов задоволено.
Визнано неправомірними дії Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_4 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в неповному розмірі.
Стягнуто з відповідача на користь позивача недоплачену державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 4604,55 грн. та суду індексації по невиплаченій державній допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку 347,44 грн.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано і прийнято нову, якою позов задоволено частково.
Зобов'язано Шевченківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести нарахування та виплату ОСОБА_4 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення ними норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що після народження дитини позивач відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»отримує державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Призначення і порядок виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтями 3, 13-15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», призначаються такі види допомоги: допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразова допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та інші види допомоги.
Статтею 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»(в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
При цьому статтею 15 вказаного Закону визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
При нарахуванні та виплаті позивачу цього виду державної допомоги у 2007 році відповідач керувався статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою передбачено, що у 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, а також пунктом 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 12, частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років: з 01 січня -434,00 гривень, з 01 квітня -463,00 гривень, з 01 жовтня -470,00 гривень.
Пунктом 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, було зупинено дію статті 12, частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»на 2007 рік.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року пункт 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року виплата позивачу допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку повинна здійснюватись у встановлених ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»розмірах. У зв'язку з цим судами обґрунтовано визнано неправомірною відмову відповідача здійснювати виплату зазначеної допомоги у належних розмірах.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачено розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років у таких розмірах: з 01 січня -526,00 гривень, з 01 квітня -538,00 гривень, з 01 липня -540,00 гривень, та з 01 жовтня -557,00 гривень.
Проте вказаним законом частина перша статті 15 та пункт 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»були змінені. Так, згідно нової редакції частини першої статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
У відповідності до змін, внесених до пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 січня 2008 року надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
При цьому рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення пункту 23 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»не визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, у 2008 році відповідач при здійсненні виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку діяв відповідно до чинного на той час законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його дій неправомірними і, як наслідок, покладення на нього обов'язку здійснити виплату певних сум.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування цього строку, визначеного ст. 99 КАС України, оскільки такий позивачем пропущено без поважних причин, а відповідач наполягав на застосуванні річного строку звернення до суду.
Наведені обставини були правильно враховані судом апеляційної інстанції, який обґрунтовано прийняв рішення про часткове задоволення позову.
Доводи касаційної скарги зроблених судом апеляційної інстанції висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.
Щодо вимог касаційної скарги про скасування судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів зауважує, що зазначене рішення вже скасоване судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.