15 серпня 2012 року м. Київ К-32818/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька (далі -ДПІ)
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.08.2010
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010
у справі № 2а-19445/10/0570
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромлив завод»(далі -Товариство)
до ДПІ
про скасування податкового повідомлення-рішення в частині.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою Донецького окружного адміністративного суду 25.08.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.07.2010 № 002821543/0 в частині нарахування Товариству 4282 грн. штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати з причин відсутності у податкового органу повноважень змінювати призначення платежу у платіжних дорученнях платника та спрямовувати внесені ним платежі на оплату поточних зобов'язань в рахунок погашення податкового боргу за минулі періоди.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що установлена пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»черговість погашення податкових зобов'язань застосовується незалежно від волі платника за наявності у нього податкового боргу.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що фактичною підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про порушення Товариством граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за землю за листопад-грудень 2009 року.
Судами також було встановлено, що Товариство своєчасно сплачувало задекларовані ним суми податкових зобов'язань з вказаного податку у відповідній сумі, однак відповідні кошти було самовільно зараховано ДПІ в рахунок оплати податкового боргу позивача за минулі періоди всупереч визначеному ним призначенню платежу.
Приймаючи рішення про задоволення цього позову, попередні судові інстанції обґрунтовано виходили з того, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Встановлена ж пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рівність бюджетних інтересів, яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 цього ж Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.
Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Відповідно, названим Законом не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові .особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, попередні судові інстанції дійшли неспростовуваного доводами касаційної скарги висновку стосовно того, що пункт 7.7 статті 7 згаданого Закону не надає податковому органу право змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків, та обґрунтовано скасували оспорюване податкове повідомлення-рішення у відповідній частині, у зв'язку з чим передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька відхилити.
2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.08.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010 у справі № 2а-19445/10/0570 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько