15 серпня 2012 року м. Київ К-40094/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (далі -ДПІ)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2010
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010
у справі № 2а-43789/09/2070
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-69" (далі -Товариство)
до ДПІ
про скасування рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010, позов задоволено частково; скасовано рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.06.2009 № 0002552350, № 0002532350, № 0002522350 та № 002512350. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з наявності документального підтвердження факту оприбуткування позивачем товару, який знаходився на реалізації у магазинах Товариства, тоді як відсутність первинних документів саме у місці реалізації товару не є підставою для застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій в порядку статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Крім того, за висновком судів, зазначення в Х-звіті назви господарської одиниці «магазин»замість «універсам»не можна розцінювати як порушення пунктів 1, 2 статті 3 названого Закону.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 3, 17, 20, 21 зазначеного Закону.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 302 906,08 грн. за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.06.2009 № 0002552350, у сумі 146 414,24 грн. за рішенням від 23.06.2009 № 0002532350, в розмірі 3832,10 грн. за рішенням від 23.06.2009 № 0002522350, в сумі 15398 грн. за рішенням від 23.06.2009 № 002512350 став висновок податкового органу про продаж позивачем товару, не облікованого в установленому порядку. Свою позицію ДПІ мотивує відсутністю у торговельних приміщеннях Товариства на час проведення перевірок документів, якими оформлювалося надходження товару та їх інвентаризація.
Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Порушення наведеного законодавчого припису тягне застосування до суб'єктів підприємницької діяльності фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, як це передбачено статтею 20 Закону.
У розглядуваному випадку суди встановили факт оприбуткування позивачем товарів, що перебували у Товариства на реалізації, на підставі накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та накладних на внутрішнє переміщення товару, які були надані позивачем під час розгляду справи. Відсутність цих документів на час проведення перевірки у торговельних приміщеннях позивача була обумовлена зберіганням первинних документів Товариства на підставі наказу керівника підприємства від 01.01.2009 № 1 «Про облікову політику підприємства»в офісному приміщенні бухгалтерії підприємства, що знаходиться поза межами місць реалізації товарів.
Такі дії позивача відповідають змісту частини сьомої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою визначено обов'язок підприємства забезпечувати належне зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку протягом встановленого строку, а також пункту 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з яким первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.
За таких обставин суди дійшли об'єктивного висновку, що податковим органом було безпідставно кваліфіковано відсутність облікових документі у місці фактичної реалізації товарів як порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Правильною є і надана судами правова оцінка обставин справи про незаконність застосування до Товариства фінансових санкцій у сумі 57254,15 грн. за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.06.2009 № 002512350.
Так, підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу в названій сумі став висновок ДПІ про відсутність у роздрукованому денному Х-звіті Товариства такого обов'язкового реквізиту, як назва господарської одиниці. Адже фактично у цьому звіті місцем реалізації зазначено «магазин», що не відповідає назві, вказаній у дозволі на розміщення господарської одиниці -«універсам».
За змістом пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність -у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Отже, наведена норма Закону не передбачає такий склад правопорушення, як невідповідність розрахункового документа вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614 (далі -Положення). Формальна невідповідність розрахункового документа положенням підзаконного акта, у зв'язку з некоректністю назви господарської одиниці, не може ототожнюватися з непроведенням розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій або нероздрукуванням відповідного розрахункового документа, за які застосовуються фінансові санкції, передбачені пунктом 1 статті 17 Закону.
Таким чином, оскільки норми матеріального права правильно застосовані судами, а їх висновки відповідають встановленим у справі обставинам та наявним доказам, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова відхилити.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 у справі № 2а-43789/09/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько