15 серпня 2012 року м. Київ К-34142/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2010
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2010
у справі № 2-а-2750/10/2070
за позовом СПД ОСОБА_1
до державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області (далі -ДПІ)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 05.03.2010 № 0000861701/0, № 0000871701/0 та № 0000881701/0.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2010, у позові відмовлено з мотивів обґрунтованого донарахування позивачеві оспорюваних сум податкових зобов'язань з податку з доходів найманих працівників, з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб внаслідок порушення СПД ОСОБА_1 правил оподаткування.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СПД ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги СПД ОСОБА_1 з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову перевірку СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, оформлену актом від 23.02.2010 № 126/17-0-25/2945915691. За наслідками цієї перевірки позивачеві було донараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності у сумі 340 477,88 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 05.03.2010 № 0000861701/0, з податку на додану вартість у розмірі 854 294,55 грн. (у тому числі 568 509,70 грн. за основним платежем та 285 784,85 грн. за штрафними санкціями) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 05.03.2010 № 0000871701/0 та з податку з доходів найманих працівників розмірі 1 363 995,75 грн. (у тому числі 454 665,25 грн. за основним платежем та 909 330,50 грн. за штрафними санкціями) відповідно до податкового повідомлення-рішення від 05.03.2010 № 0000881701/0.
Підставою для визначення позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності став факт отримання позивачем на розрахунковий рахунок у банку під час перебування на загальній системі оподаткування виручки в сумі 3 071 323,50 грн. за послуги з експедирування та перевезення вантажу; при цьому задекларована сума оподатковуваного доходу позивача склала 36238,82 грн., тоді первинні документи на підтвердження витрат у сумі 3 035 084,68 грн. (у тому числі і на оплату послуг перевізників, залучених ним до виконання своїх зобов'язань за договорами експедирування) СПД ОСОБА_1 подано не було.
На час виникнення спірних правовідносин порядок оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльністю визначався за правилами розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»
Згідно з абзацами другим, третім статті 13 цього розділу Декрету оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
За наслідками ретельного дослідження наявних у справі доказів попередні судові інстанції погодилися з висновком податкової інспекції про відсутність у позивача документально підтверджених витрат, пов'язаних з одержанням виручки в сумі 3 071 323,50 грн. за надані послуги з перевезення. Так, суди обґрунтовано зазначили, що подані позивачем акти виконаних робіт не є розрахунковими документами на підтвердження дійсного факту понесення витрат позивачем, тоді як надані СПД ОСОБА_1 видаткові касові ордери, по-перше, не відповідають сфері їх застосування, а, по-друге, містять дефекти форми, які унеможливлюють достовірно встановити особу отримувача за цими ордерами.
Інших належних доказів на підтвердження понесених витрат (у тому числі і за розрахунками з нерезидентами в іноземній валюті) позивачем представлено не було.
За таких обставин суму коштів у розмірі 3 071 323,50 грн. було обґрунтовано кваліфіковано судами як доход позивача, що підлягає включенню до бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб, а висновок судів про правомірність обчислення податковим органом витрат СПД ОСОБА_1 за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву відповідає наведеним нормам матеріального права.
Отримавши зазначений дохід від провадження господарської діяльності СПД ОСОБА_1 набув ознак особи, яка підлягає обов'язковій реєстрації платником ПДВ відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість».
За змістом абзацу четвертого пункту 9.4 статті 9 названого Закону за умови обов'язкової реєстрації незареєстрована особа несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
А відтак суди об'єктивно погодилися з правомірністю визначення позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з ПДВ за наслідками оподаткування спірних операцій з поставки позивачем послуг з перевезення за правилами першої події за ставкою 20 %.
Крім того, як встановлено судами та підтверджується наявними у справі доказами, підставою для визначення СПД ОСОБА_1 оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку з доходів громадян став факт невключення позивачем до бази та об'єкта оподаткування цим податком коштів у загальній сумі 3 037 431 грн., перерахованих громадянину ОСОБА_2 як поворотну фінансову допомогу. За наслідками перевірки фактичних даних зі спору та допиту ОСОБА_2 як свідка судами було встановлено непідтвердженість доводів позивача про фактичне повернення йому цих коштів у готівковій формі для проведення подальших розрахунків з перевізниками з огляду на відсутність будь-яких розрахункових або касових документів, складенням яких опосередковувалося б таке повернення.
У податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту.
В умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу змін майнового стану її учасників.
А відтак суди, встановивши передачу позивачем спірних коштів у власність ОСОБА_2 без умови їх подальшого повернення та за відсутності доказів такого фактичного повернення, дійшли вмотивованого висновку про наявність у позивача статусу податкового агента під час перерахування цих коштів на банківський рахунок ОСОБА_2 та, відповідно, про необхідність утримання та сплати до бюджету СПД ОСОБА_1 відповідної суми податку з цих коштів.
Доводи заявника касаційної скарги спрямовані на переоцінку встановлених у справі фактичних обставин та досліджених доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на приписи статті 220 Кодексу адміністративного суду України.
Оскільки норми матеріального права правильно застосовані судами, а їх висновки відповідають встановленим у справі обставинам та наявним доказам, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 відхилити.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2010 у справі № 2-а-2750/10/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько