01.08.2012 2-761/11
Справа № 2 -70
2012 року
01 серпня 2012 року Новоазовський районний суд
Донецької області
у складі:
судді Безрук Т. В.
при секретарі Ясиненко Л. В.
за участю:
сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представників сторін адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоазовську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_6, про усунення перешкод у здійсненні права власності та визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_6, треті особи Виноградненська сільська рада Новоазовського району Донецької області (далі Виноградненська сільська рада), відділ опіки та піклування Новоазовської районної державної адміністрації про визнання рішення незаконним, визнання частково недійсним договору дарування, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності на майно в порядку спадкування, усунення перешкод у користуванні жилим будинком, визнання права на користування жилим будинком,
ОСОБА_5 звернувся з вказаним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, зазначивши в обгрунтування своїх позовних вимог наступне.
На підставі договору дарування від 02.11.2004 року він є власником жилого будинку АДРЕСА_1 Новоазовського району.
Після прийняття у дарунок вказаного жилого будинку, а також отримання інформації в сільській раді в жовтні 2011 року він дізнався, що в його будинку зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2
ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживає з січня 2004 року, а ОСОБА_1 з квітня 2006 року. Після оформлення договору дарування, останні повністю перестали виконувати обов'язки, передбачені ст. ст. 156, 162 ЖК України, пов'язані з утриманням будинку, оплатою комунальних платежів.
Реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушує його, ОСОБА_5, права, оскільки у випадку відчуження будинку у нього можуть виникнути труднощі в оформленні необхідних документів та укладення угоди.
Крім того, згідно вимог житлового та сімейного законодавства не інформуючи власника СГІРФЛ Новоазовського РВ ГУМВС України в Донецькій області зареєстрував малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, у зазначеному будинку, який ніколи там не проживав. Таким чином, право проживання дитини є похідним від права проживання його батьків та з припиненням права проживання для ОСОБА_1 припиняється право проживання її дитини.
На підставі ст. ст. 156, 162 ЖК України, ст. ст. 319,391,405 ЦК України просив винести рішення, яким усунути перешкоди у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном будинком АДРЕСА_1 Новоазовського району; визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 та її малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 року такими, що втратили право користування жилим приміщенням -вказаним жилим будинком.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що жилий будинок АДРЕСА_1 Новоазовського району належав їхній бабусі ОСОБА_7 та вони проживали в ньому з часу народження, що підтверджено домовою книгою. Батьки їх померли рано, після їх смерті вони залишились проживати з бабусею.
02.11.2004 року ОСОБА_7 подарувала цей будинок їхньому дядькові ОСОБА_5 22.11.2004 року угода була зареєстрована в КП «Новоазовське БТІ»в реєстрі права власності на нерухоме майно за № 77800438.
На час укладення угоди бабуся в силу похилого віку та ряду захворювань не в повній мірі усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними, вона постійно заговорювалась, мало кого впізнавала та ОСОБА_5 сприймала як свого померлого чоловіка. Останній скористався цією обставиною для укладення договору дарування зазначеного жилого будинку.
Також на час укладення угоди ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1) була неповнолітньою та була зареєстрована в зазначеному будинку, а відповідно до вимог ст.12 ЗУ «Про основні соціальні засади захисту бездомних громадян та безпритульних дітей»здійснення угоди дарування була потрібна згода органу опіки та піклування, яку останній в даному випадку не надавав, тому згідно зі ст.224 ЦК України така угода є нікчемною.
В 2006 році ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_1 та погрожуючи потребував покинути будинок. Вона злякалася погроз та зібравши свої речі поїхала до свого рідного брата ОСОБА_2, який незадовго до цього у зв'язку з постійними сварками з ОСОБА_5 також бум змушений переїхати до місця Маріуполя. Фактично ОСОБА_5 вигнав їх з будинку. Після чого останній змінив замки та став здавати будинок в оренду для отримання прибутку.
Вони ж, ОСОБА_1 та ОСОБА_8, приймали неодноразові спроби вселитися в будинок, але їх туди не пускали, позбавляючи можливості проживати за місцем реєстрації.
До початку розгляду судом справи по суті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уточнили свої позовні вимоги (а.с. 85-87), зазначивши наступне.
На земельній ділянці, що була надана їх дідові ОСОБА_9, був збудований зазначений будинок АДРЕСА_1 (далі спірний будинок).
В 1987 році не склавши заповіт дідусь помер. Їх батько ОСОБА_10 та їх бабка ОСОБА_7 є спадкоємцями першої черги після смерті діда та прийняли спадщину у вигляді спірного будинку фактично, про що свідчить факт їх постійного проживання в ньому. Проте за життя батько не звертався до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав.
ІНФОРМАЦІЯ_11 року батько помер, не залишивши за життя заповіту. Проте вони, ОСОБА_1, ОСОБА_2, та їх бабка ОСОБА_7 є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_10 та у відповідності з положеннями ст.1268 ЦК України прийняли спадщину, оскільки на час смерті батька постійно проживали разом з ним, а крім того ОСОБА_1 була на той час неповнолітньою.
Наприкінці 2011 року з позову ОСОБА_5 вони дізналися про те, що виконавчим комітетом Виноградненської сільської ради було прийнято рішення про визнання за їх бабкою ОСОБА_7 права власності на весь спірний будинок, на підставі якого їй було видано свідоцтво про право власності на нього, що зареєстровано в реєстрі прав власності за № 7780438.
Визнаючи за ОСОБА_7 право власності на спірний будинок, Виноградненська сільська рада порушила їхні права, тому вказане рішення і як наслідок свідоцтво про право власності на спірний будинок на ім'я ОСОБА_7 підлягає скасуванню.
Вважають, що угода дарування спірного жилого будинку між їх дядьком ОСОБА_5 та їхньою бабкою ОСОБА_7 була укладена під впливом помилки останньої у відношенні її права на спірну нерухомість, тому на підставі ст. 229 ЦК України повинна бути визнана судом частково недійсною.
Остаточно просили визнати часткове недійсним рішення виконавчого комітету Виноградненської сільської ради від 22.10.2004 року № 78, а саме в частині визнання за ОСОБА_7 право власності на спірний жилий будинок; в частині придбання ОСОБА_7 права власності на 1/3 частину спірного жилого будинку визнати недійсним свідоцтво про право власності на вказану нерухомість; визнати частково недійсним договір дарування спірного жилого будинку, укладений 02.11.2004 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, а саме в частині дарування 1/3 частини спірного будинку; в порядку спадкування визнати за ними, ОСОБА_2 та ОСОБА_11, право власності на 1/6 частину спірного жилого будинку за кожним; визнати за ними та малолітнім ОСОБА_12 право користування спірним жилим будинком та господарськими спорудами до нього; усунути перешкоди у праві користування вказаним жилим будинком шляхом вселення у нього.
В судовому засіданні представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги свого довірителя з зазначених у позовній заяві підстав, просив позов задовольнити. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнав, просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, пояснивши, що зі спірного жилого будинку відповідачі виїхали добровільно, без будь -якого тиску з боку ОСОБА_5 та членів його родини. На теперішній час вони не проживають в будинку у зв'язку зі створенням власних родин та зміною місця проживання, що ніяким чином не викликано неприязними стосунками між сторонами, як стверджують ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Відсутність неприязних стосунків між сторонами також підтверджується фактом запрошення з боку останніх ОСОБА_5 на весілля до себе, як вони самі пояснили в судовому засіданні. Також, на його думку, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 жодним чином не підтвердили той факт, що ОСОБА_5 колись перешкоджав їхньому вселенню у спірний будинок, а також факт того, що вони взагалі намагалися вселитися до нього. Не підтвердженні доказами й зустрічні позовні вимоги в частині визнання договору дарування недійсним. Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_13 в частині визнання права власності на спірну нерухомість в порядку спадкування, оскільки, як було встановлено під час розгляду справи, після смерті їх покійного дідуся до складу спадщини увійшов лише грошовий внесок, що свідчить про відсутність в нього право власності на спірний жилий будинок. Просив відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.
ОСОБА_2, ОСОБА_11 та їх представник адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали зустрічні позовні вимоги з зазначених у позові підстав, позовні вимоги ОСОБА_5 не визнали, пояснивши наступне. На теперішній час вони, ОСОБА_2 та ОСОБА_11 мешкають в місті Маріуполі зі своїми власними родинами. Причиною уходу зі спірного жилого будинку ОСОБА_2 в 2004 році стали неприязні стосунки та постійні сварки з дядьком ОСОБА_5 Пізніше, в 2006 році внаслідок погроз з боку дружини ОСОБА_5 з будинку пішла й ОСОБА_14 Через деякий час вони приїздили відвідати бабусю, але не змогли, оскільки остання була закрита в будинку на ключ. Згодом вони приїздили до будинку, проте їх туди не пустили квартиранти, яких поселив ОСОБА_5 Також пояснили, що їх дядька ОСОБА_5 за їх запрошенням був присутній у кожного з них на весіллі, надавав деяку допомогу в організації весіль.
Виноградненська сільська рада до суду надіслала заяву про розгляду справи у відсутність їх представника (а.с. 103).
Сектор опіки та піклування служби у справах дітей Новоазовської районної державної адміністрації до суду надіслав листа (а.с. 68), в якому просять справу розглянути без їх представника, зазначаючи наступне. Позов про визнання договору дарування жилого будинку недійсним, скасування реєстрації права власності просять вирішити на розсуд суду. В 2004 році орган опіки та піклування не надавав згоди на здійснення будь -яких правочинів щодо майна, право користування яким мали діти. Заперечують проти задоволення позовних вимог в частині зняття з реєстрації малолітнього ОСОБА_6, оскілки будуть порушенні права малолітнього, дитина втратить усі соціальні випалити і залишиться на дворі, без реєстрації.
Суд, вислухавши в судовому засіданні сторони, представників сторін, з'ясувавши міркування третіх осіб щодо заявлених позовних вимог викладене ними у письмовій формі, дослідивши письмові докази по справі, вважає позовні вимоги ОСОБА_5 підлягаючими задоволенню у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що згідно договору дарування від 02.11.2004 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (далі договір дарування), останній є власником спірного жилого будинку АДРЕСА_1 Виноградненської сільської ради Новоазовського району Донецької області (а.с. 12).
Судом також встановлено, що ОСОБА_5 є рідним дядьком ОСОБА_2 та ОСОБА_1, малолітній ОСОБА_6 є сином ОСОБА_1, що вбачається з копії свідоцтва про його народження (а.с. 38).
З копії довідки Виноградненської сільської ради Новоазовського району Донецької області від 18.10.2011 року (а.с. 11) вбачається, що у спірному жилому будинку зареєстровані ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6
Згідно акту депутата Виноградненської сільської ради від 18.10.2011 року (а.с. 10) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 з січня 2004 року не проживає у спірному жилому будинку; ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 з квітня 2006 року не проживає у спірному жилому будинку; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 ніколи не проживав у спірному жилому будинку. Зазначені обставини також визнанні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судовому засіданні.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст. 391 власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 5 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Отже, виходячи з аналізу змісту вказаних правових норм та встановлених судом обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_5, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_1 та її малолітній син ОСОБА_6 на теперішній час не є членами сім'ї власника спірного жилого будинку ОСОБА_5 у розумінні ст. 64 ЖК України, оскільки вони постійно разом не проживають і не ведуть спільного господарства. ОСОБА_2 з січня 2004 року, ОСОБА_1 з квітня 2006 року не проживають у спірному жилому будинку, а малолітній ОСОБА_6 взагалі ніколи не проживав у спірному будинку, проте вони зареєстровані у спірному будинку, але обв'язки по оплаті комунальних послуг та утриманню будинку не несуть, що не заперечувалось останніми, тому реєстрація зазначених осіб у спірному жилому будинку за відсутності будь -яких договірних відносин між ними, порушує права ОСОБА_5, як власника будинку і в нього можуть виникнути перешкоди при реалізації свого права на відчуження будинку, тому зазначені особи підлягають визнанню такими, що втратили право користування жилим приміщенням -будинком АДРЕСА_1 Новоазовського району.
Щодо посилань ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судовому засіданні на те, що вони на теперішній час не проживають у спірному жилому будинку у зв'язку з неприязними стосунками з ОСОБА_5 суд вважає їх безпідставними, оскільки дані обставини не підтверджені жодними доказами по справі. Також з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження того, що вони намагалися вселитися до спірного жилого будинку, а з боку ОСОБА_5 їм були створені перешкоди для цього, як вони зазначили в своїх поясненнях. Крім того, факт запрошення ОСОБА_5 на весілля до ОСОБА_2, ОСОБА_1, як пояснили останні в судовому засіданні, а також матеріальна допомога ОСОБА_5 в організації весілля, на думку суду навпаки свідчить про нормальні родинні стосунки між ними і спростовує доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про неприязні стосунки.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_5 законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_2, ОСОБА_1 та її малолітнім сином ОСОБА_6 право користування спірним жилим будинком та усунення перешкод у праві користування вказаним жилим будинком шляхом вселення у нього.
Прийшовши до висновку про відмову в задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог, а саме в частині визнання часткове недійсним рішення виконавчого комітету Виноградненської сільської ради від 22.10.2004 року № 78, визнання частково недійсним свідоцтво про право власності на спірний жилий будинок на ім'я ОСОБА_7, визнати частково недійсним договору дарування спірного жилого будинку, визнання права власності на частину спірного жилого будинку в порядку спадкування, суд виходив з наступного.
З копії актового запису про смерть (а.с. 107) встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_10 року помер ОСОБА_9, згідно копії свідоцтва про смерть (а.с. 49) вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_12 року померла ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_11 року помер ОСОБА_10 (а.с. 91). Сторонами в судовому засіданні не заперечувалось, що ОСОБА_9 та ОСОБА_7 були чоловіком та жінкою, а ОСОБА_10 був сином померлих ОСОБА_9 та ОСОБА_7, та батьком позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Згідно повідомлення Новоазовської державної нотаріальної контори (а.с. 109-110, 114-118) ) спадкова справа після смерті ОСОБА_10 не заводилась, а після смерті ОСОБА_9 спадщина у вигляді грошового внеску була прийнята дружиною померлого ОСОБА_7
За змістом ст. 525 ЦК України (в редакції 1963 року) часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_9 є ІНФОРМАЦІЯ_10 року.
Відповідно до ст. 549 ЦК України визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично ступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Як встановлено в судовому засіданні на день смерті ОСОБА_9 з ним разом проживала його дружина ОСОБА_9 та син ОСОБА_10, дана обставина визнана сторонами в судовому засіданні.
Проте під час розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали жодного документу або будь -якого іншого доказу на підтвердження того, що їх дід ОСОБА_9 на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 року мав у власності спірний жилий будинок чи його частку. Як вбачається з оспорюваного договору дарування (а.с. 12), на час вчинення правочину жилий будинок АДРЕСА_1 Новоазовського району належав дарувальнику ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 26.10.2004 року, виданого на підставі рішення виконкому Виноградненської сільської ради № від 26.10.2004 року. Тобто ОСОБА_7 набула права власності на спірний жилий будинок вже після спливу 16 років після смерті свого чоловіка ОСОБА_9
Отже суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Виноградненської сільської ради та видане на його підставі свідоцтво про право власності на спірний жилий будинок на ім'я ОСОБА_7 жодним чином не порушує права ОСОБА_2 та ОСОБА_1, тому позовні вимоги в частині визнання вказаного рішення та свідоцтва про право власності частково недійсними задоволенню не підлягають. А оскільки ані їх дід, ані їх батько не мали права власності на спірний жилий будинок або навіть на його частку, той не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання за ними права власності на зазначену нерухомість в порядку спадкування.
Згідно п. 7 ППВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, встановлених законом.
Щодо зустрічних позовних вимог в частині визнання договору дарування недійсним з тих підстав, що такий правочин вчинено без дозволу органу опіки та піклування, вони задоволенню не підлягають, оскільки ЗУ «Про основні соціальні засади захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»від 02.06.2005 року, який встановив обов'язковість такого дозволу, набрав чинності з 01.01.2006 року, тобто вже після укладення договору дарування, а закон згідно з чинним законодавством зворотної дії у часі не має.
Стосовно позовних вимоги про визнання договору дарування недійсним з тих підстав, що ОСОБА_7 під час його укладення перебувала у стані коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, а також з тих підстав, що правочин був вчинений останньою під впливом обману з боку ОСОБА_5, суд вважає їх також не підлягаючими задоволенню, оскільки під час судового розгляду справи з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження цих обставин.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд стягує з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 по 22, 75 гривень судових витрат.
На підставі викладеного, Керуючись ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 319,391,405 ЦК України 9вредакції 2003 року), ст. ст. 524, 525, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. ст. 64, 156, 162 ЖК України, Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд
Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_6, про усунення перешкод у здійсненні права власності та визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням -задовольнити.
Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_5 права користування та розпорядження своїм майном -жилим будинком АДРЕСА_1 Виноградненської сільської ради Новоазовського району Донецької області.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - жилим будинком АДРЕСА_1 Виноградненської сільської ради Новоазовського району Донецької області.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_6, треті особи Виноградненська сільська рада Новоазовського району Донецької області, відділ опіки та піклування Новоазовської районної державної адміністрації про визнання рішення незаконним, визнання частково недійсним договору дарування, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності на майно в порядку спадкування, усунення перешкод у користуванні жилим будинком, визнання права на користування жилим будинком -відмовити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 по 22 (двадцять дві) гривні 75 копійок судових витрат з кожного.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Новоазовський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя