Справа № 2/0529/1295/2012 р.
14 серпня 2012 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Токарєва А.Г.
при секретарі Ліпскіс О.О.
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 представника відповідача Галкіної О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ ШУ «Покровське», третя особа: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в м. Красноармійську про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із нещасним випадком на виробництві, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське».
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з відповідачем перебував у трудових відносинах з 20.02.2006 року по 31.12.2008 рік в якості гірничоробочего з ремонту гірничих виробіток підземним. Був звільнений 31.12.2008 року за п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров'я. 02 березня 2008 року близько 12 години 30 хвилин з ним стався нещасний випадок на виробництві в зв'язку з чим він отримав ушкодження здоров'я, а саме: виконуючи роботи по запанцировці головного канату, при виконанні зазначеної роботи, від падіння невідомого предмету він отримав травму хребта.
За результатами розслідування нещасного випадку на виробництві відповідачем був складений Акт (Форма Н-1) від 25.05.2008 року № 41. В результаті нещасного випадку йому було спричинено компресійний неускладнений перелом 4-5-7-8 грудних хребців.
З 16.07.2009 року по 27.07.2009 року він знаходився на лікуванні в Красноармійський ЦРЛ. З 02.12.2009 року по 21.12.2009, з 12.10.2010 р. по 25.10.2010 р, з 28.04.2011 р. по 17.05.2011 р., з 03.11.2011 р. по 17.11.2011 р. в «Донецькій обласній лікарні відновного лікування» з діагнозом: зростаючий компресійний перелом тіл 4,5,7,8 з болевим вертеброгенним синдромом.
В зв'язку з чим він був оглянутий Донецькою обласною профпатологічною МСЕК, де йому 15.01.2010 р. було встановлено 50% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності. Після проходження МСЕК продовжує лікування.
В результаті виробничої травми відбулося ушкодження його здоров'я, у зв'язку з чим йому нанесений моральний збиток, який виражається в тому, що протягом тривалого періоду він постійно знаходиться у пригніченому стані у зв'язку з травмою.
Для нього все життя поділено на дві нерівнозначні частини. Перша частина де він здоровий молодий чоловік, який має гідну роботу, добрі заробітки, надію на майбутнє, яка будує плани на подальше життя, впевнено стоїть на своїх ногах, має родину, про яку може подбати, яка впевнена в своїх силах і має можливість всі свої мрії втілити в життя. І другу половину, в якій ця людина є зламаною, хворою, інвалідом, яка втратила сенс життя.
На теперішній час почуває себе втраченою для суспільства та родини людиною. Його фізичний та моральний стан не дозволяють йому почувати себе повноцінною людино. Періодичні дуже сильні напади головного болю та практична відсутність сну доводять його до різкого погіршення настрою та немотивованої агресії. Він постійно в своїх снах бачить всі обставини цього випадку і фактично заново переживає весь цей жах, який з ним трапився. Для того, щоб як-небудь заспокоїтися він повинен постійно вживати дуже сильні ліки. Постійні думки про те що сталося не дають йому спокою, який потрібний йому для одужання. Тривале лікування позначилося на його загальному стані, він знаходиться в пригніченому стані через те, що можливості лікування і відновлення здоров'я практично немає, відносини в родині погіршилися, він став інвалідом, позбавлений можливості повноцінно забезпечувати свою родину. Одна думка про те, що після того випадку його родина могла залишитися без годувальника доводить його до відчуття повної безнадійності, через те що на теперішній час, він як інвалід вже не зможе дати їм те, що міг би дати, якби продовжував працювати за фахом. Через довготривале лікування родина віддалилася від нього, іноді вони безпричинно сваряться між собою, що не додає їхнім відносинам впевненості і стабільності, але сама думка про те, що він може втратити контакт з ними, спричиняє йому сильні моральні страждання. Постійно звинувачує себе за цей нещасний випадок і за те, що він не зміг його відвернути чи попередити.
Заподіяну йому моральну шкоду позивач оцінює в 100000 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представника позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»позовні вимоги не визнав в повному обсязі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, вирішення питання стосовно позовних вимог просить вирішити на розсуд суду.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з відповідачем по справі з 20.02.2006 року по 31.12.2008 рік перебував в трудових відносинах (а.с. 16-17).
Під час виконання трудових обов'язків, в результаті нещасного випадку на виробництві він отримав ушкодження здоров'я - діагноз: зростаючий компресійний перелом тіл 4,5,7,8 з болевим вертеброгенним синдромом (а.с. 9-10).
В зв'язку з чим він був оглянутий Донецькою обласною профпатологічною МСЕК, де йому 20.01.2012 р. було встановлено 50% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності. (а.с. 13-15).
Згідно виписки з медичної карти амбулаторного хворого та епікризів, ОСОБА_1 в періоди з 16.07.2009 року по 27.07.2009 року в Красноармійський ЦРЛ, з 02.12.2009 року по 21.12.2009, з 12.10.2010 р. по 25.10.2010 р, з 28.04.2011 р. по 17.05.2011 р., з 03.11.2011 р. по 17.11.2011 р. в «Донецькій обласній лікарні відновного лікування» постійно проходив лікування загострення своєї хвороби отриманої у результаті нещасного випадку на виробництві (а.с. 3-8,34).
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Законом України "Про охорону праці", а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров"я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.
Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов"язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
Відповідно до роз"яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)" спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.
Судом встановлено, що в зв"язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 60% працездатності, визнаний інвалідом 3 групи. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.
Суд вважає, що саме діями відповідача позивачеві спричинені моральні страждання, пов'язані із професійним захворюванням, які є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.
Відповідно до ст.1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов'язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничогеологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров'я їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди тощо).
Вищезазначене законодавство, а також роз"яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року "Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"пов"язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв"язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз"ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров"я позивача, те, що професійна працездатність в зв"язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 50%, позивач визнаний інвалідом 3 групи.
Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 грн.
Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору -в розмірі 107,30 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 14, 60, 88, 208-210, 215 294 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167,1168 ЦК України, ст. 232, 233, 237-1 КЗпП України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»»на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»» на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Це рішення набирає законної сили, якщо його не буде оскаржено в строк, передбачений для оскарження останнього.
На рішення протягом десяти днів з його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд.
Суддя Токарєв А.Г.