Справа № 212/4400/2012 Провадження № 22-ц/0290/2322/2012Головуючий в суді першої інстанції:Король О.П.
Категорія: 20 Доповідач: Вавшко В. С.
14.08.2012
14.08.2012 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
ГоловуючогоВавшка В.С.,
суддів:Іващука В.А., Денисенко Т.О.,
при секретарі:Пишному О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 і Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) «Компанія «Бізнесторгінвест» на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 червня 2012 року у цивільній справі за позовом ТОВ «Компанії «Бізнесторгінвест»до ОСОБА_6, ОСОБА_7, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»та прокуратури м. Вінниці про визнання договору купівлі-продажу недійсним і витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Компанії «Бізнесторгінвест», з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» та прокуратури м. Вінниці про визнання права власності на майно,
У березні 2012 року ТОВ «Компанії «Бізнесторгінвест»звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»уклало з ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»та ТОВ «НБК»(Субпідрядник) договір будівельного підряду №20/09-001 від 20 вересня 2006 року, предметом якого відповідно до п. 1.1 є будівництво торговельно-офісного центру з інженерними мережами та благоустроєм земельної ділянки відповідно до проектно-кошторисної документації.
ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»(Замовник) у повному обсязі виконало свої зобов'язання по договору будівельного підряду від 20.09.2009 року, перерахувавши на рахунок ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»(Підрядник) грошові кошти в сумі 3 976 000,00 грн., що підтверджено відповідними доказами.
Позивач ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» вважає, що право власності на приміщення торгівельно-офісного центру по АДРЕСА_1на підставі договору будівельного підряду №20/09-001 від 20 вересня 2006 року та в силу вимог ст.876 ЦК України повинно було реєструватися та належати ТОВ «Компанії «Бізнесторгінвест».
Однак, як стало відомо ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» 19 березня 2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_7 9/100 часток торговельного комплексу та офісу, що розташовані у АДРЕСА_1.
Відчужена ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 частка торгівельного комплексу та офісів складається з приміщень в будівлі літ. А: 1 поверх - частина приміщення №2-1 площею 66,2 кв. м., приміщення №2-2 площею 30,8 кв. м., приміщення №2-3 площею 1,4 кв. м., приміщення № 2-4 площею 1,5 кв. м. Загальна площа приміщень - 99,9 кв. м.
У договорі купівлі-продажу вказано, що відчужувана частка торгівельного комплексу та офісних приміщень належить ОСОБА_7 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці, справа № 2-7333/08 від 17 жовтня 2008 року. 11 листопада 2008 року Комунальне підприємство «Вінницьке бюро технічної інвентаризації»зареєструвало право власності на зазначене приміщення в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстром № 102 в реєстровій книзі за реєстраційним номером № 25369549 на підставі вказаного рішення суду.
Крім того, ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»стало відомо про укладення між ОСОБА_7 та ТОВ «Виробничо-торгівельною фірмою «ДЛД»договору від 24 листопада 2005 року про спільну дольову участь в реалізації інвестиційного проекту по будівництву вищезазначеного торговельно-офісного центру.
Відповідно до зазначеного договору право власності на частину приміщення набувала ОСОБА_7, а на іншу частину ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД».
Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_7 та посадові особи ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «ДЛД»здійснили будівництво за рахунок коштів ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест», а потім через рішення Ленінського районного суду визнали за ОСОБА_7 право власності.
Зважаючи на зазначені обставини ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»звернулось до апеляційного суду Вінницької області з апеляційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2008 р. у справі №2-7333/08.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22 лютого 2012 року скасовано вказане рішення та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.
Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ «Компанії «Бізнесторгінвест»просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 19 березня 2009 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та витребувати у ОСОБА_6 частку торговельного комплексу та офісу, що розташовані у АДРЕСА_1.
У квітні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зустрічним позовом, вказував, що 19 березня 2009 року він придбав 9/100 часток торгівельного комплексу та офісу, що розташовані у АДРЕСА_1.
Договір купівлі-продажу посвідчений 19 березні 2009 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 462.
Право власності на частку нерухомого майна зареєстроване 09 квітня 2009 року КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22437163 від 09.04.2009 року.
Відповідач-позивач вважає, що він є добросовісним набувачем спірного майна, а вимоги позивача - відповідача ТОВ «Компанії «Бізнесторгінвест» суперечать положенням ст.386 і ст..388 ЦК України.
Тому ОСОБА_6 просив суд в порядку ст..392 ЦК України визнати за ним право власності на спірний об'єкт нерухомості, а в задоволенні позову ТОВ «Компанії «Бізнесторгінвест»- відмовити.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 червня 2012 року у задоволенні позову ТОВ «Компанії «Бізнесторгінвест» та зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.
На таке рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду у частині відмови у зустрічному позові та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його зустрічну позовну заяву, посилаючись на невідповідність обставинам справи, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального права.
ТОВ «Компанії «Бізнесторгінвест»також подало апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, а в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 залишити рішення суду без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання апеляційної інстанції прокуратура м. Вінниці не з'явилася та подала письмове пояснення, в якому вказує, що не вбачає у цій ситуації порушення державних інтересів, а тому при розгляді справи покладається на думку суду.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ «Компанії «Бізнесторгінвест» - відхиленню.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що 19 березня 2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_7 9/100 часток торговельного комплексу та офісу, що розташовані у АДРЕСА_1.
Відчужена ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 частка торгівельного комплексу та офісів складається з приміщень в будівлі літ. А: 1 поверх - частина приміщення №2-1 площею 66,2 кв. м, приміщення №2-2 площею 30,8 кв. м, приміщення №2-3 площею 1,4 кв. м, приміщення № 2-4 площею 1,5 кв. м. Загальна площа приміщень - 99,9 кв. м.
Відчужувана частка торгівельного комплексу та офісних приміщень належала ОСОБА_7 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці, справа № 2-7333/08 від 17 жовтня 2008 року. 11 листопада 2008 року КП «Вінницьке бюро технічної інвентаризації»зареєструвало право власності на зазначене приміщення в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстром № 102 в реєстровій книзі за реєстраційним номером № 25369549 на підставі вказаного рішення.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно право власності на 9/100 часток торгівельного комплексу та офісу по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 в реєстровій книзі №3фо за номером запису 102.
Після укладення оспорюваного правочину між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від 19 березня 2009 року, рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22 лютого 2012 року скасовано рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 жовтня 2008 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу ОСОБА_6 не знав і не міг знати про обставини існування договірних відносин між ТОВ Компанія «Бізнесторгінвест», ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»та ТОВ «НБК»(Субпідрядник) за договором №20/09-001 від 20 вересня 2006 року з приводу торгівельного комплексу та офісу по вказаній вище адресі, а тому в силу ч. 1 ст. 388 ЦК України він є добросовісним набувачем.
Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ Компанія «Бізнесторгінвест», суд першої інстанції виходив з того, що дане товариство не є власником спірного нерухомого майна, а тому воно не вправі заявляти вимогу про визнання правочину недійсним. Також, порушення 07 квітня 2012 року кримінальної справи по факту шахрайського заволодіння коштами при будівництві тоговельно-офісного центру у АДРЕСА_1, за ознаками злочину передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, не впливає на цивільно-правові відносини, які є предметом розгляду у даній справі.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що у нього є правовстановлюючі документи, які посвідчують право власності на вказане вище приміщення, а тому ухвалювати правовстановлююче рішення суду не має необхідності.
Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у ст.ст.10 і 11 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтями 57 і 60 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Заявляючи свої позовні вимоги, позивач ТОВ Компанія «Бізнесторгінвест»вважає себе власником тоговельно-офісного центру у АДРЕСА_1, в підтвердження чого посилається на положення ст.876 ЦК України та договір № 20/09-001 від 20.09.2006р., укладений між ним та ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД», що прийняло на себе зобов'язання Генерального підрядника, та ТОВ «НБК», що прийняло на себе зобов'язання Субпідрядника.
Додатковою угодою, укладеною 18 квітня 2008 року до вказаного договору підряду визначено загальну площу забудови 1136 кв.м., а вартість будівництва торговельно-офісного центру по вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, у м. Вінниці становить 3 976 000,00 грн. (а.с. 99, том 2).
Колегія суддів вважає, що виниклі правовідносини між ТОВ Компанія «Бізнесторгінвест», ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»та ТОВ «НБК» підпадають під регулювання Глави 61 ЦК України, і, зокрема, параграфів першого і третього цієї глави.
Відповідно до ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Окрім положень ЦК України, будівництво об'єктів нерухомості вимагає від сторін дотримання низки інших законів та підзаконних актів, які регулюють порядок розробки проектної документації, надання та оформлення дозвільної документації на проведення будівельних робіт, зокрема це Закон України «Про планування і забудову територій», Закон України «Про архітектурну діяльність», Порядок проведення експертизи містобудівної документації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1577 від 20.10.2000р. та інші нормативні акти.
Виходячи із приписів законодавства та умов договору будівельного підряду № 20/09-001 від 20.09.2006р.), сторони договору перед будівництвом об'єкту нерухомості повинні були отримати у користування чи у власність земельну ділянку з відповідним цільовим призначенням, отримати дозвіл на будівництво на земельній ділянці, яка перебуває у власності (користуванні); отримати вихідні дані на проектування об'єкта будівництва; розробити і затвердити проектно-кошторисну документацію, провести експертизу проектної документації, розробити робочу документацію для будівництва, отримати дозвіл на виконання будівельних робіт, після початку виконання будівельних робіт повідомити про це інспекцію ДБАК, по закінченню будівництва отримати відповідну виконавчу та іншу документацію, необхідну при прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Як встановлено колегією суддів і з чим повністю погодився представник ТОВ Компанія «Бізнесторгінвест», жодна із вище перелічених дій підрядчиком не була виконана.
Колегією суддів у апеляційній інстанції з'ясовано, що у матеріалах справи відсутня документація про надання ТОВ Компанія «Бізнесторгінвест» земельної ділянки для будівництва торговельно-офісного центру за адресою АДРЕСА_1, оскільки вказана земельна ділянка надана в оренду ОСОБА_7 строком на 49 років.
Представник позивача підтвердила цю обставину та повідомила, що будівництво тоговельно-офісного центру здійснювалось субпідрядником на земельній ділянці, наданій у користування відповідачці ОСОБА_7 та на підставі нею ж замовленої проектно-кошторисної документації, при цьому будь-яких договірних стосунків між ТОВ Компанія «Бізнесторгінвест»та ОСОБА_7 не існує .
Таким чином колегія суддів вбачає порушення з боку ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» істотних умов договору №20/09-001 від 20 вересня 2006 року, а фактично - його повне невиконання.
Відповідно до ст..651, ст..653 та ч.2 ст.852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Колегія суддів вважає хибним твердження представника ТОВ Компанія «Бізнесторгінвест» про наявність у останнього права власності на приміщення тоговельно-офісного центру, оскільки ст..876 ЦК України передбачає право власності замовника лише на об'єкт нерухомості, який будувався у повній відповідності із вимогами будівельних норм та правил, на виділеній замовнику земельній ділянці, з дозволу та на підставі затвердженої відповідними державними органами проектно-кошторисній документації.
За таких обставин колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції у тій частині, що у ТОВ Компанія «Бізнесторгінвест»не виникло права власності на спірне приміщення торгового центру, а відтак обраний позивачем спосіб захисту - вимога про визнання недійсним договору купівлі продажу частки цього нерухомого майна та витребування його у відповідача (ст.ст.215, 388 ЦК України) - не відповідає положенням згаданої вище ст.852 та ст.16 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «Бізнесторгінвест» не заслуговують на увагу, а тому рішення суду у частині відмови у задоволенні позову ТОВ «Бізнесторгінвест» підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що він є добросовісним набувачем 9/100 часток нерухомого майна торговельного комплексу та офісу, що розташовані в АДРЕСА_1, оскільки вказане нерухоме майно придбане ним за відплатним договором купівлі-продажу від 19 березня 2009 року на законних підставах (а.с. 184), а тому він не міг знати про те, що після його придбання зміниться власник цього майна, так як при нотаріальному посвідченні цього правочину право продавця відчужувати дану нерухомість підтверджене правовстановлюючими документами.
Колегія суддів вважає, що рішення суду у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_6 підлягає скасуванню, оскільки за змістом зазначених правових норм ОСОБА_6 має право на обраний ним спосіб захисту -визнання у судовому порядку права власності на належне йому майно, у разі виникнення конкретного спору.
Колегія суддів вважає, що правова конструкція ст..392 ЦК України дозволяє особі підтверджувати своє право власності на майно у судовому порядку необмежену кількість разів, якщо у цьому є потреба, зокрема, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою (іншими) особою.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.
Також, у відповідності до вимог ч.1 і ч.5 ст.88 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне змінити розподіл судових витрат.
Враховуючи ту обставину, що позов ОСОБА_6 задоволено у повному обсязі - з ТОВ «Бізнесторгінвест» на користь ОСОБА_6 слід стягнути витрати по оплаті судового збору в судах першої і апеляційної інстанцій в сумі 4828 грн.50 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 376, 388, 392, 651, 653, 852, 876 ЦК України, ст.ст.1, 3, 57, 60, 303, 307-309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
У задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 13 червня 2012 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_6 скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_6 задовольнити .
Визнати за ОСОБА_6 право власності на 9/100 часток торговельного комплексу та офісу, що розташовані в АДРЕСА_1, які складаються з приміщень : 1 поверх -частина пр.№2-1 площею 66,2 кв.м., пр.№2-2 площею 30,8 кв.м., 4 пр.№2-3 площею 1,4 кв.м., пр.№2-4 площею 1,5 кв.м., загальною площею 99,9 кв.м.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»на користь ОСОБА_6 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 4828, 5 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя :
Судді: