79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.08.12 Справа№ 5015/2388/12
За позовом: ПП "Науково-виробниче приватне підприємство „Спаринг-Віст Центр", м. Львів
до відповідача: ДП „Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут", м. Львів
про стягнення 58047,48 грн.
Суддя Н.Мороз
При секретарі Ю. Шиманській
Представники:
Від позивача: Гузар Р.М.
Від відповідача: н/з
Суть спору:
Позов подано приватним підприємством "Науково-виробниче приватне підприємство „Спаринг-Віст Центр", м. Львів до державного підприємства „Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут", м. Львів про стягнення 58047,48 грн. заборгованості.
Ухвалою суду від 15.06.2012р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 02.08.2012 р.
В судовому засіданні 02.08.2012р, оголошувалась перерва, про що сторони ознайомлені під розписку.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позов просить задоволити.
Представник відповідача в попереднє судове засідання 02.08.2012р. з»явився, подав відзив на позов, яким суму основного боргу визнав, щодо нарахованих позивачем за період з 19.02.2010р. по 10.04.2012р. 3% річних в розмірі 3185,37 грн. та інфляційних втрат в сумі 5302,84 грн. заперечив, оскільки в договорі №32/1162 не встановлений строк оплати робіт, а відтак позивачем невірно вказаний період, за який нараховувались інфляційні втрати та 3 % річних.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представникыв сторін, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Однією з підстав виникнення зобов"язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов"язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов"язується прийняти та оплатити виконану роботу.
02.10.2008 р. між ДП Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут та ПП «Науково-виробниче приватне підприємство «Спаринг-Віст Центр»було укладено договір №32/1162 на виконання складової частини дослідно-конструкторської роботи.
Згідно п.1.1 договору, позивач зобов'язувався виконати і здати відповідачу складову частину дослідно- конструкторської роботи «Розроблення функціонального програмного забезпечення блока оброблення навігаційної інформації, шифр «ВербаЛ», а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити складову частину дослідно-конструкторської роботи. Повний обсяг роботи, окремі її етапи (підетапи) та терміни виконання вказані у відомості виконання, що є невід'ємним додатком до договору.
Відповідно до п.6.6 договору, розрахунок за кожний виконаний етап (підетап) або роботи в цілому проводиться замовником на підставі пред'явлених виконавцем акту про приймання робіт та посвідчення за встановленими формами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем умови вищевказаного договору було виконано своєчасно та в повному обсязі. В підтвердження належного виконання договірного зобов'язання позивачем долучено до матеріалів справи акт №01 здачі-приймання науково-технічної продукції від 18.02.2010р., підписаний відповідачем без застережень. Згідно даного акту позивач передав, а відповідач прийняв ДКР «Верба Л», етап 1 «Розроблення програми та програмної документації»складової частини ДКР шифр «Верба Л». Вартість виконаних робіт становить 49 559,27грн.
Проте, відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, розрахунок за виконані роботи не здійснив, внаслідок чого викникла заборгованість в сумі 49559,27грн., що підтверджено актом звірки розрахунків, підписаним сторонами (в матеріалах справи).
Стаття 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України вказує, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем, за період з 19.02.2010р. по 10.04.2012р. нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 5302,84 грн. та 3% річних на загальну суму 3185,37 грн., відповідно до поданого розрахунку.
Проте, дані нарахування підлягають задоволенню частково, оскільки в договорі №32/1162, зокрема в п. 6.6 договору, не вказано конкретних строків виконання грошового зобов»язання оплати робіт, а відтак період прострочення відповідачем грошового зобов»язання, позивачем вказано невірно.
Відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часті, зі спливом якого пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення. В силу ст..252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Такою вимогою слід вважати направлену позивачем відповідачу претензію №80 від 08.02.2011р., яка отримана відповідачем 09.02.2011р., а відтак обов»язок оплати за виконані роботи виник з 15.02.2011р.
Враховуючи викладені обставини, за період з 15.02.2011р. по 02.08.2012р. сума інфляційних втрат становить 1833,69 грн, 3% річних - 2177,36 грн. та підягають стягненню з відповідача.
Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і
заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку позов задоволити частково.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, згідно ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст.11, 251, 252, 526, 530, 625, 837 ЦК України, ст. ст.193 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з державного підприємства „Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут", м. Львів, вул. Наукова,7 (код ЄДРПОУ 14311429) на користь приватного підприємства "Науково-виробниче приватне підприємство „Спаринг-Віст Центр", м. Львів, вул. Володимира Великого,33 (код ЄДРПОУ 22362867) -49559,27 грн. основного боргу, 1833,69 грн. інфляціних нарахувань, 2177,36 грн. - 3% річних, 1481,00 грн. судового збору.
3. В решті частині позовних вимог - відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.
Рішення складено 15.08.2012р.