ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
14.08.12 Справа № 1пд/5014/1713/2012.
За позовом Приватного підприємства "Укравтоальянс-2005", с. Тепличне Луганської області
до Приватного підприємства "Прокард", м. Алчевськ Луганської області
про визнання договору недійсним
Суддя Н.М.Зюбанова
від позивача -Карпов Д.О., довіреність від 14.06.12 ;
від відповідача -не прибув;
Суть спору: про визнання недійсним договору довгострокового постачання від 01.02.11.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув.
Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Тому, направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представника позивача, суд дійшов до наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що в обгрунтування позовних вимог про визнання недійсним договору довгострокового постачання від 01.02.11 позивач посилається на те, що даний правочин укладено з порушенням законодавства, оскільки у відповідача відсутні необхідні умови, а саме матеріально-технічна база для здійснення відповідної господарської діяльності, що є необхідним для виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, що свідчить про фіктивність діяльності ПП "Прокард".
Саме з посиланням на вказані обставини позивач просить дослідити умови договору від 01.02.11, п. 1.1 якого передбачено, що постачальник зобов'язаний на протязі дії договору поставляти покупцю товар за його замовленням окремими партіями за цінами, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, строк якого згідно п. 2.1 -до 31.12.11.
У якості нормативно-правової підстави позову позивач посилається на ст. 203 ЦК України (у редакції станом на час укладання договору), яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним /оспорюваний правочин/.
У якості спеціальної норми позивач зазначає ст. 234 ЦК України, за якою фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ними докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Так, при розгляді даної справи господарським судом встановлено, що 01.02.11 між позивачем -Приватним підприємством "Укравтоальянс-2005" (покупець) та відповідачем -Приватним підприємством "Прокард" (продавець) було укладено договір довгострокового постачання, за умовами якого продавець прийняв зобов'язання згідно п. 1.1 поставляти покупцю товар за його замовленням окремими партіями за цінами, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, а покупець зобов'язався приймати товар та оплачувати на умовах договору. Таким чином за своєю правовою природою вказаний договір має ознаки договору поставки.
Правове регулювання правовідносин поставки здійснюється § 3 глави 54 ЦК України. Так, ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Зокрема ст. 655 даного Кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона /продавець/ передає або зобов'язується передати майно /товар/ у власність другій стороні /покупцеві/, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно /товар/ і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу згідно ст. 656 ЦК України може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений /придбаний, набутий/ продавцем у майбутньому.
Тому господарський встановлює факт належного укладання сторонами у справі договору довгострокового постачання від 01.02.11, оскільки:
- по-перше, позивачем жодним доказом не підтверджено відсутність у відповідача необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Позивач стверджує про наявність у нього інформації, яка ставить під сумнів господарську компетенцію відповідача як господарюючого суб'єкта при укладанні правочину, але підтвердження існування такої інформації не надано;
- по-друге, посилання позивача на фіктивний характер договору від 01.02.11 є такими, що протирічать змісту правочину та фактичним правовідносинам сторін, оскільки наявні у справі первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні) свідчать про поставку товару на суму 71450 грн. 00 коп., проведення розрахунків за них, а тому досягнення мети договору, що виключає імітацію договору.
За ст. 627 ЦК України законодавцем проголошено свободу договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
За таких обставин господарський суд не вбачає правових підстав для визнання недійсним договору довгострокового постачання від 01.02.11, тому у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Приватного підприємства "Укравтоальянс-2005", с. Тепличне Луганської області до Приватного підприємства "Прокард", м. Алчевськ Луганської області про визнання недійсним договору довгострокового постачання від 01.02.11 в і д м о в и т и .
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складене 16.08.12.
Суддя Н.М.Зюбанова
Помічник судді Г.А.Кравцова