ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 9/293 07.08.12
За позовом Мельника Олександра Петровича
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лелека-колор"
Про стягнення 65 923,60 грн.
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники сторін:
Від позивача Головач Н.М. (дов. б/н від 02.06.2012р.)
Від відповідача не з'явився
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 07.08.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Мельник Олександр Петрович звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лелека-колор" про стягнення 65 923, 60 грн., з яких 50 000,00 грн. вартість частки майна товариства пропорційна частці учасника товариства, 13341, 46 грн. - вартість неповерненої частки статутного капіталу, 595,14 грн. три відсотки річних, 1987, 00 грн. інфляційних збитків за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Разом з позовною заявою позивачем в порядку ст. 66, 67 ГПК України подано клопотання про забезпечення позову, у відповідності до якого останній просить суд, накласти арешт на частину нерухомого майна ТОВ "Лелека-Колор":
- майновий комплекс : м. Рівне, вул. Київська, 92;
- нежитлові приміщення 1,2,3,4,5,6,7,8 частини групи приміщень №4, підвалу (в літ А) за адресою: м. Київ, вул. Драйзера Теодора, буд. 6.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/293, розгляд справи призначено на 06.10.2011 року, судом частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів, відповідно до ст. 38 ГПК України витребувано у Святошинської районної державної адміністрації (відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Лелека-Колор" (код ЄДРПОУ 16474846), розгляд клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову відкладено до розгляду в судовому засіданні.
13.09.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від Святошинської районної державної адміністрації надійшли витребувані судом матеріали реєстраційної справи ТОВ "Лелека-Колор".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2011 року відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 25.10.2011 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду в повному обсязі, необхідністю надання представниками сторін додаткових матеріалів та пояснень у справі, витребування доказів по справі, а саме балансу ТОВ "Лелека-Колор" (код ЄДРПОУ 16474846) станом на 01.07.2009р., 01.09.2009р. та 31.12.2009р., декларації про прибуток ТОВ "Лелека-Колор" (код ЄДРПОУ 16474846) з розшифровкою про наявність основних засобів станом на 01.07.2009р., 01.09.2009р. та 31.12.2009р., копії матеріалів справи щодо майнового комплексу за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 92, що належить на праві власності ТОВ "Лелека-Колор" (код ЄДРПОУ 16474846), копії справи щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Драйзера Теодора, буд. 6; м. Київ, пр. Перемоги, 125. Цією ж ухвалою у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову - відмовлено з підстав, зазначених в ухвалі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2011 року суд призначив у даній справі комплексну судову фінансово-економічну експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, зупинив провадження у справі до надання висновків судової експертизи, призначеної у справі. Матеріали справи направлено до експертної установи для проведення експертизи.
23.01.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва надійшов висновок судово-економічної експертизи №12690/11-44 від 28.12.2011р. разом з матеріалами справи №9/293, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2012 року було поновлено провадження у справі №9/293, розгляд справи призначено на 21.02.2012 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року розгляд справи відкладено на 15.03.2012 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.
01.03.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про призначення додаткової оціночної експертизи, яке обґрунтовано не наданням відповіді експертом на перше питання згідно ухвали суду від 25.10.2011р. 07.03.2012 року, через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано письмові пояснення на висновок судової експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2012 року суд направив матеріали справи № 9/293 Київському науково-дослідному інституту судових експертиз для подальшого проведення комплексної судової експертизи в частині проведення товарознавчої та будівельно-технічної експертизи для визначення балансової та ринкової вартості нерухомого майна, що належить товариству, вартість якого пропорційно частці учасника просить стягнути позивач у справі.
19.04.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз направлено лист №404278/12/42/4279/12-44 від 17.04.2012р. (зареєстрований за вх. №06-17.2/5711), в якому останній просить суд погодити термін виконання експертизи понад три місяці, у зв'язку з великою завантаженістю експертної установи. Також, до листа додано клопотання експерта Пасько Р.М. про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року клопотання експерта Пасько Р.М. задоволено, зобов'язано ТОВ "Лелека-колор", Рівненське міське бюро технічної інвентаризації та КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" надати додаткові матеріали для проведення експертизи.
04.05.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем в порядку ст. 22 ГПК України подано заяву про збільшення позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача:
- 222620,00 грн. в рахунок оплати вартості частини майна товариства пропорційно його частці в статутному капіталі товариства;
- 13341, 46 грн. вартості частки в статутному капіталі товариства;
- 13059, 86 грн. трьох відсотків річних;
- 26929, 19 грн. інфляційних збитків;
- 2350, 00 грн. вартості розміру отриманого товариством прибутку.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 5636, 38 грн. судового збору та 3516, 00 грн. витрат на проведення судової експертизи.
08.05.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами без висновків судової експертизи, призначеної ухвалою суду від 15.03.2012р.
Листом №06-37.1/2232 від 18.05.2012 року та №06-37.1/2336 від 24.05.2012 року Господарським судом міста Києва направлено на адресу КНДСЕ надіслані Рівненським міським бюро технічної інвентаризації та КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" додаткові матеріали, витребувані експертом та необхідні для проведення експертизи.
05.06.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз направлено лист №4278/12-42/4279/12-44 від 01.06.2012р. (зареєстрований за вх. №06-17.2/761) з клопотанням експертів Корінька М.Д. та Паська Р.М. про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2012 року клопотання експертів задоволено, витребувано вказані експертами документи.
12.07.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №4278/12-42/4279/12-44 від 19.06.2012 року разом з матеріалами справи №9/293, в якому повідомлено про залишення ухвали суду від 15.03.2012 року про призначення судової експертизи без виконання, у зв'язку з надходженням заяви позивача (сторони у справі, на яку покладено обов'язок здійснити оплату вартості експертизи) про відмову проводити оплату вартості експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року поновлено провадження та призначено розгляд справи на 07.08.2012р.
В судове засідання 07.08.2012 року відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення, які направлялись відповідачу за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та міститься у витягу з ЄДРПОУ на відповідача, а саме: 03142, м. Київ, вул. Вернадського, буд. 38-А.
У пункті 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання.
Представником позивача надано усні пояснення щодо поданої 04.05.2012 року через канцелярію суду заяви про збільшення позовних вимог.
У відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Подана позивачем заява від 04.05.2012 року про збільшення позовних вимог, яка оплачена судовим збором, прийнята судом до розгляду у відповідності до норм ст. 22 ГПК України. Позовні вимоги у справі розглядаються з урахуванням клопотання вих. №58\1Мельн від 04.05.2012р.
Представником позивача надано додаткові матеріали, оригінали документів для огляду в судовому засіданні, в усних поясненнях підтримано позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
Враховуючи те, що нез'явлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
Мельник Олександр Петрович був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека-колор»(код ЄДРПОУ 16474846) з належною йому на праві власності часткою в статутному фонді Товариства в розмірі 10%, що підтверджується наявним в матеріалах справи Статутом Відповідача, затвердженим Загальними зборами учасників ТОВ «Лелека-Колор»(Протокол №3 від 23.01.2008р.) та зареєстрованим 13.02.2008р. державним реєстратором Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, номер запису 10721050002005497.
У відповідності до положень п. 6.3. Статуту Відповідача, в редакції чинній на 06.07.2009р., розподіл Статутного капіталу між Учасниками відбувається наступним чином:
- Іщенко Людмила Василівна -120073 (сто двадцять тисяч сімдесят три) грн., 22 коп., що становить 90% Статутного капіталу Товариства.
- Мельник Олександр Петрович -13341 (тринадцять тисяч триста сорок одна) грн., 46 коп., що становить 10% Статутного капіталу Товариства.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії Протоколу Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека-колор»№4 від 06.07.2009р., рішенням загальних зборів учасників товариства прийнято рішення про виключення зі складу учасників Товариства Мельника Олександра Петровича, вартість частини майна Товариства пропорційну його частці у статутному капіталі сплатити йому відповідно до норм чинного законодавства (п. 1); частку у статутному капіталі 10%, що належала Мельнику Олександру Петровичу реалізувати шляхом передачі її Іщенко Людмилі Василівні (п. 2).
Доказів на підтвердження оскарження рішення прийнятого Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека-колор»06.07.2009р., яке оформлено протоколом №4 суду не надано.
Факт виключення Позивача зі складу учасників ТОВ «Лелека-Колор» також підтверджується наявним в матеріалах справи Статуту Відповідача затвердженим Загальними зборами учасників (Протокол №4 від 06.07.2009р.) та зареєстрованим 08.07.2009р. державним реєстратором Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, номер запису 10721050004005497, відповідно до п. 6.4 якого єдиним учасником товариства з розміром частки 100% є Іщенко Людмила Василівна (вказаний оригінал статуту міститься в витребуваних судом матеріалах реєстраційної справи).
За твердженням позивача, Відповідач в строк до 06.07.2010р. виплату Позивачеві його частки як учасника, якого було виключено з Товариства, не здійснив, чим порушив норми законодавства та права позивача як учасника товариства, якого було виключено зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 222620, 00 грн. вартості частини майна товариства пропорційну частці учасника, 13341, 46 грн. вартості частки у статутному капіталі, 2350,00 грн. -прибутку товариства пропорційно частці учасника, а також 13059, 86 грн. трьох відсотків річних та 26929, 19 грн. інфляційних збитків за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачем у справі.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Мельника Олександра Петровича підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги про стягнення 222620, 00 грн. підлягають залишенню без розгляду з наступних підстав.
Відповідач у справі є господарським товариством у формі товариства з обмеженою відповідальністю, а отже порядок його створення та діяльності регулюється нормами Цивільного кодексу України (Глава 8) та Закону України «Про господарські товариства», а також нормами Законів України «Про підприємництва»та «Про підприємства в Україні»(які діяли на момент створення товариства та на момент включення до складу його учасників Мельника О.П.)
Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи ТОВ «Лелека-колор», рішенням Загальних зборів засновників, оформленим Протоколом №1 від 12.01.1998р., включено Мельника О.П. до засновників ТОВ «Лелека»з часткою в уставному фонді у розмірі 10%.
З наявного в матеріалах справи Установчого договору про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека-колор»б/н від 06.02.1998р. вбачається, що ним затверджено розподіл часток між учасниками товариства аналогічний Протоколу №2 від 13.01.1998р.; внески до Статутного капіталу Товариства можуть вноситись грошима, майном (включаючи майнові права інтелектуальної власності) або іншим чином згідно з чинним законодавством України (п. 3.3.); внесок, який оцінено у гривнях становить частку Учасника в Статутному капіталі Товариства (п. 3.3.1.).
Згідно Протоколу №2 Загальних зборів засновників ТОВ «Лелека»від 13.01.1998р., прийнято рішення про збільшення статутного фонду; розподілено частки у статутному фонді наступним шляхом: Іщенко Л.В. -89%, Іщенко М.В. -1%; Мельник О.П. -10%; здійснити перереєстрацію нових установчих документів. Як вказано у вищевказаному протоколі Мельник О.П. вніс свою частку статутного фонду шляхом передачі визначеного у протоколі майна, яке оцінено у розмірі 13268,76 грн.
24.02.1998 року Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва зареєстровано Статут ТОВ «Лелека-Колор», затверджений зборами учасників протоколом № 1 від 13.01.1998 року та положення якого відповідали Установчому договору від 06.02.1998 року.
Отже, судом встановлено, що з 13.01.1998 року Мельника О.П. було включено до складу учасників ТОВ «Лелека-Колор», а 24.02.1998 року було зареєстровано Статут товариства, відповідно до якого Мельник О.П. був учасником товариства з часткою у статутному фонді товариства 10%.
Крім того, судом встановлено, що Мельником О.П. було сформовано свій вклад учасника шляхом передачі у власність товариства майна, оціненого у протоколі загальних зборів засновників № 2 від 13.01.1998 року.
23.01.2008 року рішенням загальних зборів учасників товариство було затверджено Статут Відповідача - ТОВ «Лелека-Колор»в новій редакції (Протокол №3 від 23.01.2008р.), який 13.02.2008р. зареєстрований державним реєстратором Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, номер запису 10721050002005497.
У відповідності до положень п. 6.3. Статуту Відповідача, в редакції чинній на 06.07.2009р., розподіл Статутного капіталу між Учасниками відбувається наступним чином:
- Іщенко Людмила Василівна -120073 (сто двадцять тисяч сімдесят три) грн., 22 коп., що становить 90% Статутного капіталу Товариства.
- Мельник Олександр Петрович -13341 (тринадцять тисяч триста сорок одна) грн., 46 коп., що становить 10% Статутного капіталу Товариства.
У відповідності до ст. 113 ЦК України, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.
Згідно ст. 114 ЦК України, учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником. Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом.
У відповідності до ст. 140 ЦК України, товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників. Найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова "товариство з обмеженою відповідальністю".
Згідно ст. 50 Закону України «Про господарські товариства», товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.
Положеннями ст. 115 ЦК України визначено, що господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.
У відповідності до ст. 143 ЦК України, установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі. Статут товариства з обмеженою відповідальністю зі всіма наступними змінами зберігається в органі, що здійснив державну реєстрацію товариства, і є відкритим для ознайомлення.
Статтею 144 ЦК України передбачено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.
У відповідності до ст. 64 Закону України «Про господарські товариства», учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере. Виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.
Судом встановлено, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Лелека-Колор», оформленого Протоколом Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека-колор»№4 від 06.07.2009р. (копія якого наявна в матеріалах справи), виключено зі складу учасників Товариства Мельника Олександра Петровича, а також вирішено сплатити йому вартість частини майна Товариства пропорційну його частці у статутному капіталі відповідно до норм чинного законодавства (п. 1 вказаного протоколу); частку у статутному капіталі 10%, що належала Мельнику Олександру Петровичу, реалізувати шляхом передачі її Іщенко Людмилі Василівні (п. 2 вказаного протоколу).
Доказів на підтвердження оскарження рішення прийнятого Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека-колор»06.07.2009р., яке оформлено протоколом №4 суду не надано.
Факт виключення Позивача зі складу учасників ТОВ «Лелека-Колор» також підтверджується наявним в матеріалах справи Статуту Відповідача, затвердженим Загальними зборами учасників (Протокол №4 від 06.07.2009р.) та зареєстрованим 08.07.2009р. державним реєстратором Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, номер запису 10721050004005497, відповідно до п. 6.4 якого єдиним учасником товариства з розміром частки 100% є Іщенко Людмила Василівна (вказаний оригінал статуту міститься в витребуваних судом матеріалах реєстраційної справи)
Відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦК України, учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.
Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.
Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.
При цьому, норми статті 54 Закону України "Про господарські товариства" є спеціальними щодо норм статті 148 ЦК України. А отже, норми статуту щодо порядку та строків розрахунків з учасником, який вийшов з товариства, повинні відповідати статті 54 Закону України "Про господарські товариства". Передбачений статутом порядок розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, може застосовуватись у частині, що не суперечить закону.
Як зазначено у статті 54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Судом встановлено, що норми Статуту ТОВ «Лелека-Колор»(в редакції зареєстрованій 13.02.2008 року та чинній на момент виключення позивача зі складу учасників) не містили порядку розрахунків з учасником, якого було виключено зі складу учасників.
Разом з тим, у відповідності до п. 10.7. Статуту Відповідача (в редакції зареєстрованій 13.02.2008 року та чинній на момент виключення позивача зі складу учасників), при виході Учасника з Товариства йому сплачується вартість частини майна Товариства, пропорційна його частці в Статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з Товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу. Якщо вклад до Статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається Учасникові без виплати винагороди. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного Товариством в даному році до моменту його виходу, тобто дана норма статуту дублює положення ст. 54 Закону України «Про господарські товариства».
Виходячи з системного аналізу вказаних норм, Відповідач протягом 12 місяців з дати виключення свого учасника - позивача у справі, був зобов'язаний сплатити Позивачеві вартість частини майна Товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі та належну учаснику частку прибутку, одержаному товариством в даному році до моменту виходу учасника.
Отже, після затвердження звіту за 2009 рік та до 06.07.2010 року включно відповідач був зобов'язаний здійснити позивачеві належні йому виплати, а саме виплатити частину вартості майна товариства пропорційну часті Мельника О.П. та сплата та частку прибутку, належну Мельнику О.П., яке товариство одержало у строк з 01.01.2009 року по 06.07.2009р. впродовж 12 місяців.
Щодо заявлених Позивачем вимог про стягнення з Відповідача 226620, 00 грн. вартості частини майна товариства, що за твердженням позивача є пропорційно 10% частці Мельника О.П. у статутному капіталі товариства, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в цій частині підлягаю залишенню без розгляду з наступних підстав.
Згідно з п. 30 постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при визначені порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має отримати учасник при виході (виключені) з товариства, а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
Відповідно до абз.2,4 п.3.7 Рекомендацій Вищого господарського суду України №04-5/14 від 28.12.2007р. вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів. Майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства. Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2011 року суд призначив у даній справі комплексну судову фінансово-економічну експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2012 року, враховуючи те, що експертами відповідь на питання яка балансова та дійсна (ринкова) вартість належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Лелека-Колор" майна, зокрема, але не виключно, основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лелека-колор" станом на дату виходу учасника Мельника О.П. (протокол № 4 від 06 липня 2009 року загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лелека-колор"), призначеною у справі експертизою не була надана, суд прийшов до висновку про необхідність направлення справи до експертної установи для подальшого проведення експертизи, призначеної ухвалою від 25.10.11 року, в частині проведення товарознавчої та будівельно-технічної експертизи. Витрати по оплаті вартості проведення експертизи покладено на Позивача.
08.05.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами, без висновків судової експертизи згідно ухвали суду від 15.03.2012р. 07.06.2012 року Позивач звернувся до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з заявою б/н від 07.06.2012р., в якій повідомив про відмову в оплаті вартості проведення експертизи.
Листом №4278/12-42/4279/12-44 від 19.06.2012 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2012р. залишено без виконання, матеріали справи повернуто до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а сторони, в свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його не з'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.
Відповідно до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18, неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
У відповідності до п. 23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23 березня 2012 року N 4, Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів. Аналогічним чином суд має діяти в разі повернення матеріалів справи з експертної установи через несплату вартості експертизи.
Враховуючи те, що відповідь на питання яка дійсна (ринкова) вартість належного Враховуючи те, що відповідь на питання яка дійсна (ринкова) вартість належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Лелека-Колор" майна, зокрема, але не виключно, основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лелека-колор" станом на дату виходу учасника Мельника О.П. (протокол № 4 від 06 липня 2009 року загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лелека-колор" потребує спеціальних знань, суд позбавлений можливості самостійно встановити таку вартість.
При цьому суд позбавлений можливості без висновків судової експертизи, визначити розмір частки майна належної Позивачу на підставі балансу, оскільки в матеріалах справи відсутній баланс Відповідача станом на 08.07.2009р. Посилання Позивача на здійснення розрахунку вартості майна товариства з урахуванням даних балансів ТОВ «Лелека-колор»наявних в матеріалах справи суперечить вимогам чинного законодавства та не приймається судом у якості належного доказу, оскільки вони складені до моменту виключення Позивача (30.06.2009р.) або після його виключення (30.09.2009р., 31.12.2009р.).
За таких обставин, суд позбавлений можливості здійснити самостійно правильність розрахунків позивача щодо визначення балансової вартості майна товариства та не може без застосування спеціальних знань визначити ринкову вартість майна товариства на дату виходу учасника без висновків судової експертизи за наявними в матеріалах справи доказами. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 N 242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до витребуваних судом документів від органів реєстрації нерухомого майна товариством придбавалось нерухоме майно до включення позивача до складу товариства та після виходу позивача зі складу учасників товариства. Оцінка майна, внесеного позивачем як вклад учасника була здійснена при його включенні до складу учасників та становила 13268,76 грн. (протокол загальних зборів засновників товариства № 2 від 13.01.1998р.).
Разом з тим, відповідно до даних балансів товариства станом на 30.06.2009 року та 30.09.2009 року та 31.12.2009 року не можливо встановити, що входить до основних засобів товариства та чи здійснювалась переоцінка таких засобів відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 13341, 46 грн. вартості частки в статутному капіталі товариства, суд приходить до висновку про їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки положеннями ст. 148 ЦК України, ст. 54 ЗУ «Про господарські товариства», визначено, що при виході (виключенні) учасника товариства з обмеженою відповідальністю він має право вимагати виплати йому вартості частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства (що включає в себе і вартість частки статутного капіталу, яка була сформована учасником товариства та стала власністю товариства з обмеженою відповідальністю), а не окремо вартості внесеної їм частки.
За таких обставин, вимога про виплату вартості внесеної частки одночасно з вимогою про виплату частки майна товариства пропорційну часті учасника товариства не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення частини прибутку товариства пропорційну частці учасника товариства у розмірі 2350, 00 грн., суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
З висновку судово-економічної експертизи №12690/11-44 від 28.12.2011р. вбачається, що розмір прибутку, отриманого Товариством з обмеженою відповідальністю «Лелека-Колор»у 2009 році до моменту виключення Мельника О.П. зі складу учасників товариства (протокол №4 від 06.07.2009р.) станом на дату подання фінансової звітності -30.06.2009р., складає 23,5 тис. грн. (двадцять три цілих і п'ять десятих тисячі гривень).
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Мельника О.П. про стягнення з ТОВ "Лелека-Колор" 2350, 00 грн. частки прибутку підлягають задоволенню.
Також, Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача трьох відсотків річних у сумі 13059, 86 грн. (за період з 07.07.2010р. по 04.05.2012р.) та інфляційних збитків у сумі 26929, 19 грн. (за період з серпня 2010р. по березень 2012р.).
У відповідності до п. 10.7. Статуту Відповідача, в редакції чинній на 06.07.2009р. визначено, що учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного Товариством в даному році до моменту його виходу.
У відповідності до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.
Отже, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю у товариства виникає у відповідності до п. 10.7. Статуту та ст. 54 ЗУ «Про господарські товариства" обов'язок сплатити йому частку прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.
Судом встановлено, що відповідач мав виконати свої зобов'язання щодо виплати частки прибутку учаснику, що вийшов, протягом 12 місяців з дати його виходу (виключення), а отже до 06.07.2010 року.
Доказів своєчасного виконання своїх грошових зобов'язань по виплаті частини прибутку відповідач суду не надав, а отже суд вважає встановленим факт прострочення відповідачем виконання своїх грошових зобов'язань, що тягне за собою наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України.
Аналогічну правову позицію про те, що невиконання обов'язку товариством щодо виплати учаснику, що вийшов, належної йому частини прибутку товариства протягом строку встановленого ст. 54 Закону України «Про господарські товариства" тягне за собою наслідки, передбачені за прострочення виконання грошового зобов'язання викладені в постанові Вищого господарського суду України від 12.10.2011 року у справі № К25/173-09 та постанові Верховного суду України від 12.12.2011 року у справі № 14/214.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В свою чергу, ч.1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони.
Зважаючи на встановлення факту виходу Позивача з Товариства з 06.07.2009р., позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково на період зазначений Позивачем у позовній заяві, з урахуванням часткового задоволення позовних згідно перерахунку суду, долученому до матеріалів справи.
З Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 129, 02 грн. трьох відсотків річних та 267,90 грн. інфляційних збитків.
Отже, позовні вимоги Мельника Олександра Петровича підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог. При цьому, судом не вирішувалось питання щодо стягнення витрат на проведення судової експертизи, в зв'язку з відсутністю доказів оплати такої експертизи та документів, що підтверджують здійснення такої оплати.
Враховуючи викладене та керуючись п. 5 ст. 81, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовну заяву Мельника Олександра Петровича в частині стягнення 222620, 00 грн. залишити без розгляду.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека-колор»(03142, м. Київ, бульв. Вернадського, буд. 38-А; код ЄДРПОУ 16474846; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Мельника Олександра Петровича (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Машинобудівників, 1-Б, кв. 51; і.н. 2282505413) 2350 (дві тисячі триста п'ятдесят) грн. 00 коп. основної заборгованості, 267 (двісті шістдесят сім) грн. 90 коп. інфляційних збитків, 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 02 коп. трьох відсотків річних, 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 63 коп. судового збору.
4. В іншій частині позову - відмовити.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
7. Після набрання рішенням законної сили повернути матеріали реєстрації справи до Державного реєстратора Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації.
Повне рішення складено 14.08.2012 року
Суддя Г.П. Бондаренко