ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-71/8541-2012 09.08.12
За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»
про стягнення заборгованості в розмірі 19 426,23 грн.
Суддя Нечай О.В.
Представники сторін:
від позивача: Денисенко О.В., довіреність № 155/1/23-5597 від 30.12.2011 р.
від відповідача: не з'явився.
Комунальне підприємство ««Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»(далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 18 914,32 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови Договору № 1397 «Про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів»від 28.03.2006 р., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.06.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/8541-2012, розгляд справи призначено на 25.07.2012 р.
20.07.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали від 24.06.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/8541-2012.
23.07.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали від 24.06.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/8541-2012.
У судове засідання 25.07.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 24.06.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/8541-2012 позивач виконав.
Представник відповідача у судове засідання 25.07.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 24.06.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/8541-2012 відповідач не виконав.
Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 25.07.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 24.06.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/8541-2012, розгляд справи відкладено на 09.08.2012 р.
У судове засідання 09.08.2012 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 09.08.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
28.03.2006 р. між Комунальним підприємством «Жиївжитлоспецексплуатпція»(далі -позивач, підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діамед»(далі -відповідач, споживач) був укладений Договір № 1397 «Про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів»(далі -Договір 1), предметом якого є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внтрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Приозерна, 2 літ. А (п. 1.1 Договору).
Відповідно п. 2.2.1. Договору підприємство зобов'язано розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займані споживачем.
Відповідно до п. 2.3.2. Договору споживач зобов'язаний додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у зверненні -дорученні, не допускаючи їх перевищення.
Згідно з п. 2.3.3. Договору споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в Додатках № 1, 2 до цього Договору.
Як вбачається з п. 2 Додатку № 2 споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства акт звірки на початок розрахункового періоду, розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.
Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, в свою чергу відповідач порушив вищезазначені положення Договору в частині сплати за послуги, надані позивачем.
Представником позивача через відділ діловодства була подана заява про збільшення позовних вимог.
Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Судом встановлено, що подана представником позивача заява про збільшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому підлягає прийняттю та розгляду судом.
Відповідно до вказаної заяви позивач просить стягнути на свою користь заборгованість в розмірі 18 171,75 грн.
На підтвердження розміру заборгованості відповідача в розмірі 18 171,75 грн. позивачем надані довідки з інформацією про дані по будинках (спорудах) Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж Публічного акціонерного товариства «Київенерго», виставлені постачальниками облікові картки та акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування, відповідно до яких відповідач мав сплатити за фактично отримані комунальні послуги.
Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Судом встановлено, що за щомісячні періоди надання послуг позивачем безперебійно нараховувались та виставлялись відповідачу рахунки на сплату фактично отриманих послуг, згідно Договору.
В свою чергу виставлені позивачем рахунки за щомісячні періоди були оплачені відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі. Таким чином відповідачем порушено п. 2.3.3. Договору, що призвело до виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем по оплаті за надані послуги.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за Договором в розмірі 18 171,75 грн. підлягають задоволенню.
Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 631,98 грн., 3% річних в розмірі 349,60 грн. та інфляційні втрати в розмірі 272,90 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п. 7 Додатку № 4 до Договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною компанією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем вірно розраховано розмір пені.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 631,98 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем вірно розраховано розмір 3 % річних та інфляційних втрат.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь 3 % річних в розмірі 349,60 грн. та інфляційних втрат в розмірі 272,90 грн. підлягають задоволенню.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 18 171,75 грн., пені в розмірі 631,98 грн., 3% річних в розмірі 349,60 грн. та інфляційних втрат в розмірі 272,90 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»(04212, м. Київ,
вул. М. Тимошенка, 14, ідентифікаційний код: 21526737) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ-034, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код: 03366500) заборгованість за надані послуги в розмірі 18 171 (вісімнадцять тисяч сто сімдесят одна) грн. 75 коп., інфляційні втрати в розмірі 272 (двісті сімдесят дві) грн. 90 коп., 3 % річних в розмірі 349 (триста сорок дев'ять) грн. 60 коп., пеню в розмірі 631 (шістсот тридцять одна) грн. 98 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.
Повне рішення складено 14.08.2012 р.
Суддя О.В. Нечай