ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-62/7734-2012 08.08.12
за позовом: Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м.Києва «Київміськсвітло», м.Київ, ЄДРПОУ 03360905
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», м.Київ, ЄДРПОУ 24175269
про стягнення 2111,24 грн.
Суддя Любченко М.О.
Представники:
від позивача: не з?явився
від відповідача: не з??явився
Позивач, Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення м.Києва «Київміськсвітло», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», м.Київ про стягнення з відповідача збитків у розмірі 2111,24 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на відновлення за власний рахунок обладнання електромережі зовнішнього освітлення, яке було пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась з вини Баранчука О.Г., цивільно-правова відповідальність якого застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»згідно із полісом №ВВ/7756064.
Відповідач у судові засідання 11.07.2012р., 18.07.2012р., 08.08.2012р. не з'явився, у відзиві №2029 від 07.07.2012р. проти задоволення позовних вимог заперечив з огляду на те, що спірні правовідносини відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей чи їх фізичним знищенням, врегульовані ст.31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка вимагає від позивача підтвердження вартості відповідного об'єкта до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач в судове засідання 08.08.2012р. не з'явився, проте, надав клопотання №1827-09/12 від 08.08.2012р. про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю одного представника позивача у іншому судовому процесі та перебуванням на лікарняному другого відповідно. За висновками суду, вказане клопотання підлягає залишенню без задоволення з урахуванням наступного.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 -34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Твердження позивача про участь одного представника у розгляді іншої судової справи та перебування другого представника на лікарняному не можуть бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що позивач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Наразі, позивачем до клопотання №1827-09/12 від 08.08.2012р. не надано належних та допустимих доказів перебування представників Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м.Києва «Київміськсвітло»у відпустці та на лікарняному. Крім того, суд також враховує те, що у клопотанні позивача відсутні будь-які посилання на бажання надати додаткові докази, які мають значення для розгляду справи, або заявити клопотання про їх витребування.
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За висновками суду, незважаючи на те, що позивач у судове засідання 08.08.2012р., а відповідач у судові засідання 11.07.2012р., 18.07.2012р., 08.08.2012р. не з'явилися, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. При цьому, судом прийнято до уваги, що сторонами вже було викладено свою правову позицію по суті спору. Крім того, судом враховано, що строк розгляду справи мав закінчитися 13.08.2012р., що унеможливлювало відкладення судового засідання на іншу дату з урахування часу поштового обігу, а сторонами клопотань в порядку норм ст.69 Господарського процесуального кодексу України заявлено не було.
З урахуванням викладених обставин, клопотання №1827-09/12 від 08.08.2012р. позивача про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:
Виходячи зі змісту довідки №8411328 (вих. №2695) про дорожньо-транспортну пригоду Відділу ДАІ з обслуговування Оболонського району при УДАІ ГУ МВС України, 11.06.2009р. по просп.Московському, 16б у Оболонському районі м.Києва відбулось зіткнення наступних транспортних засобів: 1. Легковий Опель, номерний знак АМ 8054 АС, що належить Баранчуку Олександру Григоровичу, який був за кермом, 2. Вантажний КАМАЗ, номерний знак АА 5709 АЕ, що належить Ярмульському В.О., який перебував за кермом.
Згідно із вказаною довідкою дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Баранчуком Олександром Григоровичем правил маневрування.
Наявність вини у зіткненні автомобілів зазначеного водія підтверджена постановою від 03.07.2009р. Оболонського районного суду міста Києва по справі №3-6868 2009р.
Як вказує позивач, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 11.06.2009р. було пошкоджено обладнання електромережі зовнішнього освітлення, яке змонтовано на електроопорі і забезпечує зовнішнє освітлення дороги по просп.Маяковського, 16б у м.Києві. Відновлювальні роботи вказаної дорожньої споруди проведено Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення м.Києва «Київміськсвітло»за власний рахунок, що підтверджується зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва від 05.03.2010р., відповідно до якого вартість відновлювальних робіт становить 2621,24 грн.
Виходячи з того, що цивільно-правова відповідальність Баранчука Олександра Григоровича на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди 11.06.2009р. була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»за полісом №ВВ/7756064, 21.03.2012р. позивач направив на адресу відповідача заяву №12/07 від 20.03.2012р. про відшкодування збитків в сумі 2111,24 грн. (2621,24 грн. -510 грн. франшизи).
Враховуючи, що відповідач не відшкодував заподіяних Баранчуком О.Г. збитків, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 2111,24 грн.
Позовна заява -це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Подати позов - означає звернутися до господарського суду із заявою, в якій повинно міститися прохання, адресоване суду, про розгляд спору про право, що виник. Звернення до господарського суду здійснюється у формі позовної заяви у спорах, які виникають із господарських правовідносин.
Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту позовної заяви, відповідно до яких позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником та повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.
Зміст позовних вимог включає предмет і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
У позовній заяві повинні бути викладені юридичні підстави позову, тобто, норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір.
Як було зазначено вище, в обґрунтування позовних вимог Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення м.Києва «Київміськсвітло»посилається на відновлення за власний рахунок обладнання електромережі зовнішнього освітлення, яке було пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась з вини Баранчука О.Г., цивільно-правова відповідальність якого застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»згідно із полісом №ВВ/7756064.
При цьому, Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення м.Києва «Київміськсвітло»посилається на наступні норми права: ч.1 ст.1166, ст.1192 Цивільного кодексу України, ст.ст.6, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Згідно із ст.28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це, зокрема, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху.
Відповідно до ст.31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»шкода, пов'язана з пошкодженням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей чи їх фізичним знищенням, - це різниця між вартістю відповідного об'єкта до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Тобто, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з розглядуваним позовом Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення м.Києва «Київміськсвітло»має бути доведено, зокрема, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачем зазнав шкоди, сума якої розрахована як різниця між вартістю відповідного об'єкта до та після дорожньо-транспортної пригоди.
За змістом ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.
Статтею 36 вказаного Кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для спр?ави. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на приписи ст.31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»ухвалами господарського суду від 11.07.2012р., 18.07.2012р. зобов'язано позивача, зокрема, надати суду документи, що підтверджують вартість майна до та після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 11.06.2009р.
При цьому, позивач витребуваних судом документів не представив, у судових засіданнях 11.07.2012р., 18.07.2012р. позовні вимоги підтримав з підстав, визначених у позовній заяві.
Проте, виходячи з того, що зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва станом на 05.03.2010р. не відображає різниці між вартістю обладнання електромережі зовнішнього освітлення, яке змонтовано на електроопорі і забезпечує зовнішнє освітлення дороги по просп.Маяковського, 16б у м.Києві, до та після дорожньо-транспортної пригоди, за висновками суду, вказаний документ не є належним та допустимим доказом наявності у позивача збитків в сумі 2111,24 грн. та, як наслідок, не свідчить про наявності підстав для стягнення вказаної суми з відповідача в порядку норм ст.31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Наразі, висновки щодо застосування приписів ст.31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»до правовідносин, які виникають у зв'язку із пошкодженням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей чи їх фізичним знищенням, викладено у постановах Вищого господарського суду України від 31.07.2012р. по справі №24/306, від 05.05.2012р. по справі №5023/9103/11.
Крім того, відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у разі визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
За приписами ст.33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, яка діяла на момент зіткнення транспортних засобів) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані зберегти транспортний засіб чи пошкоджене майно в такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки їх не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт.
Відповідно до ст.ст.34.1, 34.2 вказаного нормативно-правового акту (у відповідній редакції) страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.
Виходячи зі змісту позовної заяви, сума збитків, яка підлягає компенсації відповідачем, становить 2111,24 грн. та розрахована на підставі зведеного кошторисного розрахуноку вартості будівництва станом на 05.03.2010р. за вирахуванням франшизи, встановленої полісом №ВВ/7756064, що не відповідає приписам вищезазначених норм закону.
За поясненнями позивача, звіт про оцінку розміру збитків, завданих Комунальному підприємству електромереж зовнішнього освітлення м.Києва «Київміськсвітло»дорожньо-транспортною пригодою 11.06.2009р., не складався. У судовому засіданні 18.07.2012р. позивач зазначив про відсутність коштів, необхідних для попередньої оплати судової експертизи, у разі її призначення судом.
Одночасно, у матеріалах справи взагалі відсутні документи, які свідчать про те, що під час дорожньо-транспортної пригоди 11.06.2009р. було пошкоджено майно, що перебуває на балансі позивача. Не містить зазначених відомостей довідка №8411328 (вих. №2695) про дорожньо-транспортну пригоду Відділу ДАІ з обслуговування Оболонського району при УДАІ ГУ МВС України, постанова від 03.07.2009р. Оболонського районного суду міста Києва по справі №3-6868 2009р.
Крім того, роботи з відновлення обладнання електромережі зовнішнього освітлення, яке змонтовано на електроопорі і забезпечує зовнішнє освітлення дороги по просп.Маяковського, 16б у м.Києві, було проведено позивачем 05.03.2010р., тобто, майже через дев'ять місяців з моменту, коли відбулась дорожньо-транспортна пригода 11.06.2009р., що також викликає сумніви у тому, що збитки у розмірі 2111,24 грн., яких зазнав позивач, були заподіяні саме особою, застрахованою у відповідача.
За таких обставин, за висновками суду, Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення м.Києва «Київміськсвітло» не доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.34 Господарського процесуального кодексу України, що матеріальний збиток, завданий саме особою, відповідальність якої застрахована у відповідача, та становить 2111,24 грн.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, позовні вимоги Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м.Києва «Київміськсвітло», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», м.Київ про стягнення збитків у розмірі 2111,24 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м.Києва «Київміськсвітло», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», м.Київ про стягнення збитків у розмірі 2111,24 грн.
У судовому засіданні 08.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 13.08.2012р.
Суддя М.О.Л?юбченко