01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"30" липня 2012 р. Справа № 4/063-12
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі
1. Державного підприємства "Ржищівське лісове господарство", м. Ржищів
2. Трипільської сільської ради, с. Трипілля
до Публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат",
м. Обухів
про стягнення 1 102 594,00 грн.
за участю представників:
від позивача-1: Рябченко М.М. -предст. за довіреністю;
від позивача-2: не з'явився;
від відповідача: Шаншурова О.Ю. -предст. за довіреністю;
Сілецька Т.С. -предст. за довіреністю;
від прокуратури -Бобко І.В. -посвідч. №133;
Обставини справи:
Прокурор Обухівського району Київської області (прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного підприємства "Ржищівське лісове господарство" (позивач-1), Трипільської сільської ради (позивач-2) до Публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" (відповідач) про стягнення 1 102 594,00 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачі та прокурор посилаються на те, що інженером охорони та захисту лісу Державного підприємства "Ржищівське лісове господарство", а також іншими посадовими особами підприємства було проведено перевірку, якою встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Київський картонно-паперовий комбінат" вивозились та складувались промислові відходи на самовільно зайнятій земельній ділянці лісового фонду Стайківського лісництва, у зв'язку з чим було знищено лісові насадження та внаслідок чого завдана шкода лісовому господарству в розмірі 473 794, 00 грн. та шкода природоохоронному законодавству в розмірі 628 800,00 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.05.2012р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 18.06.2012р.
У відзиві на позов № 87-15/11060 від 14.06.2012р., поданому відповідачем через канцелярію суду 15.06.2012р., відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, зазначаючи, що в нього існують документальні докази, які видані державними органами стосовно місця видалення відходів, які спростовують твердження прокурора щодо самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки лісового фонду, що належить позивачу-1.
До того ж, за словами відповідача, 03.11.1991р. між позивачем-2 та відповідачем було укладеного договір щодо вивезення скопу на скопозвалище, що розташоване в балці (яру) до повного його закриття та рекультивації. Так, місце видалення відходів (МВВ) відповідачем експлуатувалось в період з 1986 року по 2011 рік, на сьогоднішній день не експлуатується, проведена рекультивація і заліснення території колишнього МВВ, а тому посилання прокурора та позивачів на завдану шкоду та порушення лісового законодавства щодо засмічення лісів побутовими і промисловими відходами, незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 18.06.2012р. розгляд справи було відкладено на 09.07.2012р.
09.07.2012р. від позивачів на адресу суду були подані додаткові пояснення стосовно заявлених позовних вимог, зокрема, з урахуванням поданого відповідачем відзиву.
В судовому засіданні 09.07.2012р. було оголошено перерву до 23.07.2012р., про що сторони повідомлені особисто під розписку в бланку оголошення перерви.
Ухвалою господарського суду від 23.07.2012р. було відкладено розгляд справи на 30.07.2012р.
25.07.2012р. на адресу суду від прокуратури Обухівського району Київської області надійшли додаткові пояснення по суті спору стосовно поведеної перевірки щодо ПАТ «Київський КПК». Вказані пояснення прийняті судом до уваги.
Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів для об'єктивного вирішення спору по суті, а також зважаючи на приписи статті 69 ГПК України щодо строків вирішення спору, 30.07.2012р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд,-
встановив:
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, на підставі Конституції України, ЗУ «Про прокуратуру», Лісового кодексу України, ЗУ «Про охорону природного навколишнього середовища», 20.07.2011р. Державним підприємством «Ржищівське лісове господарство»було проведено перевірку дотримання вимог лісового законодавства, відповідно до якої встановлено, що відповідачем незаконно на самовільно зайнятій ділянці було утворено сміттєзвалище, внаслідок чого заподіяно шкоду природному навколишньому середовищу в розмірі 628 000,00 грн.
20.07.2011р. ДП «Ржищівський лісгосп»було винесено припис про усунення недоліків і порушень, виявлених в результаті державного контролю за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісів № 2.
У відповідності до пояснень фізичних осіб -працівників ДП «Ржищівський лісгосп», а також матеріалів справи, вбачається, що квартал 7 виділ 6, 7 Стайківського лісництва ДП "Ржищівський лісгосп" розміщений за межами с. Трипілля, в адміністративних межах Трипільської сільської ради.
За словами позивачів, в жовтні 2000 року лісовою охороною ДП "Ржищівське лісове господарство" встановлено факт самовільного захвату та використання ПАТ "Київській КПК" зазначеної земельної ділянки лісового фонду площею 3,9 га, та знищення на ній лісових культур, у зв'язку з влаштуванням сміттєзвалища відходів виробництва.
На підставі вказаних правопорушень, 03.10.2000р. на директора товариства Превера В.М. складено протокол про адміністративне правопорушення вимог лісового законодавства та долучено розрахунок заподіяної шкоди у сумі 14234,04 гривень.
В подальшому, 13.12.2000р. листом директора Ржищівського держлісгоспу направленого на адресу ПАТ "Київського КПК" зазначено, що Ржищівський держлісгосп не заперечує проти розміщення відходів комбінату на діючому полігоні до повного заповнення, у кварталі 7, виділ 6, 7 Стайківського лісництва. Після 100% заповнення зобов'язано товариство провести рекультивацію земель означеної ділянки з наступним залісненням.
Водночас, 20.07.2011р. до ДП "Ржищівський лісгосп" звернулось ПАТ "Київський КПК" з проханням укласти договір про заліснення вищевказаної рекультивованої території, від підписання якого позивач-1 відмовився та склав протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 65 КУпАП (незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка) та внаслідок чого розраховано заподіяну протиправними діями товариством шкоду державі у сумі 473794,14 грн.
Крім того, згідно розрахунку старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Київській області, розмір шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства на землях ДП "Ржищівське лісове господарство", станом на 8 липня 2011 року становить 628 800 гривень.
Таким чином, з урахуванням викладеного, прокурор та позивачі зазначають, що службові особи ПАТ "Київський КПК", перевищуючи свої повноваження, самовільно зайняли земельну ділянку лісового фонду площею 3,9 га, що перебуває у постійному користуванні ДП "Ржищівське лісове господарство" та влаштували на ній сміттєзвалище промислових відходів, внаслідок чого пошкоджено до ступеня росту лісових насаджень у кількості 5178 дерев, чим спричинили тяжкі наслідки інтересам держави у вигляді заподіяння шкоди лісовому законодавству у розмірі 473 тис. 794 грн. та природоохоронному законодавству у розмірі 628 тис. 800 грн., а загалом у розмірі 1 млн. 102 тис. 594 грн.
У відзиві на позов № 87-15/11060 від 14.06.2012р. та усно в судових засіданнях, відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував, обґрунтовуючи свої твердження тим, що 03.11.1991р. між позивачем-2 та відповідачем було укладеного договір щодо вивезення скопу на скопозвалище, що розташоване в балці (яру) до повного його закриття та рекультивації. Позивач-1, в свою чергу, надав згоду щодо розміщення відходів комбінату на діючому полігоні у кварталі №7, виділу 6,7 Стайківського лісництва, про що свідчить лист №01-357 від 13.12.2000 року. Також, як зазначив відповідач, до відзиву залучені докази, які видані державними органами стосовно цього місця видалення відходів, які спростовують твердження, викладені в позовній заяві щодо самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки лісового фонду, що належить позивачу-1. На підставі вищевикладеного, відповідач звертає увагу, що посилання прокурора та позивачів на завдану шкоду, у зв'язку з порушенням лісового законодавства щодо засмічення лісів побутовими та промисловими відходами, незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників є необґрунтованим та безпідставним.
Всебічно дослідивши обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.
Згідно п.2 ст. 3 Земельного кодексу УРСР (у редакції від 18 грудня 1990р. №561-ХІІ) розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або користування.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону УРСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування», сільська, селищна, міська Рада народних депутатів в межах своїх повноважень надає земельні ділянки в межах своєї території, вилучає їх, передає в оренду та інші види тимчасового користування громадянам, підприємствам (об'єднанням), організаціям, установам і кооперативам у порядку, передбаченому земельним законодавством Української РСР.
Виконком районної ради народних депутатів прийняв рішення № 105 від 12.03.1991р., яким надав дозвіл ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат»на продовження строку користування земельною ділянкою (яром) під захоронення відходів виробництва до кінця 1991р.
З матеріалів справи, а також будь-яких інших поданих сторонами доказів не вбачається, що вищезазначена земельна ділянка була передана відповідачу в постійне користування або вказаний в рішенні № 105 строк було продовжено, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що відповідач використовував земельну ділянку (яр) під захоронення відходів без достатніх правових підстав.
У відповідності до п.38 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання щодо надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, у тому числі місць чи об'єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.
Так, в матеріалах справи міститься договір від 03.11.1991 року, предметом якого є вивезення скопу на скопозвалище, що ніяким чином не пов'язане з наданням дозволу на відведення місця для зберігання та захоронення відходів, встановленого вищезазначеними нормами законодавства.
Згідно з абзацами 2 та 11 ст.1 Закону України "Про відходи" (в редакції від 01.01.2011р., чинній на момент проведення перевірки) відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. Видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.
Відповідно до п."а" ч.1 ст.32 та ч.4 ст.33 Закону України "Про відходи" з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.
Аналогічні приписи містяться у ч.2 ст.55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", згідно якої розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Як зазначає відповідач, починаючи з 1995 року і на кожний наступний рік до 2011 року, відповідач отримував дозволи і ліміти на розміщення відходів на звалищі в районі с. Трипілля (копії дозволів наявні в матеріалах справи).
Однак, з урахуванням приписів чинного законодавства, а також відсутності дозволу уповноваженого органу щодо надання згоди на відведення місця для зберігання та захоронення відходів, надані відповідачем дозволи та ліміти не можуть бути належними доказами правомірності захоронення відходів на земельній ділянці, яка не надавалась відповідачеві в користування.
Відповідно до ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ст.69 цього Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Зважаючи на те, що факти щодо правомірності використання земельної ділянки та захоронення виробничих відходів відповідачем не надано, суд зазначає, що розмір завданої шкоди, розрахований на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика), затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 №149 заявлений правомірно.
Згідно з п.п.3.1-3.3 Методики, землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому, зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
В матеріалах справи міститься припис ДП «Ржищівське лісове господарство»№ 2 від 20.07.2011р., яким зобов'язано відповідача припинити викид відходів у кварталі № 7, виділ 6,7 Стайківського лісництва.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в Публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" відсутня документація з приводу використання земельної ділянки (яру), що розташована біля села Трипілля Обухівського району Київської області для розміщення виробничих відходів, а тому факти, викладені в позовній заяві та поясненнях позивачів стосовно засмічення навколишнього природного середовища та нанесення державі збитків в сумі 628 800,00 грн. документально підтверджені, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги прокурора в частині стягнення 628 000,00 грн. шкоди, завданої природоохоронному законодавству.
Окрім цього, прокурор в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 437794,00 грн. шкоди. Вказана вимога обґрунтована тим, що ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат»внаслідок розміщення сміттєзвалища на території 3,90 га, пошкодив до ступеня росту лісові насадження у кількості 5178 дерев, чим завдав державі шкоди, внаслідок порушення лісового законодавства..
У відзиві на позов, відповідач зазначає, що листом №01-357 від 13.12.2000 року, позивач-1 зобов'язав відповідача після 100% заповнення земельної ділянки відходами, провести рекультивацію означеної ділянки з наступним залісненням, що в подальшому і було здійснено відповідачем, про що свідчить проект «Завершення експлуатації існуючого на землях Трипільської сільської ради Обухівського району місця видалення відходів переробки макулатури ВАТ «Київський КПК», договір щодо виконання робіт із заліснення рекультивованої території місця видалення відходів від переробки макулатури комбінату, що розташоване у кварталі 7. виділи 6,7 Стайківського лісництва позивачу-1 від 03.02.2012р., а також довідкою №323-04/848 від 12.10.2010р., виданою Держкомземом в м. Українка, Обухівського району, Київської області, форма 6-зем.
Так, у відповідності до норм ст. 107 Лісового кодексу України вбачається, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Згідно статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України, дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Згідно з статтею 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає стягненню та зарахуванню до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища.
Згідно із вимогами ст.ст. 66, 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не завдавати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.
У відповідності до протоколу № 2 про адміністративне правопорушення, складеного ДП «Ржищівське лісове господарство України», від 20.07.2011р. відповідач пошкодив до ступеня припинення росту 5178 дерев на площі 3,9 га, що є порушенням ст. 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення, внаслідок чого державі заподіяна шкода на суму 473 794, 14 грн., про що свідчить розрахунок шкоди, складений інженером охорони та захисту лісу ДП «Ржищівське лісове господарство України»на підставі такс для обчислення розміру шкоди, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008р. № 665 з урахуванням індексації діаметром 14 см.
На виконання вищезазначеного протоколу, позивачем -1 було винесено припис про усунення недоліків і порушень від 20.07.2011р. щодо дотримання вимог лісового законодавства, шляхом припинення викидів відходів у кварталі № 7 виділ 6,7 Стайківського лісництва.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.
Так, з поданих до суду учасниками процесу матеріалів справи та доказів, вбачається, що на території Стайківського лісництва у кварталі № 7 виділ 6,7, що належить на праві користування ДП «Ржищівський лісгосп», внаслідок здійснення відповідачем діяльності щодо викидів відходів, було вчинене правопорушення передбачене ст. 65 КУпАП, шляхом незаконної порубки, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка.
Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, на вказаній земельній ділянці на даний час проводиться рекультивація місця виділення відходів відповідно до робочого проекту, що включає в себе вирівнювання та планування існуючої поверхні відходів з завезенням додаткової кількості відходів з метою організації спланованої території, проводиться посадка зелених насаджень. На підтвердження вищезазначених доводів, надав суду фотознімки з МВВ станом на травень 2012р.
Так, як вбачається з поданих відповідачем фотознімків, на вказаній земельній ділянці відсутні лісові культури (дерева), у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вирубка зелених насаджень до ступеня припинення росту з вини відповідача відбулась. Що стосується рекультивації території, то вказаний факт ніким із сторін не заперечується.
Однак, зважаючи на те, що вирубка зелених насаджень все ж таки відбулась, факт заподіяння шкоди державі, внаслідок порушення вимог лісового законодавства, шляхом знищення дерев до ступеня припинення росту у кварталі 7, виділ 6,7 Стайківського лісництва є таким, що відбувся, у зв'язку з чим позивачем-1 вірно розрахована завдана державі шкода згідно такс для обчислення розмір у шкоди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008р. № 665, та складає 473 794,14 грн. (розрахунок наявний в матеріалах справи).
Зважаючи на те, що прокурором заявлена вимога в розмірі 473 794,00 грн., а вказаний розмір відповідає матеріалам справи та поданим позивачами доказам, в свою чергу, ступінь вини, яка виникла на підставі протиправної поведінки відповідача, доведена, причинний зв'язок між діями та шкодою судом встановлено, а відтак, завдані державі збитки підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 473 794,00 грн.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Державного підприємства "Ржищівське лісове господарство" та Трипільської сільської ради до Публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору, судовий збір відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу, -
вирішив:
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат»(08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 130, код ЄДРПОУ 05509659) в дохід Трипільської сільської ради (08722, Київська обл., Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Шевченка, 85, код ЄДПРОУ 23571662, р/р 31510921700472, МФО 821018, Банк ГУ ДКУ у Київській області) -1 102 594 (один мільйон сто дві тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп. шкоди.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат»(08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 130, код ЄДРПОУ 05509659) в доход державного бюджету України -22 051 (двадцять дві тисячі п'ятдесят одну) грн. 88 коп. судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Дата складання повного тексту рішення: 10.08.2012р.
Суддя О.В. Щоткін