ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-3/8816-2012 14.08.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ексмо-Україна»
До Фізичної особи -підприємця Заїки Михайла Степановича
Про стягнення 809 523,48 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Баклан О.В. -по дов. № б/н від 10.05.2012
Від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ексмо-Україна»про стягнення з Фізичної особи -підприємця Заїки Михайла Степановича 622 710,37 грн. основного боргу, 186 813,11 грн. штрафу за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору комісії № 114 від 29.12.2010.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/8816-2012 та призначено її до розгляду на 17.07.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/8816-2012 від 17.07.2012, в зв'язку з не з'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконання позивачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 05.07.2012, розгляд справи був відкладений на 26.07.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/8816-2012 від 26.07.2012, в зв'язку з не з'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням позивачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 05.07.2012 та ухвали від 17.07.2012, а також необхідністю надіслання запиту до органу статистики, розгляд справи був відкладений на 14.08.2012.
Позивач в судовому засіданні 14.08.2012 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання 14.08.2012 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 05.07.2012 та ухвал від 17.07.2012, від 26.07.2012 не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки
В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, просп.. Маяковського, 30-А, кв. 131, яка згідно листа Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації є місцем проживання відповідача.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 14.08.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
29.12.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ексмо-Україна» (комітент) та Фізичною особою-підприємцем Заїкою Михайлом Степановичем (комісіонер) було укладено договір комісії № 114 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору у порядку та на умовах, передбачених цим договором, комітент передає комісіонеру друковану продукцію для вчинення одного або декількох правочинів з продажу цієї продукції.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було продано та оплачено передану на комісію друковану продукцію, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 622 710,37 грн. та за неналежне виконання зобов'язань нарахований штраф в розмірі 186 813,11 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно п. 12.1. договору цей договір набирає сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2011 року. дія договору вважається продовженою ще на один рік, якщо жодна із сторін за 10 днів до моменту закінчення договору не повідомила письмово про намір припинити дію цього договору.
Сторонами доказів в підтвердження виявлення наміру припинити договірні відносини не подано, а отже договір був продовжений сторонами до 31.12.2012.
Статтею 1011 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що продукція передається комітентом партіями відповідно до актів прийому-передачі товару на комісію, в яких зазначаються асортимент (назва, актор серія), кількість, відпускна ціна, мінімальна ціна реалізації та загальна вартість партії.
Згідно п. 2.3. договору передача продукції від комітента комісіонеру та навпаки (у разі повернення нереалізованої продукції) за цим договором здійснюється уповноваженими представниками сторін згідно акту прийому-передачі товару на комісію ( з відображенням уповноважених осіб, печатка, довіреність та інше) у кількості -2 примірники і є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 2.8. договору об'єми продукції, що передаються комісіонеру комітентом для виконання умов даного договору не є фіксованими на момент укладення даного договору, та погоджуються сторонами у відповідному акті прийому-передачі товару на комісію.
В матеріалах справи наявні наступні акти прийому-передачі товару на комісію, згідно яких позивач передав відповідачу товару на загальну суму 622 710,23 грн.:
№ 262 від 19.01.2011 на суму 11 952,76 грн.,
№ 263 від 19.01.2011 на суму 8 387,67 грн.,
№ 264 від 19.01.2011 на суму 1 068,57 грн.,
№ 265 від 19.01.2011 на суму 12 690,51 грн.,
№ 274 від 19.01.2011 на суму 11 140,53 грн.,
№ 421 від 21.01.2011 на суму 11 614,01 грн.,
№ 711 від 26.01.2011 на суму 2 953,39 грн.,
№ 1014 від 28.01.2011 на суму 1 840,46 грн.,
№ 2429 від 16.02.2011 на суму 3 782,21 грн.,
№ 2430 від 16.02.2011 на суму 68,94 грн.,
№ 2431 від 16.02.2011 на суму 6 765,23 грн.,
№ 30060 від 15.11.2011 на суму 542 315,17 грн.,
№ 30080 від 15.11.2011 на суму 8 130,73 грн.
Пунктом 5.1.1. договору встановлено, що комісіонер зобов'язався виконати доручення щодо продажу продукції та розрахуватись з комітентом протягом 120 календарних днів з дня отримання продукції.
Датою передачі продукції вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін актів прийому-передачі товару на комісію у день фактичної передачі продукції (п. 2.5. договору).
Враховуючи умови договору відповідач мав продати продукцію та розрахуватись з позивачем наступним чином:
19.05.2011 за продукцію передану за актами № 262, № 263, № 264, № 265 та № 274 від 19.01.2011 на загальну суму 45 240,09 грн.,
21.05.2011 за продукцію передану за актом № 421 від 21.01.2011 на суму 11 614,01 грн.,
26.05.2011 за продукцію передану за актом № 711 від 26.01.2011 на суму 2 953,39 грн.,
28.05.2011 за продукцію передану за актом № 1014 від 28.01.2011 на суму 1 840,46 грн.,
16.06.2011 за продукцію передану за актами № 2429, № 2430, № 2431 від 16.02.2011 на загальну суму 10 616,38 грн.,
15.03.2012 за продукцію передану за актами № 30060, № 30080 від 15.11.2011 на загальну суму 550 445,90 грн.
Згідно п. 5.1.5. договору комісіонер зобов'язався відповідно до умов цього договору і на найбільш вигідних для комітента умовах реалізувати продукцію третім особам.
При цьому, згідно п. 5.1.6.2. договору грошові кошти (за виключенням комісійної винагороди) перераховуються комісіонером на поточний рахунок комітента або вносяться до каси комітента не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання третьою особою продукції від комісіонера.
Відповідно до п. 5.1.12. договору на комісіонера покладено обов'язок не пізніше ніж через 5 робочих днів після закінчення кожного місяця протягом дії цього договору подавати комітенту розгорнутий звіт за минулий місяць.
Відповідачем доказів в підтвердження складання щомісячних звітів та відповідно продажу продукції не подано. Також відповідачем не подано доказів сплати позивачу коштів за продану продукцію.
Умовами п. 8.4. договору передбачено, що якщо комісіонер прострочив термін перерахування грошових коштів, що належать комітенту за продану продукцію, або іншим чином порушив умови цього договору, комітент має право ініціювати розірвання цього договору, припинити подальшу передачу продукцію та застосувати заходи для негайного повернення продукції (грошових коштів), що належать комітентові, з подальшим відшкодуванням комісіонером комітенту усіх завданих збитків.
Згідно п. 4.5. договору в разі, якщо продукція не буде реалізована повністю та/або частково комісіонером протягом строку, зазначеного в п. 5.1.1. даного договору комісіонер повинен надати комітенту звіт, за власний рахунок повернути нереалізовану продукцію, та перерахувати комітентові усі кошти від реалізованої продукції.
30.01.2012 позивач рекомендованою кореспонденцією надіслав на адресу відповідача лист № 95 від 26.01.2012, в якому зазначив, що станом на 25.01.2012 заборгованість за передану на комісію книжкову продукцію складає 622 710,37 грн. оплата за цю продукцію не здійснювалась та не було повернуто продукцію, як таку що не була реалізована третім особам, а тому позивач на підставі п. 8.4. договору повідомив відповідача про розірвання договору. Також позивач запропонував протягом 5 днів з моменту отримання даного листа повернути всю нереалізовану продукцію або розрахуватись за книжкову продукцію як це передбачено п. 4.5. договору.
Проте, відповідач по закінченню встановленого позивачем строку продукцію не повернув та кошти від реалізації продукції не перерахував.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного та в повному обсязі внесення плати за продану продукцію, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 622 710,37 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 622 710,37 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за продукцію не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 8.3. договору передбачено, що в разі одностороннього дострокового припинення комісіонером виконання зобов'язань за договором, комітент має право вимагати від комісіонера сплатити штраф у розмірі 30% вартості нереалізованої продукції, що підлягає поверненню комітенту.
Оскільки, матеріали справи свідчать про односторонню відмову відповідача від виконання зобов'язання по сплаті продукції, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 186 813,11 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав та не сприяв їх дослідженню.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ексмо-Україна»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Заїки Михайла Степановича (м. Київ, просп. Московський, 30-А, кв. 131, код 1967401016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ексмо-Україна»(04074, м. Київ, вул. Лугова, 9, код ЄДРПОУ 37372123) 622 710 (шістсот двадцять дві тисячі сімсот десять) грн. 37 коп. основного боргу, 186 813 (сто вісімдесят шість тисяч вісімсот тринадцять) грн. 11 грн. штрафу, 16 190 (шістнадцять тисяч сто дев'яносто) грн. 47 коп. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 15.08.2012.
СуддяВ.В. Сівакова