ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-27/4963-2012 08.08.12
За позовомДочірнього підприємства «Маркет-Плазо»
доПублічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»
провизнання кредитного договору недійсним
СуддяСташків Р.Б.
Представники:
від позивача -не з'явився;
від відповідача -Могільовкін Р.Ю. (представник за довіреністю).
У квітні 2012 року Дочірнє підприємство «Маркет-Плазо»(далі -позивач або Підприємство) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»(далі -відповідач або Банк) про визнання недійсним кредитного договору № 49.8.2/29/2007-КЛТ від 26 червня 2007 року (далі -Кредитний договір), укладеного між Підприємством та відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк»(правонаступником якого є позивач) на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
Позовні вимоги мотивовані тим, що:
- на дату укладання Кредитного договору (26.06.2007) сторонами не було досягнуто згоди щодо розміру процентної ставки за користування кредитом, що є порушенням вимог статті 345 Господарського кодексу України (далі -ГК України);
- Кредитний договір та додаткові угоди до нього №№ 1-57 не були згодом погоджені Засновником позивача (ПрАТ (ЗАТ) «Фуршет»).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2012 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.05.2012.
Ухвалою суду від 15.05.2012 року відкладено розгляд справи на 29.05.2012 року.
У судовому засіданні 29.05.2012 року продовжено строк вирішення спору та оголошено перерву до 19.06.2012.
Ухвалою суду від 19.06.2012 відкладено розгляд справи на 27.06.2012 року.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 27.06.2012 року, у зв'язку із перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці, справу № 5011-27/4963-2012 передано для розгляду судді Сташківу Р.Б.
Ухвалою суду від 27.06.2012 справу №5011-27/4963-2012 прийнято до свого провадження суддею Сташківим Р. Б., та призначено до розгляду на 10.07.2012.
Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 09.07.2012 у зв'язку перебуванням судді Сташківа Р. Б. з 02.07.2012 у відпустці, справу №5011-24/4963-2012 передано на розгляд судді Стасюку С. В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2012. прийнято справу №5011-34/4963-2012 суддею Стасюком С. В. до свого провадження; розгляд справи було призначено до розгляду на 30.07.2012.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 30.07.2012, у зв'язку з виходом з відпустки судді Сташківа Р.Б., справу №5011-27/4963-2012 передано для подальшого розгляду судді Сташківу Р. Б.
Ухвалою суду від 30.07.2012 справу №5011-27/4963-2012 прийнято до свого провадження суддею Сташківим Р. Б.
Ухвалою суду від 30.07.2012 розгляд справи, у зв'язку із неявкою представника позивача, було відкладено на 08.08.2012.
У судове засідання, призначене на 08.08.2012, представник відповідача повторно не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, а тому суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 Господарсько процесуального кодексу України (далі -ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.
Відповідач проти позову заперечив. Свої заперечення мотивував тим, що у додаткових угодах до Кредитного договору, які є невід'ємними його частинами та на підставі яких видавались кредити, за згодою сторін, встановлювались та змінювались розміри процентних ставок за кредитами, а тому Кредитний договір не суперечить вимогам статті 345 ГК України. ЗАТ «Фуршет», як засновник позивача, надало згоду директору позивача Магалясу С.В. та його заступнику Кулаженко О.В. на укладання Кредитного договору та інших документів, необхідних для оформлення кредитної лінії у відповідача. Таке право (повноваження) у подальшому ЗАТ «Фуршет»надало і іншім особам, які підписували додаткові угоди до Кредитного договору від імені позивача. Отже, Кредитний договір та додаткові угоди до нього підписувались директором та/або уповноваженими особами позивача за погодженням з ЗАТ «Фуршет».
Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26 червня 2007 року між Підприємством (Позичальник) та відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є позивач) було укладено Кредитний договір, яким були встановлені процедура та умови надання Банком у майбутньому кредитів (траншів) Позичальнику в національній валюті України та/або доларах США з повною/частковою конвертацією у долари США та національну валюту України в межах загальної суми, еквівалентної 3 600 000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожної Додаткової угоди до цього Договору про надання кредиту, що є його невід'ємною частиною, процедура та умови повернення Позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання Сторін, що виникнуть при наданні Банком кредитів (пункт 1.1 Кредитного договору).
Пунктом 1.2 Кредитного договору передбачено, що зобов'язання Банку щодо надання кредитів та зобов'язання Позичальника щодо повернення кредитів та сплати процентів, а також інші права та зобов'язання Сторін, передбачені цим Договором, виникають з моменту укладення Сторонами Додаткових угод про надання кредитів, в сумах, зазначених в таких Додаткових угодах.
Відповідно до пункту 2.6 Кредитного договору процентні ставки та валюта кредитування встановлюються в Додаткових угодах за кожним кредитом.
У пункті 2.7 Кредитного договору сторонами було узгоджено порядок нарахування процентів. А згідно з пунктом 3.4.3 Кредитного договору позивач взяв на себе зобов'язання сплачувати відповідачу нараховані проценти за кожним кредитом, наданим згідно з Додатковими угодами, на рахунки Банку, що вказані у Додаткових угодах.
Протягом періоду з 03.07.2007 до 30.11.2011 між позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди та договори про внесення змін до Кредитного договору №№ 1-57, які є невід'ємними частинами Кредитного договору, про що, зокрема, свідчить їх зміст.
На підставі цих додаткових угод до Кредитного договору Банком видавалися кредити в сумах, на цілі, строк та під проценти зазначені у кожній з цих окремих додаткових угод до Кредитного договору.
Пунктом 3 Додаткових угод №№1, 2, 4-6, 8, 10, 12-20, 22, 24, 25, 27, 36, 37, 41-52, 57, пунктами 1-3 додаткової угоди №23, пунктом 2 додаткової угоди №26, пунктом 8 додаткових угод №№31, 33, пунктами 1, 2 додаткової угоди №34, пунктом 1 додаткової угоди №35, пунктами 2-12 додаткової угоди №53, пунктами 1-12 додаткової угоди №54, за згодою сторін, встановлювались та змінювались розміри процентної ставки за кредитами.
Відповідно до частини 2 статті 202, статті 207 ЦК України зміст договору може бути зафіксований в одному або кількох документах.
Отже, судом встановлено, що умовами Кредитного договору (з урахуванням додаткових угод до нього) передбачена відсоткова (процентна) ставка за кредитами, розмір якої встановлювався та змінювався за взаємною згодою позивача та відповідача в окремих додаткових угодах до Кредитного договору.
Враховуючи зазначене, посилання позивача на те, що Кредитний договір суперечить статті 345 ГК України, так як його умовами не визначена відсоткова ставка, не відповідають встановленим у судовому засіданні обставинам.
З матеріалів справи вбачається, що від імені позивача:
- Кредитний договір, додаткові угоди №№ 3, 4-8, 9, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, договір про внесення змін від 11.12.2007 були підписані фінансовим директором Кулаженко О.В., яка діяла на підставі довіреності б/н від 03.01,2007, виданої директором позивача Магалясом С.В.;
- додаткові угоди №№ 21, 22, 23, 24, 25, були підписані фінансовим директором Кулаженко О.В., яка діяла на підставі довіреності б/н від 03.01.2008, виданої директором позивача Магалясом С.В.;
- додаткові угоди №№ 1-2, 10, 11, були підписані директором Магалясом С. В., який діяв на підставі Статуту та протоколу загальних зборів ЗАТ «Фуршет»№ 3 від 25.11.2002;
- додаткові угоди №№ 26, 29, 30, 34, 35, 36, були підписані директором Пономарьовим О.Ю., який діяв на підставі Статуту;
- додаткові угоди №№ 27, 28, 31, 32, 33, були підписані фінансовим директором Кулаженко О. В., яка діяла на підставі довіреності б/н від 02.01.2009;
- додаткова угода №№ 37 була підписана фінансовим директором Кулаженко О.В., яка діяла на підставі Статуту;
- додаткові угоди №№ 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, були підписані фінансовим директором Савкіною Т.Л., яка діяла на підставі довіреності б/н від 04.10.2010;
- додаткові угоди №№ 56, 57, були підписані директором Білецьким Ю.В., який діяв на підставі Статуту.
Відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Пунктом 3.2 Статуту позивача (затверджений рішенням Засновника позивача - Загальними зборами ЗАТ «Фуршет», протокол №3 від 25.11.2002, зареєстрований Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 27.11.2002 за №04800; в редакції, що діяла на дату укладання Кредитного договору) передбачено, що директор діє від імені Підприємства без доручення в межах, встановлених даним Статутом та рішеннями Засновниа. Директор має право без попереднього погодження з засновником (ЗАТ «Фуршет») укладати контракти з третіми особами на надання послуг, придбання та реалізацію матеріальних цінностей на суму, що не перевищує статутний фонд Підприємства.
Відповідно до протоколу № 03250507 від 25.05.2007 позачергового засідання Наглядової ради ЗАТ «Фуршет», останнє, яке є засновником позивача, надало право підпису Кредитного договору та інших документів, необхідних для оформлення кредитної лінії у відповідача на суму, що не перевищує 3600000,00 доларів США фінансовому директору позивача Кулаженко О.В. на підставі довіреності, виданої директором позивача Магалясом С.В.
Тобто, ЗАТ «Фуршет»надало згоду директору позивача Магалясу С.В. та його заступнику Кулаженко О.В. на укладання Кредитного договору та інших документів, необхідних для оформлення кредитної лінії у відповідача.
Крім того, ЗАТ «Фуршет»в подальшому надало право (повноваження) підпису інших додаткових угод до Кредитного договору Магалясу О.В., Кулаженко О.В., Савкіній Т.Л. та Білецькому Ю.В., що підтверджується:
- протоколом №01080208 від 08.02.2008 позачергового засідання Наглядової ради ЗАТ «Фуршет»;
- протоколом №01110209 від 11.02.2009 позачергового засідання Наглядової ради ЗАТ «Фуршет»;
- протоколом №01140809 від 14.08.2009 позачергового засідання Наглядової ради ЗАТ «Фуршет»;
- протоколом №01071009 від 07.10.2009 позачергового засідання Наглядової ради ЗАТ «Фуршет»;
- протоколом №01141209 від 14.02.2009 позачергового засідання Наглядової ради ЗАТ «Фуршет»;
- протоколом №01161110 від 16.11.2010 позачергового засідання Наглядової ради ЗАТ «Фуршет»;
- протоколом №01230211 від 23.02.2011 позачергового засідання Наглядової ради ЗАТ «Фуршет»;
- протоколом №01020911 від 02.09.2011 позачергового засідання Наглядової ради ЗАТ «Фуршет»;
- протоколом №01171111 від 17.11.2011 позачергового засідання Наглядової ради ЗАТ «Фуршет».
Тобто, Кредитний договір та додаткові угоди до нього підписувались директором та/або уповноваженими особами позивача за погодженням з ЗАТ «Фуршет».
Судом враховано, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац 2 частини 3 статті 92 ЦК України).
Крім того, статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
У пункті 6 оглядового листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 № 01-8/97 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредитних договорів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»вказано, що сплата позичальником відсотків за користування кредитними коштами розглядається як доказ схвалення юридичної особою кредитної угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень.
У пункті 9.2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» зазначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що проценти за кредитами нараховувались відповідачем та сплачувались позивачем, про що свідчать наявні у матеріалах справи виписки з рахунків позивача №№20689010000458.980.01 -05, 19, 20, 22, 24, 31, 33, 36, 37, 41, 42, 43, 44-52, 57, відкритих у Банку.
Таким чином, за встановлених обставин справи, позовні вимоги позивача не можуть вважатися за законні та обґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13.08.2012
СуддяСташків Р.Б.