ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-69/7907-2012 03.08.12
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 12 373, 81 грн.
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача Голоднюк О.Г.(за дов. )
від відповідача Сокорянський Є.О. (дов. №01/226-158 від 05.04.2012 року)
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03 серпня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (надалі по тексту - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 12 883, 81 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.08.2011 року у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП) було пошкоджено автомобіль марки "Хюндай", державний номер АА 9252 ОМ, який застрахований у позивача. Останній виплативши страхове відшкодування, набув прав свого страхувальника до винної особи. Оскільки винним у скоєнні ДТП визнано Невзорову К.Г., цивільно-правова відповідальність якої за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки "Део", державний номер АА 6950 КР була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", то обов'язок з відшкодування збитків у межах лімітів відповідальності покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/7907-2012, слухання справи призначено на 10.07.2012 року.
02.07.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від МТСБУ надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 18.06.2012 року.
Представник відповідача в судове засідання 10.07.2012 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.06.2012 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник позивача у судове засідання також не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2012 року не виконав про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року розгляд справи було відкладено на 03.08.2012 року, у зв'язку неявкою сторін та необхідністю подання додаткових доказів у справі.
У судовому засіданні 03.08.2012 року представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 12 373,81 грн. суми збитків в порядку регресу.
У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої в судовому засіданні 03.08.2012 року.
Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав наведених у відзиві на позов.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
13 лютого 2008 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа страхування"(страхувальник) та Єрофейчевим Р.А. (страхувальник) було укладено договір № 046.0296812.145 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу (надалі по тексту - Договір № 046.0296812.145), відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Хюндай", державний номер AA 9252 ОМ.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2011 року у м. Києві по вул. Жмеринська сталася ДТП за участю автомобіля марки "Хюндай", державний номер AA 9252 ОМ та автомобіля марки "ДЕО", державний номер АА 6950 ЕВ, яким керувала Невзорова К.Г.
ДТП сталася в результаті порушення Невзорової К.Г. правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Святошинського районного суду міста Києва від 20.09.2011 року у справі № 3-7063.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки "Део", державний номер АА 6950 ЕВ була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/4086888 від 27.07.2011 року. Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "Хюндай", державний номер AA 9252 ОМ отримав механічні пошкодження.
Відповідно до висновку експертного дослідження № 6379 від 29.08.2011 року, складеного Закритим акціонерним товариством "Експерт сервіс", вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Хюндай", державний номер AA 9252 ОМ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 12 883,81 грн.
Позивач, виходячи із висновку експертного дослідження № 6379 від 29.08.2011 року та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 13 305,94 грн., про що склав страховий акт № 3168.206.11.01.01 від 15.09.2011 року.
Відповідно до умов Договору №046.0296812.145, позивачем було здійснено оплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 13 305,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4501 від 05.10.2011 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).
Зважаючи на вищенаведене, 05.03.2012 року позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з регресною вимогою за вих. № 7373 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 13 305,94 грн.
Проте, відповідач жодним чином не відреагував на зазначену регресивну вимогу, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.
Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача та розмір франшизи, передбачені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/4086888 від 27.07.2011 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 12 373,81 грн.
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, зазначаючи про невідповідність платіжного доручення № 4501 від 05.10.2011 року вимогам Інструкції про проведення безготівкових розрахунків у національній валюті, затвердженої Національним Банком України, з огляду на те, що вказане платіжне доручення не містить необхідних реквізитів, а саме, підпису керівника, головного бухгалтера та печатки банку.
Оці нивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "Део", державний номер АА 6950 ЕВ, яким керувала Невзорова К.Г., спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "Хюндай", державний номер AA 9252 ОМ.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика у теорії називається суброгацією. При суброгації відбувається лише зміна особи у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання, тобто нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. У результаті страховик виступає замість потерпілого.
Даної правової позиції зокрема притримується Верховний Суд України у Аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування (схвалений на нараді суддів цивільної юрисдикції Верховного Суду України 11 липня 2011 року; витяг з Аналізу опублікований у журналі "Вісник Верховного Суду України" № 8 (132) за 2011 рік та розміщений на офіційному сайті Верховного Суду України).
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Вина водія який керував автомобілем "Део", державний номер АА 6950 ЕВ, встановлена у судовому порядку, останню визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Святошинського районного суду міста Києва від 20.09.2011 року у справі № 3-7063.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки автомобілем "Део", державний номер АА 6950 ЕВ була застрахована у відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/4086888 від 27.07.2011 року (тип договору - 3). Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза -510,00 грн., строк дії полісу з 27.07.2011 року до 26.07.2012 року.
Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу АА/4086888) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Хюндай", державний номер AA 9252 ОМ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/4086888 від 27.07.2011 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором № 046.0296812.145, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АА/4086888 від 27.07.2011 року розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 12 373,81 грн.
Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про невідповідність платіжного доручення № 4501 від 05.10.2011 року вимогам Інструкції про проведення безготівкових розрахунків у національній валюті, затвердженої Національним Банком України, з огляду на те, що до матеріалів позовної заяви додано належним чином засвідчену копію вищевказаного платіжного доручення, яке містить підписи уповноважених осіб банку та відбиток печатки банку.
Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором № 046.0296812.145 від 13.02.2008 року у розмірі 12 373,81 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, належними доказами не спростовано, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" 12 373,81 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати з судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 32382598) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (01025, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 4/6, код ЄДРПОУ 30968986) 12 373 (дванадцять тисяч триста сімдесят три ) грн. 81 коп. заборгованості, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дата підписання повного
тексту рішення 08.08.2012 року
Суддя С.В. Стасюк