ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-69/7775-2012 03.08.12
За позовом Приватного акціонерного товариства "Теодосія"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про визнання недійсним пункту договору та стягнення 155 020,69 грн.
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача Сидоренко Д.О. (дов. № 2/с від 02.08.2012 року)
від відповідача Сіндряков О.В. (дов. №14-412 від 05.07.2012 року)
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03 липня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Приватне акціонерне товариство "Теодосія" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі по тексту - відповідач) про визнання недійсним пункту договору та стягнення 155 020,69 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що пункт 5.2 договору купівлі - продажу природного газу № 14/199/11 від 31.01.2011 року є таким, що не відповідє вимогам чинного законодавства, а тому повинен бути визнаний судом недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/7775-2012, слухання справи призначено на 10.07.2012 року.
10.07.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача у судовому засіданні не заперечив проти поданого позивачем клопотання.
Розглянувши подане позивачем 10.07.2012 року клопотання про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку про його задоволення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року розгляд справи було відкладено на 03.08.2012 року.
31.07.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позов.
У судовому засіданні 03.08.2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.08.2012 року надав усні пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
31 січня 2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Закритим акціонерним товариством "Теодосія", яке перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Теодосія" ( покупець) було укладено договір купівлі - продажу природного газу № 14/199/11 (надалі по тексту - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2011 році імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити газ на умовах цього Договору.
Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключної для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору. Покупець не є кінцевим споживачем (пункт 1.2. Договору).
Згідно з пунктом 2.1. Договору продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ в обсязі до 4 500,0 тис. (чотири мільйони п'ятсот тисяч) куб. м.
Постачальник передає покупцю газ на комерційних вузлах обліку газу споживачів. Обсяги газу, що передаються, визначаються згідно Мінпаливенерго України від 27.12.2005 року № 618 "Про затвердження правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання" (пункт 3.1. Договору).
Відповідно до пункту 5.1. Договору ціна за 1000 куб. м. газу становить 2 282,00 грн. без урахування податку на додану вартість (ПДВ), збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того, ПДВ - 20% - 456,40 грн., ціна газу разом з ПДВ - 2 738,40 грн.
Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що до ціни газу, визначеної у пункті 5.1. цього договору, додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м. природного газу магістральними та розподільними газопроводами , який становить 234,00 грн., крім того ПДВ -20% 46,80 грн., разом з ПДВ -280,80 грн. У разі поставки газу споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто- газо видобувних підприємств, тариф та послуги з транспортування 1000 куб. м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 194,90 грн., крім того ПДВ -20 %- 38,98 грн., разом з ПДВ - 280,80 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що включення умови, передбаченої пунктом 5.2. до Договору є порушенням Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та Постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 року "Про затвердження порядку забезпечення споживачів природним газом".
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач стверджує, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року "Про забезпечення споживачів природним газом" Національна компанія "Нафтогаз України" має право укладати з газотранспортними. газодобувними підприємствами та суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на здійснення розподілу природного і нафтового газу, договору про транспортування природного газу.
Оскільки, позивач отримує газ на комерційних вузлах обліку газу споживачів вже після того, як відповідач забезпечив транспортування газу до цих комерційних вузлів, то, на думку відповідача, позивач зобов'язаний відшкодувати Національній компанії "Нафтогаз України", на умовах спірного договору, вартість газу, яка зазначена у Договорі.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За своєю правовою природою, укладений між сторонами спірний Договір є договором купівлі - продажу.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Обґрунтування позивачем позовних вимог з посиланням, на те, що включення умови, передбаченої пунктом 5.2. до Договору є порушенням Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та Постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 року "Про затвердження порядку забезпечення споживачів природним газом", оцінюються судом як безпідставні, виходячи з наступного.
Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що до ціни газу, визначеної у пункті 5.1. цього договору, додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м. природного газу магістральними та розподільними газопроводами , який становить 234,00 грн., крім того ПДВ -20% 46,80 грн., разом з ПДВ -280,80 грн. У разі поставки газу споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто- газо видобувних підприємств, тариф та послуги з транспортування 1000 куб. м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 194,90 грн., крім того ПДВ -20№ - 38,98 грн., разом з ПДВ - 280,80 грн.
Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач зобов'язаний відшкодувати відповідачу витрати на транспортування природного газу, що постачається Національною компанією "Нафтогаз України" відповідно до умов спірного Договору.
В статті 627 Цивільного кодексу України закріплено що, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За таких обставин, сторони при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови і підписали Договір та протокол розбіжностей до Договору, а відтак можна зробити висновок, що всі умови спірного Договору суттєві та з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. В свою чергу у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні Договору, волевиявлення позивача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.
Таким чином, правочин був здійснений за волевиявленням обох сторін, і в даному випадку, усі твердження позивача свідчать про незгоду з раніше досягнутими домовленостями по Договору, що не може бути підставою визнання договору недійсним, а згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд приходить до висновку, що позивач не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких пункт 5.2. спірного Договору мають бути визнані недійсними. Більше того, судом встановлено та враховано, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Теодосія" до Національної акціонерної компаній "Нафтогаз України" про визнання недійсним пункту 5.2 договору купівлі - продажу природного газу № 14/199/11 від 31.01.2011 року задоволенню не підлягають.
Витрати з судового збору покладаються на позивача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Теодосія" відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання
повного тексту рішення 08.08.2012 року
Суддя С.В. Стасюк