ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-57/9472-2012 09.08.12
За позовом Приватного підприємства "Вест Лайн Дистриб'юшн"
до Фізичної особи-підприємця Мороза Андрія Борисовича
про стягнення 15080,10 грн.
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін:
Від позивача: Риченко В.В. (Дов.)
Від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні 07.08.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач -Приватне підприємство "Вест Лайн Дистриб'юшн" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача -Фізичної особи-підприємця Мороза Андрія Борисовича 15080,10 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу №541-А/09 від 01.12.2009р., з яких: 11302,34 грн. -основний борг, 873,53 грн. -пеня, 1130,23 грн. -штраф, 614,04 грн. -3% річних, 1159,96 грн. -інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2012р. порушено провадження у справі №5011-57/9472-2012 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.08.2012р.
07.08.2012р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі.
Представник позивача в судовому засіданні 07.08.2012р. позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання 07.08.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та інших витребуваних документів ухвалою про порушення провадження суду не надав. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №20872636.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.
В судовому засіданні, суд розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу на загальну суму 15080,10 грн., відмовляє в задоволенні вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Слід зазначити, що заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Позивачем не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано жодних доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім того, відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011року №3674-VI за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.
Проте, як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивач не надав доказів сплати судового збору за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
З огляду на вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу на загальну суму 15080,10 грн.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд
01.12.2009 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу №541-А/09, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався продати/передати у власність відповідача алкогольні та/або безалкогольні напої (далі -товар), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах даного договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору одиниця виміру та загальна кількість товару на кожну поставку зазначається в накладній, що є невід'ємною частиною цього договору.
Позивач, на виконання умов Договору купівлі-продажу №541-А/09 від 01.12.2009р., у період з 20.07.2010р. по 28.08.2010р., здійснив поставку товару на загальну суму 11302,34 грн. (що підтверджується видатковими накладними: № РН 077758 від 20.07.10 року на 945,75 грн.; № РН 086027 від 05.08.10 року на 2495,60 грн.; № РН 096947 від 10.08.10 року на 1882,15 грн.; № РН 090267 від 14.08.10 року на 1796,94 грн.; № РН 093751 від 21.08.10 року на 3373,70 грн.; № РН 096927 від 28.08.10 року на 808,20 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідно до п. 6.3. Договору відповідач зобов'язався оплатити отриманий товар протягом 21 календарного дня з моменту передачі товару, незалежно від того реалізував відповідач товар чи ні.
Відповідач, в порушення умов Договору, за поставлений товар не розрахувався у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 11302,34 грн.
Враховуючи наявність заборгованості за Договором купівлі-продажу №541-А/09 від 01.12.2009р. в розмірі 11302,34 грн. позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 11302,34 грн. заборгованості, а також 873,53 грн. -пені, 1130,23 грн. -штрафу, 614,04 грн. -3% річних, 1159,96 грн. -інфляційних втрат.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач в судове засідання не з'явився, письмових пояснень чи доказів оплати заборгованості за поставлений товар на підставі Договору купівлі-продажу №541-А/09 від 01.12.2009р. в розмірі 11302,34 грн. суду не надав.
Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 11302,34 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то вимога позивача про стягнення з відповідача 11302,34 грн. заборгованості, підлягає задоволенню.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 873,53 грн. -пені, 1130,23 грн. -штрафу, 614,04 грн. -3% річних, 1159,96 грн. -інфляційних втрат.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).
Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4. ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно п. 8.2. Договору купівлі-продажу № 541-А/09 від 01.12.2009 p. за несвоєчасну або неповну оплату відповідач сплачує на користь відповідача пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів штраф в розмірі 10% від суми боргу.
З розрахунку, який доданий до позовної заяви, вбачається, що позивач здійснює нарахування штрафних санкцій з 18.09.2010р., вказавши строк в який відповідач має оплатити товар від дати останньої поставки. Проте, відповідно до умов Договору відповідач зобов'язався оплатити отриманий товар протягом 21 календарного дня з моменту передачі товару, то строк виконання грошового зобов'язання має починатись з 19.09.2010р., але оскільки 19.09.2010р. припадає на вихідний день, то нарахування штрафних санкцій має здійснюватись з 20.09.2010р.
Суд, здійснивши перерахунок пені, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 873,53 грн.
Як вбачається з розрахунку, що міститься в матеріалах справи сума штрафу в розмірі 1130,23 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перерахунок 3% річних, інфляційних втрат, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 613,11 грн. та інфляційних втрат у розмірі 791,16 грн.
Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мороза Андрія Борисовича (юридична адреса: 03134, м. Київ, вул. Симиренко, 34-а, кв. 204; ідентифікаційний номер 2546218370, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства "Вест Лайн Дистриб'юшн" (юридична адреса: 02660, м. Київ, вул. Електротехнічна, 45; код ЄДРПОУ 31356305; р/р 26005012824287 в AT "Укрексімбанк", м. Київ, МФО 322313) 11302 (одинадцять тисяч триста дві) грн. 34 коп. -заборгованості, 873 (вісімсот сімдесят три) грн. 53 коп. - пені, 613 (шістсот тринадцять) грн. 11 коп. -3% річних, 791 (сімсот дев'яносто одну) грн. 16 коп. -інфляційних втрат, 1130 (дну тисячу сто тридцять) грн. 23 коп. -штрафу, а також 1570 (одну тисячу п'ятсот сімдесят) грн. 04 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 10.08.2012р.
Суддя О.В. Гулевець