83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
13.08.12 р. Справа № 19/69
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.
При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф", м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Футбольний клуб „Титан", м. Донецьк
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" м. Київ
про стягнення заборгованості в сумі 1 737 278,40 грн., а саме: 1 390 000,00 грн. - за кредитом, 347 072,92 грн. - за нарахованими відсотками за користування кредитом; 205,48 грн. - за нарахованою, але не отриманою комісійною винагородою
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Футбольний клуб „Титан", м. Донецьк
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф", м. Київ
до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" м. Київ
про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №39/99 від 26.11.2010р.
За участю представників учасників судового процесу:
Від ТОВ «КУА «Ізі Лайф»: Ломовцев В.О. за довіреністю.
Від ТОВ «ФК «Титан»: не з'явився.
Від ПАТ «Промінвестбанк»: не з'явився.
Суд перебував в нарадчій кімнаті
13.08.2012р. з 10.30 год. по 10.40 год.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф" (далі - ТОВ «КУА «Ізі Лайф»), м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Футбольний клуб „Титан" (далі - ТОВ «ФК «Титан»), м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 1 737 278,40 грн., а саме: 1 390 000,00 грн. - за кредитом, 347 072,92 грн. - за нарахованими відсотками за користування кредитом; 205,48 грн. - за нарахованою, але не отриманою комісійною винагородою.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №09-08/2082 від 31.10.2007р. в частині повернення кредиту, сплати відсотків за користування ним та комісійної винагороди, право вимагати сплати яких йому відступлено Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відповідно до договору №39/99 від 26.11.2010р.
Ухвалою від 15.07.2011р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №19/69 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
Разом з позовом 15.07.2011р. позивачем було надано заяву про його забезпечення шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що містяться на всіх банківських рахунках останнього, та майно, що належить відповідачу, в межах суми позовних вимог, яка складає 1 737 278,40 грн.
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Оскільки позивачем не підтверджено ймовірність припущення того, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, та не визначено, на яке саме майно відповідача має накладатись арешт, що унеможливлює вжиття таких заходів, заява щодо забезпечення позову у справі №19/69 шляхом накладання арешту на майно, в тому числі грошові кошти, відповідача не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтовано заявленою.
01 серпня 2011р. до канцелярії господарського суду надійшла зустрічна позовна заява від 29.07.2011р. Товариства з обмеженою відповідальністю „Футбольний клуб „Титан", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф", м. Київ та Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" м. Київ про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №39/99 від 26.11.2010р., укладеного між Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф".
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ «ФК «Титан» посилається на розголошення ПАТ Промінвестбанк банківської таємниці під час укладення оспорюваного правочину та на відсутність у договорі відступлення права вимоги №39/99 від 26.11.2010р. такої істотної умови, як строк його дії.
Ухвалою від 01.08.2011р. вказана позовна заява прийнята для спільного розгляду з первісним позовом по справі №19/69.
Крім того, 01.08.2012р. позивачем за первісним позовом надані письмові пояснення по суті спору щодо підстав нарахування спірної заборгованості, які залучено до матеріалів справи №19/69.
Цього ж дня ТОВ «ФК «Титан» наданий відзив на позов ТОВ «КУА «Ізі Лайф», в якому він заперечив проти його задоволення з підстав, викладених у зустрічному позові.
У відповідності до ч.1 ст.79 ГПК України розгляд зупинявся до затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ „ФК" Титан" у справі №45/41б відповідно до ухвали від 16.08.2011р.
В судовому засіданні 13.08.2012р. представник ТОВ «КУА «Ізі Лайф» підтвердив визнання його кредиторських вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №09-08/2082 від 31.10.2007р. в межах справи №45/41б про банкрутство ТОВ „ФК" Титан". Представник відповідача за первісним позовом та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили.
Згідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -
Встановив:
31 жовтня 2007р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), далі - банк, правонаступником якого є третя особа, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Титан» (далі - позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №09-08/2082 (далі - кредитний договір).
Відповідно до п.2.1 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №4 від 31.12.2009р.), банк за умови наявності вільних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка не може перевищувати 1 500 000,00 грн., на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором. Ліміт кредитної лінії зменшується згідно з графіком, викладеним в додатку №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно з п.3.2 (в редакції договору про внесення змін №4 від 31.12.2009р.), проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, починаючи з 30.12.2009р., виходячи зі встановленої банком процентної ставки у розмірі 25% річних.
Відповідно до п.3.4, у випадку порушення позичальником встановленого п.2.2 цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки у розмірі 36% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з п.3.2 цього договору.
За управління кредитом у формі кредитної лінії позичальник сплачує банку комісійну винагороду, виходячи зі встановлено банком процентної ставки в розмірі 0,2% річних від ліміту кредитної лінії відповідно до п.2.1 цього договору.
Договором про внесення змін №4 від 31.12.2009р. до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №09-08/2082 від 31.10.2007р. доповнено перелік прав банку, зокрема, п.4.3.8, за умовами якого банк вправі укладати з третіми особами договори про отримання послуг щодо повернення позичальником заборгованості за отриманими кредитними коштами, а також передавати свої права по даному договору іншій особі шляхом продажу прав вимоги або укладення договору відступлення права вимоги, з передачею оригіналу цього договору, інших документів та інформації, необхідних такій особі для набуття та реалізації прав нового кредитора.
Згідно з п.п.6.1, 6.5 кредитного договору, він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно з умовами цього договору.
Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.345-346 ГК України.
26 листопада 2010р. між Публічним акціонерним банком „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф" (далі - новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги №39/99.
Відповідно до п.1.1, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за наступним договором, укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю „Футбольний клуб «Титан» - кредитний договір про відкриття кредитної лінії №09-08/2082 від 31.10.2007р. разом з договорами про внесення змін до нього, перелік яких наведений в цьому пункті договору відступлення.
За цим договором (п.1.3) до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного та реального виконання наступних обов'язків: повернення грошових коштів в розмірі 1 390 000,00 грн., повернення нарахованих станом на дату укладання цього договору процентів за користування кредитом в сумі 347 072,92 грн., повернення нарахованої станом на дату укладання цього договору комісійної винагороди в сумі 205,48 грн., інших обов'язків, встановлених кредитним договором.
Згідно з п.1.4 договору відступлення права вимоги, до нового кредитору переходять всі без винятку права та обов'язки первісного кредитора за кредитним договором.
Відповідно до п.1.7, з моменту зарахування у повному обсязі відшкодування за відступлення права вимоги за кредитним договором на рахунок первісного кредитора, зазначений в п.2.1.1 цього договору, до нового кредитора переходять всі права кредитора у відношенні до боржника, що належали до цього первісному кредитору за кредитним договором.
Договір відступлення права вимоги №39/99 від 26.11.2010р. набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.4.1).
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525,526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Водночас, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).
Посилаючись на приписи наведених норм, позивач за зустрічним позовом заперечує проти стягнення з нього заборгованості за договором відступлення права вимоги №39/99 від 26.11.2010р. внаслідок його недійсності, пов'язаної з розголошенням банком банківської таємниці під час його укладення та відсутністю серед його істотних строку дії.
Відповідно до ч.ч.2-3 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За приписами ст.252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
З урахуванням викладеного, суд погоджується з позицією ТОВ «ФК «Титан», за якою визначення сторонами строку дії договору відступлення права вимоги №39/99 від 26.11.2010р. до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.4.1) не може розцінюватись як визначення строку його дії у відповідності до ст.252 ЦК України.
Проте, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Зі змісту вищевикладеного вбачається, що відсутність у правочині строку його дії не віднесено до законних підстав для визнання його недійсним, натомість, виходячи зі змісту ст. 638 ЦК України та ч.2 ст.180 ГК України, правовим наслідком недосягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору є його неукладеність.
Стосовно посилання позивача за зустрічним позовом на розголошення ПАТ Промінвестбанк банківської таємниці щодо позичальника під час укладення оспорюваного правочину суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 60 Закону України „Про банки і банківську діяльність", банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку. Суд погоджується з позицією позивача за зустрічним позовом про те, що інформація про угоди та правочини клієнта банку є банківською таємницею. Однак, за приписами ст.62 зазначеного Закону, інформація, яка містить банківську таємницю, може бути розкрита банками з письмового дозволу власника такої інформації.
Оскільки за змістом п.4.3.8 кредитного договору, банк має право передавати права вимоги за кредитним договором третій особі, з передачею оригіналів документів та інформації, необхідної такій особі для набуття прав нового кредитора, суд розцінює це узгодження як письмовій дозвіл власника такої інформації, тобто позивача, на розкриття банківської таємниці.
Враховуючи вищевикладені обставини, доводи позивача за зустрічним позовом щодо протиправного розголошення банком відомостей про нього під час укладання оспорюваного правочину не відповідають приписам закону, тому судом відхиляються.
Разом з цим, ТОВ «ФК «Титан» не визначено, в чому саме полягає порушення його прав та охоронюваних законом інтересів укладенням спірного договору, не надано доказів, які підтверджують таке порушення, та не підтверджено невідповідність договору відступлення права вимоги №39/99 від 26.11.2010р. встановленим ст.203 ЦК України загальним вимогам до правочину, недотримання яких має наслідком його недійсність.
На підставі вищевикладеного, суд вважає вимоги позивача за зустрічним позовом безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, тому не підлягають задоволенню.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, вимоги ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №09-08/2082 від 31.10.2007р. розглянуті господарським судом в межах справи №45/41б про банкрутство ТОВ «ФК «Титан» та визнані в повному обсязі.
За правовою позицію Верховного Суду України, яка викладена в п.55 постанови №15 від 18.12.2009р. «Про судову практику в справах про банкрутство» та відповідно до ст.111-28 ГПК України носить обов'язковий характер, у разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі п.2 ст.80 ГПК України.
З огляду на наведені обставини, які свідчать про наявність рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, суд припиняє провадження по справі №19/69 в частині первісного позову ТОВ „КУА „Ізі Лайф", м. Київ до ТОВ „ФК „Титан", м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 1 737 278,40 грн., а саме: 1 390 000,00 грн. - за кредитом, 347 072,92 грн. - за нарахованими відсотками за користування кредитом; 205,48 грн. - за нарахованою, але не отриманою комісійною винагородою.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.7 Закону України „Про судовий збір", в разі закриття провадження у справі сплачена сума судового збору повністю повертається за ухвалою суду.
Проаналізувавши положення ст.80 Господарського процесуального кодексу, суд дійшов висновку, що в господарському судочинстві закриття провадження по справі опосередковує винесення ухвал про припинення провадження по справі та залишення позову без розгляду (за винятком п.5 ст.81 ГПК України). Виходячи зі змісту п.11 інформаційного листа №01-06/1175/2011р. від 25.08.2011р. "Щодо судового збору", аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України.
З урахуванням приписів Закону України «Про судовий збір», який регулює аналогічні відносини, у зв'язку з припиненням провадження по справі суд повертає позивачу за первісним позовом - ТОВ «КУА «Ізі Лайф» судові витрати, понесені ним при зверненні до суду з позовною заявою.
Відповідно до ч.6 ст. 49 ГПК України, судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача - ТОВ «ФК «Титан».
Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 215, 252, 512, 525, 526, 638, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст.180, 193 Господарського кодексу України, Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про судовий збір», ст.ст.1, 4, 22, 27, 33-34, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Футбольний клуб „Титан", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф", м. Київ та Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" м. Київ про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №39/99 від 26.11.2010р., укладеного між Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф" - відмовити.
Провадження по справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Футбольний клуб „Титан", м. Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" м. Київ про стягнення заборгованості в сумі 1 737 278,40 грн., а саме: 1 390 000,00 грн. - за кредитом, 347 072,92 грн. - за нарахованими відсотками за користування кредитом; 205,48 грн. - за нарахованою, але не отриманою комісійною винагородою - припинити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» (03040, м. Київ, пр.40-річчя Жовтня, 92/1, ЄДРПОУ 35379813) з Державного бюджету України державне мито в сумі 17 372,78 грн., сплачене відповідно до платіжного доручення №915 від 30.06.2011р., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., сплачені відповідно до платіжного доручення №916 від 30.06.2011р.
Постановити ухвалу про повернення судових витрат після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 13.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за приписами ст.ст.84-85 Господарського процесуального кодексу України підписаний 20.08.2012р.
Суддя Демідова П.В.