14.08.12р. Справа № 40/5005/4982/2012
За позовом Приватного підприємства "Дніпропромсервіс", м.Дніпродзержинськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс", м.Дніпродзержинськ
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Комунальне підприємство "Дорожник", м. Дніпродзержинськ
про визнання недійсним договору купівлі-продажу №02-1/12-11 від 02.12.11р.
Суддя Красота О.І.
Представники:
від позивача: не з»явився;
від відповідача: Солодовник Ю.С. дов. №03 від 07.02.2012 року;
від третьої особи: Лапшик В.В., директор розпорядження № 54-р «ос»від 06.07.2012 року;
Немцов А.М. дов. № б/н б/д;
Приватне підприємство "Дніпропромсервіс" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс" і просить визнати недійсним договір купівлі-продажу №02-1/12-11 від 02.12.11р., укладений між Позивачем та Відповідачем.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2012 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Комунальне підприємство "Дорожник".
Позивач в судове засідання не з»явився направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи з підстав відрядження його представника у судове засідання до господарського суду Запорізької області, в попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник Відповідача посилаючись на відзив на позов направлений на адресу суду 27.06.2012 року та додаткові матеріали, проти позовних вимог заперечує та в позові просить відмовити.
Третя особа у судовому засіданні посилаючись на довідку № 334 від 02.08.2012 року направлену на адресу суду 02.08.2012 року, вказує про відсутність на його підприємстві відомостей про наявність майна належного Позивачу чи Відповідачу.
02.08.2012 р. представником Позивача подано клопотання про продовження розгляду справи на 15 днів у зв'язку з необхідністю надати додаткові заперечення.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2012 року у відповідності до вимог ст.. 69 ГПК України строк розгляду справи було продовжено до 23.08.2012 року.
Розглядаючи клопотання Позивача про відкладення розгляду справи, суд вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, так як Позивачу ніщо не заважало скористатися передбаченим ст.ст.22,28 Господарського процесуального кодексу України правом та надати до суду можливі додаткові письмові пояснення стосовно заявлених позовних вимог, або направити для участі у судовому засіданні іншого представника, оскільки законодавцем кількість представників, що можуть представляти інтереси сторін, не обмежено.
Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Позивача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином (а.с. 19 Том 2), а в матеріалах справи наявні документи необхідні для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.
В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Відповідача та Третьої особи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
02.12.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Адатранссервіс" (далі-Постачальник) та Приватним підприємством „Дніпропромсервіс" (далі-Покупець), укладено Договір купівлі-продажу №02-1/12-11 (далі Договір), згідно з умовами якого Постачальник зобов"язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов"язується прийняти та оплатити цей товар на умовах викладених у договорі (п. 1.1. договору).
Відповідно до п.1.2. Договору, товаром є 1 (одна) тисяча тон пісково-сольової суміші: кількість, найменування, одиниця виміру, ціна якої встановлюється сторонами в Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною Договору.
Місцезнаходженням товару є: м.Дніпродзержинськ, вул.Петровського, 176 (п.2.1. Договору).
В п.2.2. Договору, сторони встановили, що Покупець приймає на себе зобов'язання здійснювати поставку Товару власним автотранспортом за власний рахунок, при цьому вивіз товару з місцезнаходження товару здійснюється без участі Продавця.
Відповідно до п.4.3. Договору, оплата покупцем за товар по даному Договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше трьох банківських днів з дня виставлення рахунку Продавцем.
Згідно п.4.4. Договору, сторони досягли згоди, що допускається відстрочка платежу Покупцем при наданні Продавцю гарантійного листа на строк не пізніше 01.04.2012 року.
02.12.2011 року між Позивачем та Відповідачем підписана та скріплена печатками специфікація № 1 до вказаного вище договору на товар який складається з 797 тон піску та 203 тони солі на загальну суму 68 677 грн. 80 коп.
Відповідно до накладної №2 від 02.12.2011 р., Постачальник поставив Покупцеві вказаний вище товар (797 тон піску та 203 тони солі) на суму 68 677 грн. 80 коп.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу №02-1/12-11 від 02.12.2011 року укладений між Позивачем та Відповідачем, посилаючись на те, що Відповідач протягом тривалого часу ухиляється передати товар із місця його знаходження, тобто не має наміру передавати його Позивачу.
Посилаючись на ч. 5 ст. 203 ЦК України, ст.. 234 ЦК України, Позивач вказує, що вказаний договір купівлі-продажу №02-1/12-11 від 02.12.2011 року фактично є фіктивним, так як вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ст. 626 ЦК України ).
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір купівлі-продажу №02-1/12-11 від 02.12.2011 року, який оспорюється Позивачем відноситься до договору купівлі-продажу, за яким відповідно до ст. 655 ЦК одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.2.2 Договору, покупець прийняв на себе зобов'язання здійснювати поставку товару власним автотранспортом за власний рахунок, при цьому вивіз товару з місцезнаходження товару здійснюється без участі Продавця.
На підтвердження цього факту п.2.1. Договору купівлі-продажу зазначено, що Товар знаходиться за адресою : м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 176.
Згідно довідки Дніпровської районної у місті Дніпродзержинську Ради № 24 від 08.05.2012р. за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського б. 176 - знаходиться Комунальне підприємство «Дорожник».
02 грудня 2011 року ПП «Дніпропромсервіс»направило КП «Дорожник»листа в якому повідомило КП «Дорожник», що згідно договору №02/12-11 від 02.12.2011 ПП «Дніпропромсервіс»купило у ТОВ «Адатранссервіс»сіль 203 тн. і пісок 797 тн. та просило погодити дату вивозу солі та піску (а.с.21).
07 грудня 2011 року за вих.№ 592/1 КП «Дорожник»повідомляло, що відповідно до ст. 517 ЦК України документи, які підтверджують перехід права власності (договір купівлі -продажу та інш.) на пісково-сольову суміш від ТОВ «Адатранссервіс» іншій особі підприємство не надавало (а.с.23).
Доказів стосовно додаткового звернення Позивача до КП «Дорожник»(з метою його вивезення) з документами на придбання вказаного товару (договору №02/12-11 від 02.12.2011, накладної №2 від 02.12.2011 р. та інших) Позивачем суду не надано.
Відповідно до ст.ст.638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як вбачається із встановлених обставин, на виконання умов договору купівлі-продажу №02-1/12-11 від 02.12.2011 року кожною зі сторін були вчинені дії, спрямовані на виконання умов договору: згідно накладної №2 від 02.12.2011 р., ТОВ „Адатранссервіс" поставило ПП „Дніпропромсервіс" товар (797 тон піску та 203 тони солі) на суму 68 677 грн. 80 коп., а Позивач, в свою чергу, прийняв товар без жодних заперечень, що підтверджується підписом директора ПП „Дніпропромсервіс" на накладній №2 від 02.12.11р. та довіреністю №103 від 02.12.11р. на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.36, 37), що свідчить про досягнення згоди з усіх істотних умов, які є необхідними для даного типу договорів.
Вказане вище свідчить про погодженість та обов'язковість виконання умов Договору поставки.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей Відповідно п.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини.
Таким чином, зміст договору свідчить про те, що при укладенні договору, сторонами було дотримано всі передбачені законодавством істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними як обов'язкові умови договору.
Вказаний договір не суперечить вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства, особи, які вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин спрямовано на настання правових наслідків.
Крім того, необхідно зауважити на тому, що не виконання або неналежне виконання правочину не є підставою для визнання його недійсним, встановлені судом докази та обставини не свідчать, що вказаний вище договір купівлі-продажу №02-1/12-11 від 02.12.2011 року був фіктивним та укладався без наміру створити правові наслідки.
Відповідно до ст.ст.33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, серед наведених в позовній заяві обставин, суд не вбачає передбачених законом підстав для визнання договору договору купівлі-продажу №02-1/12-11 від 02.12.2011 року недійсним.
Крім того, при поданні позовних матеріалів до суду, Позивачем відповідно до платіжного доручення №108 від 23.05.2012р. (а.с.7) сплачена сума судового збору у розмірі 1078 грн. 00 коп.
У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (п. 1 ст. 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
В п.п. 1 та 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону), а за подання заяви немайнового характеру в 1 розмірі мінімальної заробітної плати (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).
Відповідно до ст.13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня 2012 року становить 1 073 грн. 00 коп.
Отже відповідно до вказаних вище вимог, Позивач повинен був сплатити суму судового збору у розмірі 1 073 грн. 00 коп.
Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" встановлює підстави повернення судового збору, яким відповідно до п.п.1 п.1 вказаної статті, повернення судового збору відбувається у разі внесення його в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином різниця переплати Позивачем судового збору при подачі позову становить суму у розмірі 5 грн. 00 коп., яка підлягає поверненню з державного бюджету України.
Враховуючи викладене, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на Позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Повернути з державного бюджету України Приватному підприємству "Дніпропромсервіс", (51928, м.Дніпродзержинськ, проспект Дружби Народів, б.61, кв.94, р/р 26001232848500 в ПАТ „Укрсиббанк", МФО 351005, ЄДРПОУ 32540551) зайво сплачений судовий збір в розмірі 05 грн. 00 коп., перераховане платіжним дорученням №108 від 23.05.2012 року, яке знаходиться в матеріалах справи.
Суддя О.І. Красота
Рішення підписано 14.08.2012 року