14.08.2012Справа №5002-7/1774-2012
14 серпня 2012 року Справа №5002-7/1774-2012
За позовом Кримського республіканського виробничого підприємства "Кримтролейбус" (вул. Київська, 78, м. Сімферополь, 95034)
до відповідача - приватного підприємства "Скайд" (провулок Лукоморського, 4, м. Ялта, 98612)
про розірвання договору та стягнення 27498,01 грн.
Суддя І.І.Дворний
Представники від сторін:
від позивача - Трішкін Д.Ю., довіреність №1470/01-26/11 від 10.07.12, юрисконсульт 1 категорії юридичного відділу;
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: 31 травня 2012 року Кримське республіканське виробниче підприємство "Кримтролейбус" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до приватного підприємства "Скайд", в якій просить суд розірвати договір оперативної оренди державного майна нежитлового приміщення №06-171/02-В від 01 березня 2002 року, укладений між сторонами.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 651 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані відмовою відповідача у добровільному порядку розірвати вказаний вище договір.
Підставою для розірвання договору, позивач вважає пункт 8.4 договору та лист Фонду майна Автономної Республіки Крим (вх. №1439/01-31), який містить вказівку останнього про необхідність Кримському республіканському виробничому підприємству "Кримтролейбус" вжити заходів по розірванню договору та забезпеченню укладання нового договору оренди з Фондом майна Автономної Республіки Крим у відповідності до вимог діючого законодавства.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 травня 2012 року позовна заява була прийнята до розгляду, справу призначено на 12 червня 2012 року. Вказаною ухвалою суд зобов'язував позивача до дня судового засідання надати, зокрема, оригінали документів, доданих до позовної заяви, для огляду у судовому засіданні, витяг чи довідку Державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; нормативне обґрунтування вимоги про розірвання договору; оригінал платіжного доручення №588 від 02.03.2012 р. про сплату судового збору, оригінал опису вкладення на підтвердження направлення відповідачеві позову з додатком, документальне підтвердження направлення на адресу відповідача пропозиції про розірвання договору, викладеної в листі №2482/01-34/11 від 08.11.2011 р. Явка представників сторін у судове засідання була визнана обов'язковою.
Втім, незважаючи на вимоги вказаної ухвали, ані відповідач, ані позивач у судове засідання, що відбулось 12 червня 2012 року, не з'явились, більш того, Кримським республіканським виробничим підприємством "Кримтролейбус" на виконання ухвали суду від 31 травня 2012 року витребувані документи та відомості представлені не були, у зв'язку з чим, розгляд справи відкладався і судом повторно було витребувано перелічені вище документи.
10 липня 2012 року позивач надав суду уточнення позовних вимог, в яких просить суд розірвати договір оперативної оренди державного майна нежитлового приміщення №06-171/02-В від 01 березня 2002 року, укладений між Кримським республіканським виробничим підприємством "Кримтролейбус" та приватним підприємством "Скайд", та стягнути з останнього суму заборгованості за договором у розмірі 27 498,01 грн.
У вказаній заяві позивач навів ще одну з підстав для розірвання договору, зокрема, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині внесення платежів по орендній платі, в наслідок чого перед позивачем станом на 01 липня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 27498,01 грн., яка погашена у добровільному порядку не була.
Надані уточнення прийняті судом до розгляду.
Разом з тим, надавши уточнення до позовної заяви, у яких фактично було заявлено нову вимогу - про стягнення заборгованості за договором оренди, позивач, в порушення приписів статті 54 Господарського процесуального кодексу України, не надав суду обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.
Досліджуючи виниклі між сторонами правовідносини, судом було встановлено, що дійсно, 01 березня 2002 року між позивачем (за договором орендодавець) та відповідачем (за договором орендар) було укладено договір за №06-171/02-В, відповідно до якого, орендодавець передає орендарю нерухоме майно, що належить Ялтинському тролейбусному парку, розташоване за адресою: місто Ялта, вул. Московська (пункт харчування водіїв), а орендар приймає його в оперативну оренду згідно з актом приймання-передачі та використовує у якості магазина-кафе.
Умови орендної плати сторони узгодили у розділі 3 договору. Так, орендна плата, відповідно до пункту 3.1 договору, здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Базова ставка оренди для розрахунку орендної плати нерухомого майна склала 463,00 грн. без ПДВ, а з ПДВ - 555,00 грн.
Сторони у пункті 3.2 договору також передбачили, що розмір орендної плати може бути переглянутий за вимогою однієї з сторін в разі зміни Методики та в інших випадках, передбачених законодавством України.
Пунктом 6.2.2 договору встановлено право орендодавця на розірвання договору оренди в односторонньому порядку в разі невнесення орендної плати на протязі трьох місяців, погіршення стану орендованого приміщення або його використанню не по цільовому призначенню, попередивши про це орендаря за 1 місяць.
Також, договір може бути розірваний за вимогою однієї з сторін за рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених діючим законодавством (пункт 8.4 договору).
Кримське республіканське виробниче підприємство "Кримтролейбус" у позовній заяві вказує, що згідно з пунктом 8.4 договору та на виконання листа Фонду майна Автономної Республіки Крим (вх. №1439/01-31) він 08 листопада 2011 року звертався до відповідача з вимогою про розірвання договору (лист за вих. №2482/01-34/11), втім доказів направлення відповідачу пропозиції про розірвання договору та доказів отримання її відповідачем, позивач до позову не надав, у зв'язку з чим, вказані докази були витребувані ухвалами суду від 31 травня 2012 року, 12 червня 2012 року та 10 липня 2012 року.
Суд зазначає, що надання доказів направлення відповідачу пропозиції про розірвання договору, викладеної в листі №2482/01-34/11 від 08.11.2011 р. та докази її отримання відповідачем є необхідною умовою для вирішення спору по суті.
Так, порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлений статтею 188 Господарського кодексу України, частини 2-4 якої визначають, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Таким чином, право на подання позову виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк. Відповідно, лише сплив 20-денного строку з моменту направлення пропозиції та відсутність відповіді на неї (навіть без урахування часу поштового обігу) може свідчити про наявність порушеного права позивача.
З огляду на це судом і були витребувані докази направлення відповідачу вказаного вище листа та докази його отримання відповідачем.
Проте, вказані докази позивачем суду надані не були, не зважаючи на багаторазові вимоги суду, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.
Крім того, Кримське республіканське виробниче підприємство "Кримтролейбус" наполягає на тому, що невиконання відповідачем зобов'язань за договором, в частині внесення платежів по орендній платі та наявна заборгованість у розмірі 27498,01 грн., у відповідності до пункту 6.2.2 договору є підставою для його розірвання в односторонньому порядку.
У судових засіданнях суд витребував у позивача розрахунок заборгованості відповідача, його документальне обґрунтування (рахунки, додаткові угоди, акти, тощо) та відомості про період за який виникла заборгованість, втім суду вказані докази також надані не були.
Так, надавши акт звірки, що не підписаний відповідачем, позивач наполягав на тому, що заборгованість відповідача за 2012 рік складає саме 27498,01 грн.
Суд, взявши до уваги, що на момент укладення договору (2002 рік) базова ставка орендної плати відповідно до пункту 3.1 з врахуванням ПДВ складає 555, грн., вказав на необґрунтованість розміру заборгованості, оскільки вона є значно завищеною. Позивач вказав, що розмір орендної плати сторонами переглядався та збільшувався, з огляду на що, суд просив позивача надати докази листування сторін з приводу внесення змін до договору в частині розмірів орендної плати, всі наявні додаткові угоди до договору, укладені між сторонами, якими було змінено (переглянуто) розмір орендної плати у відповідності до вказаної вище Методики, в яку з 2002 року постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим неодноразово вносились зміни та доповнення.
Вказані документи (додатки, доповнення, додаткові угоди до спірного договору, тощо) були витребувані судом у відповідача з метою встановлення розміру базової ставки оренди для розрахунку орендної плати нерухомого майна та подальшого встановлення наявності чи відсутності заборгованості відповідача.
Проте, перелічені вище документи позивачем суду надані не були, що унеможливлює встановлення наявності чи відсутності заборгованості відповідача перед позивачем та, як наслідок, не дає змоги встановити порушені права позивача чи ні.
Пункт 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, передбачає залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Пленум Вищого господарського суду України в пункті 2.3 Постанови №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК (п. 3.13 Постанови).
У разі неповідомлення позивачем поважних причин неподання витребуваних докуменів також суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Матеріали справи свідчать про наявність всіх необхідних умов для залишення позову без розгляду.
Пунктом 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до положень статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Пунктом 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Неодноразове невиконання позивачем покладених на нього судом обов'язків є перешкодою для додержання судом вимог вищезазначеної статті Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Позивачем вказані вимоги закону та суду були проігноровані.
Суд зазначає, що обов'язок щодо доведення суду ті обставин статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України покладений саме на позивача. В свою чергу, статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та ст. 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Принцип рівності перед законом і судом означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов'язку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Як вже було вказано вище, відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи - учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності. Оскільки суд зобов'язаний попередити про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, ризик настання цих наслідків покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи та передбачений 69 Господарського процесуального кодексу України двухмісячний строк, в межах якого спір має бути вирішено господарським судом, та який вже був продовжений у зв'язку з необхідністю витребувати у позивача документи, необхідні для розгляду справи, суд вважає, що ним створені належні умови для надання позивачем доказів, якими позивач без поважних причин не скористався, у в зв'язку з чим суд вважає, що позов підлягає залишенню без розгляду.
Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач вправі знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
З урахуванням викладеного, керуючись пунктом 5 частини 1 статті 81, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Кримського республіканського виробничого підприємства "Кримтролейбус" про розірвання договору та стягнення 27498,01 грн. залишити без розгляду.
Суддя І.І. Дворний