09.08.2012Справа №5002-/2091-2012
За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь,
до Сакського міжрайонного управління водного господарства, м. Саки,
про стягнення 189 574,09 грн.
Суддя Шкуро В.М.
представники:
Від позивача - Білоус О.В., представник, довіреність №3 від 04.01.2012.
Від відповідача - Турченков В.В., представник, довіреність № 437 від 25.04.2012.
Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Сакського міжрайонного управління водного господарства про стягнення 189 574,09 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України «Про передачу нерухомого майна Міжгірного водосховища в державну власність» від 08.02.2012 №61-р та пунктів 7, 8 порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі у державну власність Державним агентством водних ресурсів України видано наказ від 24.02.2012 №80 «Про створення комісії з приймання-передачі будівель та споруд Міжгірного водосховища». Відповідно до цього наказу та акту приймання-передачі об'єктів нерухомого майна з 02.03.2012 будівлі та споруди Міжгірного водосховища передані в державну власність до сфери управління Держводагентства України в господарське відання відповідача. Відповідач тривалий час не приступав до експлуатації переданого йому водосховища. Оскільки водосховище є джерелом питного водопостачання, об'єктом водоохоронної зони та потребує особливого нагляду і охорони, позивач для запобігання забруднення, засмічення та виснаження і забезпечення безпеки виробництва та постачання питної води у період з 02.03.2012 по 15.06.2012 поніс витрати по охороні території, оплаті споживання електричної енергії, плати за землю. Загальна сума витрат склала 189 574,09 грн., які позивач просить стягнути з відповідача як матеріальні збитки.
В подальшому позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму 14 414,63 грн. Просить стягнути з відповідача матеріальні збитки у сумі 175 159,46 грн.
Відповідно частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. А тому подальший розгляд спору здійснювався з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву зазначив, що в період з 02.03.2012 до 15.06.2012 він не був балансоутримувачем гідровузла Міжгірного водосховища, оскільки у нього була відсутня відповідна документація, зокрема сповіщення (авізо) про безоплатну передачу матеріальних цінностей (основних засобів), карток обліку основних засобів на майно, паспорту водосховища, державних актів на землю, журналів спостереження по рокам експлуатації, винесення в натурі санітарної зони водосховища (відсутність проекту). Продовжуючи експлуатувати гідровузол позивач розумів всю повноту відповідальності, оскільки за вказаний період об'єкт перебував на балансі позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд
Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про питання управління майном, що належить Автономній Республіці Крим» від 22.12.2010 №152-6/10 погоджено передачу Міжгірного водосховища із складу майна, яке належить Автономній Республіці Крим в державну власність з віднесенням його до сфери управління Державного комітету України з водного господарства та наступною передачею на баланс водогосподарської організації.
Відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України «Про передачу нерухомого майна Міжгірного водосховища в державну власність» від 08.02.2012 №61-р прийнято пропозицію Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Державного агентства водних ресурсів щодо передачі будівель і споруд Міжгірного водосховища (Сімферопольський район Автономної Республіки Крим) в державну власність з віднесенням до сфери управління зазначеного Агентства.
Наказом Державного агентства водних ресурсів України «Про створення комісії з приймання-передачі будівель і споруд Міжгірного водосховища» від 24.02.2012 №80 створено комісію з приймання передачі будівель і споруд Міжгірного водосховища зі складу майна, що належить Автономній Республіці Крим, які знаходяться у комунальній власності на балансі Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», у державну власність до сфери управління Державного агентства водних ресурсів з подальшим віднесенням на баланс Сакського міжрайонного управління водного господарства.
Відповідно пункту 3 вказаного наказу після затвердження актів приймання-передачі Сакському міжрайонному управлінню водного господарства наказано прийняти на баланс будівлі і споруди Міжгірного водосховища та забезпечити подання інформації згідно із пунктом 11 Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність (далі - Порядок).
Комісією, створеною відповідно до наказу Державного агентства водних ресурсів України від 24.02.2012 №80 складено акт приймання передачі об'єктів нерухомого майна Міжгірного водосховища, відповідно до якого комісія 02.03.2012 провела приймання-передачу будівель і споруд водосховища зі складу майна, що належить Автономній Республіці Крим в державну власність (т.1, а.с. 29-31).
Дослідивши у судовому засіданні надані сторонами у підтвердження своїх доводів і заперечень докази, заслухав пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
У відповідності зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 38 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» встановлено, що санітарна охорона у сфері питної води та питного водопостачання забезпечується, зокрема юридичними і фізичними особами, діяльність яких впливає на стан джерел та об'єктів централізованого питного водопостачання, шляхом здійснення за рахунок власних коштів заходів з охорони вод від забруднення, засмічення та виснаження і забезпечення безпеки виробництва та постачання питної води.
Згідно статті 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.
Вказана норма кореспондується з пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 21.09.1998 №1482, відповідно до якого передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затвердженого цією постановою. Право на управління об'єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.
Також, наказом Державного агентства водних ресурсів України «Про створення комісії з приймання-передачі будівель і споруд Міжгірного водосховища» від 24.02.2012 №80 визначено, що після складання акта приймання - передачі Міжгірне водосховище віднести на баланс відповідача.
Акт приймання передачі об'єктів нерухомого майна Міжгірного водосховища складений комісією 02.03.2012 без зауважень та затверджений головою Державного агентства водних ресурсів України 19.03.2012.
В подальшому листами від 04.04.2012 вих. №02.1-976, вих. №971 та від 20.04.2012 вих. №02.1-1127 позивач повідомив міністра регіонального розвитку і житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим Брайко С.Б. та голову Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по водогосподарському будівництву і зрошуваному землеробству Вайля І.В. про те, що відповідач не приступив до експлуатації Міжгірного водосховища, витрати на електроенергію, охорону по даному водосховищу продовжує нести Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», оскільки небезпечно залишати джерело питного водопостачання без нагляду (т.1, а.с. 33-35).
19.04.2012 відповідач звернувся до позивача з листом вих. №418.08/18, у якому вказав, що для прийняття на баланс водосховища слід надати проектну та виконавчу документацію по гідровузлу Міжгірне водосховище, правила експлуатації водосховища, паспорт водосховища, журнали спостережень по рокам експлуатації, державні акти на землю та усунення зауважень до акту приймання-передачі об'єктів нерухомого майна Міжгірне водосховище від 02.03.2012, додавши до листа копію зауважень до акту приймання-передачі об'єктів нерухомого майна Міжгірного водосховища (т.1, а.с. 64-65).
Проте, в акті приймання-передачі від 02.03.2012 нема жодних застережень стосовно наявності будь-яких заперечень до нього, що вказує на те, що ці заперечення були складені відповідачем вже після підписання акту.
Наказом Сакського міжрайонного управління водного господарства від 15.06.2012 №39-Од «Про приймання-передачу будівель і споруд Міжгірного водосховища» основні засоби прийняті на баланс відповідача (т.1, а.с. 49-50).
19.06.2012 позивач надіслав відповідачу вимогу вих. №1739 про сплату збитків за період з 02.03.2012 по 15.06.2012 в сумі 189 574,09 грн. (т.1, а.с. 39).
У відповіді на вимогу про сплату збитків за вих. №784-11/18 від 04.07.2012 відповідач повідомив про неможливість прийняти на баланс об'єкт у зв'язку із відсутністю документації, яку він запросив у позивача листом від 16.05.2012 вих. №511-02/18 та вважає абсурдним вимогу по відшкодуванню збитків в сумі 189 574,09 грн. (т.1, а.с. 73).
Посилання відповідача на відсутність отримання авізо, що стало причиною того, що відповідач не прийняв на баланс Міжгірне водосховище та приступив до експлуатації спростовується наступним.
Відповідно до пункту 3 Розділу 3 Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та /або користуються об'єктами державної, комунальної власності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 №1213 (далі-Положення) визначено, що господарські організації (крім державних (казенних) та комунальних підприємств) відображають контрольовані ними (що перебувають у їх володінні та/або користуванні) основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, які є об'єктами права державної або комунальної власності, що не ввійшли до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), зокрема житловий фонд і об'єкти соціальної інфраструктури, нерухоме майно та інше окреме індивідуально визначене майно (у тому числі об'єкти незавершеного будівництва), а також об'єкти, які мають загальнодержавне значення, у складі основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, незавершених капітальних інвестицій у порядку, визначеному Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».
Згідно пункту 33 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.
Відповідно пункту 40 методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 визначено, що об'єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, нестачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визнання активом.
Пунктом 10 вказаних рекомендацій визначено, що підставою для зарахування на баланс основних засобів є акт приймання-передачі (введення в експлуатацію) основних засобів.
З наведеного слідує, що об'єкт Міжгірне водосховище мав бути зарахований на баланс відповідача з дати підписання акту приймання-передачі, тобто з 02.03.2012.
Отримання 14.06.2012 відповідачем від Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» сповіщення від 02.03.2012 про безоплатну передачу - приймання основних засобів Державному агентству водних ресурсів в господарське відання Сакського міжрайонного управління водного господарства (т.1, а.с. 90-91) не спростовує обов'язку відповідача зарахувати на баланс водосховище з дати підписання акту приймання-передачі
Витрати понесені позивачем на утримання водосховища підтверджуються представленими документами (розрахунками фактичних витрат, бухгалтерськими довідками, табелями відпрацьованого робочого часу, банківськими виписками, платіжними дорученнями, відомостями, податковими деклараціями, т.1, а.с.94-150, т.2, а.с.1-99) та складають 175 159,46 грн.
Відповідно частини першої статті 1160 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії.
Зважаючи на особливий статус Міжгірного водосховища як джерела питного водопостачання, суд приходить до висновку, що понесені позивачем витрати із здійснення заходів з охорони водосховища від забруднення, засмічення та виснаження і забезпечення безпеки виробництва та постачання питної води є виправданими, а отже підлягають відшкодуванню відповідачем.
На підставі викладеного, вимоги Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» про стягнення з відповідача 175 159,46 грн. цілком обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Понесені позивачем судові витрати по оплаті 3 791,48 грн. судового збору, судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням заяви позивача про їх зменшення.
Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 09 серпня 2012 року.
Повне рішення складено 14 серпня 2012 року.
На підставі викладено, керуючись статтями 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Сакського міжрайонного управління водного господарства на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» суму 175 159,46 грн. збитків та 3 503,18 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.М. Шкуро