"13" серпня 2012 р. Справа № 13/4/2011/5003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівКролевець О.А. Попікової О.В. Саранюка В.І.
розглянувши касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Бершадські електричні мережі"
на рішення господарського суду Вінницької області від 02.03.2011 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 р. у справі № 13/4/2011/5003
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
доПублічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Приватного підприємця ОСОБА_5
простягнення в сумі 125 157,08 грн. збитків, 10 000,00 грн. моральної шкоди
за участю представників:
позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_6
відповідача: Загородний О.А.
третьої особи: не з'явився
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі -"ФОП ОСОБА_4") звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Вінницяобленерго" (назву змінено на "Публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго"; надалі -"ПАТ "Вінницяобленерго") про стягнення 125 157,08 грн. збитків (різниця вартості деревини першого сорту та несортової деревини в сумі 34 612,00 грн., 662,50 грн. витрат на проведення цінової експертизи, упущеної вигоди в сумі 42 292,00 грн., 45 160,00 грн. вартості обладнання, придбаного для відновлення електропостачання, та 2 430,68 грн. витрат на його монтування) та 10 000,00 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про постачання електричної енергії № 43 від 17.07.2007 р. та норм Правил користування електричною енергією (постанова НКРЕ № 28 від 31.07.1996 р.; надалі -"Правила № 28"), а саме: здійснення неправомірного відключення підприємства позивача від електричної енергії. Даним, на думку позивача, йому спричинено як реальні збитки у розмірі знеціненої (пошкодженої) деревини та понесених витрат на відновлення електропостачання, так і збитки у вигляді упущеної вигоди, які підлягають відшкодуванню відповідачем в силу ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, ст. 25 Закону України "Про електроенергетику", ст. 15 Закону України "Про енергозбереження" та п. 8.3 Правил № 28.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.03.2011 р. (суддя Тісецький С.С.) в позові відмовлено повністю.
Позиція суду першої інстанції мотивована недоведеністю позовних вимог, оскільки дії відповідача узгоджуються з умовами укладеного між сторонами договору, якими передбачено випадки відключення електропостачання. Відсутність порушення ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України унеможливлює застосування ст.ст. 22, 623 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 р. (судді Сініцина Л.М., Гудак А.В., Олексюк Г.Є.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови в позові про стягнення різниці вартості деревини та відмови в компенсації витрат на оплату послуг адвоката із прийняттям нового рішення;
позов задоволено частково та стягнуто з ПАТ АК "Вінницяобленерго" на користь ФОП ОСОБА_4 різницю у вартості деревини в сумі 34 612,00 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1 000,00 грн., судовий збір за подання позову в сумі 346,12 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 65,25 грн.; в решті рішення господарського суду Вінницької області від 02.03.2011 р. залишено без змін.
Дана позиція мотивована невідповідністю прийнятого місцевим господарським судом рішення вимогам ст. 43 ГПК України, оскільки наведені у повідомленні ПАТ "Вінницяобленерго" про відключення електропостачання підстави не відповідають умовам Договору про постачання електричної енергії № 43 від 17.07.2007 р., тобто наявне порушення відповідачем зобов'язання, що має наслідком застосування ст.ст. 22, 611, 623 ЦК України, ст. 224 ГК України. В той же час, суд зазначив про можливість задоволення позовних вимог про стягнення збитків лише в частині, що є доведеною позивачем.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 02.03.2011 р. повністю та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 р. в частині залишення без змін рішення місцевого господарського суду, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вимоги касаційної скарги позивача обґрунтовані порушенням судами ст. 43 ГПК України та неправильним застосуванням апеляційним господарським судом ст.ст. 22, 611, 623 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України.
До Вищого господарського суду України за касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 р. також звернулось ПАТ "Вінницяобленерго", яке просить скасувати зазначений судовий акт та залишити в силі рішення господарського суду Вінницької області від 02.03.2011 р. як законне та обґрунтоване.
Учасники процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалась передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.02.2001 р. між ВАТ "АК Вінницяобленерго" (електропостачальник) та ФОП ОСОБА_4 (споживач) укладено Договір № 43 на користування електричною енергією, згідно п. 1.1 якого електропостачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію, а споживач зобов'язався оплачувати одержану електроенергію за відповідними цінами та в обумовлені терміни.
Відповідно до технічних умов до Договору № 43 від 07.02.2001 р. джерелом енергопостачання і точкою під'єднання столярної майстерні позивача є трансформаторна підстанція (ТП) № 64, яка відповідно до Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін до договору № 431, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ВАТ АК "Вінницяобленерго" в особі СО "Бершадські ЕМ", знаходиться на балансі третьої особи.
17.07.2007 р. між ВАТ "АК Вінницяобленерго" в особі СО "Бершадські ЕМ" (постачальник) та ФОП ОСОБА_4 (споживач) укладено Договір № 43 на постачання електричної енергії, згідно п. 1.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 30 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Сторонами підписано Додатки №№ 2, 3, 4 та 10 від 17.07.2007 р. до Договору № 43, якими закріплено розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, затверджено порядок розрахунків споживача за використану електроенергію, порядок зняття показників засобів обліку електроенергії та передачі їх в електромережі в 2007 році, а також перелік місць встановлення електролічильників, за якими проводиться розрахунок за відпущену електроенергію, включаючи субспоживачів.
В той же час, місцевим господарським судом встановлено, що точка під'єднання електричного постачання позивача з 2001 року, тобто з моменту укладення Договору № 43 від 07.02.2001 р., до виникнення спірних правовідносин, не змінювалась.
07.07.2010 р. третя особа звернулась до відповідача з листом, згідно якого ФОП ОСОБА_5 повідомив про ненадання згоди на підключення ФОП ОСОБА_4 до свого електричного обладнання у зв'язку із розвитком підприємницької діяльності та необхідністю збільшення споживання електричної енергії.
Внаслідок отримання даного повідомлення від третьої особи, відповідач 15.07.2010 р. звернувся до позивача з листом (цінний лист № 324), в якому повідомив ФОП ОСОБА_4 про відключення від електропостачання та розірвання договору в зв'язку з тим, що у місцевості, де знаходиться позивач, відсутні повітряні лінії та електрообладнання, що належать відповідачу та до яких може бути здійснено підключення для отримання електропостачання. Відповідачем також зазначено про знаходження у даній місцевості приватних електроліній та електрообладнання, які не дають погодження на підключення сторонніх осіб ґрунтуючись на низьких технічних характеристиках роботи електрообладнання.
Зазначене повідомлення про відключення отримано 21.07.2010 р. ФОП ОСОБА_4, який листом № 16-3 від 23.07.2010 р. висловив відповідачу незгоду з розірванням Договору про постачання електроенергії, оскільки відключення від електропостачання унеможливлює подальшу діяльність деревообробного підприємства. Судами встановлено, що даний лист отримано відповідачем 26.07.2010 р.
В той же час, фактичне відключення позивача від електропостачання відбулось 23.07.2010 р., про що комісією у складі ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 в присутності працівників СО "Бершадські ЕМ" ОСОБА_12 та ОСОБА_8 складено Акт № 3, від підпису якого зазначені представники відповідача відмовились.
Колегія суддів враховує, що згідно з п. 5.1 Правил № 28 договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Як і будь-який інший договір, Договір № 43 від 17.07.2007 р. є обов'язковим для виконання його сторонами. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визначено ст. 610 ЦК України як порушення зобов'язання.
Згідно з п-п. 2) п. 8.2 Правил № 28 постачальник електричної енергії за регульованим тарифом зобов'язаний забезпечувати постачання електричної енергії, якісні характеристики якої відповідають параметрам, визначеним державними стандартами, та зазначені в договорі. Аналогічне положення міститься у ч. 5 ст. 24 Закону України "Про електроенергетику", якою закріплено зобов'язання енергопостачальників по забезпеченню надійного постачання електричної енергії згідно з умовами ліцензій та договорів.
При цьому, електрична енергія постачається споживачу безперервно, крім випадків, передбачених договором та нормативно-правовими актами (п. 7.1 Правил № 28). Припинення постачання, обмеження обсягів постачання електричної енергії споживачу можливо лише у випадках та порядку, передбачених положеннями законодавства України та Правил № 28 (п-п. 13 п. 8.1 Правил № 28).
Судами встановлено, що відключення відповідачем позивача було здійснено з посиланням на п. 6.1.4 Договору № 43 від 17.07.2007 р., яким у відповідності до п. 7.4 Правил № 28 передбачено, що припинення електропостачання можливе, зокрема, у разі незадовільного технічного стану електроустановок споживачів, який загрожує аварією, пожежею і створює загрозу життю, а також у разі невиконання вимог щодо усунення недоліків в електроустановках споживача -за приписом представників державних органів, на які покладені відповідні обов'язки згідно з законодавством.
В той же час, з матеріалів справи вбачається та підтверджено апеляційним господарським судом, що передбачені п. 6.1.4 Договору № 43 від 17.07.2007 р. та п. 7.4 Правил № 28 обставини не мали місця. Так, ненадання згоди на підключення ФОП ОСОБА_4 до електричного обладнання ФОП ОСОБА_5 у зв'язку із розвитком підприємницької діяльності останнього та необхідністю збільшення споживання електричної енергії, не є доказом наявності таких обставин.
З огляду на дане, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача підстав для припинення постачання електроенергії позивачу. Твердження ПАТ "Вінницяобленерго", викладені в касаційній скарзі, даного висновку не спростовують.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Право споживачів електричної енергії на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, передбачено і ст. 25 Закону України "Про електроенергетику". Статтею 15 Закону України "Про енергозбереження" визначено перелік економічних заходів для забезпечення енергозбереження, до яких віднесено і компенсаційні виплати та відшкодування збитків споживачам енергетичних ресурсів у разі невиконання договірних умов енергопостачальними установами.
Відповідно до п. 3.2.2 Договору № 43 від 17.07.2007 р. споживач має право вимагати відшкодування збитків, завданих йому внаслідок порушення постачальником умов цього договору.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, підставою для цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є встановлення судом складу правопорушення, що включає такі елементи: протиправність поведінки; наявність вини у діях (бездіяльності) відповідної особи; причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю та шкодою; наявність реальної шкоди.
Так, судами встановлено, що 05.08.2010 р. комісією у складі ФОП ОСОБА_4, працівників ДП "Бершадський лісгосп" та деревосушильного господарства ПП "Альянс" складено Акт № 3 невідповідності (вибраковки) пиломатеріалів. Згідно з даним актом у зв'язку з відключенням 23.07.2010 р. електроенергії було унеможливлено контроль та керованість процесом сушіння деревини в сушильній камері деревообробного підприємства позивача в с. Флорино, вул. Гоголя, 2а, а саме: пропарювання, вентиляцію, дотримання температурних режимів, що призвело до втрати якості пиломатеріалів. Сушіння почалося 10.07.2010 р. та закінчилося 03.08.2010 р. При вивантаженні 05.08.2010 р. деревини з сушильної камери в кількості 17 куб.м. і проведення її обстеження, встановлено, що деревина не відповідає сортності столярних матеріалів і є непридатною для виготовлення столярних виробів, що є грубим порушенням технології сушіння деревини в зв'язку з відключенням електроенергії.
Згідно з розрахунком до Акту № 3 невідповідності (вибраковки) пиломатеріалів від 05.08.2010 р., складеного позивачем, збитки в результаті втрати якості пиломатеріалів складають 34 612,00 грн., що є різницею вартості дошки першого сорту (60 707,00 грн.) та несортової (26 095,00 грн.).
Висновком № 2859 судово-товарознавчої експертизи від 23.01.2012 р., проведеної Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2011 р., підтверджено, що відключення електроенергії може бути наслідком втрачання якості деревини , а саме - переходу дошки дубової обрізної з першого сорту в дошку дубову обрізну несортову. В той же час, даним висновком встановлено, що розмір збитків позивача в результаті втрати якості пиломатеріалів складає 39 100,00 грн.
Втім, з огляду на позовні вимоги ФОП ОСОБА_4, колегія суддів погоджується з висновком про стягнення з відповідач збитків саме в сумі 34 612,00 грн.
Щодо вирішення судами спору в частині решти позовних вимог ФОП ОСОБА_4 колегія суддів зазначає наступне.
Місцевим господарським судом встановлено, що в серпні 2010 року позивачем за власні кошти придбано та встановлено криту трансформаторну підстанцію, від якої по даний час він і отримує електричну енергію. Зазначені витрати на загальну суму 47 590,68 грн. заявлені позивачем до стягнення з відповідача в якості збитків. Втім, колегія суддів погоджується з висновком про відсутність підстав для задоволення даних вимог, оскільки безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та витратами, понесеними позивачем при встановленні електричного обладнання, відсутній. Суд апеляційної інстанції правомірно звернув увагу на те, що вказане обладнання залишається у власності позивача, ним не втрачається та використовується з метою отримання електричної енергії. Той факт, що позивач з 2001 року використовував для отримання електричної енергії трансформаторну підстанцію третьої особи, втім з 2010 року був позбавлений такої можливості через відсутність погодження ФОП ОСОБА_5, не є підставою для стягнення збитків з відповідача.
Судами також встановлено, що позивачем у липні 2010 року укладено декілька договорів на виконання робіт (виготовлення дерев'яних виробів) загальною вартістю 42 292,00 грн. Зазначені договори були розірвані відповідними угодами від 05.08.2010 р. та 06.08.2010 р. у зв'язку з відключенням підприємства позивача від мережі електропостачання на невизначений термін. Дане стало підставою для звернення ФОП ОСОБА_4 до ПАТ "Вінницяобленерго" про стягнення суми упущеної вигоди.
Дійсно, ст. 22 ЦК України відносить до збитків доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Порядок доведення наявності завданих збитків у вигляді упущеної вигоди є загальним. В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) додатково враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження останнього.
Слід звернути увагу на те, що згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Позивач в обґрунтування позовних вимог про стягнення упущеної вигоди посилається, зокрема, на договори на виконання робіт № 00010 від 01.07.2010 р., № 00011 від 05.07.2010 р. та № 00017 від 15.07.2010 р. Втім, ФОП ОСОБА_4 не надано доказів неможливості виконання повного обсягу робіт до 23.07.2010 р., тобто дати відключення електричної енергії, враховуючи, що строк виконання робіт по кожному з договорів не перевищував тридцяти днів. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у день отримання повідомлення від ПАТ "Вінницяобленерго" про відключення електроенергії, тобто 21.07.2010 р., укладено договір на виконання робіт № 00023 зі строком виконання 15 днів. Тобто позивач міг передбачати неможливість виконання договору, втім на власний ризик уклав його з контрагентом.
З огляду на дане, колегія суддів погоджується з висновком про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача 42 292,00 грн. упущеної вигоди з огляду на їх недоведеність. Правомірним є висновок і про недоведеність вимог по відшкодуванню позивачу моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн.
Твердження ФОП ОСОБА_4, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують.
Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Бершадські електричні мережі" залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 р. у справі № 13/4/2011/5003 залишити без змін.
Головуючий суддяО. Кролевець
СуддіО. Попікова
В. Саранюк