73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
09 серпня 2012 р. Справа № 5024/1099/2012
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Борхаленко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОД-ТРАНС" м. Київ
до: товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом-02" м.Херсон
про стягнення 101466грн. 61коп.
за участю представників сторін:
від позивача - уповноважена особа Сіленко А.О.
від відповідача -не прибули
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОД- ТРАНС»(позивач по справі) звернулося з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонский оптовый торговый дом-02»(відповідач) 99050грн.76коп. основного боргу, 2025грн.08коп. пені, 390грн.77коп. 3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків по своєчасних розрахунках за отриманий товар згідно з договором поставки №11 від 02.10.2009року.
Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення йому 26.07.2012року ухвали про порушення справи від 24.07.2012року.
Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка в засідання суду представника сторони не є обов'язковою підставою відкладення розгляду справи.
За таких підстав, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, про причини неявки суд не було повідомлено, справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається без участі представника відповідача, за наявними в справі доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОД- ТРАНС»(позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонский оптовый торговый дом-02» (відповідач) 02.10.2009року укладено договір поставки №11 відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу передбачений пунктом 1.1 договору товар в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в специфікації або накладних, які засвідчують прийом-передачу товару від позивача відповідачу, а відповідач зобов'язаний прийняти зазначений товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах передбачених договором.
Строк дії договору сторони узгодили пунктом 8.5 до 02.10.2010року з зазначенням, що у разі якщо жодна сторона протягом 30 календарних днів до закінчення терміну договору не заявить про його розірвання, договір вважається продовженим на тих же умовах на наступний календарний рік.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.
Відповідно до пункту 1.3 договору поставки від 02.10.2009року право власності на товар переходить до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін відповідної видаткової накладної.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач 21 березня 2012року на виконання обов'язків за договором поставки № 11 від 02.10.2009року передав відповідачу, а відповідач прийняв зазначений в видаткових накладних товар на загальну суму 99050грн.76коп.
Факт поставки товару підтверджується підписаними представником відповідача та засвідченими його печаткою видатковими накладними, а саме:
№ТТН №ХСН-018271 від 21.03.2012року на суму 8820грн.00коп.
№ТТН №ХСН-018248 від 21.03.2012року на суму 6263грн.28коп.
№ТТН №ХСН-018249 від 21.03.2012року на суму 7573грн.68коп.
№ТТН №ХСН-018250 від 21.03.2012року на суму 24634грн.08коп..
№ТТН №ХСН-018255 від 21.03.2012року на суму 19323грн.36коп.
№ТТН №ХСН-018256 від 21.03.2012року на суму 30231грн.36коп.
№ТТН №ХСН-018270 від 21.03.2012року на суму 2205грн.00коп.
Відповідно до пункту 3.3 договору поставки від 02.10.2009року відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки за кожну партію переданого позивачем товару протягом 28 календарних днів з моменту поставки.
Фактично борг відповідача станом на день звернення з позовом становив 99050грн.76коп., що підтверджується розрахунком суми боргу, матеріалами справи, а також актом звірки розрахунків відповідно до якого за даними первинного бухгалтерського обліку відповідача станом на 31.07.2012року обліковувалася заборгованість перед позивачем в сумі 99050грн.76коп.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.
Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.
Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 02.10.2009року з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.
Доказів перерахування боргу в сумі 99050грн.76коп. відповідачем не надано станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги про стягнення зазначеної суми підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням вимог ст. 625 ЦК України на користь позивача також підлягає стягненню 3% річних за прострочку перерахування коштів з 20.04.2012року по 08.06.2012року в сумі 390грн.77коп.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені суд виходить із наступних правових підстав.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.
Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ст.230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При укладенні договору поставки від 02.10.2009року сторони пунктом 5.3 передбачили сплату покупцем пені у випадку прострочення оплати товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, за кожний день прострочення платежу.
На підставі вищезазначених вимог Закону та договору з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочення оплати отриманого товару в розмірі 2025грн.08коп. за період прострочки з 20.04.2012року по 08.06.2012року.
Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.
В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонский оптовый торговый дом-02»м. Херсон вул. Ілліча, 86 кв.88, р/р 260010231169 в ЗАТ «Дочерний банк Сбербанк России», МФО 320627, ідентифікаційний код 32125630 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОД- ТРАНС»м.Київ вул.Богдана Хмельницького 50-Б р/р 26007188495 в філії АБ «Райффайзен Банк «Аваль»МФО 380805, ідентифікаційний код 36282322 -99050грн.76коп. основного боргу, 2025грн.08коп. пені, 390грн.77коп. 3% річних, 2029грн.33коп. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13 серпня 2012 року.
Суддя З.І. Ємленінова