04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
07.08.2012 № 58/154-26/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Баранця О.М.
Пономаренка Є.Ю.
За участю представників сторін:
Від позивача - Желінська Т.М. ( довір. №235/22 від 10.07.2012р.);
Від відповідача - Андрусенко О.С. ( довір. №30-12/130-Д від 29.12.2011);
Від третьої особи 1 - не з'явились;
Від третьої особи 2 - не з'явились;
Від третьої особи 3 - не з'явились;
Від третьої особи 4 - Яхнівська Г.С. ( довір. №2154-НЮ від 18.06.2012р.);
Від третьої особи 5 - не з'явились;
Від третьої особи 6 - не з'явились;
Від третьої особи 7 - не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2012 р.
у справі № 58/154-26/16 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго" в особі Трипільської ТЕС
до Державного підприємства „Вугілля України"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
1. Державне підприємство „Шахтарськантрацит"
2. Державне підприємство „Торезантрацит"
3. Товариство з обмеженою відповідальністю збагачувальна фабрика „Донбаський збагачувальний комбінат"
4. Державне територіально-галузеве об'єднання „Південно-Західна залізниця"
5. Державне підприємство „Придніпровська залізниця"
6. Державне підприємство „Донецька залізниця"
7. Державне підприємство „Одеська залізниця"
про стягнення 15038,59 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2012р. у справі №58/154-26/16 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Вугілля України " на користь публічного акціонерного товариства " Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС - 15 038грн. 59 коп. збитків, 150 грн. 40 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що допустивши порушення Технічних умов та статуту залізниць України ДП „Вугілля України" неналежно виконало свої зобов'язання щодо поставки вугілля, передбачені укладеним договором, що призвело до зайво сплачених додаткових витрат Трипільською ТЕС ВАТ „Центренерго" - збитків у розмірі 15 038,59 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2012р. та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що ПАТ „Центренерго" не довело, а місцевим господарським судом не досліджено, що позивачу заподіяно збитків саме в результаті дій чи бездіяльності відповідача. Не доведено наявності причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю ДП „Вугіллі України" та збитками позивача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. ( після повторного автоматичного розподілу справи № 58/154-26/16 у зв'язку з задоволенням заяви судді Буравльова С.І. про самовідвід) розгляд апеляційної скарги у складі колегії суддів Пашкіної С.А., Баранця О.М., Пономаренка Є.Ю. призначено на 07.08.2012р.
В судове засідання апеляційного господарського суду 07.08.2012р. не з'явився представники третіх осіб 1, 2, 3, 5, 6, 7, третя особа 3 звернулась з клопотанням про розгляд справи за її відсутності.
Щодо розгляду справи у відсутності інших представників третіх осіб то судова колегія, з урахуванням належного їх повідомлення про розгляд справи, про що свідчить відмітка на зворотній стороні ухвали Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. та з урахуванням думок представників сторін ухвалила розгляд справи без участі представників третіх осіб: 1, 2, 3, 5, 6, 7.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2010 року між Відкритим акціонерним товариством „Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" ( правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 01-10/1-ЕН.
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в даному договорі.
Згідно п. 1.2. договору покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених даним договором.
Відповідно до п. 2.1. договору вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення), згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.
У п. 3.1.2. постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони.
Відповідно до п. 8.1. договору сторони гарантують відповідність порядку приймання-передачі вугілля за кількістю і якістю до вимог чинних нормативних документів та цього договору.
Відповідно до умов договору у листопаді 2010р. здійснено поставку вугілля:
за залізничною накладною №47095845 надійшов вагон з вугіллям №64098189;
за залізничною накладною№52956842 надійшов вагон з вугіллям №68823525;
за залізничною накладною №5256337 надійшли вагони з вугіллям №№68744564, 65289035;
При зважуванні вагонів №64098189, 68823525 на залізничній станції „Нижньодніпровський вузол", а при зважуванні вагоні №№68744564, 65289035 на залізничній станції „Знамянка" на тензометричних вагах, було виявлено нерівномірне завантаження вагонів вантажем, про що складено акти загальної форми №1472 від 20.11.2010р., №1485 від 24.11.2010р. (зазначені акти складені на залізничній станції Нижньодніпровський вузол") та акт загальної форми №28366 від 28.10.2010р. (зазначений акт складений на залізничній станції „Знам"янка") .
Згідно з актом загальної форми №1472 від 20.11.2010р. за додаткові послуги по вагону №68823525 залізницею було нараховано 4250,60 грн. (НДС 850,12 грн.), а всього 5100,72 грн. ( за користування вагоном, за маневрову роботу, за зберігання вантажу, за зважування, за оформлення документів , повідомлення одержувача), які були включені до накопичувальної картки №23111825 від 23.11.2010р.
Згідно з актом загальної форми №1485 від 24.11.2010р. за додаткові послуги по вагону №64098189 залізницею було нараховано 4046,60 грн (НДС 809,32 грн., всього 4855,92 грн. (за користування вагоном, за маневрову роботу, за зберігання вантажу, за зважування, за оформлення документів, повідомлення одержувача), які були включені до накопичувальної картки №29111857 від 29.11.2010р.
Згідно з актом загальної форми №28366 від 28.10.2010р. за додаткові послуги по вагонах №№68744564, 65289035 залізницею було нараховано, разом з ПДВ 5080,75 грн.( збір за подачу та забирання вагонів для розрівнювання вантажу, плата за користування вагонами, збір за зберігання, трудові витрати з розрівнювання вантажу), які були включені до накопичувальної картки №02111686.
Підставою позову Публічне акціонерне товариство „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго" в особі Трипільської ТЕС зазначає те, що з одержувача вантажу Трипільської ТЕС ВАТ „Центренерго" відповідно до п.1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів технологічним центром з оброблення перевізних документів було стягнуто кошти за додаткові послуги за усунення нерівномірного завантаження, що підтверджується накопичувальними картками №23111825 від 23.11.2010р., №29111857 від 29.11.2010р., №02111686 від 02.11.2010р. Неналежне виконання відповідачем зобов'язань призвело до зайво сплачених додаткових витрат позивача - збитків у розмірі 15 038,59 грн., які повинні бути відшкодовані за рахунок відповідача.
Місцевий господарський суд приймаючи оскаржуване рішення зазначає про те, що допустивши порушення Технічних умов та статуту залізниць України ДП „Вугілля України" неналежно виконало свої зобов'язання щодо поставки вугілля, передбачені укладеним договором, що призвело до зайво сплачених додаткових витрат Трипільською ТЕС ВАТ „Центренерго" - збитків у розмірі 15 038,59 грн.
З таких висновком місцевого господарського суду судова колегія не погоджується з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідно до ч.1 ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
Відповідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи документах, відповідач не є вантажовідправником вугілля, оскільки договором передбачено, що відповідач є постачальником і згідно з п. 1.1. договору поставляє покупцю продукцію (вугілля). Договором не передбачено зобов'язання відповідача контролювати рівномірне завантаження вагонів вугіллям, так як відвантажує продукцію вантажовідправник, а не постачальник (відповідач).
З матеріалів справи не вбачається причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, а також вини відповідача у заподіянні збитків позивачу.
Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань, оскільки умовами договору не передбачено формування кожної окремої партії вугілля у точній відповідності до вантажопідйомності вагону та відсутній обов'язок відповідача завантажувати вугілля рівномірно та нести відповідальність за його нерівномірне завантаження.
З огляду на вищевикладене у місцевого господарського суду не було достатніх правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування понесених позивачем збитків у розмірі 15 038,59 грн., а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Згідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2012 р. у справі № 58/154-26/16 скасувати.
3. В позові відмовити.
4. Матеріали справи № 58/154-26/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Пашкіна С.А.
Судді Баранець О.М.
Пономаренко Є.Ю.