"07" серпня 2012 р.Справа № 5017/1621/2012
За позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірно-гранувальна компанія"Діамант"
про стягнення 14573,17грн.
Суддя Гут С.Ф.
В судовому засіданні приймали участь:
від позивача: Кушнірук О.С., довіреність №85 від 26.12.2011р.;
від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірно-гранувальна компанія"Діамант" про стягнення заборгованості у розмірі 14573,17грн., а саме: основного боргу у розмірі 13257,49грн., пені у розмірі 1000,22грн., 3%річних у розмірі 196,14грн., та індексу інфляції у розмірі 119,32грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.12р. порушено провадження у справі №5017/1621/2012.
За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.12р. строк вирішення спору по справі №5017/1621/2012 було продовжено до 15.08.12р., в порядку ст. 69 ГПК України.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень, однак при цьому відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про поважність причин відсутності не повідомив, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
20.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювелірно-гранувальна компанія"Діамант"(Покупець) та Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу відходів та лому дорогоцінних металів №Д/46-02-08/409-0(зареєстрований в Порту 02.06.2008р.), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця відходи та лом дорогоцінних металів, а Покупець зобов'язався прийняти вищезазначену сировину та оплатити.
Відповідно до п. 3.1. договору, Покупець здійснює розрахунок за сировину, яка містить дорогоцінні метали, за ціною, яка визначається Специфікацією з урахуванням вартості переробки сировини. Специфікація підписується обома сторонами та є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 3.2. договору, оплата за поставлену сировину здійснюється протягом 3-х банківських днів після складання Покупцем «Паспорта на лом і відходи», в якому відображені фактичні маси дорогоцінних металів в чистоті, що містяться в сировині, та узгодження даних «Паспорта на лом і відходи»Продавцем.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що кожна сторона зобов'язується виконувати зобов'язання, покладені на неї цим договором, та сприяти другій стороні у виконанні її зобов'язань.
Відповідно до п. 6.1.1. договору, Покупець зобов'язаний у встановленому розділом 3 договору порядку і строк здійснити оплату кожної партії сировини.
Згідно п. 12.3. договору передбачено, що за недотримання строків оплати сировини Покупець сплачує за кожний день прострочки пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої протягом строку прострочки здійснення платежу.
На виконання п.3.2. договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювелірно-гранувальна компанія"Діамант" було складено акт приймання №19 від 01.03.2011р. та паспорт ¹01 на лом та відходи до нього.
Для оплати вартості переданого лому, що містить дорогоцінні метали, відповідачу було виставлено Портом рахунок №Пр/11 537 від 28.03.2011р. на суму 13257,49грн.
В порушення умов договору відповідачем рахунок не оплачено, у зв'язку з чим Порт неодноразово звертався до відповідача з листами №710/08.3-10 від 01.12.2011р., №53/08.3-10 від 26.01.2012р. щодо сплати рахунку №Пр/11 537 від 28.03.2011р. на суму 13257,49грн. У своїх відповідях на надіслані листи відповідач просив відстрочку платежу у зв'язку з тим, що він є відповідачем в суді і рахунки підприємства арештовані, що підтверджується листами: №78 від 12.12.11р., №92 від 01.02.2012р.
Вищевикладене зумовило звернення Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Так, судом встановлено наявність порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу відходів та лому дорогоцінних металів №Д/46-02-08/409-0 від 20.05.08р.(зареєстрований в Порту 02.06.2008р.) щодо оплати, існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірно-гранувальна компанія"Діамант" по оплаті, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача 13257,49грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірно-гранувальна компанія"Діамант" пені в розмірі 1000,22грн., розрахованої за період з 01.12.11р. по 28.05.12р.(180днів прострочення).
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.п. 1, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку, на думку суду наданий позивачем розрахунок пені, здійснений неналежним чином, з цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому пеня підлягає задоволенню в сумі 998,76грн.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 196,14грн., індексу інфляції у сумі 119,32грн., обрахованих із суми заборгованості у розмірі 13257,49грн. за період з 01.12.11р. по 28.05.12р.
Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірно-гранувальна компанія"Діамант" по оплаті, та перевіривши наданий розрахунок трьох процентів річних та індексу інфляції, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок, здійснений неналежним чином, з цих підстав судом було самостійно розраховано 3%річних та індекс інфляції та визначено їх розмір, а тому 3%річних підлягає задоволенню в сумі 195,69грн. та індекс інфляції підлягає задоволенню в сумі 79,58грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірно-гранувальна компанія"Діамант" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 13257,49грн., пені у розмірі 998,76грн., 3%річних у розмірі 195,69грн., та індексу інфляції у розмірі 79,58грн.
Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1604,90грн.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірно-гранувальна компанія"Діамант" (юридична адреса: 68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул.Леніна, 43, кв.113; поштова адреса:65123, м. Одеса, вул.Сахарова,36-а, код ЄДРПОУ 32146467) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м.Іллічівськ, вул. Праці, 6, р/р №26009114761 в ПАТ „Марфін банк" м. Іллічівськ, МФО 328168, код ЄДРПОУ 01125672) суму основного боргу у розмірі 13257(тринадцять тисяч двісті п'ятдесят сім)грн.49коп., пеню у розмірі 998(дев'ятсот дев'яносто вісім)грн.76коп., 3%річних у розмірі 195(сто дев'яносто п'ять)грн.69коп., індекс інфляції у розмірі 79(сімдесят дев'ять)грн.58коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1604(одну тисячу шістсот чотири)грн.90коп.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 13.08.12р.
Суддя Гут С.Ф.