донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
07.08.2012 р. справа №5006/20/61/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Діброви Г.І.
суддівБойченка К.І., Стойка О.В.
при секретарі Гриньовій О.В.
від позивача:Тищенко М.В. - директор
від відповідача:Касьянова В.І. -за дов. № 967 від 27.07.12 р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного підприємства "Адора", м. Слов'янськ Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від26.06.2012 року
у справі№ 5006/20/61/2012 (суддя Огороднік Д.М.)
за позовомПриватного підприємства "Адора", м. Слов'янськ Донецької області
до відповідачаМалого приватного підприємства "Галеніка", м. Слов'янськ Донецької області
простягнення 6874 грн. 41 коп.
У 2012 році Приватне підприємство "Адора", м. Слов'янськ Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Малого приватного підприємства "Галеніка", м. Слов'янськ Донецької області про стягнення 6874 грн. 41 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.06.12 р. у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Адора", м. Слов'янськ Донецької області було відмовлено повністю.
Позивач, Приватне підприємство "Адора", м. Слов'янськ Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 26.06.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5006/20/61/2012 та наданих представниками сторін пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.11 року між Приватним підприємством "Адора" (продавець) та Малим приватним підприємством "Галеніка" (покупець) було укладено договір купівлі -продажу та зберігання ПММ, згідно умов якого покупець зобов'язався оплатити партію ПММ згідно з п. 2.1, а продавець зобов'язався передати її у власність покупця.
У відповідності до п. 2.1 договору, порядок оплати: попередня оплата партії ПММ, у виняткових випадках відстрочка платежу на підставі додаткової угоди.
Пунктом 2.3.2 договору передбачено порядок оплати на умовах відстрочки платежу за умови надання покупцем гарантійного листа з вказівкою на строк оплати.
Позивач на виконання умов договору передав відповідачу у власність товар на загальну суму 5802 грн. 25 коп., що підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 30.06.11 р. та 01.07.11 р.
Як зазначає позивач у своєму позові, купівля - продаж товару за вказаними накладними відбулась без попередньої оплати відповідачем вартості партії товару. У повному обсязі відповідач розрахувався 21.02.12 року.
Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Малого приватного підприємства "Галеніка", м. Слов'янськ Донецької області суми штрафу за затримку оплати товару у розмірі 6874 грн. 41 коп.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 655 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається, сторони умовами п.п. 2.1., 2.3.1, 2.3.2 договору домовились про строк оплати товару шляхом попередньої оплати або з відстрочкою платежу за умови укладення додаткової угоди або за умови отримання від відповідача гарантійного листа з вказівкою на строк оплати.
В матеріалах справи відсутні і додаткова угода щодо погодження умов про відстрочку платежу, і гарантійний лист відповідача з вказівкою на строк оплати.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно встановив, що оскільки умовами договору сторони погодили попередню оплату, а фактичні дії сторін свідчать про зміну умов договору шляхом передачі товару позивачем відповідачу без попередньої оплати, то для встановлення строку платежу необхідно застосовувати приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Так, згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки сторони договором не передбачили умов про строк платежу у разі поставки товару без попередньої оплати, позивачем не надано до матеріалів справи додаткових угод, гарантійного листа, в яких погоджуються умови про строк оплати вартості товару та позивач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції вимоги згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, то господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність з боку відповідача факту порушення зобов'язання щодо строку оплати вартості отриманого товару.
Згідно п. 3.2. договору, у випадку затримки оплати за товар покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 0,5% від вартості товару за кожний день затримки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Звертаючись до суду, позивач просив застосувати штрафні санкції до відповідача за неналежне виконання останнім умов договору щодо строку оплати, однак не надав суду доказів пред»явлення відповідачу вимоги, як це передбачено приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, у зв»язку з чим суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність доказів неналежного виконання та/або порушення відповідачем умов договору, оскільки даний вид договірної відповідальності застосовується тільки при доведеності факту прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов»язання.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що господарський суд правомірно відмовив Приватному підприємству "Адора", м. Слов'янськ Донецької області у задоволенні позовних вимог про стягнення з Малого приватного підприємства "Галеніка", м. Слов'янськ Донецької області суми штрафу за затримку оплати товару у розмірі 6874 грн. 41 коп.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2012 р. у справі № 5006/20/61/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Адора", м. Слов'янськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2012 р. у справі № 5006/20/61/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2012 р. у справі № 5006/20/61/2012 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді К.І. Бойченко
О.В. Стойка
Надр. 5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5-ГС Дон. обл.
Ложка Н.Л.