01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"07" серпня 2012 р. Справа № 25/077-12
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Управління житлово - комунального господарства "Біличи",
08298, Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Меблева, 11-а
до Фізичної особи -підприємця Рознау Лілії Анатоліївни,
08200, АДРЕСА_1
про стягнення 2 008,11 грн.
за участю представників:
позивача -Дз'ян І.В. (довіреність від 22.06.2012);
відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Управління житлово - комунального господарства "Біличи" (далі -позивач) до Фізичної особи -підприємця Рознау Лілії Анатоліївни (далі -відповідач) про стягнення 2 008,11 грн., з яких: 1 863,44 грн. -основний борг, 103,60 грн. -пеня, 29,21 грн. -3% річних, 11,86 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати послуг за договором про надання послуг з водопостачання, водовідведення, вивезення ТПВ від 06.03.2011 №231.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.07.2012.
26.07.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №11873 від 26.07.2012) позивач подав документи на вимогу ухвали суду від 10.07.2012.
У судове засідання 26.07.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 10.07.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 07.08.2012.
У судовому засіданні 07.08.2012 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.
Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання, з огляду на те, що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 10.07.2012 №14237119 адреса місцезнаходження відповідача відповідає зазначеній у позовній заяві та тій, на яку направлялися ухвали суду.
Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.
На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.08.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між Управлінням житлово -комунального господарства "Біличи" (далі - виконавець) та Фізичною особою -підприємцем Рознау Лілією Анатоліївною (далі - споживач) укладено договір від 16.03.2011 №231 (далі -Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послуги з водопостачання, водовідведення та вивезення ТПВ, а споживач зобов'язується здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах Договору (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2., 3.3. Договору сторони погодили розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладення договору за встановленими тарифами та нормами за вивезення ТПВ: 1,5 м3 в місяць за тарифом 82,65 грн. з ПДВ за 1м3. Виконавець має право в односторонньому порядку збільшувати або зменшувати вартість наданих послуг. При цьому виконавець повинен повідомити споживача в термін не пізніше, ніж за 10 днів до початку розрахункового періоду.
Пунктами 4.1, 4.2. Договору встановлено, що протягом трьох робочих днів споживач підписує акт виконаних робіт, або в той же термін надає обґрунтовані письмові зауваження. При недотриманні строків підписання актів або надання зауважень, акти виконаних робіт вважаються прийнятими. Розрахунковий період оплати послуг -1 календарний місяць. Термін остаточних розрахунків - не пізніше 10-го числа наступного за розрахунковим місяцем.
Тарифи на послуги з вивозу ТПВ затверджені рішеннями виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради від 27.09.2006 № 103 та від 31.01.2012 №6.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані відповідачу послуги за Договором з вивезення ТПВ за адресою: смт. Коцюбинське, вул. Доківська на загальну суму 2 235,38 грн., що підтверджується реєстрами підприємств, яким надані послуги, в тому числі і відповідачу, за період з березня 2011 року по липень 2012 року, в яких містяться відомості про вартість отриманих послуг та про передачу актів приймання-передачі послуг відповідачу, погодження відповідачем даних, що містяться у реєстрах, підтверджується підписами його уповноважених осіб. Копії залучені до матеріалів справи. Проте, відповідачем, в порушення підпункту 3 пункту 6.2. Договору, протягом 3 робочих днів не повернено підписані акти виконаних робіт, крім акту за квітень 2012 року від 30.04.2012 (залучений до матеріалів справи), тому суд, враховуючи абзац 2 пункту 4.1. Договору, вважає акти наданих послуг відповідачу у спірний період (з березня 2011 року по липень 2012 року) прийнятими відповідачем.
Пункт 6.2. Договору передбачає, що споживач зобов'язаний своєчасно, в установленому Договором термін, оплачувати отримані ним послуги.
Як зазначається представником позивача та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив послуги на загальну суму 371,94 грн., що підтверджується оригіналом довідки банківської установи від 06.08.2012 №9, яка підписана уповноваженою особою банківської установи та скріплена відбитком її печатки.
За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1 863,44 грн. -різниця між загальною вартістю наданих послуг та перерахованими коштами.
Доказів оплати на час вирішення спору відповідачем суду не подано.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: реєстри підприємств, яким надані послуги з березня 2011 року по липень 2012 року -у якості письмових доказів надання послуг позивачем та належного їх прийняття відповідачем, банківську виписку від 06.08.2012 №9 - у якості письмового доказу часткової оплати відповідачем вартості отриманих ним послуг та, відповідно, використано для встановлення розміру наявної заборгованості.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем виконане частково, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З огляду на викладене, суд встановив доведеним право позивача на стягнення з відповідача 1 863,44 грн. боргу з оплати наданих послуг.
Крім того, позивач на підставі пункту 7.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає 103,60 грн.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Перевіривши заявлений позивачем розмір пені, суд встановив, що розрахунок позивача є невірним, а тому, позовна вимога про стягнення 130,60 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 97,30 грн.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення інфляційні втрати у розмірі 11,86 грн. та 3% річних у розмірі 29,21 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат за період прострочення з квітня 2011 року по липень 2012 року та 3 % річних за періоди прострочення з 01.04.2011 по 30.06.2012 та з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними і відповідають обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 11,86 грн. інфляційних втрат та 29,21 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 1 863,44 грн. основної заборгованості, 97,30 грн. пені, 11,86 грн. інфляційних втрат та 29,21 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 6,30 грн. задоволенню не підлягають.
Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 609,50 грн., відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця Рознау Лілії Анатоліївни (08200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Управління житлово -комунального господарства "Біличи" (08298, Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Меблева, 11-а ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23579209) 1 863 (одна тисяча вісімсот шістдесят три) грн. 44 коп. основної заборгованості, 29 (двадцять дев'ять) грн. 21 коп. 3% річних, 11 (одинадцять) грн. 86 коп. інфляційних втрат, 97 (дев'яносто сім) грн. 30 коп. пені та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн.50 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 13.08.2012.
Суддя С.О. Саванчук