73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
06 серпня 2012 р. Справа № 5024/1020/2012
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Джафаровій М.Б. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", м. Київ
до Головного управління Держкомзему у Херсонській області, м. Херсон
про стягнення 25210 грн. 93 коп.
за участі представників:
від позивача - Косьяненко Г.В. - начальник юридичного відділу, довіреність №15 від 02.07.2012 р.;
від відповідача - від відповідача - Савченко С.І. - головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність №04-18/2522 від 19.07.2012 р.; Величко Л.М. - заступник начальника відділу бухгалтерського обліку, довіреність №04-18/2521 від 19.07.2012 р.
Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" (позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з Головного управління Держкомзему у Херсонській області (відповідач) заборгованість в сумі 25210 грн. 93 коп. за договором №30 від 28.03.2006р.
Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважаючи вимоги заявленими з пропуском строків позовної давності встановлених ст. 257 ЦК України та подав відповідну заяву про застосування строку позовної давності.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Між сторонами 28.03.2006 укладено договір № 30 про надання платних послуг з ведення державного реєстру земель при видачі громадянам державних актів на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) (далі договір), відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу платні послуги з ведення державного реєстру земель при видачі державного акта на право власності на земельну ділянку взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) громадянам згідно із списком (додаток1 по районам (додаток 2).
На виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 11 940 грн., що підтверджено наступними актами виконаних робіт, що погоджено сторонами підписами та печатками: №1 від 28.04.2006р., №2 від 05.05.2006р., №3 від 30.06.2006р., №4 від 31.07.2006р., №5 від 31.08.2006р., №6 від 29.09.2006р., №7 від 31.10.2006р., №8 від 30.11.2006р., №9 від 30.12.2006р., №1 від 31.01.2007р., №2 від 28 лютого 2007р., №3 від 30.03.2007р., №4 від 28.04.2007р., №5 від 03.05.2007р., №6 від 01.06.2007р., №7 від 02.07.2007р., №8 від 01.08.2007р., №9 від 03.09.2007р.. №10 від 01.10.2007р., №11 від 01.11.2007р., №12 від 03.12.2007р., №1 від 31.01.2008р., №2 від 29.02.2008р., №4 від 01.07.2008р., №3 від 05.05.2008р.
Відповідно до п. 1.2 договору відповідач зобов'язався здійснити оплату наданих позивачем послуг протягом 10 днів згідно з актом виконаних робіт.
Оскільки відповідач всупереч укладеного договору не виконав свої договірні зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг на суму 11940 грн. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу, 3% річних за порушення грошового зобов'язання та штрафних санкцій у вигляді пені. Позовні вимоги позивачем обґрунтовані ст.ст. 11, 509, 526, 527, 530, 612, 625, 629, 901 ЦК України, 193, 230 ГК України
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань) є договір.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладений між сторонами договір № 30 від 28.03.2006р. є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором про що свідчать акти виконаних робіт підписані у встановленому законом порядку представниками позивача та відповідача, однак відповідач зобов'язання з оплати виконаних робіт не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 11940 грн.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищезазначеної правової норми позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 1967 грн. 72 коп. та інфляційні в сумі 10263 грн. 06 коп.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
П.п. 3.2. договору, згідно з яким за кожний день прострочення оплати замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплачених робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, за який нараховується пеня., позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1 040 грн. 15 коп.
Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності при розгляді позовної заяви.
Стаття 251 Цивільного кодексу України визначає, що строком позовної давності є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Стаття 252 ЦК України визначає, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Відповідно до п. 1.2 договору відповідач сторони погодили, що замовник здійснює оплату послуг, зазначених в п. 1.1 цього договору протягом 10 днів згідно з актом виконаних робіт, складеним на підставі актів наданих послуг з ведення державного реєстру земель.
Оскільки останній акт виконаних робіт складено та підписано сторонами 01 липня 2008 року, це свідчить про те, що зі спливом 10 днів, а саме 12 липня 2008 року, позивачу стає відомо про порушення його права.
У зв'язку з чим, з цього моменту починає спливати трирічний строк позовної давності.
Таким чином строк позовної давності повністю сплив 13 липня 2011 року. Проте позивач звернувся з позовом лише у червні 2012 року.
Стаття 257 Цивільного кодексу України встановлює загальний строк позовної давності в три роки, а п. 1 ст. 261 цього ж кодексу вказує, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За договорами про надання послуг про стягнення грошового боргу розповсюджується загальний строк позовної давності. Інших строків (спеціальні) позовної давності для даних правовідносин чинне законодавство не передбачає.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено часові межі реалізації захисту свого права або інтересу у судовому порядку в 3 роки.
Відповідно до статті 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позивач на протязі встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України трьох річного строку ( 12.07.2008р. - 12.07.2011р.) не звернувся до господарського суду за захистом його порушеного майнового права, а подав позов 11 липня 2012 року. Тобто, він заявив позов за межами строку позовної давності встановленого статтею 257 ЦК України.
Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при касаційному перегляді судових рішень у справах, пов'язаних із застосуванням позовної давності (постанова ВСУ від 05.10.2004 у справі N6/195-03) та Вищий господарський Суд України (постанова від 22.04.2008р у справі №2-1/16602-2007).
Згідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України наслідками пропущення строку позовної давності є відмова суду у задоволенні позову.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив строку позовної давності є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від того, чи дійсно права позивача порушені та те, що цивільно-правовий інститут позовної давності належить до інститутів матеріального права, а також, те що відповідно до ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволені позовних вимог.
Повне рішення складено 09.08.2012р.
Суддя Л.М. Немченко