Категорія №5.3
Іменем України
10 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/5280/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Каюди А.М.,
при секретарі: Лисенко Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Сєвєродонецької міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, звернувся до суду з позовом до Сєвєродонецької міської ради, в якому просить суд - зобов'язати Сєвєродонецьку міську раду вчинити певні дії, а саме, виконати рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.04.2012 №01-24/68 по справі №851 у частині встановлення однакових коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки для суб'єктів господарювання, які здійснюють тотожню діяльність.
Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав заявлені позовні вимоги та зазначив, що рішення адміністративної колегії було отримано відповідачем ще 24.04.2012, до цього часу не виконано та не оскаржено відповідачем, а тому вимоги про зобов'язання відповідача виконати вказане рішення є обґрунтованими.
Відповідач проти заявленого позову заперечував, зазначив, що Сєвєродонецька міська рада не погоджується з прийнятим позивачем рішенням №01-24/68 від 19.04.2012. В позовній заяві позивач просить встановити однакові коефіцієнти плати за земельні ділянки для суб'єктів господарювання, які здійснюють тотожню діяльність, з мотивувальної частини рішення позивача вбачається, що тотожня діяльність, в розумінні позивача, це діяльність ринків та магазинів, але в додатку до рішення міської ради мова йде також про закусочні, кафе, ресторани, склади, туристичні агентства, салони краси, готелі і т.д. Отже, рішення позивача є незрозумілим, оскільки з його резолютивної частини не вбачається, які конкретні дії на його виконання повинна здійснити міська рада.
В судове засідання призначене на 10.08.2012 представник відповідача не прибув, був належним чином повідомлений про дату та час його проведення, про що свідчить розписка в повідомленні, будь-яких клопотань чи письмових заяв на адресу суд не надав. Зважаючи на те, що представник відповідача був присутній на кількох попередніх судових засіданнях, надав письмові заперечення по справі, приймав участь у дослідженні письмових доказів, з огляду на приписи частини 4 статті 128 КАС України та враховуючи закінчення встановленого кодексом місячного терміну на розгляд адміністративної справи, суд вважає за можливе провести судове засідання без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
28.04.2011 Сєвєродонецькою міською радою було прийнято рішення №516 про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради, відповідно до додатку до якого встановлені граничні коефіцієнти орендної плати в залежності від мети використання земельної ділянки на 2011-2015 роки, в тому числі за позицією 25 зазначені "торгівельні кіоски та павільйони" коефіцієнти по роках: 6, 7, 8, 9, 10; позиція 30 "ринки" коефіцієнти по роках: 7,2, 8,4, 9,6, 10,8, 12.
Завірена копія зазначеного рішення надана у судовому засіданні представником відповідача, втім, у зв'язку з недостатньою якістю цієї копії на ній не видно відбиток печатки міської ради та підпис міського голови. Представником позивача надана суду для огляду така сама копія рішення №516 від 28.04.2011 (з матеріалів справи №851), сторонами визнається, що саме цей документ та його зміст були предметом дослідження при розгляді позивачем справи №851 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
19.04.2012 позивачем у справі №851 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції приймається рішення №01-24/68, яким:
1. Визнано дії Сєвєродонецької міської ради щодо встановлення різних коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки для суб'єктів господарювання, які здійснюють тотожню діяльність, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується за пунктом третім статті 50 та абзацом сьомим частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування шляхом надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до обмеження конкуренції.
2. Зобов'язано Сєвєродонецьку міську раду (Україна, м. Сєвєродонецьк) припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 1, про що повідомити Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України в двомісячний термін з дня отримання відповідного рішення.
Зазначене рішення надіслано відповідачу з супровідним листом та отримано ним 24.04.2012, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 8-9).
В зазначеному рішенні позивач цитує зміст пунктів 25, 30 додатку до рішення Сєвєродонецької міської ради від 28.04.2011 №516, наведений вище, та зазначає, що відповідно до пояснень фахівців виконавчого комітету до торгівельних кіосків та павільйонів у розумінні цього рішення відносяться, в тому числі, будівлі та споруди, власники яких здійснюють діяльність з надання в оренду чи інше користування місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами - торгівельні центри. Далі по тексту рішення позивач приходить до висновку, що діяльність торгівельних центрів та ринків є тотожньою. Таким чином, позивач в своєму рішенні дійшов висновку, що за рахунок меншої плати за оренду землі (при застосуванні менших коефіцієнтів оренди) торгівельні центри отримують певну перевагу перед ринками щодо можливості встановити менший розмір плати за торгівельну площу, а суб"єкти господарювання, які здійснюють діяльність на відповідних торгівельних площах можуть встановити менші ціни на товар або такі ж, але отримати більший прибуток.
Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.
Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції.
Позивачем протягом всього розгляду даної справи так і не було виконано ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 11.07.2012 року в частині надання нормативного обґрунтування з посиланням на конкретну норму закону, якою встановлено право територіального відділення Антимонопольного комітету звертатися до адміністративного суду з вимогами зобов'язати виконати прийняти ним рішення. Самі позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статті 12, 22, 82 Господарського процесуального кодексу України та ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу для врахування в подальшому, що при зверненні до адміністративного суду слід керуватися приписами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Господарського процесуального кодексу України, а право на звернення з даним позовом до суду визначено статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" №3659-XII від 26.11.1993, відповідно до якої, з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:
- визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
-зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.
Статтею 56 цього ж закону встановлено порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України
Так, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Матеріалами справи підтверджено, що рішення позивача отримане відповідачем 24.04.2012.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Посилання відповідача на те, що він не погоджується з прийнятим позивачем рішенням, не приймаються судом до уваги, оскільки зазначене рішення не є предметом розгляду в даній справі, судом не вирішується питання щодо правомірності та обґрунтованості прийнятого органом Антимонопольного комітету України рішення, зазначене рішення не може бути скасовано в межах розгляду даної справи. Втім, позивач не позбавлений права та можливості оскаржити рішення позивача №01-24/68 від 19.04.2012.
З цього приводу слід зазначити, що у судовому засіданні тричі оголошувалися перерви за клопотанням відповідача, спочатку 23.07.2012 для надання йому часу для підготовки письмових заперечень на позов, потім 01.08.2012 за клопотанням відповідача у зв'язку зі зверненням до суду з позовною заявою про оскарження рішення позивача від 19.04.2012 до вирішення питання про відкриття провадження у справі, та, нарешті 08.08.2012, до вирішення питання про відкриття провадження у справі за позовом Сєвєродонецької міської ради у зв'язку з залишенням позовної заяви без руху. Всі ці клопотання були задоволені судом, суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для підготовки позовної заяви щодо оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, зважаючи, що відповідач не згоден з даним рішенням та отримав його ще 24.04.2012, та звернення з цією заявою до суду. Втім, не зважаючи на це, станом на дату розгляду даної справи - 10.08.2012, провадження за адміністративним позовом Сєвєродонецької міської ради до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо оскарження рішення №01-24/68 від 19.04.2012 так і не було відкрито, відповідної ухвали суду відповідачем не надано. Натомість, судом встановлено, що адміністративний позов відповідача у даній справі ухвалою від 06.08.2012 залишений без руху, а ухвалою від 09.08.2012 - без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду (справа №2а/1270/6022/2012).
В межах даної справи судом з'ясовується питання щодо виконання рішення органу Антимонопольного комітету і з цього приводу судом встановлено, що рішення позивача від 19.04.2012 №01-24/68 у справі №851 відповідачем до цього часу не виконане, будь-яких доказів його виконання відповідачем суду не надано, не скасоване у судовому порядку, а, отже, в силу імперативного припису частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є обов'язковими до виконання.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині вимоги зобов'язати відповідача виконати рішення №01-24/68 від 19.04.2012.
Щодо решти заявленої вимоги: "в частині встановлення однакових коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки для суб'єктів господарювання, які здійснюють тотожню діяльність", то вона фактично визначає спосіб виконання рішення органу Антимонопольного комітету.
Однак, зазначений спосіб, по-перше, не відповідає резолютивній частині самого рішення позивача від 19.04.2012, в якому позивач не зобов'язував Сєвєродонецьку міську раду встановлювати однакові коефіцієнти орендної плати за земельні ділянки, а зобов'язував відповідача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
По-друге, викладений у прохальній частині позовної заяви спосіб виконання рішення органу Антимонопольного комітету, шляхом зобов'язання Сєвєродонецької міської ради встановити однакові коефіцієнти орендної плати, не може бути застосований судом, оскільки повноваження щодо встановлення зазначених коефіцієнтів віднесено до виключних повноважень органів місцевого самоврядування (пункти 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування") і суд в даному випадку не може втручатися в цю сферу діяльності міської ради та підміняти своїм рішенням волю виборного органу щодо реалізації його повноважень у сфері встановлення коефіцієнтів орендної плати.
Крім того, саме формулювання "встановити однакові коефіцієнти для суб'єктів господарювання, які здійснюють тотожню діяльність" є неконкретним. В мотивувальній частині рішення від 19.04.2012 позивачем здійснено аналіз щодо встановлення коефіцієнтів для ринків та торгівельних центів (пункти 25, 30 додатку до рішення), в резолютивній же частині цього рішення мова йде про невизначене коло суб'єктів - "які здійснюють тотожню діяльність".
Виходячи з викладеного суд в даному випадку може і зобов'язує відповідача виконати рішення позивача від 19.04.2012, втім, не може зобов'язати відповідача діяти певним чином у сфері реалізації його виключних повноважень.
Сєвєродонецька міська рада як суб'єкт, дії якого визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, за відсутності посилань у рішенні позивача про вчинення певних конкретних дій, повинна сама визначити, яким шляхом міській раді припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, чи то прийняттям нового рішення про встановлення коефіцієнтів орендної плати, чи внесенням змін до існуючого рішення, чи його скасуванням, чи в інший спосіб, реалізація якого буде достатньою для припинення порушення визначеного позивачем у рішенні від 19.04.2012.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки позивачем зазначені витрати не здійснювалися, вони не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Сєвєродонецької міської ради про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов'язати Сєвєродонецьку міську раду виконати рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №851 від 19.04.2012 №01-24/68.
В задоволенні решти позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 13.08.2012.
Суддя А.М. Каюда