79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.07.12 Справа№ 5015/2186/12
За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Борислав Львівської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", м.Трускавець
про стягнення 2113грн. 44коп.
Суддя: Гоменюк З.П.
Секретар судового засідання Половко М.Б.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: Мручок Н.Ю.
Представникам сторін, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.
Суть спору: Позов заявлено Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" про стягнення 189грн. 96коп. інфляційних втрат, 314грн. 52коп. 3 % річних, 1608грн. 96коп. пені, 3000грн. 00коп. витрат на оплату послуг адвоката та витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою суду від 31.05.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.06.2012р. З метою надання можливості сторонам представити додаткові докази у справі, ухвалою суду від 19.06.2012р. відкладено розгляд справи на 24.07.2012р.
Представник позивача в судовому засідання підтримав заявлені позовні вимоги, просить позов задоволити з врахуванням заяви від 12.06.2012р. (зареєстрована канцелярією суду 15.06.2012р. за № 13250/12) про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 322грн. 31коп. 3 % річних, 189грн. 96коп. інфляційних втрат, 1460грн. 96коп. пені відповідно до представленого суду розрахунку, 3000грн. 00коп. витрат на оплату послуг адвоката та витрати по сплаті судового збору.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву б/н та дати (зареєстрований канцелярією суду 19.06.2012р.за № 13500/12), просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В судове засідання 24.07.2012р. представником відповідача подано суду заяву про застосування строків позовної давності б/н та дати (зареєстрована канцелярією суду 24.07.2012р. за № 16172/12).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
30.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір №1к-78ПС/1110, відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: пошиття підодіяльників для номерів; пошиття простирадл; пошиття наволочок, а замовник зобов'язувався оплачувати надані послуги.
Згідно п.4.1., п.4.2. договору, загальна вартість договору становила 63 996грн.00коп. Договірна ціна є твердою і включає виготовлення та поставку виробів. До початку робіт замовник оплачує виконавцю аванс в розмірі 45000грн. 00коп.
Оскільки, відповідачем своїх зобов"язань належним чином в повному обсязі не виконано, заборгованість відповідача становила 28735грн. 20коп.
14.02.2012р. господарським судом Львівської області прийнято рішення у справі №5015/7502/11 про часткове задоволення позовних вимог Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" 18 996грн. 00коп. основного боргу, 34грн. 35коп. 3 % річних та 1234грн. 01коп. судового збору.
Вказане рішення не оскаржувалось і набрало законної сили. На виконання вказаного рішення видано відповідний наказ, однак заборгованість відповідачем погашена не була, основний борг становив 18996грн. 00коп.
Оскільки відповідачем рішення суду у справі № 5015/7502/11 не виконане, заборгованість не погашена, позивач просить (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 15.06.2012р.) стягнути з відповідача, за період з 04.11.2011р. по 04.05.2012р. відповідно до умов договору пеню в розмірі 1460грн. 96коп., відповідно ст.625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 189грн. 96коп. за період з 04.11.2011р. -19.06.2012р. та 3% річних в розмірі 322грн. 31коп. за період з 26.11.2011р. по 19.06.2012р., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1609грн. 50коп. та відшкодувати вартість адвокатських послуг в розмірі 3000грн. 00коп.
У представленому відзиві відповідач позовні вимоги заперечив, покликаючись на те, що відповідно до ст.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно до п.5 ч.2 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
За договором від 30.11.2010р. № 1К-78ПС1110 у позивача виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання 13.12.2010р., а відповідно 13.12.2011р. сплив строк позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу).
Щодо стягнення адвокатських послуг, то акт виконаних робіт, який складений між позивачем та його представником передбачає послуги, які не відносяться до послуг адвоката, такі як виготовлення світлокопій документів, відправлення поштовим зв"язком позовних заяв та додатків до них суду та відповідачу, до витрат на участь в судових засіданнях позивачем включено час на дорогу власним транспортом та витрати на харчування..
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до статті 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що сторонами укладено договір, відповідно до умов якого позивачем на адресу відповідача поставлено текстильну продукцію на суму 63996грн. 00коп.
В порушення договірних зобов"язань, відповідач здійснив оплату не в повному обсязі, а частково в сумі 45000грн. 00коп., заборгованість становила 18996грн. 00коп.
Рішенням господарського суду Львівської області від 14.02.2012р. у справі №5015/7502/11, позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" задоволено частково та стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" 18996грн. 00коп. основного боргу, 34грн. 35коп. 3 % річних та 1234грн. 01коп. судового збору.
На виконання вказаного рішення видано відповідний наказ, однак відповідачем заборговану суму в розмірі 18 996грн. 00коп. не погашено. Основний борг відповідача, станом на час звернення позивача з позовом до суду, становить 18996грн. 00коп.
Зважаючи на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача, за період з 04.11.2011р. по 04.05.2012р. відповідно до умов договору пеню в розмірі 1460грн. 96коп., відповідно ст.625 ЦК України інфляційні в розмірі 189грн. 96коп. за період 04.11.2011р. по 19.06.2012р. та 3% річних в розмірі 322грн. 31коп. за період з 26.11.2011р. по 19.06.2012 р., а також відшкодувати сплачений судовий збір в розмірі 1 609грн. 50коп. та вартість адвокатських послуг в розмірі 3000грн. 00коп.
Заперечуючи позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій відповідач покликається на те, що позивач пропустив строк позовної давності стосовно стягнення пені.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Статтею 599 ЦК України, передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтями 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Набрання судовим рішенням у справі № 5015/7502/11 про стягнення заборгованості законної сили не припиняє зобов'язання боржника (відповідача), тому продовження нарахування кредитором (позивачем) штрафних санкцій за період, що не охоплений вказаним рішенням, зокрема звернення з позовною вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми відповідає чинному законодавству.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 189грн. 96коп. за період з 04.11.2011р. по 19.06.2012р. та 3 % річних в розмірі 322грн. 31коп. за період з 26.11.2011р. - 19.06.2012р., нараховані відповідно до ст.625 ЦК України, є обгрнутованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1460грн. 96коп., то суд вважає за доцільне зазначити наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з умов договору, в ньому не визначено строк для оплати, відтак застосуванню підлягає ч.2 ст. 530 ЦК України, якою встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач двічі звертався до відповідача із листами про оплату повної вартості робіт згідно договору, однак, враховуючи те, що лист від 13.12.2010р. був скерований ще до моменту передачі текстильної продукції, як належний доказ звернення до відповідача із вимогою про сплату заборгованості судом у справі № 5015/7502/11 прийнято лист від 26.10.2011р., який отриманий 27.10.2011р. відповідачем наручно, про що вбачається із відмітки відповідача із зазначенням вх. № 4188.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальний строк позовної давності який складає три роки. Однак цим же Кодексом передбачено, що до позовних вимог про стягнення пені законом може бути встановлена спеціальна позовна давність. Відповідно до ст.258 Цивільного кодексу України, до стягнення пені застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов'язання виконання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже для нарахування пені застосовується строк у шість місяців, а для її стягнення позовна давність в один рік.
Відтак, 04.11.2011р. є першим днем прострочення відповідачем виконання свого зобов"язання з оплати отриманих текстильних виробів.
Заперечення представника відповідача з посиланням на п.5 ч.2 ст. 261 ЦК України, відповідно до якої за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, суд не може вважати обґрунтованими, оскільки сплата неустойки не є зобов'язанням в розумінні норм вказаної статті, а одним із видів відповідальності за порушення зобов'язання. Крім цього, виходячи із приписів ст. 258 ЦК України, ст. 232 ГК України, позивачем не пропущено строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.3. договору, укладеного між сторонами, передбачено, що у разі прострочення оплати послуг, наданих виконавцем, замовник сплачує пеню у розмірі 1% вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення.
Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", встановлено, що розмір пені, яку платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як вбачається з долученого до заяви про зменшення позовних вимог, позивачем нараховано пеню за період з 04.11.2011 р. по 04.05.2012 р., розмір облікової ставки НБУ -7,75% .Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1460грн. 96коп. підлягають до задоволення.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати (судовий збір) покладаються на відповідача.
Заперечуючи вимоги позивача в частині відшкодування адвокатських послуг, відповідач покликається на те, що позивач не надала належних та допустимих доказів понесення нею таких витрат, а акт виконаних робіт, який підписаний між позивачем та його представником, передбачає послуги які не відносяться до послуг адвоката.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Щодо відшкодування з відповідача 3000грн. 00коп. витрат, пов'язаних з наданням адвокатських послуг, суд зазначає наступне.
До матеріалів справи позивачем долучено договір про представництво інтересів та надання правової допомоги від 23.03.2012 р., який укладений між адвокатом Крамаром Ю.М. та приватним підприємцем ОСОБА_1 та додаток № 1 до договору про представництво інтересів та надання правової допомоги від 23.03.2012 р.
Пунктом 1 додатку № 1 до договору, передбачено, що гонорар адвоката за виконану роботу: виготовлення позовної заяви з додатками до неї про стягнення з ТзОВ „Трускавецьінвест" пені, 3% річних та інфляційних втрат; організація поштового відправлення позовних заяв із додатками до них суду та відповідачу; участь у судових засіданнях по господарській справі за даним позовом в господарському суді Львівської області; підготовка заяв та клопотань складає 3000 грн.00коп., який сплачується клієнтом адвокату готівкою шляхом 100% передоплати впродовж 3 робочих днів після укладення даного договору.
Як вбачається з акту виконаних робіт від 23.03.2012р., який підписаний адвокатом Крамаром Ю.М. та ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3000грн. 00коп. клієнтом -ФОП ОСОБА_1 передано адвокату Крамару Ю.М.
Згідно ч.2 п.2.1 постанови правління НБУ від 16.12.2004 р. № 637 „Про затвердження Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.
Таким чином, чинним законодавством, передбачено можливість здійснення розрахунків готівкою з особами, діяльність яких не відноситься до підприємницької діяльності, до яких згідно з Законом України „Про адвокатуру" належать адвокати. Крім цього, акт виконаних робіт є первинним бухгалтерським документом.
В п.12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має врахувати, що розмір відшкодування вказаних витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
В абзаці третьому пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. № 01-8/973 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" зазначено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх встановлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, що підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, однак відшкодуванню вартості наданих позивачу послуг адвоката підлягає сума в розмірі 1500грн. 00коп. В частині стягнення решти суми витрат послуг адвоката в сумі 1500грн. 00коп. -відмовити.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 257, 258, 261, 526, 530, 549, 598-610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43,44,49,82-85 ГПК України, суд,-
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", вул. Суховоля, 61, м.Трускавець Львівської області ( ідентифікаційний код 30439207) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 322грн. 21коп. 3 % річних, 189грн. 96коп. інфляційних втрат, 1460грн. 96коп. пені, 1500грн. 00коп. витрат на оплату послуг адвоката та 1609грн. 50коп. судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
3. В частині стягнення решти суми витрат послуг адвоката в сумі 1500грн. 00коп. -відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя Гоменюк З.П.