Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
05.06.2012 р. Справа № 2а-1947/12/1470
м. Миколаїв
13:00
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Крикливенко І. С.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: Тертичної А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54028
доУправління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва, вул. Робоча, 2-а, м. Миколаїв, 54015
проскасування рішень від 12.03.2012 № 4604/06, № 4606/06, № 4607/06, № 4608/06,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернулась до суду з позовною заявою про скасування рішень Управління Пенсійного фонду України у Заводському районі м. Миколаєва (надалі -відповідач) від 12.03.2012 № 4604/06, № 4606/06, № 4607/06, № 4608/06 про застосування фінансових санкцій. В обґрунтування вимог позивач зазначила те, що відповідач застосував до неї фінансові санкції на підставі частини 9 статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(надалі -Закон 1058). Вказана норма втратила чинність з 1 січня 2011 року, тобто не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, в зв'язку з чим у відповідача не було правових підстав для застосування до позивача фінансових санкцій.
У письмових запереченнях (вих. № 9075/07 від 16.05.2012, ар. с. 43-44) відповідач пояснив, що згідно з пунктом 7 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»(надалі -Закон 2464) на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. В ході позапланової перевірки відповідач виявив порушення позивачем у 2007-2010 роках вимог Закону 1058, в зв'язку з чим, на підставі пунктів 3, 4, 5 і 7 частини 9 статті 106 Закону1058 прийняв рішення про застосування фінансових санкцій. На думку відповідача, право на застосування у 2012 році фінансових санкцій на підставі частини 9 статті 106 Закону 1058 передбачено вказаним вище пунктом 7Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Закону 2464.
Позивач заявила клопотання про розгляд справи без її участі (ар. с. 42). Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 05.06.2012 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови
Дослідивши докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив таке.
З 17.01.2012 по 30.01.2012 відповідач здійснив позапланову перевірку позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, за період з 01.03.2005 до 01.01.2012, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 2005 до 01.01.2012. За результатами перевірки відповідач 30.01.2012 склав акт № 17 (надалі -Акт, ар. с. 8-18). Як вказано в Акті, позивач порушив частину 1 статті 19, пункт 6 частини 2 статті 17, частину 6 статті 20, частину 6 статті 21 Закону 1058.
12.03.2012 відповідач прийняв рішення про застосування фінансових санкцій:
- за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, сума -1759,88 грн., Рішення № 4604/06, підстава -пункт 4 частини 9 статті 106 Закону 1058, пункт 7 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Закону 2464 (ар. с. 20);
- за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, сума -10305,02 грн., Рішення № 4606/06, підстава -пункт 3 частини 9 статті 106 Закону 1058 (ар. с. 19);
- за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, сума -2513,01 грн., Рішення № 4607/06, підстава -пункт 7 частини 9 статті 106 Закону 1058, пункт 7 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Закону 2464 (ар. с. 22);
- за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, сума -1700 грн., Рішення № 4608/06, підстава -пункт 5 частини 9 статті 105 Закону 1058, пункт 7 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Закону 2464 (ар. с. 21).
На думку суду, відповідач безпідставно застосував до позивача фінансові санкції. До 01.01.2011 відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювались Законом 1058. Виключно цим Законом визначались платники страхових внесків, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, порядок стягнення заборгованості. Частиною 9 статті 106 Закону № 1058 були встановлені види фінансових санкцій, що застосовували до страхувальників виконавчі органи Пенсійного фонду. Ця норма (частина 9 статті 106) втратила чинність з 1 січня 2011 року, що виключало можливість її застосування відповідачем у березні 2012 року. Саме таку позицію висловив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 09.11.2011 (справа К/9991/28551/11).
Згідно з частиною 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскаржень рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.
Суд дійшов висновку про те, що рішення про застосування фінансових санкцій відповідач прийняв не на підставі закону.
Стосовно посилань відповідача на пункт 7 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Закону 2464 суд зазначає таке. Вказана норма визначає повноваження фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо контролю і застосування фінансових санкцій відносно заборгованості із сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, нарахованих у період до 1 січня 2011 року. В даній справі відповідач нарахував штрафи у березні 2012 року.
Позивач заявила вимоги про скасування рішень відповідача. Пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення. Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог вразі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. На думку суду, в даному випадку, для повного захисту прав та інтересів позивача, а також з метою дотримання статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, доцільним є вихід за межі позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними і скасувати рішення від 12.03.2012 № 4604/06, № 4606/06, № 4607/06, № 4608/06 про застосування фінансових санкцій.
3. Відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати у сумі 162,78 грн. з Державного бюджету України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя В.В. Птичкіна
Постанова оформлена у відповідності до статті163 КАС України
та підписана суддею 07 червня 2012 року.