ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
26 липня 2012 р. № 2а-1336/12/1370
року Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Хоми О.П.,
з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,
участю представників: позивача Слюзара А.І., відповідача Пилип'юка А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтажпроект»до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтажпроект»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.11.2011 року № 0001161552, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 9 678,00 грн., у тому числі за основним платежем -6 452,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -3 226,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011 року № 0002011552, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 188 грн. за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011 року № 0002021552, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 410 грн. за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог посилається на хибність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 17.11.2011 р. № 1165/1552/30790714, щодо неправомірності віднесення до податкового кредиту по податку на додану вартість вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних підприємством у ПП «Компанія «Галторгсервіс», у зв'язку із відсутністю поставки товару та укладення угоди без мети настання реальних наслідків. Дійсність господарських операцій з вказаним контрагентом підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік». Щодо податкових повідомлень-рішень від 14.12.2011 року № 0002011552 та № 0002021552, то вважає такі неправомірними з тих підстав, що ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»своєчасно сплатило самостійно задекларовані у податкових деклараціях по ПДВ за травень 2011 року та за вересень 2011 року податкові зобов'язання по податку на додану вартість, підтвердженням чого є відповідні платіжні доручення. Оскільки підприємство не порушувало вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України, спірні податкові повідомлення -рішення підлягають визнанню протиправними і скасуванню.
Представник позивача Слюзар А.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача Пилип'юк А.М. в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає в наступному. За результатами проведеної ДПІ у Пустомитівському районі камеральної перевірки даних задекларованих ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»у податковій звітності з податку на додану вартість податковим органом складено акт від 17.11.2011 р. №1165/1552/30790714, яким встановлено неправомірне відображення підприємством у податковому обліку господарських операцій по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ПП «Компанія «Галторгсервіс». В ході проведення перевірки використано: податкову декларацію з ПДВ за вересень 2009 року від 20.10.2009 року № 45188, акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 14.10.2010 року № 5577/2321/36417613 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Компанія «Галторгсервіс»(код ЄДРПОУ 36417613), дані ІАС ДПА у Львівській області, АІС «Аудит», АРМ «ТАХ», АІС «Облік платників податків», АРМ «Бест звіт», АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». На підставі даного акту винесено податкове повідомлення-рішення від 25.11.2011 року № 0001161552, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 9 678,00 грн. Такі висновки зроблені у зв'язку з тим, що ПП «Компанія «Галторгсервіс»підпадає під критерії відбору суб'єктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з наданням послуг із безпідставного формування податкового кредиту третім особам, припускається встановлення відсутності необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності та залучає інші підприємства, віднесені до «групи ризику», які не виконують свої податкові зобов'язання. Вважає, у податковій звітності ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»відображені господарські операції, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства, тому господарське зобов'язання між ПП «Компанія «Галторгсервіс»та ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»є нікчемним і таким, що не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту. Податкові повідомлення-рішення від 14.12.2011 року № 0002011552 та № 0002021552 винесені на підставі акту № 1457/152/30790714 від 14.12.2011 року, яким встановлено порушення граничних строків сплати суми податкових зобов'язань, самостійно визначених позивачем у деклараціях по ПДВ за квітень 2011 року та серпень 2011 року, а також податкового повідомлення-рішення від 25.11.2011 року № 0001161552. Відповідно до картки особового рахунку платника з податку на додану вартість за ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»рахувався податковий борг з податку на додану вартість, в рахунок погашення якого податковим органом відповідно до абзацу першого частини 87.9 статті 87 Податкового кодексу України самостійно здійснено розподіл сплачених позивачем коштів за платіжними дорученнями № 90 від 27.05.2011 року, № 179 від 28.10.2011 та № 166 від 29.09.2011 року. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними. Просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.
Позивач - ТзОВ «Спецбудмонтажпроект» є платником ПДВ відповідно виданого ДПІ у Пустомитівському районі Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.03.2000 року № 18544865 (а.с.112).
ДПІ у Пустомитівському районі проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»за вересень 2009 року.
Результати перевірки оформлені актом від 17.11.2011 р. № 1165/1552/30790714.
Як вбачається з акту № 1165/1552/30790714, податковим органом встановлено порушення ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»:
- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3. п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством зменшено податковий кредит у вересні 2009 року на суму 6452 грн., збільшено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на вказану суму, відповідно збільшено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в сумі 6452 грн. по декларації за вересень 2009 року.
На підставі вказаного акту ДПІ у Пустомитівському районі прийнято податкове повідомлення -рішення від 25.11.2011 року № 0001161552, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 9 678,00 грн., у тому числі за основним платежем -6 452,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 226,00 грн.
Вказане податкове повідомлення -рішення позивач в адміністративному порядку не оскаржував.
Підставою для прийняття даного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту коштів по оплаті придбаних позивачем у ПП «Компанія «Галторгсервіс»товарно-матеріальних цінностей, витрати по яких здійснено без фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з нікчемністю правочинів, укладених з вказаним контрагентом.
В основу таких висновків контролюючого органу покладено відомості податкової декларації ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»по ПДВ за вересень 2009 року від 20.10.2009 року № 45188, акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 14.10.2010 року № 5577/2321/36417613 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Компанія «Галторгсервіс»(код ЄДРПОУ 36417613), дані ІАС ДПА у Львівській області, АІС «Аудит», АРМ «ТАХ», АІС «Облік платників податків», АРМ «Бест звіт», АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», згідно яких ПП «Компанія «Галторгсервіс» має ознаки фіктивності, здійснює діяльність, спрямовану на укладання операцій, пов'язаних з отриманням та наданням податкової вигоди від постачальника по всьому колу придбання та подальшому продажу по ланцюгу постачання підприємствам -набувачам, збільшуючи суми податкового кредиту з метою прикриття власної незаконної діяльності, що свідчить про нікчемність правочинів.
Суд вважає такі висновки податкового органу помилковими, мотивуючи це наступним.
Визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України були встановлені Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон № 168/97-ВР).
Спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин є правила податкового обліку, встановлені статтею 7 Закону № 168/97-ВР.
Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. Копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг.
Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 цього Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї ж статті 7 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.
Отже, вказана норма Закону № 168/97-ВР пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) -для використання таких у господарській діяльності платника податку.
З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).
Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно»до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;
виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;
здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в І обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;
відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Судом встановлено, що ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»в охоплений перевіркою період мало правовідносини з ПП «Компанія «Галторгсервіс», які виникли на підставі договору поставки № 29/09-09 від 30 вересня 2009 року, предметом якого є купівля-продаж матеріалів і обладнання.
На підтвердження здійснення даної господарської операції позивач представив суду наступні документи:
- договір поставки № 29/09-09 від 30 вересня 2009 року (а.с. 65);
- податкову накладну № 30000003 від 30.09.2009 року на загальну суму 38 710,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 451,67 грн. (а.с. 66);
- видаткову накладну № РН-10-1502 від 15.10.2009 року на загальну суму 38 710,00 грн. в т.ч. ПДВ 6 451,67 грн. (а.с. 67);
- виписку з АТ «Укрсиббанк»з особового рахунку ТзОВ «Спецбудмонтажпроект», якою підтверджується проведення оплати за товарно-матеріальні цінності з ПП «Компанія «Галторгсервіс»за договором № 29/09-09 від 30 вересня 2009 року (а.с. 68).
З представлених позивачем первинних документів вбачається, що ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»придбавало такі товари: газові крани, клапани, фланці, засувки, газові фільтра, крутогнуті коліна, водяні фільтра, крани під манометри, самі манометри, насоси, грязевики, гребінки та перехідники тощо.
Відповідно до виданої Львівською обласною державною адміністрацією ліцензії (серія АБ №178359), ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»поводить будівельну діяльність та Територіальним управлінням Держпромгірнагляду по Львівській області йому надано дозвіл № 295.06.46-45.33.1 від 05.07.2006 року на виконання робіт підвищеної небезпеки за переліком згідно з додатком (а.с.90-95).
Аналіз придбаного ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»у ПП «Компанія «Галторгсервіс»товару свідчить, що він за своїми технічними характеристиками відповідає тому виду діяльності, яку здійснює позивач відповідно до вказаних у дозвільних документах видах діяльності (а.с. 92-95).
Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, доставка товару від ПП «Компанія «Галторгсервіс»здійснювалась товариством 15.10.2009 року самовивозом автомобілем марки ГАЗ-33021 д.н.з.241-74ТА.
На підтвердження цієї обставини позивач представив суду свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки ГАЗ-33021 д.н.з.241-74ТА (ІНЕ №010300 від 12.09.2000 року), з якого вбачається, що власником його є ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»(а.с.89), та шляховий лист на автомобіль марки ГАЗ-33021 д.н.з.241-74ТА від 15 жовтня 2009 року (а.с. 86-87).
Позивач пояснив, що придбана за договором № 29/09-09 від 30 вересня 2009 року у ПП «Компанія «Галторгсервіс»продукція була використана товариством у свої господарській діяльності при виконанні договорів підряду з ПП «Львівпроектбудреставрація»№ 09/03-09 від 10 вересня 2009 року та №30/09-09 від 30 вересня 2009 року (а.с. 80-81).
Предметом договору № 09/03-09 від 10 вересня 2009 року було виконання робіт по влаштуванню баків запасу води та водомірного вузла житлового будинку по вул. Варшавській у м. Львові.
Частина придбаних у ПП «Компанії «Галторгсервіс»матеріалів була використана для виконання умов цього договору, що підтверджується Актом списання № СпТ-000038 від 30 жовтня 2009 року (а.с. 83).
Предметом договору №30/09-09 від 30 вересня 2009 року було виконання робіт по виготовленню котельні вагонного типу у манежі головного корпусу ЛДУФК по вул. Черемшини,17 у м. Львові.
На виконання умов цього договору також була використана частина придбаних у ПП «Компанії «Галторгсервіс»матеріалів, що підтверджується Актом прийому-передачі матеріалів для монтажу згідно договору №30/09-09 від 30 жовтня 2009 року (а.с. 82).
Крім цього, на підтвердження наявності у позивача виробничих потужностей, офісних приміщень, транспортних засобів та працівників до матеріалів справи долучено наступні документи:
- штатний розпис ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»станом на 01.01.2009 року (а.с. 85);
- свідоцтво серія АБ № 448604 про реєстрацію транспортного засобу -екскаватора, власником якого є ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»(а.с. 88);
- договір купівлі-продажу нежитлового приміщення складу від 26.04.2005 року (а.с. 96-98);
- біржовий контракт № 024/2001 на придбання позивачем будівлі корпусу № 4, що належать ВАТ «Кінескоп»(а.с. 99-100);
- реєстраційне посвідчення від 13.06.2001 року на будівлі корпусу № 4 (а.с. 101-102);
- договір оренди землі від 29.12.200 року, яка знаходиться у м. Львові на вул. Садовій 2а із змінами (а.с. 103-108);
- витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.01.2011 року (а.с. 109);
- витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с 110-112).
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі -Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі -Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
У позивача наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів у ПП «Компанія «Галторгсервіс», товар позивачем отримано, на суму отриманого товару виписано усі податкові та видаткові накладні, здійснено розрахунок за отриманий товар.
Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції між ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»та ПП «Компанія «Галторгсервіс»по придбанню товарно-матеріальних цінностей та використання їх в господарській діяльності позивача та спростовують висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по взаєморозрахунках з цим контрагентом в період, охоплений перевіркою.
При цьому суд зазначає, що аналіз реальності господарської операції між суб'єктами господарювання повинен здійснюватися на підставі первинних документів, даних бухгалтерського та податкового обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту, а не на підставі даних камеральної перевірки, яка була проведена у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, як це мало місце у випадку з ТзОВ «Спецбудмонтажпроект».
Судом встановлено, що жодні первинні документи по взаємовідносинах ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»з ПП «Компанія «Галторгсервіс» у позивача не витребовувались і не були предметом перевірки.
Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»та ПП «Компанія «Галторгсервіс», суд зазначає наступне.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Відповідачем не представлено суду будь -яких доказів того, що заперечуванні ним правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.
Судом не беруться до уваги доводи відповідача про те, що відносно керівника ПП «Львівпроектбудреставрація» ОСОБА_3 порушена кримінальна справа, яка перебуває в провадженні Сихівського районного суду м. Львова, оскільки вказана особа не мала відношення до господарської операції між ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»з ПП «Компанія «Галторгсервіс», реальний характер якої заперечує податковий орган.
У пункті 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку визначався як особа, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.
Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України при вирішенні спорів цієї категорії (постанови Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10).
Крім того, такі рішення касаційного суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи податкового органу з посиланням на податкову декларацію з ПДВ за вересень 2009 року від 20.10.2009 року № 45188, акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 14.10.2010 року № 5577/2321/36417613 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Компанія «Галторгсервіс»(код ЄДРПОУ 36417613), дані ІАС ДПА у Львівській області, АІС «Аудит», АРМ «ТАХ», АІС «Облік платників податків», АРМ «Бест звіт», АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»про безтоварність господарської операції між ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»з ПП «Компанія «Галторгсервіс»у зв'язку з нікчемністю правочину між позивачем та вказаним контрагентом спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими судом під час судового розгляду та зробленими на підставі цього висновків суду щодо реальності господарських операцій, наведених вище у мотивувальній частині постанови.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржуване позивачем податкове повідомлення -рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області, суд дійшов переконання, що воно прийнято відповідачем без урахування вимог Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року і з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів, тому підлягає визнанню протиправним і скасуванню.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 14.12.2011 року № 0002011552 та від 14.12.2011 року № 0002021552, судом встановлено наступне.
З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до положень пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, призначеного платником податку.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Аналіз даної норми свідчить, що законом встановлений обов'язок податкової служби здійснювати зарахування платежів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Судом встановлено, що податковим органом 14.12.2011 року проведено перевірку своєчасності розрахунків ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»з бюджетом за платежем податок на додану вартість, в ході якої встановлено порушення товариством граничних строків сплати сум податкових зобов'язань та результати якої оформлені актом № 1457/152/30790714 (а. с. 54).
Розрахунок штрафних санкцій проведено на підставі статті 126 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату сум податкового зобов'язання, самостійно визначених позивачем у податкових деклараціях по ПДВ за квітень 2011 року та серпень 2011 року, а також суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням від 25.11.2011 року № 0001161552.
Позивач заперечує порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань, самостійно визначених ним у податкових деклараціях по ПДВ за квітень 2011 року та серпень 2011 року, стверджуючи, що вони були своєчасно сплачені платіжними дорученнями 90 від 27.05.2011 року (а.с.137) та № 166 від 29.09.2011 року (а.с147) та посилається на те, що йому нічого невідомо про податкове повідомлення-рішення від 25.11.2011 року № 0001161552.
Такі доводи позивача спростовуються даними зворотного боку картки особового рахунку платника з податку на додану вартість за ТзОВ «Спецбудмонтажпроект», з якої вбачається наявність податкового боргу за вказаним платежем, в рахунок погашення якого податковим органом відповідно до абзацу першого частини 87.9 статті 87 Податкового кодексу України самостійно здійснено розподіл сплачених позивачем коштів за платіжними дорученнями № 90 від 27.05.2011 року, № 179 від 28.10.2011 та № 166 від 29.09.2011 року, дата виникнення податкового боргу, строки сплати такого та кількість днів затримки (а.с151-160).
Дані зворотного боку картки особового рахунку платника з податку на додану вартість за ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»повністю збігаються з даними акту № 1457/152/30790714 в частині порушення граничних строків сплати сум податкових зобов'язань.
Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків встановлена статтею 126 Податкового кодексу України та полягає у застосуванні штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, -у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, -у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Застосовані податковим органом до ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»штрафні санкції за порушення ним граничних строків сплати сум податкових зобов'язань відповідають розміру, встановленому статтею 126 Податкового кодексу України.
Доводи позивача про відсутність заборгованості товариства перед бюджетом з посиланням на акт звірки від 18.05.2012 року (а.с.128) не спростовують даних зворотного боку картки особового рахунку платника з податку на додану вартість ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»та не беруться судом до уваги, оскільки згідно даного акту проводилось звірення рахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2012 року по 18.05.2012 року, а штрафні санкції застосовані за порушення, які мали місце у червні та вересні -листопаді 2011 року.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов переконання, що податкові повідомлення-рішення від 14.12.2011 року № 0002011552 та № 0002021552 відповідають вимогам Податкового кодексу України, при їх прийнятті відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України і з дотриманням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів, відтак вони є правомірними і підстав для їх скасування немає.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 30 грн. 80 коп., сплаченого за квитанцією № ПН 1107 від 22.02.2012 року.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 25 листопада 2011 року № 0001161552.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтажпроект»30 (тридцять) грн. 80 коп. судових витрат.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Хома О.П.
Повний текст постанови виготовлений 31 липня 2012 року.