Справа № 1570/1134/2012
31 липня 2012 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Марина П.П.
за участю секретаря Борцової С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції в Одеській області, третя особа ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій відповідача, визнання неправомірними та скасування наказів, поновлення на посаді, визнання незаконною бездіяльності відповідача по працевлаштуванню, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління юстиції в Одеській області, третя особа ОСОБА_2 в якому просив визнати неправомірними дії головного управління юстиції в Одеській області при звільненні ОСОБА_1 з посади заступника начальника Южненського міського управління юстиції Одеської області - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану, визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління юстиції в Одеській області № 49-к від 11.01.2012 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Южненського міського управління юстиції Одеської області - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану, визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління юстиції в Одеській області № 2031-к від 30.12.2011 року про призначення на посаду заступника начальника служби - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Южненського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_2, визнати незаконною бездіяльність Головного управління юстиції Одеської області по працевлаштуванню ОСОБА_1, зобов'язати Головне управління юстиції в Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Южненського міського управління юстиції Одеської області - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану та одночасно перевести його на посаду заступника начальника служби - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Южненського міського управління юстиції Одеської області з 11.01.2012 року, стягнути з Головного управління юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки нарахованої суми при звільненні, по день фактичного розрахунку в розмірі 3082, 29 грн., стягнути з Головного управління юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади є незаконними, оскільки, відповідач порушив порядок додержання норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників (ст. 49-2 КЗпП України). Згідно приписів ч.1 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Відповідач, ознайомивши 11.11.2011 року ОСОБА_1 з наказом Головного управління юстиції в Одеській області №1350-к від 11.11.2011р. «Про скорочення посад у штатному розписі районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції Головного управління юстиції в Одеській області», звільнив з займаної посади раніше встановленого законом терміну 11.01.2012 року, а не як того вимагає закон, чим не дотримався двомісячного терміну з дня попередження до дня звільнення, порушивши права позивача. Так, згідно Статті 253 Цивільного Кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, тобто з 12.11.2011року. Згідно приписів ч.2 ст.49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Так, згідно ст.42 КЗпП України при скороченні переважне право на залишення на роботі надається:
- сімейним працівникам - при наявності двох і більше утриманців;
- особам, в сім'ї яких немає інших працівників із самостійним заробіток;
- працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві.
Відповідачем не враховано те, що на утриманні ОСОБА_1 знаходяться двоє неповнолітніх дітей-інвалідів, мати яких також є інвалідом та безробітна, в сім'ї немає інших працівників із самостійним заробітком.
Також відповідачем проігноровано безперервний та бездоганний стаж роботи позивача на даній посаді - 7 років та 10 місяців, не враховано позитивні показники за період роботи на займаній посаді, не враховано, що позивач був зарахований наказом Головного управління юстиції до кадрового резерву на вищестоящу посаду - начальника Суворовського районного управління юстиції м. Одеси. Крім того, за успішну роботу керівництвом Головного управління юстиції оголошувалась подяка та надавалась грошова премія.
Згідно приписів ч.3 ст.49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Фактично займана ОСОБА_1 посада не скорочена, а лише перепідпорядкована (із збереженням всіх своїх функцій) до складу новоутвореної державної реєстраційної служби Южненського міського управління юстиції в Одеській області із зміною назви на заступник начальника служби-начальник відділу державної реєстрації актів цивільного стану Южненського міського управління юстиції.
Відповідач не запропонував будь-якої іншої посади і без попередження звільнив позивача, знехтувавши законні права.
Згідно приписів ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.
Частиною 1 статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення та про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Однак, всі нараховані суми виплачені через 22 дні, а саме 01.02.2012р.
З урахуванням викладеного та згідно положень чинного законодавства України, відповідач зобов'язаний поновити на посаді ОСОБА_1
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог, заяві про уточнення позовних вимог та наданих в судовому засіданні поясненнях.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на законність звільнення ОСОБА_1, зазначивши, що відповідно до штатного розпису районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції Головного управління юстиції в Одеській області станом на 01.01.2012 посада заступника начальника Южненського міського управління юстиції - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану в штатній структурі відсутня.
Наказ Головного управління юстиції в Одеській області від 11.01.2012р. № 49-к прийнято у відповідності до норм трудового законодавства, отже вимоги позивача про його скасування та поновлення позивача на посаді заступника начальника Южненського міського управління юстиції - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні представник відповідача просила в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Від третьої особи до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, відповідно до клопотання проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила суд відмовити у їх задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, судом встановлено наступні факти та обставини.
Наказом начальника Одеського обласного управління юстиції від 31.03.2004 № 149-ос ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Южненського міського управління юстиції - начальника відділу реєстрації актів цивільного стану з 01 квітня 2004 року (а/с. 57-58).
Згідно протоколу №3 від 09.11.2011 року проведено семінар-нараду Головного управління юстиції в Одеській області, на якому повідомлено про реформування органів юстиції щодо створення Реєстраційної служби та про порядок скорочення посад начальників відділів державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції та міськрайонних управлінь юстиції, згідно зведеного штатного розпису районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції Головного управління юстиції в Одеській області, затвердженого заступником міністра - керівником апарату А.Ю.Сєдов, погодженого головою Державної реєстраційної служби України Л.В.Єфіменко та головою Державної виконавчої служби України Г.В.Стаднік, який надійшов до Головного управління юстиції в Одеській області 08.11.2011 року, про присутність на якому не заперечував позивач (а.с.146-149).
09.11.2011 року заступником начальника Головного управління юстиції в Одеській області - ОСОБА_6, позивача повідомлено про плановане скорочення посади, яку він обіймає, та запропоновано іншу посаду - провідного спеціаліста відділу представництва інтересів державних органів у судах Головного управління юстиції в Одеській області, що підтверджується наданими в судовому засіданні 20.06.2012 року поясненнями щодо особистого повідомлення ОСОБА_1 про плановане скорочення посади, допитаного в якості свідка ОСОБА_6
На пропозицію заступника начальника Головного управління юстиції в Одеській області - ОСОБА_6, 09.11.2011 року ОСОБА_1 подав заяву за вхід. № 12824-04-41, про призначення на посаду провідного спеціаліста відділу представництва інтересів державних органів у судах (а/с. 59).
Наказом Головного управління юстиції в Одеській області від 09.11.2011 № 1340-к позивача призначено з 10.11.2011 на посаду провідного спеціаліста відділу представництва інтересів державних органів у судах Головного управління юстиції в Одеській області, звільнивши з посади заступника начальника Южненського міського управління юстиції Одеської області начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану (а/с. 60).
10.11.2011 року до Головного управління юстиції в Одеській області надійшла - заява ОСОБА_1 про залишення без розгляду та відкликання заяви від 09.11.2011 року за вхід. № 12824-04-41 (а/с. 61).
Наказом Головного управління юстиції в Одеській області від 10.11.2011 р. № 344-к «Про відміну наказу від 09.11.2011 № 1340-к», наказ Головного управління юстиції в Одеській області від 09.11.2011 № 1340-к «Про призначення ОСОБА_1»відмінено (а/с. 62).
11.11.2011р. начальником Южненського міського управління юстиції Тимощук В.Г. ознайомлено працівників відділу державної реєстрації актів цивільного стану Южненського міського управління юстиції, в тому числі і позивача, під підпис з наказом Головного управління юстиції в Одеській області «Про скорочення посад у штатному розписі районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції Головного управління юстиції в Одеській області».
Відповідно до наказу Головного управління юстиції в Одеській області від 11.11.2011 «Про скорочення посад у штатному розписі районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції Головного управління юстиції в Одеській області»посаду, яку обіймав позивач - заступник начальника Южненського міського управління юстиції Одеської області - начальник відділу державної реєстрації актів цивільного стану скорочено (а/с. 41-52).
Додатково листом від 21.11.2011 року № 04-8703 позивачу запропоновано з'явитись 30.11.2011 року до Головного управління юстиції в Одеській області для ознайомлення з пропозиціями вакантних посад в територіальних органах Головного управління юстиції в Одеській області, згідно вимог ст. 49-2 КЗпП України (а/с. 162).
Наказом Головного управління юстиції в Одеській області від 11.01.2012 р. № 49-к, позивача звільнено з посади заступника начальника Южненського міського управління юстиції Одеської області - начальник відділу державної реєстрації актів цивільного стану у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (а/с. 63-64).
Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відносини публічної служби є предметом конституційного і адміністративного права. Підстави виникнення, проходження, припинення служби визначені законодавством, а не трудовою угодою, тому спори за участі службовців повинні розглядатися за спеціальними законами.
Основним законом, який регулює правовідносини щодо прийняття, проходження та звільнення з державної служби, є Закон України «Про державну службу», та окремі спеціальні закони. При цьому, наявність спеціальних законів не виключає можливості застосування до правовідносин, пов'язаних з проходженням громадянами публічної служби та її припиненням, окремих норм трудового законодавства у випадках, передбачених спеціальними законами.
Так, згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, а також з підстав, визначених цією статтею. Таким чином, при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами, передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені КЗпП, якщо інше прямо не передбачено спеціальним законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України, який регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Частина 2 ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач проходив службу в органах юстиції України, що згідно п.п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України підпадає під визначення публічної служби, спори щодо проходження якої, у тому числі й спори щодо прийняття, звільнення з неї, отримання відповідних компенсацій, пов'язаних з її проходженням, згідно п. п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України віднесені до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Закон України «Про державну службу»регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Відповідно до ст. 1 Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Статтею 2 зазначеного Закону дано визначення посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень та відповідно посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
У статті 30 Закону, передбачено можливість застосування загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю у випадку припинення державної служби.
Статтею 5-1 КЗпП України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю. Так, згідно п. 6 ч. 1 ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Такий висновок суду узгоджується також із позицією Верховного Суду України, викладеною в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до п.18-19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.
Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).
В усіх випадках звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП. Чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про наступне звільнення (не менш ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності. При недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно відповіді наданої заступником начальника Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 від 28.05.2012 року за № 04-8723, повідомлено, що відповідно до Наказу № 1350-к від 11.11.2011 «Про скорочення посад у штатному розписі районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції Головного управління юстиції в Одеській області»посади заступників начальників управлінь юстиції Одеської області -начальників відділів державної реєстрації актів цивільного стану було скорочено, тому у період з 11.11.2011 року по 11.01.2012 року вакантної посади, аналогічній яку займав ОСОБА_1, відсутня.(а/с. 134).
Крім того, як вбачається з штатного розпису районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції Головного управління юстиції в Одеській області станом на 01 січня 2012 року, п. 4 «Реєстраційна служба Южненського міського управління юстиції»затверджено 7 штатних одиниць, у тому числі -начальник служби (1 штатна одиниця), п.п. 4.1 головний спеціаліст (1 штатна одиниця), п.п. 4.2 «Відділ державної реєстрації актів цивільного стану»-заступник начальника служби -начальник відділу державної реєстрації актів цивільного стану (1 штатна одиниця), головний спеціаліст(1 штатна одиниця), провідний спеціаліст (1 штатна одиниця), прибиральник службових приміщень (1 штатна одиниця) (а/с.53-56).
Тобто судом встановлено, що внаслідок змін у структурі Головного управління юстиції в Одеській області, посади заступників начальників управлінь юстиції Одеської області -начальників відділів державної реєстрації актів цивільного стану скорочено.
Суд критично оцінює посилання позивача на ненадходження від Головного управління юстиції в Одеській області пропозицій на зайняття рівноцінних посад згідно вимог ст. 49-2 КЗпП України, з огляду на таке.
Як встановлено судом, позивачу було запропоновано посаду провідного спеціаліста відділу представництва інтересів державних органів у судах Головного управління юстиції в Одеській області, на яку ОСОБА_1 погодився, що підтверджується заявою від 09.11.2011 р. про призначення на посаду провідного спеціаліста відділу представництва інтересів державних органів у судах Головного управління юстиції в Одеській області, на підставі якої Наказом Головного управління юстиції в Одеській області від 09.11.2011 № 1340-к позивача призначено з 10.11.2011 на посаду провідного спеціаліста відділу представництва інтересів державних органів у судах Головного управління юстиції в Одеській області, про що не заперечував позивач.
Згідно листа від 21.11.2011 № 04-8703, ОСОБА_1 повідомлено про необхідність прибуття 30.11.2011 р. до Головного управління юстиції в Одеській області для ознайомлення з пропозиціями вакантних посад в територіальних органах Головного управління юстиції в Одеській області, згідно приписів ст. 49-2 КЗпП України (а/с. 162).
30.11.2011 року комісією Головного управління юстиції в Одеській області, складений Акт про те, що 30.11.2011 року заступник начальника Южненського міського управління юстиції Одеської області -начальник відділу державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_1 не з'явився до Головного управління юстиції в Одеській області для ознайомлення з пропозиціями щодо зайняття наступних посад:
- заступника начальника служби - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції в Одеській області;
- заступника начальника служби - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Красноокнянського районного управління юстиції в Одеській області;
- заступника начальника служби - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Тарутинського районного управління юстиції в Одеській області;
- провідного спеціаліста відділу представництва інтересів державних органів у судах Головного управління юстиції в Одеській області (а/с.157-161).
Разом з тим, зі змісту приписів ст. 40 КЗпП України вбачається, що звільнення працівника на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України допускається лише при неможливості переведення робітника з його згоди на іншу роботу і за відсутності у звільненого переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі.
Проте, судом встановлено, що позивачу були запропоновані посади які відповідають посаді яку він займав, його професійним якостям, досвіду роботи та інш., що в повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства України про працю, однак позивачем проігноровані дії Головного управління юстиції.
Також, слід зазначити, що посилання позивача на порушення приписів ст.42 КЗпП України, не відповідають зазначеним приписам законодавства, оскільки у спірних правовідносинах відбулося скорочення штату, а не чисельності працівників (скорочено посаду яку обіймав позивач), тоді як приписи ст. 42 вказують на правила переважного права на залишення на роботі і про переваги під час вирішення питання про звільнення з посади, чи залишенні на посаді у разі скорочення чисельності працівників саме за цією посадою.
З урахуванням чого, суд приходить до висновку про безпідставність посилань позивача на порушення ст. ст. 42, 49-2 КЗпП України.
Щодо вимоги позивача про визнання неправомірним та скасувати наказ Головного управління юстиції в Одеській області № 2031-к від 30.12.2011 року про призначення на посаду заступника начальника служби - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Южненського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_2, судом в ході розгляду справи встановлено.
Статтею 4 Закону України «Про державну службу»встановлено, що право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну службу»посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Отже, стажування працівника на посаді передбачає отримання ним практичного досвіду для виконання передбачених законом повноважень.
Відповідно до Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 № 169, рішення про проведення конкурсу приймається керівником органу за наявності вакантної посади державного службовця.
Згідно Наказу Головного управління юстиції в Одеській області від 11 листопада 2011 року № 1404-к «Про організацію стажування ОСОБА_2, наказано організувати стажування ОСОБА_2 на посаді начальника служби -начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Южненського міського управління юстиції з 22.11.2011 по 30.11.2011 р.р. (а/с. 98).
Крім того, згідно Положення про порядок стажування у державних органах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.12.1994 № 804, стажування проводиться з метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей працівників, які претендують на посаду державного службовця.
При цьому, стажист за час проходження стажування повинен виконати індивідуальний план стажування. ОСОБА_2 індивідуальний план стажування виконала, отримала позитивний висновок про проходження стажування від керівника стажування (а/с. 99).
Табелювання ОСОБА_2 у Першому Суворовському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції відповідає вимогам пункту 4 Порядку, згідно з яким за працівником, направленим на стажування, зберігається його посада та заробітна плата за основним місцем роботи з подальшим урахуванням змін розміру мінімальної заробітної плати відповідно до чинного законодавства.
Разом з тим, згідно з пунктом 5 Порядку переведення на рівнозначну або нижчу посаду в одному державному органі, а також просування по службі державних службовців, які зараховані до кадрового резерву чи успішно пройшли стажування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, може здійснюватися без конкурсного відбору.
Згідно пункту 8 Положення про порядок стажування у державних органах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.1994 № 804, державний службовець після успішного закінчення стажування може бути переведений на посаду за рішенням керівника відповідного державного органу без конкурсного відбору.
Також судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала в системі органів державної реєстрації актів цивільного стану, а саме, на посаді заступника начальника Першого Суворовського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, має стаж державної служби більше 11 років, успішно пройшла стажування на посаді заступника начальника служби - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Южненського міського управління юстиції Одеської області, має необхідний досвід роботи, державної служби, дисциплінарні стягнення до неї не застосовувались.
На підставі заяви ОСОБА_2, подання заступника начальника служби - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області, висновку про проходження стажування наказом Головного управління юстиції в Одеській області від 30.12.2011 № 2031-к ОСОБА_2, заступника начальника Першого Суворовського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, з 10.01.2012 призначено на посаду заступника начальника служби - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Южненського міського управління юстиції Одеської області як таку, що пройшла стажування на цій посаді, звільнивши її з попередньої посади.
З урахуванням чого, суд приходить до висновку, що наказ Головного управління юстиції в Одеській області від 30.12.2011 № 2031-к видано на підставі, у межах повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства України.
Крім того, статтею 235 КЗпП України, передбачено можливість поновлення на роботі звільненого працівника або зміну формулювання причин звільнення.
Позивач просить поновити його на посаді заступника начальника Южненського міського управління юстиції Одеської області - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану та одночасно перевести на посаду заступника начальника служби - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Южненського міського управління юстиції Одеської області з 11.01.2012 року, що не відповідає приписам чинного законодавства про працю, оскільки по перше: посаду, яку обіймав позивач було скорочено, по друге: приписи чинного законодавства не встановлюють підстав для переведення працівника на іншу посаду за рішенням суду, по третє: на посаду заступника начальника служби - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Южненського міського управління юстиції Одеської області, на яку позивач просить його перевести, призначено ОСОБА_2, отже вказана посада не є вакантною станом на 11.01.2012 р.
Суд зазначає, що позивачем не наведено жодних правових підстав, які суперечать приписам чинного законодавства про працю при звільненні ОСОБА_1 з посади заступника начальника Южненського міського управління юстиції Одеської області - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану у зв'язку зі скороченням посад у штатному розписі районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції Головного управління юстиції в Одеській області.
Отже, Головне управління юстиції не допустило порушень вимог трудового законодавства, Наказ № 49-к від 11.01.2012 та № 2031-к від 30.12.2011 року прийняті відповідно до норм чинного законодавства, а тому суд приходить до висновку, що зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з Головного управління юстиції в Одеській області середнього заробітку за час затримки виплати нарахованої суми при звільненні по день фактичного розрахунку в розмірі 3082,20 грн. суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Стаття 116 КЗпП передбачає строки розрахунку при звільненні, а саме: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП визначена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Головного управління юстиції в Одеській області від 11.01.2012 р. № 49-к, позивача звільнено з посади заступника начальника Южненського міського управління юстиції Одеської області - начальник відділу державної реєстрації актів цивільного стану у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (а/с. 63-64).
Розрахунок з ОСОБА_1, в порушення вищенаведених норм, здійснений відповідачем 01.02.2012 року, тому Головне управління юстиції в Одеській області зобовязано виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за 21 робочий день.
Згідно довідки про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку виплат на випадок безробіття) від 11.01.2012 року №05.1-23, середньоденна заробітна плата позивача становить 140,10 грн. (а.с.192).
Отже сума середнього заробітку за весь час затримки нарахованої суми при звільненні по день фактичного розрахунку, що підлягає стягненню з відповідача, складає 21х140,10 грн.=2942,10 грн.
Нормами ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що звільнення позивача проведено у встановленому законом порядку та з дотриманням вимог чинного законодавства. Натомість, позивачем не доведено та не надано суду доказів, які б підтверджували порушення його прав, на які він посилається у позові, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання незаконними дій відповідача щодо звільнення позивача, скасування наказу про звільнення, а також похідні від них вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління юстиції в Одеській області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання неправомірними дій, визнання неправомірними та скасування наказів, визнання неправомірною бездіяльність, зобов'язання поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати нарахованої суми при звільненні та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки нарахованої суми при звільненні по день фактичного розрахунку в розмірі 2942,10 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано суддею 06.08.2012 року.
Суддя П.П.Марин
06 серпня 2012 року
.