Справа № 22-ц/0591/1132/12 Головуючий у 1й інстанції Васильченко О.Г.
Категорія 57 Доповідач Гаврилова Г.Л.
Іменем України
09 липня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді Песоцької Л.І.
суддів Гаврилової Г.Л., Ткаченко Т.Б.
при секретарі Кузнецові А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Донецької обласної Дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»( далі ПАТ«Райффайзен Банк Аваль») в м. Маріуполі, третя особа Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Морозов Євген Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріусу недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 травня 2012 року,
У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 05 лютого 2010 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим Є.В. здійснено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на належну йому на праві власності чотирьохкімнатну квартиру № 21, загальною площею76,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 умов кредитних договорів № 014/07-155/156 від 29.07.2008 року та № 014/07-155/157 від 29.07.2008 року укладеного між ним та ПАТ«Райффайзен Банк Аваль» . На підставі зазначеного виконавчого напису постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС ММУЮ ГУЮ у Донецькій області від 26.02.2010 року відкрито виконавче провадження про примусове звернення стягнення на дану квартиру та яка 22.10.2010 року на публічних торгах була продана за 179000,00 гривень.
З вчиненням виконавчого напису не погоджується, оскільки не отримував від банку та нотаріуса повідомлень про наявність заборгованості у боржника, йому не відомо, якими документами була підтверджена безспірність вимог, чи отримував нотаріус документи про погашення боргу. Крім того, відповідно до рішення Жовтневого суду від 10.03.2011 року з нього у солідарному порядку з ОСОБА_4 було стягнуто заборгованість за даними кредитними договорами у розмірі 153 647 грн. 85 коп та 352 586 грн.15 коп., що на його думку призвело до подвійного стягнення суми за одними й тими самими зобов'язаннями.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 травня 2012 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення, як ухваленого з порушенням норм матеріального права, і ухвалення рішення про задоволення позову, посилається на обставини, які зазначав у позовній заяві.
У судове засідання не з'явилась третя особа Морозов Є.В., надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу, представника ПАТ«Райффайзен Банк Аваль» Чабанова О.П., який заперечував проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
У відповідності з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 29.07.2008 року було укладено кредитний договір № 014/07-155/156, згідно з яким позивачу було надано кредит в розмірі 29532,00 доларів США зі сплатою 16,7% річних з терміном повернення 27 липня 2015 року. 29.07.2008 року між сторонами був укладений кредитний договір № 014/07-155/157 згідно якого позивачу були надані кредитні кошти в сумі 42000,00 доларів США, строком погашення до 27.07.2013 року зі сплатою 16,7 % річних за користування кредитними коштами. ( а.с. 15,17)
На забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаними кредитними договорами між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», 29.07.2008 року було укладено договір іпотеки № 014/07-155/156/1, за умовами якого в іпотеку банку передано нерухоме майно - чотирьохкімнатна квартира № 21, загальною площею76,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що належить іпотекодавцю на праві власності. ( а.с.11)
ОСОБА_1 з 2008 року порушує умови договору щодо виплати кредиту у зв'язку з чим на 23.12.2009 року мав заборгованість в загальній сумі 80756 доларів США 85 центів , що в перерахуванні у національну валюту України за курсом НБУ року складає 643551,34 гривень, у тому числі остаток позичкової заборгованості за кредитним договором № 014/07-155/156 еквівалент суми в 28926,82 доларів США, заборгованість за процентами за даним договором еквівалент суми в 4394,52 доларів США, остаток позичкової заборгованості за кредитним договором № 014/07-155/157 еквівалент суми в 41300 доларів США та заборгованість за процентами - еквівалент суми в 6135,51 доларів США.
05.01.2009 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» направив позивачеві вимоги-повідомлення про невиконання позичальником зобов'язання по поверненню кредиту та відсотків та про дострокове повернення суми кредиту і відсотків за користування ним. (а.с. 77,78,79).
04 січня 2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся за місцем свого находження до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Морозова Є.В. із заявою про вчинення виконавчого напису про звернення стягнення в рахунок заборгованості на предмет іпотеки.
05 лютого 2010 року нотаріусом Морозовим Є.В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.76).
Відмовляючи у задоволені позову, суд виходив з того, що для вчинення виконавчого напису нотаріусу було надано всі документи, які визначені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, та які підтверджують безспірність заборгованості.
З висновком суду не можна не погодитись.
Відповідно до ст. ст. 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють виконавчі написи за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).
Відповідно до п. 1 цього Переліку, до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, входять нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Судом встановлено, що між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 29.07.2008 року було укладено кредитний договір № 014/07-155/156, згідно з яким позивачу було надано кредит в розмірі 29532,00 доларів США зі сплатою 16,7% річних з терміном повернення 27 липня 2015 року. 29.07.2008 року між сторонами був укладений кредитний договір № 014/07-155/157 згідно якого позивачу були надані кредитні кошти в сумі 42000,00 доларів США, строком погашення до 27.07.2013 року зі сплатою 16,7 % річних за користування кредитними коштами. ( а.с. 15.17)
Позичальник ОСОБА_1 у порушення умов кредитного договору з 2008 року не виплачує суму кредиту та відсотки за користування ним, що підтверджується випискою з особового рахунку. Виходячи з наведеного відповідач ОСОБА_1 є таким, що прострочив виконання зобов'язань.
Як убачається з матеріалів справи, на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитними договорами між позивачем і ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку передано жилу квартиру№ 21, , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.( а.с. 11)
Таким чином, договір іпотеки підтверджує наявність грошового зобов'язання.
Пунктами 6.5. кредитних договорів передбачено, що у разі невиконання позичальником зобов'язань перед банком за цим договором, банк набуває право вимагати дострокового повернення всього кредиту разом із сплатою процентів за користування кредитом, а також звернути стягнення на предмет іпотеки.
З огляду на безспірність вимог, 05 лютого 2010 року приватним нотаріусом Морозовим Є.В. вчинено виконавчий напис на договорі іпотеки про стягнення суми кредитної заборгованості за рахунок коштів, отриманих від примусової реалізації жилої квартири № 21, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. ( а.с. 76)
Для вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріусу надано всі документи, які визначені Переліком та підтверджують безспірність заборгованості. а саме: кредитні договори; договір іпотеки; виписку з особового рахунку яка підтверджує суму заборгованості за тілом кредиту та відсотками; розрахунок нарахованої заборгованості та нарахованої пені з вказівкою порядку нарахування та підстави; вимоги-повідомлення до ОСОБА_1 про дострокове повернення кредиту та вимога-повідомлення до ОСОБА_1 про усунення порушень виконання зобов'язань по кредитному договору. (а.с.97).
Суд з'ясувавши обставини справи, давши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про достатність підстав для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису. Не погоджуючись з висновками суду, позивач не довів їх необґрунтованість.
Посилання позивача на те, що він не був повідомлений банком та нотаріусом про наявність заборгованості за кредитним договором, спростовуються копіями вимог-повідомлення банку на його ім'я, які були направлені замовленими листами (а.с.57, 86), телеграмою нотаріуса від 15 січня 2010 року, в якій позивач повідомлявся про надходження заяви банку про вчинення виконавчого напису і йому пропонувалося з'явитися для ознайомлення з матеріалами справи (а.с.77-78, 99).
Доводи апелянта щодо наявності спору між сторонами на час вчинення виконавчого напису нотаріусом спростовуються матеріалами справи, оскільки із заявою до суду з вимогами про визнання недійсним кредитних договорів та іпотеки позивач звернувся до суду 09.12.2010 року (судовим рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10.03.2011 року у задоволені даного позову ОСОБА_1 відмовлено), тоді як виконавчий напис було вчинено 05.02.2010 року. Крім того, позивач не оспорював суму заборгованості за кредитними договорами. ( а.с.5 оборот)
Рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 10, 60, 213-214 ЦПК України, ст. ст. 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат».
На виконання виконавчого напису нотаріуса державним виконавцем Жовтневого відділу ДВСММУЮ 26.02.2010 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, а 22.10.2010 року були виконані дії з продажу на публічних торгах квартири, належної ОСОБА_1, за 179 000,00 гривень, якими частково було задоволені вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».( а.с. 82,83)
Дії державного виконавця з приводу проведення примусового виконання виконавчого напису нотаріуса позивачем не оскаржувались. Із заявою про визнання публічних торгів такими, що не відбулися, ОСОБА_1 до суду не звертався.
Відповідно до рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 10.03.2011 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у солідарному порядку було стягнуто суму заборгованості на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитними договорами від 29.07.2008 року. При обчисленні заборгованості ОСОБА_1, суд відрахував суму 179 000 гривень, яка була одержана банком внаслідок продажу квартири, яка забезпечувала боргові зобов'язання боржника. ( а.с.7-8)
За таких обставин, доводи апелянта щодо подвійного стягнення заборгованості за кредитними договорами не відповідають обставинам справи.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.
Інші доводи апеляційної скарги, які були предметом розгляду суду першої інстанції, також не приводять судову колегію до висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які є підставами для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення і не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 травня 2012 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді