Справа № 22ц/0591/406/2012 Головуючий у 1-ій інстанції Соловйов О.Л.
Категорія 27 Суддя-доповідач Сорока Г.П.
13 березня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого - Ігнатоля Т.Г.,
суддів - Сороки Г.П., Мироненко І.П.,
при секретарі - Велигоненко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про передачу предмету іпотеки в рахунок погашення боргу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 листопада 2011 року,-
18 липня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який в подальшому неодноразово змінив та в остаточній редакції заяви просив в рахунок погашення боргу в сумі 47540 доларів США, що еквівалентно 384598грн., передати на його користь предмет іпотеки - земельну ділянку і підвальне приміщення, розташовані в АДРЕСА_1 (а.с.5-6,16-17,46,67).
На обґрунтування вимог вказав, що 23.12.2008 року між ним та відповідачкою було укладено договорі позики на 52000грн. (еквівалентно 6500 доларів США), про що відповідачка видала власноручно розписку.
На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором згідно договору іпотеки відповідачка передала йому в іпотеку нежитловий підвал 94% готовності та земельну ділянку площею 0,1000га, розташовані по АДРЕСА_1.
В подальшому у продовження боргових зобов'язань він передав відповідачці 24.09.2009 року 72800грн., що еквівалентно 9100 доларів США, та 15.06.2010 року - 227200грн., що еквівалентно 28400 доларів США.
На момент закінчення строку виконання боргових зобов'язань станом на 15.12.2010 року відповідачка повернула 87360грн., що еквівалентно 10920грн. Неповернута сума боргу складає 255158грн., що еквівалентно 31540 доларів США, від повернення якої відповідачка ухиляється.
Згідно розписки на суму 28400 доларів США відповідачка в разі прострочення повернення боргу сплачує пеню у розмірі 50 доларів США за один день. Прострочення з 15.12.2010 року складає 320 днів, за цей період пеня складає 16000 доларів США, що еквівалентно 129440грн.
Загальна сума боргу разом з пенею складає 47540 доларів США, що еквівалентно 384598гр.
18.02.2011 року він через нотаріуса на адресу відповідачки направив вимогу про погашення боргу, однак гроші не повернуто, тому має право задовольнити вимоги за рахунок предмету іпотеки.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 29 листопада 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 за договорами позики від 23.12.2008 року та від 24.09.2009 року на загальну суму 7340 доларів США, що по курсу НБУ відповідає 58644грн. 40коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,1га, кадастровий номер 1412300000:04:011:0096, розташовану по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 30.10.2008 року, зареєстрованого в КП «Маріупольське БТІ 20.11.2008 року, номер запису 3265 в книзі 5 згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №20989941 - шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з публічних торгів початковою ціною 304445грн. згідно експертної оцінки вартості земельної ділянки від 22.12.2008 року ПП «Центр експертних послуг».
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір 586,40грн.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати, визнати нотаріально посвідчений договір іпотеки від 23.12.2008 року зі змінами від 24.09.2009 року припиненим у зв'язку з виконанням основного зобов'язання за договором позики від 23.12.2008 року зі змінами від 24.09.2009 року. При цьому, посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, який доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, визнати договір іпотеки таким, що припинив свою дію, заперечення ОСОБА_3, який просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з таких підстав.
Відповідно ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 23.12.2008 року між сторонами був укладений договір позики, згідно якого відповідачка отримала від позивача у борг 6500 доларів США, які зобов'язалася повернути в строк до 23.03.2009 року. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором за нотаріально посвідченим 23.12.2008 року договором іпотеки відповідачка в забезпечення повернення вказаної суми боргу передала позивачеві в іпотеку нежилий підвал готовністю 94%, огорожу та земельну ділянку площею 0,1га, розташовані по АДРЕСА_1.
Згідно боргової розписки від 24.09.2009 року між сторонами укладено договір позики, за яким відповідачка отримала в борг 9100 доларів США, які зобов'язалась повернути до 23.12.2009 року. У забезпечення виконання зобов'язань за борговою розпискою сторони 24.09.2009 року внесли зміни в договір іпотеки від 23.12.2008 року, вказавши суму забезпечену іпотекою 78260грн., що еквівалентно 9100 доларів США.
Згідно наданих розписок загальна сума повернутих коштів за двома договорами позики складає 8260 доларів США, а неповернута сума боргу за договорами від 23.12.2008 року та від 24.09.2009 року становить 7340 доларів США.
В подальшому 15.07.2010 року між сторонами укладено договір позики, згідно якого відповідачка отримала борг в сумі 28400 доларів США, які зобов'язалась повернути до 15.12.2010 року. У виконання зазначених зобов'язань відповідачка передала позивачу 15.10.2010 року 2800 доларів США та 18.11.2010 року 1400 доларів США, залишок суми боргу становить 24200 доларів США.
Виходячи з того, що позивач висунув вимоги про визнання права власності на предмет іпотеки - земельну ділянку, в рахунок погашення боргу у розмірі 31540 доларів США, з яких зобов'язання відповідачки перед позивачем, які виникли за третім договором позики на 28400 доларів США не забезпечені іпотекою, а забезпечена іпотекою неповернута сума становить 7340 доларів США (еквівалентно по курсу НБУ на 28.11.2011 року 58644,40грн.), яка утворилась за договорами від 23.12.2008 року та 24.09.2009 року, що майже в 6 разів перевищую вартість предмету іпотеки (304445грн.), суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення боргу на користь позивача шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки. Враховуючи положення п.14 договору про іпотеку від 23.12.2008 року, згідно яких сторони домовились, що у разі невиконання в певний строк зобов'язань за основним договором, позичальник має право на звернення стягнення на предмет іпотеки та реалізації предмета іпотеки шляхом передбаченим Законом України «Про іпотеку», суд першої інстанції дійшов до висновку, що наведеними умовами договору сторони домовились та нормами законодавства (ст.ст.36,37 Закону України «Про іпотеку») не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки і задоволення вимог від реалізації заставленого майна, а, оскільки позивач не заявляв вимог щодо надання йому права на продаж предмету іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки слід проводити шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» із зазначенням початкової ціни відповідно до оціночної вартості земельної ділянки.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.
Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгурунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає.
Відповідно до ст.ст.15,16,19 ЦК України, ст.3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, самостійно обираючи спосіб захисту свого права.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змазаності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Зі справи вбачається, що 18.07.2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість в сумі 264640грн., що еквівалентно 33080 доларів США, або передати на його користь в рахунок погашення зазначеної суми боргу предмет іпотеки - земельну ділянку та підвальне приміщення, розташовані по АДРЕСА_1 (а.с.5-6).
Дана позовна заява судом була залишена без руху. Після усунення недоліків позивач подав заяву про зміну предмету та підстав позову і просив звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитловий підвал та земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_1 (а.с.16-17).
Заявою від 03.11.2011 року позивач свої вимоги уточнив та просив в рахунок погашення боргу в сумі 31540 доларів США, що еквівалентно 255158грн., передати на його користь предмет іпотеки - земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 (а.с.46).
В подальшому заявою від 21.11.2011 року позивач свої вимоги збільшив та просив в рахунок погашення боргу в сумі 47540 доларів США, що еквівалентно 384598грн., передати на його користь предмет іпотеки - земельну ділянку та підвальне приміщення, розташовані по АДРЕСА_1 (а.с.67).
Вирішуючи справу, суд першої інстанції на наведене належної уваги не звернув. Частково задовольняючи позов та звертаючи стягнення в рахунок погашення боргу за договорами позики від 23.12.2008 року і 24.09.2009 року на загальну суму у розмірі 7340 доларів США, на предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 0,1га, розташовану по АДРЕСА_1 шляхом продажу предмету іпотеки з публічних торгів, вийшов за межі позовних вимог, оскільки самостійно замість позивача визначив інший спосіб захисту права. При цьому, не звернув уваги на те, що збільшивши вимоги, позивач просив передати на його користь як підвальне приміщення так і земельну ділянку.
Тому, таке рішення не може бути визнане законним та підлягає скасуванню.
Згідно ст.1146 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей.
Відповідно до вимог ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо сума не менш, ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передавання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строку та в порядку, що встановлюється договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту та інших вимог, що ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи 23.12.2008 року між сторонами був укладений договір позики у простій письмовій формі, згідно якого відповідачка отримала від позивача у борг 6500 доларів США, які зобов'язалася повернути в строк до 23.03.2009 року. На підтвердження отримання позики відповідачка видала позивачу боргову розписку, в якій зобов'язалася борг повернути частками: 23.01.2009 року - 500 доларів США, 23.02.2009 року - 500 доларів США, 23.03.2009 року - 5500 доларів США. (а.с.12,43).
Згідно боргової розписки від 24.09.2009 року відповідачка отримала від позивача в борг 9100 доларів США, які зобов'язалась повернути до 23.12.2009 року частками: 23.10.2009 року - 700 доларів США, 23.11.2009 року - 700 доларів США, 23.12.2009 року - 7700 доларів США (а.с.44).
На забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 23.12.2008 року сторони 23.12.2008 року уклали нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до пунктів 1,2 якого відповідачка в забезпечення повернення суми позики в розмірі 50050грн., що за середнім курсом продажу доларів США комерційними банками еквівалентно 6500 доларів США, з обумовленим в договорі строком повернення до 23.03.2009 року, передала позивачеві в іпотеку нежилий підвал готовністю 94%, огорожу, загальною площею 336,5кв.м. та земельну ділянку площею 0,1га, розташовані по АДРЕСА_1 (а.с.10).
Згідно нотаріально посвідченого 24.09.2009 року договору про внесення змін до договору іпотеки змінено п.1 договору іпотеки та зазначено, що цим договором забезпечується виконання зобов'язання, що виникло у іпотекодавця на підставі договору позики від 23.12.2008 року з будь-якими змінами, укладеного ним з іпотекодержателем у простій письмовій формі на суму 78260грн., що є еквівалентом 9100 доларів США за середнім курсом продажу доларів США комерційними банками м.Маріуполя приватним особам на день підписання цього договору, з обумовленим в основному договорі строком повернення боргу до 23.12.2009 року. Інші умови договору іпотеки залишені без змін (а.с.11).
З наведеного вбачається, що борговою розпискою від 24.09.2009 року сторони фактично змінили умови договору позики від 23.12.2008 року щодо суми позики з 6500 доларів США на 9100 доларів США, що стверджувала відповідачка в своїй заяві від 29.11.2011 року та підтверджено поясненнями представника відповідачки в судовому засіданні, показаннями свідка ОСОБА_6 в апеляційному суді, а також об'єктивно підтверджується змістом договору про зміну договору іпотеки від 24.09.2009 року. Сам позивач в судовому засіданні апеляційного суду не зміг пояснити обставин щодо зміни договором іпотеки договору позики від 23.12.2008 року, пославшись на те, що цих обставин не пам'ятає.
Таким чином, на підставі договору позики від 23.12.2008 року та розписки від 24.09.2009 року у відповідачки виникли боргові зобов'язання на суму 9100 доларів США.
Згідно наданих розписок (а.с.33-36) відповідачка на погашення боргу передала позивачу 22.01.2009 року 500 доларів США, 23.02.2009 року 500 доларів США,23.03.2010 року 4400 доларів США, 15.05.2010 року 2860 доларів США, а всього загальна сума повернутих коштів за договором позики від 23.12.2008 року та розпискою від 24.09.2009 року складає 8260 доларів США (500+500+4400+2860), а неповернута сума боргу становить 840 доларів США (9100-8260).
Посилання відповідачки та її представника на те, що борг погашений повністю є безпідставними, оскільки ніяких належних та допустимих доказів на підтвердження свої доводів ними не надано.
Однак, дані обставини суд першої інстанції залишив без уваги, заперечення відповідачки належним чином не перевірив та помилково дійшов до висновку, що на підставі договору позики від 23.12.2008 року і розписки від 24.09.2009 року у відповідачки виникли боргові зобов'язання на суму 6500 доларів США та 9100 доларів США, а сума неповернутого боргу становить 7340 доларів США.
Зі справи також вбачається, що згідно боргової розписки без дати відповідачка отримала від позивача додатково до договору позики - іпотеки від 23.12.2008 року в борг 28400 доларів США, які зобов'язалась повернути до 15.12.2010 року частками: 15.07.2010 року, 15.08.2010 року, 15.09.2010 року, 15.10.2010 року, 15.11.2010 року по 1400 доларів США щомісячно, а 15.12.2010 року - 21400 доларів США. Також відповідачка зобов'язалася в разі прострочення дати повернення боргу сплатити пеню в розмірі по 50 доларів США за кожен день (а.с.45).
В борговій розписці сторони передбачили всі істотні умови характерні для договору позики: суму позики, строк та умови повернення боргу, відповідальність за порушення строку повернення боргу. Розписка підписана сторонами, а також чоловіком позичальника ОСОБА_6, за згодою якого була одержана дана позика. Відповідно до ч.2 ст.1048 ЦК України розписка позичальника є підтвердженням укладеного договору позики та його умов, оскільки посвідчує передавання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Тому, посилання в апеляційній скарзі на те, що боргова розписка не підтверджує факту укладення договору позики є неспроможними.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що в суму позики 28400 доларів США увійшла непогашена сума боргу за попереднім договором, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ці доводи ніякими належними, допустимими та переконливими доказами не підтвердженні та спростовуються змістом розписки про те, що зазначена сума позики отримана додатково до договору позики від 23.12.2008 року.
Разом з тим колегія суддів не може не погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов до висновку про укладення договору позики на суму 28400 доларів США 15.07.2010 року, оскільки цей висновок не випливає з матеріалів справи. Зі справи вбачається, що в борговій розписці відсутня дата її складання, а пояснення сторін та свідка ОСОБА_6 щодо дати укладання договору суперечливі. Позивач в позові зазначив зазначений договір позики був укладений 15.06.2010 року, однак ніяких доказів на підтвердження своїх доводів суду не надав. Представник відповідачки стверджує, що цей договір було укладено в квітні 2010 року. Свідок ОСОБА_6 також заперечував укладення цього договору 15.07.2010 року, однак точної дати вказати не зміг.
Тому в цій частині рішення висновки суду також є необґрунтованими.
Боргові зобов'язання на суму 28400 доларів США іпотекою не були забезпечені, у встановленому порядку зміни до договору іпотеки щодо цього боргу сторонами внесені не були. А посилання в борговій розписці на те, що заставою забезпечення повернення зазначеної суми боргу є приміщення та земельна ділянка, розташовані по АДРЕСА_1, передані в іпотеку за договором іпотеки, не можуть породжувати іпотечних зобов'язань щодо цього боргу, оскільки розписка нотаріально не посвідчена, а договір іпотеки підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Відповідно до ст.654 ЦК України зміни до договору вчиняються у такій самій формі, що й договір, який змінюється.
Таким чином вимоги позивача про передачу на його користь предмету іпотеки в рахунок погашення боргу за договором позики без дати на суму 28400 доларів США є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. З урахуванням наведеного, а також того, що вимог про стягнення заборгованості за даним договором позики не заявлено, підстави для надання правової оцінки доводам сторін щодо розміру заборгованості за цим договором відсутні.
Згідно ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 35 цього ж Закону у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Статею 36 зазначеного Закону передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені подати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Відповідно до ст. 37 цього ж Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Відповідно до п.14 договору іпотеки від 23.12.2008 року в разі невиконання іпотекодавцем зобов'язання за основним договором, сторони домовились про те, що звернення стягнення та реалізація майна, переданого в іпотеку, в разі звернення стягнення на нього може бути здійснено шляхом, передбаченим Законом України «Про іпотеку». Договором іпотеки сторони не передбачили застереження щодо переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, не передбачили і позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно пунктів 5,6 іпотечного договору сторони оцінили предмет іпотеки в 50050грн. Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Маріупольським БТІ 18.12.2008 року, вартість нежилого підвалу складає 107287грн. Згідно висновку експерта від 22.12.2008 року вартість земельної ділянки складає 304445грн. (а.с.10).
Відповідно до п.1 договору іпотеки від 23.12.2008 року зі змінами внесеними договором від 24.09.2009 року цим договором забезпечується виконання зобов'язання, що виникло у іпотекодавця на підставі договору позики від 23.12.2008 року з будь-якими змінами, укладеного ним з іпотекодержателем у простій письмовій формі, на суму 78260грн., що є еквівалентом 9100 доларів США за середнім курсом продажу доларів США комерційними банками м.Маріуполя приватним особам на день підписання цього договору, з обумовленим в основному договорі строком повернення боргу до 23.12.2009 року
Як встановлено апеляційним судом на підставі договору позики від 23.12.2008 року та розписки від 24.09.2009 року відповідачка отримала в позику 9100 доларів США. Згідно наданих розписок повернула 8260 доларів США, неповернута сума боргу становить 840 доларів США (9100-8260), що на час розгляду справи в апеляційному суді по комерційному курсу продажу банками іноземної валюти (1 долар США рівняється 8,05грн.) еквівалентно 6762грн., та порівняно з вартістю переданого в іпотеку майна, є незначною сумою. Тому, переглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, виходячи з положень ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку», колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог позивача шляхом передачі в його користування в рахунок погашення боргу за договором позики предмету іпотеки, оскільки заборгованість неспівмірна з вартістю предмету іпотеки, допущене відповідачкою порушення основного зобов'язання не є істотним.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з обставин справи, ніякими належними, допустимими та переконливими доказами не підтверджені і не грунтуються на вимогах закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та вимогам закону, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Тому, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 листопада 2011 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про передачу на його користь в рахунок погашення боргу в сумі 47 540 доларів США земельної ділянки та підвального приміщення, розташованих по АДРЕСА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :