Справа: № 2518/2-а-769/11 Головуючий у 1-й інстанції: Павленко О.В.
Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
Іменем України
"10" серпня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Беспалова О.О.
суддів Губської О.А., Грибан І.О.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ріпкинському районі Чернігівської області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Ріпкинському районі Чернігівської області про зобов"язання нарахувати та сплатити недоплачені суми щомісячної державної соціальної допомоги потерпілому від аварії на ЧАЕС, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату недоотриманої суми підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, відповідно до ст. 39,51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2011 року позовні вимоги було задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, прийняте в порядку скороченого провадження, то колегія суддів приходить до висновку про розгляд справу у порядку письмово провадження у відповідності до п. 3) ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є непрацюючим пенсіонером, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4.
Частиною 2 ст.39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції ЗУ від 06.06.1996р. № 230/96-ВР передбачає, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною 1 цієї статті тобто, згідно п.3 ч.1 ст. 39 - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Відповідно до ч.1 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС" визначено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Згідно ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі -Закон № 796-ХІІ) особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, посилання відповідача на постанови КМ України № 530 від 28.05.2008, № 654 від 16.07.2008 та № 836 від 26.07.1996, на підставі яких проводилося нарахування спірних виплат позивачу раніше, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
Безпідставними є також посилання відповідача на Закон України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року, яким були внесені зміни до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 такі зміни визнано неконституційними, а відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Крім того, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на постанови КМ України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та від 26.07.1996 № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими обмежені права на отримання вищезазначених додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та доплати громадянам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, встановленими ст. 51 Закону № 796-ХІІ, а тому застосуванню підлягають саме останні, що вірно встановлено судом першої інстанції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів підтримує думку суду першої інстанції, що у даному випадку, має місце порушення прав позивача щодо не нарахування та виплати йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у відповідності до вимог ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підлягають захисту шляхом зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, з урахуванням мінімального розміру пенсії для осіб, які втратили працездатність, передбаченої у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, як особі віднесеної до 4 категорії, в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком та доплати та доплати пенсіонеру який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому в зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст. 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги позивача.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ріпкинському районі Чернігівської області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Ріпкинському районі Чернігівської області про зобов"язання нарахувати та сплатити недоплачені суми щомісячної державної соціальної допомоги потерпілому від аварії на ЧАЕС-залишити без задоволення, а постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Беспалов О.О.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.