Справа: № 2-а-5060/11 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко О.М.
Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
Іменем України
"06" серпня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 23 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок і виплату недоотриманої пенсії, -
У травні 2011 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області (надалі за текстом -«Управління») провести починаючи з листопада 2010 року та здійснювати в подальшому перерахунок доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 23 травня 2011 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано провести з 11.11.2010 року перерахунок і виплатити позивачеві доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведених за цей період виплат. В решті позов залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши повноту встановлення місцевим загальним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач -непрацюючий пенсіонер, зареєстрований та постійно проживає у м. Тараща, яке відповідно до додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 року (Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи) віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 р. № 796-XII (надалі за текстом -«Закон № 796-XII») громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Всупереч ст. 39 Закону № 796-XII позивачу вказана доплата виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до постанови КМУ № 836 від 26 липня 1996 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагають положення названого Закону.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були внесені зміни у статтю 39 Закону № 796-XII.
Відповідно до цих змін із названої статті Закону № 796-XII виключено норму, що передбачала виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення підпункту 9 пункту 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо змін, унесених до статті 39 Закону № 796-XII.
В силу вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 39 Закону № 796-XII в їх первинній редакції.
Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на одну мінімальну заробітну плату.
Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права та не здійснюючи виплату підвищення до пенсії у розмірі визначеному Законом «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», порушив указане право позивача.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з соціального забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є помилковим.
Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог.
Крім того, органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України.
За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Таращанського районного суду Київської області від 23 травня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Лічевецький І.О.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.