Справа: № 2-а-1199/10 Головуючий у 1-й інстанції: Галацевич О.М.
Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
"27" липня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів:
головуючого -судді Бистрик Г.М.,
суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,
розглянувши у порядку письмового апеляційну скаргу Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 15.11.2010 року за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира про виплату щорічної разової грошової допомоги,
У жовтні 2010 року позивачі звернулися в суд з позовом до відповідача про зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу до 5 травня в розмірі передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2010 рік.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 15.11.2010 року позов задоволено частково: зобов'язано відповідача здійснити позивачам перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2010 року в розмірі: ОСОБА_3 -п'яти мінімальних пенсій за віком, ОСОБА_4 - восьми мінімальних пенсій за віком, ОСОБА_5 - трьох мінімальних пенсій за віком, з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивачів провести перерахунок разової грошової виплати до 5 травня підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено їх право на отримання належних виплат у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Також судом встановлено, що позивачам разова виплата до 5 травня має розраховуватися відповідно до мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі ОСОБА_3 являється учасником бойових дій, ОСОБА_4 являється інвалідом війни 2 групи, ОСОБА_5 являється учасником війни, у зв'язку з чим мають право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ст. 12-14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій становить 5 мінімальних пенсій за віком, для інвалідів війни 2 групи -8 мінімальних пенсій за віком та для учасників війни -3 мінімальних пенсій за віком.
Зазначені виплати у 2010 році здійснені відповідачем у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 року № 299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань».
Аналізуючи правомірність висновків суду першої інстанції, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру разової грошової допомоги до 5 травня позивачам застосуванню підлягають статті 12-14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постанова Кабінету Міністрів України, якою істотно звужується обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту ст. 12-14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»випливає, що під час визначення розміру разової грошової виплати до 5 травня, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 12-14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов'язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Колегія суддів дійшла висновку, що право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком, було порушено.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 -204 КАС України.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - залишити без задоволення.
Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 15.11.2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Бистрик Г.М.
Судді: Маслій В.І.
Файдюк В.В.