Справа: № 2-а-963/11 Головуючий у 1-й інстанції: Рудюк О.Д.
Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
"27" липня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Бистрик Г.М.,
суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 17.05.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок розміру призначеної пенсії, -
У березні 2011 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області, в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату щомісячної додаткової пенсії, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.01.2006 року.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 17.05.2011 року зазначений адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії відповідача щодо відмови зробити перерахунок підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 30.09.2010 року, з урахуванням виплачених коштів.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує посиланням на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, вивчивши заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Аналізуючи вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю, згідно зі ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено та проти чого не заперечує відповідач, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України як непрацюючий пенсіонер та постійно проживає в с. Димер Київської області, що підтверджується відміткою у паспорті.
Згідно з Постановою КМ України № 106 від 23.07.1991 року с. Димер віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», непрацюючим пенсіонерам, що проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю -одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 вищезазначеного Закону (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем виплачувалась позивачу доплата до пенсії відповідно до вимог постанови КМ України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 5,20 грн.
Позивач вважає, що він отримує доплату значно нижчу, ніж це передбачено ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині, і апеляційна інстанція погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
Постановляючи рішення суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що Постанова КМ України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суперечить вимогам ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни»відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 122, 158, 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області -залишити без задоволення.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 17.05.2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Бистрик Г.М.
Судді: Маслій В.І.
Файдюк В.В.